Рішення № 78639099, 10.12.2018, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/86/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2018 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого – судді Палюх Н.М.

при секретарі Колобич О.О.

з участю позивачки ОСОБА_1, представника позивачки – ОСОБА_2, представників відповідача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙПІЄ-Л» про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_5, правонаступниками якого є ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7,звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача коштів в сумі 85900, 50 грн. за купівлю приміщення № 36 у ТЦ «Новинка» по вул. Щирецькій, 36 у м.Львові; коштів в сумі 126760 грн. за купівлю приміщення № 240 ТЦ «Калина» на вул. Щирецькій у м. Львові; коштів у сумі 779128,80 грн. за договором довічного користування приміщення; 3 % річних за користування коштами в сумі 151930,11 грн.; пеню в сумі 30422,40 грн.; інфляційні втрати в сумі 184896,43 грн.

ОСОБА_1 07.08.2018 року подала уточнення позовної заяви ОСОБА_5 про стягнення коштів, в якій просить стягнути з відповідача кошти у сумі: 12400 грн. за купівлю приміщення №36 у ТЦ "Новинка" на вул. Щирецькій, 36 у м.Львові, 23862,90 грн. інфляційних втрат, 4030 грн. 3% річних за 12р. 10 міс. (з 21.09.2005р.); 126760 грн. основного боргу за купівлю приміщення № 240 ТЦ «Калина» на вул. Щирецька, 36 у м. Львові за попереднім договором №3/101 про укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та отримання завдатку від 08.05.2008р.; 126760 грн. завдатку згідно з п.6 Попереднього договору № 3/101 про укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та отримання завдатку від 08.05.2008р.; 284076,80 грн. інфляційних втрат; 37450,40 грн. 3% річних за користування коштами; 24421,25 грн. пені; 33674 дол. США за договором довічного користування приміщенням. Позов обгрунтовує тим, що весною 2005р. між її чоловіком - ОСОБА_8 та відповідачем була укладена усна угода про купівлю нежитлового приміщення №36 в ТЦ «Новинка» по вул. Щирецькій, 36 у м. Львові, загальною вартістю 47 722,50 грн., що еквівалентно 9450 доларів США станом на 01 серпня 2005 року. ОСОБА_5 сплатив вказану суму, що підтверджується квитанцією, однак відповідач не передав йому це приміщення, а змусив ще платити орендну плату і яку він справно платив, проте 08.08.2011 року відповідач самовільно передав спірне приміщення у користування іншим особам. Також 08 травня 2008 року між ОСОБА_5 і ТзОВ «АЙПІЄ – Л» було укладено письмовий попередній договір № 3/101 про укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та отримання завдатку, відповідно до якого відповідач зобов’язувався у строк до 31 грудня 2017 року продати йому за договором купівлі-продажу нежитлове приміщення № 240 ТЦ «Калина» по вул. Щирецькій, 36 у м.Львові. Станом на 09 жовтня 2008 року ОСОБА_5 було сплачено, а відповідачем отримано кошти в рахунок майбутнього укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення у розмірі 126760 грн., що еквівалентно 25100 дол. США. Однак відповідач у строк до 31 грудня 2017 року договір купівлі-продажу нежитлового приміщення не уклав та від виконання своїх зобов"язань за цим договором категорично відмовився. Крім того, весною 2014 року між ОСОБА_5 і ТзОВ «АЙПІЄ – Л» було укладено безстроковий оплатний договір № 0927 на суму 33 674 дол. США про довічне безстрокове користування торговою площею Товариства для здійснення підприємницької діяльності. На підтвердження укладення договору для гарантування його вкладів в оренду відповідач підписав і видав ОСОБА_5 іменний безстроковий Гарантійний сертифікат на суму 33674 дол. США. Проте, станом на 20.11.2015 року зазначене приміщення вже продано іншій особі. У зв»язку з ухилення відповідача від виконання своїх зобов"язань за вказаними договорами, позивач змушений звернутися до суду з вказаним позовом.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов підтримали, надали пояснення аналогічні наведеним у позовній заяві та додатково зазначили, що в 2005р. між покійним чоловіком позивачки - ОСОБА_5 та відповідачем була укладена усна угода про купівлю нежитлового приміщення №36 в ТЦ «Новинка» по вул. Щирецькій, 36 у м.Львові, загальною вартістю 47 722,50 грн., що станом на 01 серпня 2005 року еквівалентно 9450 доларів США. ОСОБА_5 сплатив вказану суму, що підтверджується квитанцією, однак відповідач не передав йому це приміщення, а змусив продовжувати платити орендну плату, яку останній справно платив, проте 08.08.2011 року відповідач самовільно передав спірне приміщення у користування іншим людям. Крім цього, 08 травня 2008 року між ОСОБА_5 і відповідачем було укладено письмовий попередній договір № 3/101 про укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та отримання завдатку, відповідно до якого відповідач зобов’язувався у строк до 31 грудня 2017 року продати ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу нежитлове приміщення № 240 ТЦ «Калина» по вул. Щирецькій, 36 у м.