Рішення № 78662416, 04.12.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/24739/18

Провадження 2/127/4223/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2018 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу № 127/24739/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є гроші» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

позов мотивований тим, що відповідно до укладеного в електронному вигляді договору № 2794414013-002625 від 03.05.2018 року про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, шляхом реєстрації відповідача на Інтернет сайті https://е-groshi.соmі і виконання ним певних дій, які свідчать про укладення договору, позивач 03.05.2018 року перерахував на картковий рахунок відповідача № 5168742219780883 позику в розмірі 2 000 грн.

Відповідач ОСОБА_2 використав кредитні кошти, але не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання і не погасив борг, тому станом на 24.09.2018 року заборгованість відповідача перед позикодавцем становить 14 787,40 грн. Дана сума складається з: заборгованості за кредитом – 2 000 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом – 5 287,40 грн.; заборгованості за пенею – 7 500 грн.

На підставі ст.ст. 526, 527, 1046-1053, 1054 ЦК України Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є гроші» просило стягнути з відповідача борг в загальній сумі 14 787,40 грн.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є гроші» - ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, надала клопотання про розгляд справи у її відсутності (а.с. 57), зазначила, що позов підтримує у повному обсязі, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 відзиву на позов не подав, в судове засідання повторно не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся повісткою, надісланою рекомендованим листом з повідомленням за місцем реєстрації проживання. Відзиву на позов, заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у його відсутності не надавав. Про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З урахуванням вимог статей 223, 280 ЦПК України суд провів заочний розгляд справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з'явилися у судове засідання.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що між сторонами був укладений в електронному вигляді договір № 2794414013-002625 від 03.05.2018 року про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Цей договір був укладений шляхом реєстрації відповідача на Інтернет сайті https://е-groshi.соm і виконання ним певних дій, які свідчать про укладення договору.

Відповідно до Розділу І Договору, заява-анкета в особистому кабінеті на веб-сайті позивача, встановленої форми, яка виражає намір клієнта отримати грошові кошти у позику та є невід’ємною частиною цього договору та узгоджений сторонами в додатку 1 до цього договору.

Згідно з умовами вказаного договору позивач 03.05.2018 року перерахував на картковий рахунок відповідача № 5168742219780883 позику в розмірі 2 000 грн. Дана сума перерахавана на підставі договору співробітництва № 2829 від 28.12.2017 року.

Позичальник зобов’язувався вчасно повернути позику та сплатити проценти за користування позикою (п.10.1.3). Строк, на який надається позика – 20 днів, рахується з моменту отримання позичальником коштів відповідно до умов договору (п.5.1, п. 5.2).

Дата надання позики відповідачу – 03.05.2018 року. Дата повернення позики – не пізніше 23.00 год. 22.05.2018 року (п.5.4 договору).

Відповідно до умов договору сума процентів за користування позикою становить 287,4 грн. за 20 днів. Проценти за користування позикою становлять 2% за кожен день користування позикою, що становить 730% річних. Тип процентної ставки – фіксована.

Загальна сума позики здорожчання позики за весь період складає 2 287,40 грн.

Пунктом 7.1 договору передбачено нарахування та стягнення пені в розмірі 3,00 % від залишку суми позики за кожен день прострочення, починаючи з першого дня прострочення.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Частиною 3 статті 11 Закону визначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ст. 12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, серед іншого, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно п.6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Пункт 12 частини 1 вказаної статті визначає, що одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір

Договір №2794414013-002625 від 03.05.2018 року укладений за допомогою одноразового індентифікатора, який згенерований електронною системою позивача та був надісланий на номер відповідача (позичальника) СМС-повідомленням з кодом 110676. Використання позичальником отриманого коду а також надання ним своїх анкетних даних та банківських реквізитів для перерахування коштів свідчить про згоду з умовами кредитування, а тому договір вважається укладеним.

Частина 7 статті 7 Закону передбачає, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Банк виконав свої зобов’язання за кредитним договором належним чином, надавши відповідачу кредитні кошти, проте відповідач, в порушення взятих на себе зобов’язань, суму боргу по кредиту не повернув.

За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який відповідатиме загальним засадам цивільного законодавства, в тому числі справедливості, добросовісності і розумності.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а статтею 525 ЦКУ передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, який не був оспорений відповідачем, заборгованість ОСОБА_2 за договором №2794414013-002625 від 03.05.2018 року станом на 24.09.2018 року становить 14 787,40 грн. Дана сума складається з: заборгованості за кредитом – 2 000 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом – 5 287,40 грн.; заборгованості за пенею – 7 500 грн.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідачем не погашена, тому загальна сума боргу – 14 787,40 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_2 в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 762 грн., сплата якого підтверджена платіжним дорученням № 1035 від 13.09.2018 року (а.с. 1) та 1 500 грн. – витрати на правову допомогу, сплата яких підтверджена платіжним дорученням від 10.09.2018 року (а.с. 45), договором про надання юридичних послуг від 01.08.2018 року, актом приймання-передачі наданих послуг від 09.09.2018 року.

Керуючись ст.ст. 6, 509, 525, 526, 629, 1046, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 223, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, прож. ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є гроші» (ЄДРПОУ 41538600, 49000 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 10-К, р/р 26008050310121) заборгованість за кредитним договором №2794414013-002625 від 03.05.2018 року, станом на 24.09.2018 року, в сумі 14 787 (чотирнадцять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 40 коп., судові витрати: судовий збір в сумі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1 500 (одна тисяча п’ятсот) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (в редакції закону №2147-VIII від 3 жовтня 2017 року).

Повне судове рішення складене 04 грудня 2018 року.

Суддя: