Рішення № 78639103, 17.12.2018, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/3171/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2018 року Залізничний районний суд міста Львова

в складі:

головуючого судді Ліуша А.І.

з участю секретаря Трипалюк А.Б.

представника позивача ОСОБА_1

представника третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові справу за позовом ОСОБА_3 до Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії», з участю третьої особи Вільної професійної спілки інженерно-технічних працівників ДАП «Львівські авіалінії» про стягнення заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заробітної плати, покликаючись на те, що він працював на Державному авіапідприємстві «Львівські авіалінії» з 12 липня 2000 року на посаді техніка категорії «С» цеху технічного обслуговування повітряних суден авіаційно-технічної бази Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» після звільнення 01 листопада 2010 року, вже 22 листопада 2010 року його прийнято на посаду чергового по стоянці. Наказом №23/к від 25 січня 2012 року його з 31 січня 2012 року звільнено з посади, однак відповідачем не проведено повний розрахунок, не видані довідки про розрахунок при звільненні, не виплачена заборгована заробітна плата до звільнення за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень місяці 2011 року на суму 16802,28 грн., не нарахована та не виплачена компенсація за затримку виплати заробітної плати, не виплачено розрахункові кошти 3509,74 грн., не виплачено середній заробіток за затримку виплати коштів при розрахунку. 06 жовтня 2013 року Жидачівський районний суд Львівської області справа №1307/551/2012, провадження № 2/443/21/13 виніс рішення стягнути з боржника - Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 20132,02 грн., компенсацію за затримку виплати коштів при звільненні в сумі 7482,54 грн., а всього 27614,56 грн., однак досі таке рішення не виконано. Просить стягнути 1656516,47 грн. боргу по заробітній платі за весь період затримки з врахуванням коригування та компенсації з 31 січня 2012 року по 13 листопада 2018 року.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, давши аналогічні пояснення, просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, подав відзив, у якому позов заперечує повністю, покликається на те, що не проведення з вини роботодавця розрахунку з працівником у визначені КЗпП України строки є підставою для виплати виключно працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку. Крім того, враховуючи правову природу заробітної плати та середнього заробітку, розмір середнього заробітку не підлягає коригуванню в розумінні п.10 Порядку обчислення середньої заробітної плати. А також сума середнього заробітку не підлягає компенсації. Вважає вимоги позивача безпідставними, просить у задоволенні позову відмовити. А тому згідно ст. 223 ЦПК України, суд вважає, що справу можна вирішити у його відсутності, на підставі наявних у ній даних та доказів.

Представник третьої особи у судовому засіданні позов підтримав повністю, вважає, що його слід задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 подав до суду клопотання 14 грудня 2018 року про відкладення розгляду справи у зв’язку із його участю у іншому судовому засіданні, однак суд відмовив у задоволенні такого клопотання, оскільки представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи у черговий раз, що на переконання суду, є зловживанням відповідача своїми процесуальними правами та спрямовано на невиправдане затягування розгляду справи, зокрема, враховуючи предмет спору, а також те, що у матеріалах справи наявна чинна довіреність іншого представника відповідача, яка також у судове засідання не з’явилась, причин неявки суд не повідомила, суд вважає дане клопотання безпідставним.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 працював на Державному авіапідприємстві «Львівські авіалінії» з 12 липня 2000 року на посаді техніка категорії «С» цеху технічного обслуговування повітряних суден авіаційно-технічної бази Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» до 01 листопада 2010 року, з 22 листопада 2010 року його прийнято на посаду чергового по стоянці.

Наказом Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» №23/к від 25 січня 2012 року позивача з 31 січня 2012 року звільнено з посади.

Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області у справі №1307/551/2012 від 06 жовтня 2013 року, стягнуто з Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 20132,02 грн., компенсацію за затримку виплати коштів при звільненні в сумі 7482,54 грн., а всього 27614,56 грн., однак дане рішення суду не виконане досі, заробітна плата позивачу не виплачена.