Львові. ОСОБА_5 09 жовтня 2008 року сплатив завдаток, а відповідач отримав кошти в рахунок майбутнього укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення у розмірі 126760 грн., що еквівалентно 25100 дол. США. Однак у строк до 31 грудня 2017 року договір купівлі-продажу нежитлового приміщення не укладено та від виконання своїх зобов"язань за цим договором категорично відмовився. Також весною 2014 року між ОСОБА_5 та відповідачем укладено безстроковий оплатний договір №0927 на суму 33 674 дол. США про довічне безстрокове користування торговою площею Товариства для здійснення підприємницької діяльності. На підтвердження укладення договору для гарантування його вкладів в оренду відповідач підписав і видав ОСОБА_5 іменний безстроковий Гарантійний сертифікат на суму 33674 дол. США. Проте станом на 20.11.2015 року спірне приміщення вже продано іншим особам. Вважають, що не виконуючи своїх зобов"язань в за вказаними договорами, відповідач порушує гарантоване Конституцією України право власності і користування позивача. За наведеного, просять позов задовольнити.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙПІЄ-Л» - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні позову не визнали, надали пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, що надійшов до Залізничного районного суду м.Львова 02 серпня 2018 року та додатково пояснили, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки сам попередній договір між сторонами не було укладено, так як не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору: яке саме приміщення є предметом продажу, за яку ціну воно має бути продане і в які строки. Крім того, п.11.2. Договору оренди нежитлового приміщення від 01.11.2011 року зазначено, що Сторони погодились, що кошти сплачені Орендарем як компенсація витрат Орендодавця на облаштування об’єкту оренди поверненню не підлягають. Як вбачається із п. 12.2. Договору оренди нежитлового приміщення від 01.11.2012 року, п. 12.2. Договору оренди нежитлового приміщення від 01.11.2013 року, п. 12.4. Договору оренди нежитлового приміщення від 01.11.2014 року, п. 12.2. Договору оренди нежитлового приміщення від 01.11.2015 року сторони визнали і погодили, що кошти, які вносились Орендарем протягом попередньої співпраці, мали лише три цільових призначення: щомісячна орендна плата, компенсація за спожиті комунальні послуги та компенсація витрат Орендодавця на облаштування об’єкту оренди. Згідно вказаних умов, Сторони погодили, що кошти, сплачені Орендарем як компенсація витрат Орендодавця на облаштування об’єкту оренди, поверненню не підлягають. Залишок зазначених коштів, за письмовим погодженням Орендодавця, може бути зараховано в рахунок часткового погашення орендної плати. Графік такого погашення визначає Орендодавець. Також зазначили, що в період з 01.11.2011 року до 31.03.2014 року сторони погодили зменшення суми щомісячної орендної плати в рахунок відшкодування орендодавцем коштів орендарю, сплачених ним як компенсація витрат Орендодавця на облаштування об’єкту оренди. На підтвердження даного факту долучили копії додаткових угод та договорів оренди нежитлового приміщення. Також Сторони погодились, що кошти, сплачені Орендарем, як компенсація витрат Орендодавця на облаштування об’єкту оренди (кошти сплачені згідно квитанцій з цільовим призначенням „оплата за магазин”, „внесок за магазин”), кошти сплачені за попередніми договорами купівлі-продажу нежитлового приміщення були сплачені орендарем в оплату невіддільних покращень об'єкту оренди та оплати орендної плати за договором оренди нежитлових приміщень у попередніх роках співпраці між Товариством та орендарем - поверненню не підлягають.Відтак, сторони задекларували, що на момент укладення вищезгаданих Договорів оренди нежитлового приміщення жодних інших договірних відносин між ними немає. Усі зобов’язання, незалежно від їх правової природи, що були у Сторін до моменту укладення вищезазначених договорів оренди нежитлового приміщення, вважаються належно виконаними та/або припиненими, а отже будь-які зобов’язання між Сторонами на момент укладення Договорів відсутні.Тим самим Сторони, підписавши вищезазначені договори оренди, погодили повний взаєморозрахунок між собою. Зазначили, що будь які невиконані зобов’язання перед ОСОБА_5 та його правонаступниками у Товариства відсутні. Крім того, запевнили, що на виконання даних правочинів ТзОВ «АЙПІЄ – Л» не отримувало від ОСОБА_5 жодних коштів. За наведеного, просять в позові відмовити за безпідставаністю позовних вимог.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судове засідання не з»явилися, однак в матеріалах справи містяться заяви, в яких вони просять позов ОСОБА_1 задовольнити та проводити розгляд справи у їхню відсутність, що суд вважає за можливе.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Зі змісту ст.3 ЦК України вбачається, що загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Право на судовий захист передбачається ст.55 Конституції України. Згідно із ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно попереднього договору №3/101 про укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та отримання завдатку від 08 травня 2008 року ТзОВ «АЙПІЄ-Л» зобов’язалось продати, а позивач ОСОБА_5 купити у строк до 31 грудня 2017 року нежитлове приміщення на вул. Щирецькій, 36 у м. Львові /а.с.7/.

