Рішення № 78720816, 04.12.2018, Броварський міськрайонний суд Київської області

УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/5418/18

провадження № 2/361/2919/18

04.12.2018

РІШЕННЯ

Іменем України

04 грудня 2018 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого суддіОСОБА_1,за участю секретаряОСОБА_2,

Представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 районної ради Київської області ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 районної ради Київської області, ОСОБА_4 районної державної адміністрації Київської області, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

У вересні 2018 року до Броварського міськрайонного суду Київської області звернулася ОСОБА_6 із позовною заявою до ОСОБА_4 районної ради Київської області, ОСОБА_4 районної державної адміністрації Київської області, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що вона та її сестра ОСОБА_9 мають статус внутрішньо переміщеної особи та інваліда ІІ групи. 04.11.2016 р. позивач разом із сестрою письмово звернулися до голови ОСОБА_4 районної ради Київської області ОСОБА_7 та голови ОСОБА_4 районної державної адміністрації ОСОБА_10 щодо винесення на засідання соціальної та бюджетної комісії питання про виділення коштів на придбання житла у комунальну власність та про заселення до цього житла позивача та її сестру. 15 листопада 2016 року на засіданні постійної комісії з питань бюджету, соціально-економічного розвитку ОСОБА_4 районної ради Київської області доповідачами за вказаним зверненням були голова ОСОБА_4 районної ради ОСОБА_7 та керівник апарату ОСОБА_4 РДА ОСОБА_8. Відеозапис засідання комісії опублікований у мережі Інтернет та на ютуб каналі Громадський захист Київщини. В опублікованому відео з 02.24.43 хв. доповідач голова ОСОБА_4 районної ради Київської області ОСОБА_7 зазначив, що оскільки звернення ОСОБА_6 викладено на російській мові, то його можна й не читати, потім зазначив, що питання порушене у зверненні останньої адміністрацією розглядалось та було встановлено, що у її власності знаходиться власне житло у Полтавській області, в Кременчуку, та й не на окраїні, а майже у центрі. Далі ОСОБА_7 доповів, що позивачу та її сестрі особисто надавалися продукти харчування, техніка, що працювати вони не бажають, хоча мають лише ІІІ групу інвалідності. На 02.30.00 відео ОСОБА_8 стверджує, що показувала журналістам 5 каналу документи на належне позивачу майно, також стверджує, що ОСОБА_6 та її сестра ОСОБА_9 згодні переїхати до приватного гуртожитку лише на умовах сплати за них комунальних послуг у розмірі 400 грн. Далі ОСОБА_7 зауважив голові комісії, що рекомендація комісії повинна була б бути викладена у такій редакції: «і хотіли б помогти, але бумажка вилізла, і не змогли».

Оскільки позивач вважає таку інформацію, поширену посадовими особами головою ОСОБА_4 районної ради Київської області ОСОБА_7 та керівником апарату ОСОБА_4 районної державної адміністрації Київської області ОСОБА_8 недостовірною та такою, що принижує її честь і гідність, та підлягає спростуванню у той самий спосіб, у який вона була поширена, позивач звернулася із позовом про спростування та визнання недостовірною. Позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково, визнано недостовірною вищевказану поширену 15 листопада 2016 року інформацію.

У результаті вище перерахованих дій відповідачів, які свідомо поширювали неправдиві відомості, що порочать честь, гідність, чим заподіяли позивачу моральну шкоду, яку вона оцінює у 40 000 (сорок тисяч) грн.

Моральна шкода виявляється в тому, що відповідачі своїми діями принизили честь та гідність ОСОБА_6 Позивач відчуває сильні моральні страждання, нервовий стрес. Вона була змушена звернутися до суду після чого порушився нормальний хід її життя. Позивачу постійно доводилося пояснювати і спростовувати інформацію, поширену відповідачами серед присутніх на засіданні постійної комісії з питань бюджету, соціально-економічного розвитку, що вимагає додаткової організації життя позивача. У ОСОБА_6 порушився сон і погіршилося самопочуття. Ще до подання вищевказаного позову ОСОБА_6 мала ІІІ групу інвалідності. Однак, у зв’язку із хвилюваннями та іншими факторами впливу на здоров’я, стан позивача погіршився та після повторного огляду медико-соціальною експертною комісією 23.02.2017 р. ОСОБА_6 встановлено ІІ групу інвалідності.

