Ухвала суду № 78719278, 20.12.2018, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/4615/15-ц

2-з/296/129/18

У Х В А Л А

"20" грудня 2018 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого-судді Галасюка Р.А.,

секретаря Могилевець В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 327 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі №296/4615/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал», третя особа – ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, відсотків, нарахованих за користуванням кредитом та пені, -

ВСТАНОВИВ:

В Корольовському районному суді м. Житомира перебуває провадження по справі № 296/4615/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ТОВ «Термінал», третя особа – ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, відсотків, нарахованих за користуванням кредитом та пені.

13 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира із зустрічним позовом у справі №296/4615/15-ц про визнання недійсними Договору про іпотечний кредит №ф-456 від 10 серпня 2007 року та Договору іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 10 серпня 2007 року.

19 грудня 2018 р. через канцелярію Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 було подано клопотання про вжиття заходів із забезпечення позову, шляхом заборони державним реєстраторам, нотаріусам та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо реєстрації (перереєстрації) права власності за будь-якими фізичними чи юридичними особами на нежитлове приміщення, загальною площею 435,7 кв.м., яке знаходиться по вул. Ольжича, буд. 7?А у м. Житомирі, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Термінал».

Дослідивши матеріали справи у межах вирішення даного звернення відповідача про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов до наступного.

Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч.ч.5,6 ст.153 ЦПК України залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно ч.1 ст.157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом у справі Корольовського районного суду №296/4615/15-ц про визнання недійсними договору про іпотечний кредит №ф-456 від 10 серпня 2007 року та договору іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 10 серпня 2007 року. Із п.5.2.1 наданого договору іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 10 серпня 2007 року, що підписаний між Товариством з обмеженою відповідальністю «Термінал» та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №8452, вбачається, що позасудове врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки можливе шляхом: передачі Іпотекодавцем Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання Іпотекодавцем зобов’язань за кредитним договором у порядку, передбаченому ст.37 Закону України «Про іпотеку».

Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення», забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як зазначено в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення» вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч.1 ст.152 ЦПК перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Забезпечення позову – це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такій захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У справі Delcourt v. Belgium (Делькур проти Бельгії рішення ЄСПЛ від 17.01.1970 р. по скарзі N 2689/65) зазначено, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France (рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 року у справі «Белле проти Франції» визначено, що ст. 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Як свідчить позиція ЄСПЛ у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Оскільки вимогами зустрічного позову ОСОБА_1 є визнання недійсними договору про іпотечний кредит №ф-456 від 10 серпня 2007 року та договору іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 10 серпня 2007 року, та враховуючи, що у відповідності до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не може створювати правових наслідків крім тих, які пов’язані з його недійсністю, і в разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, тому у випадку невжиття заходів забезпечення позову і в разі зміни власника майна, яке є предметом оспорюваного договору іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 10 серпня 2007 року, настане неможливість виконання або буде утруднене виконання можливого рішення суду про визнання недійсним зазначеного вище договору, оскільки у такому разі не зможуть наступити правові наслідки приведення сторін до того правового положення, яке існувало до укладення правочину.

Керуючись ст.ст.149-153,157 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову – задовольнити.

У порядку вжиття заходів забезпечення позову встановити заборону державним реєстраторам, нотаріусам та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо реєстрації (перереєстрації) права власності за будь-якими фізичними чи юридичними особами на нежитлове приміщення, загальною площею 435,7 кв.м., яке знаходиться по вул. Ольжича, буд. 7-А у м. Житомирі, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Термінал».

Ухвала підлягає до негайного виконання.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Копію ухвали негайно направити до Департаменту реєстрації речових прав Житомирської міської ради - для виконання та сторонам по справі - для відома.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала може бути оскаржена, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Житомирської області, протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р. А. Галасюк