Згідно з ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У відповідності до ст. 2 КЗпП України право громадян на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно з ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

У відповідності до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Рішеннями Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 та № 9- рп/2013 положенням ст. 233 КЗпП надане офіційне тлумачення, відповідно до якого у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

При цьому Конституційний Суд України зазначив, що при розгляді в позовному провадженні трудового спору про стягнення належної працівникові заробітної плати не можуть бути застосовані строкові обмеження для звернення до суду щодо вимог про стягнення будь-яких виплат, що входять до структури заробітної плати, і зняття вказаних обмежень не пов'язане з фактом нарахування чи не нарахування роботодавцем спірних виплат.

Також, згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України №6-144ц13 від 29 січня 2014 року, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні».

Крім того, відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, при цьому визначальними є такі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Згідно ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до п.10 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8 лютого 1995 р. N 100, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

У відповідності до листа Міністерства праці та соціальної політики України № 696/13/84-08 від 24 жовтня 2008 року, щодо застосування п.10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, з метою недопущення зниження середньої заробітної плати у зв'язку із підвищенням на підприємстві, в установі, організації тарифних ставок окладів пунктом 10 Порядку передбачено проведення коригування заробітної плати.

Так, вищезазначеним пунктом визначено, що у випадку підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими колективними договорами (угодами), як у розрахунковому періоді, так в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

На день звільнення позивача ОСОБА_3 31 січня 2012 року йому не виплачено заробітну плату за квітень - грудень 2011 року в сумі 16802,28 грн., що стверджується довідкою від 16 січня 2012 року №1035, заробітну плату при звільненні 3509,74 грн., що стверджується довідкою від 13 лютого 2012 року №1097.

Згідно довідки Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» від 13 лютого 2012 року про середню заробітну плату (дохід) ОСОБА_3 заробітна плата позивача за листопад і грудень 2011 року становила 2077,19 грн. та 2057,04 грн., а відтак на момент звільнення позивача 31 січня 2012 року його середньоденна заробітна плата становила 93,96 грн. Кількість робочих днів затримки виплат заробітної плати з моменту звільнення становить 1700,00. А тому, борг по заробітній платі за весь період затримки без врахування компенсації та коригування з 31 січня 2012 року по 13 листопада 2018 року становить: 93,96 грн./р.д. х 1700 р.д. = 159392,00 грн., а також не виплачені борги по заробітній платі до звільнення: 16802,28 грн. + 3509,74 грн. = 179704,02 грн.

Крім того, у зв’язку з тим, що роботодавець самостійно не виплатив заробіток з моменту повторного працевлаштування та після звільнення, сума коригування повинна бути розрахована у відповідності до діючих на даний час норм мінімальної заробітної плати (державних гарантій) з урахуванням коефіцієнту збільшення мінімальної заробітної плати з дня звільнення по день проведення розрахунку: відповідно до п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, а саме: всі виплати, в тому числі і борг по заробітній платі коригуються на коефіцієнт: (3723,00 : 960,00) = 3,876125.

Внаслідок наведеного, борг по заробітній платі за весь період затримки з врахуванням коригування та компенсації з 31 січня 2012 року по 13 листопада 2018 року становить: 179704,02 грн. х 3,876125 х 2,4178 = 1684131,27 грн. - 27614,56 (рішення суду у справі від 06 жовтня 2013 року) = 1656516,71 грн., які на перконання суду, слід стягнути з відповідача на користь позивача внаслідок грубого порушення його прав у зв’язку з тривалим уникнення роботодавця щодо виплати заробітної плати позивачу.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Отже, суд вважає, що з відповідача слід стягнути у дохід держави 8810,00 грн. судового збору.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли ствердження у судовому засіданні, а тому позов слід задовольнити повністю.

Керуючись ст ст. 12, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» /місто Львів, вулиця Любінська, 168/З, ЄДРПОУ 01130644/ на користь ОСОБА_3 /Львівська область, місто Жидачів, вулиця Ст.Бандери, 25, рнокпп 2891006279/ 1656516 /один мільйон шістсот п’ятдесят шість тисяч п’ятсот шістнадцять/ гривень 71 копійку боргу по заробітній платі.

Стягнути з Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» /місто Львів, вулиця Любінська, 168/З, ЄДРПОУ 01130644/ у дохід держави 8810 /вісім тисяч вісімсот десять/ гривень 00 копійок судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 грудня 2018 року.

Суддя: /підпис/ ОСОБА_5

Копія вірна.

Суддя А.І.Ліуш