З огляду на викладені обставини, позивач просить стягнути з ОСОБА_4 районної ради Київської області та ОСОБА_4 районної державної адміністрації Київської області на її користь моральну шкоду у розмірі по 20 000 (двадцять тисяч) грн. з кожного.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 – ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 районної ради Київської області – ОСОБА_5 проти задоволення позову заперечувала у повному обсязі та просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_4 районної державної адміністрації в Київській області у судове засідання не з’явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлялися належним чином.

Треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у судове засідання також не з’явилися, про місце, час та дату розгляду справи повідомлялися належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Заслухавши пояснення сторони позивача та заперечення сторони відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Із копії паспорта громадянина України серії ВС 284394, виданого 21 квітня 2000 року Приморським РВ Маріупольського МВ ГУ МВС України в Донецькій області вбачається, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, є уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 4).

Відповідно до копії довідки від 05 грудня 2017 р. № 434 ОСОБА_6 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3., Донецька обл., однак є особою, що внутрішньо переміщена та фактичне її місце проживання зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, кім. 115, смт. Велика Димерка, Броварський р-н, Київська обл. (а.с. 7).

Із копії довідки МСЕК серії АВ № 0775800 вбачається, що ОСОБА_6 з 25.02.2017 р. встановлено ІІ-гу групу інвалідності довічно (а.с. 8).

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_6 зверталася до Броварського міськрайонного суду Київської області із позовною заявою (№ 361/7350/16-ц) до відповідачів про захист честі та гідності, визнання інформації недостовірною, спростування інформації.

21 вересня 2017 року Броварським міськрайонним судом Київської області у цивільній справі № 361/7350/16-ц ухвалено рішення. Зі змісту даного рішення вбачається, що з переглянутого відеозапису засідання комісії від 15.11.2016р., наданого позивачем, дійсно видно і чутно, що при обговоренні клопотання ОСОБА_6 щодо виділення коштів на купівлю комунального житла з метою подальшого їх заселення в таке житло комунальної власності, виступив голова ОСОБА_4 районної ради ОСОБА_7, який повідомив всіх присутніх про те, що при детальному вивченні даного питання з’ясувалось, що ОСОБА_6 має на праві власності житловий будинок у місті Кременчук, який знаходиться під арештом, накладеним Маріупольським ВДВС, тобто сестри мають житло у іншому місті; також Гришко на даному засіданні, що видно і чутно з проглянутого відеозапису даного засідання, повідомив присутнім, що коли сестри ОСОБА_6 були заселені як переміщені із зони АТО особи у гуртожиток, то місцеві депутати півроку доставляли туди молоко, хліб, харчі для дітей, і: цитата: «окремо ОСОБА_6 побутова техніка дарувалась і все, все, все , апетити ростуть, а працювати вони не хочуть.» з того самого відеозапису також видно і чутно, як присутня на засіданні жінка (зі слів позивача і третьої особи – ОСОБА_8- і дану обставину ні ОСОБА_8, ні відповідачі не заперечували), - повідомила, що є документи на підтвердження права власності ОСОБА_6 на будинок у

Кременчуку, і вона цей документ показувала журналістам; що сестрам ОСОБА_6 пропонувалось переселитись у гуртожиток в с. Калита, але вони відмовились переїхати туди, і сказали, що можливо б погодились за умови сплати за них комунальних послуг, і що у неї, ОСОБА_8, є відео з записом цієї відмови ОСОБА_6.

Вищевказаним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково, а саме: визнано недостовірно поширену 15 листопада 2016 року на засіданні постійної комісії з питань бюджету, соціально-економічного розвитку ОСОБА_4 районної ради Київської області головою ОСОБА_4 районної ради ОСОБА_7 та керівником апарату ОСОБА_4 районної державної адміністрації Київської області ОСОБА_8 наступну інформацію: що позивачам ОСОБА_6 належить на праві власності будинок у місті Кременчук і що є документи на підтвердження права власності позивача на цей будинок; що сестрам ОСОБА_6 окремо надавалась допомога харчами і дарувалась техніка; що сестри ОСОБА_6 не бажають працювати; що ОСОБА_6 погоджувались переселитись у гуртожиток в с. Калита лише за умови оплати за них комунальних послуг. Також, спростовано дану недостовірну інформацію шляхом оприлюднення резолютивної частини даного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області на найближчому засіданні постійної комісії з питань бюджету, соціально-економічного розвитку ОСОБА_4 районної ради Київської області.

Згідно статті 32 та статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію. Конституцією України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї.

У відповідність до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно із ст. 270 ЦК України фізична особа має особисті немайнові права, зокрема, право на повагу до гідності та честі.

Як передбачено ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Як передбачено ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 12 та ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 та ч. 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач, посилаючись на завдану діями відповідачів моральну шкоду, зазначає, що відповідачі своїми діями принизили її честь та гідність. Позивач відчуває сильні моральні страждання, нервовий стрес, змушена була звернутися до суду після чого порушився нормальний хід її життя. Позивачу постійно доводилося пояснювати і спростовувати інформацію, поширену відповідачами серед присутніх на засіданні постійної комісії з питань бюджету, соціально-економічного розвитку, що вимагає додаткової організації життя позивача. У ОСОБА_6 порушився сон і погіршилося самопочуття. Ще до подання вищевказаного позову ОСОБА_6 мала ІІІ групу інвалідності. Однак, у зв’язку із хвилюваннями та іншими факторами впливу на здоров’я, стан позивача погіршився та після повторного огляду медико-соціальною експертною комісією 23.02.2017 р. ОСОБА_6 встановлено ІІ групу інвалідності.

Однак, вищенаведене позивачем доведено не в повному обсязі. Зокрема, суд не може взяти до уваги те, що ІІ-гу групу інвалідності ОСОБА_6 встановлено у зв’язку із неправомірністю дій відповідачів щодо поширеної стосовно неї інформації. Зазначене не підтверджене будь-якими доказами, а з наданої копії довідки МСЕК не можливо встановити, що ІІ-га група інвалідності встановлена позивачу саме у зв’язку із неправомірними діями відповідачів.

Визначаючи розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд, керуючись вимогами ст. 23 ЦК України, врахував характер завданої шкоди, глибину фізичних та душевних страждань позивача, вимоги розумності і справедливості, та ті обставини, що рішенням суду визнано недостовірною інформацію стосовно позивача, яку розповсюджували посадові особи відповідачів, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення для справи, оцінює спричинену моральну шкоду у розмірі 3000 (три тисячі) грн., яка підлягає стягненню із відповідачів у рівних частинах (по 1500 грн.).

Отже, з огляду на викладене, суд вважає, що вимогив частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме, у розмірі відшкодування по 1500 грн. з кожного відповідача.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 32, 68 Конституції України, ст.ст. 15, 23, 270, 275, 280, 1174 ЦК України, ст.ст. 13, 76, 81, 89, 280-284, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 районної ради Київської області на користь ОСОБА_6 відшкодування моральної шкоди у розмірі 1500 (одна тисяча п’ятсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_6 відшкодування моральної шкоди у розмірі 1500 (одна тисяча п’ятсот) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_6, ІПН НОМЕР_1, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, кім. 115, смт. Велика Димерка, Броварський р-н., Київська обл., 07442.

Відповідачі: ОСОБА_4 районна рада Київської області, адреса місцезнаходження: вул. Гагаріна, буд. 15, м. Бровари, Київська обл., 07400; ОСОБА_4 районна державна адміністрація Київської області: адреса місцезнаходження: вул. Гагаріна, буд. 15, м. Бровари, Київська обл., 07400.

Треті особи: ОСОБА_7 (вул. Гагаріна, буд. 15-Б, м. Бровари, Київська обл., 07400), ОСОБА_8 (вул. Гагаріна, буд. 15-Б, м. Бровари, Київська обл., 07400), ОСОБА_9 (вул. Соборна, буд. 99-А, кім. 115, смт. Велика Димерка, Броварський р-н., Київська обл., 07442).

Суддя Н.М. Петришин