Відповідно до п. 4 попереднього договору №3/101 про укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та отримання завдатку від 08 травня 2008 року сторони не досягли згоди щодо вартості нежитлового приміщення, яке ТзОВ «АЙПІЄ-Л» зобов’язалось продати, а позивач ОСОБА_5 купити.

Пунктом 6 попереднього договору №3/101 про укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та отримання завдатку від 08 травня 2008 року встановлено, що у випадку не виконання продавцем без поважних причин зобов"язання передбачених в п.1 даного попереднього договору, продавець повертає покупцеві суму одержаного від нього завдатку та сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ суми сплаченого за попереднім договором завдатку.

Статті 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначають загальне поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно вимог статті 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.ч. 1, 3-4 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.4 цієї ж статті договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

Стаття 655 ЦК України передбачає, що договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Стаття 220 ЦК України визначає, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Такий договір може бути визнаний дійсним у судовому порядку, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Як вбачається із умов попереднього договору №3/101 про укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та отримання завдатку від 08 травня 2008 року, що долучений до матеріалів справи, сторони не дійшли згоди щодо істотних умов договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, зокрема щодо ціни договору та строків внесення покупцем коштів на виконання даного договору, також, даним договором не встановлено порядку погодження істотних умов договору, крім цього, в супереч ст. 657 ЦК України вказаний договір не був нотаріально засвідчений.

Суд не бере до уваги покликання позивачки та її представника на те, що квитанції №000092 від 08.05.2008 року на суму 63000 грн., № 000895 від 09.10.2008 року на суму 39760 грн., № 000697 від вересня 2008 року на суму 24000 грн. /Т1 а.с. 13 зв./, є доказом виконання її чоловіком ОСОБА_5 умов попереднього договору №3/101 про укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та отримання завдатку від 08.05.2008 року, оскільки в такому договорі не встановлено вартість предмету договору, а також на вказаних квитанціях відсутній відбиток печатки підприємства ТзОВ «АЙПІЄ -Л» про їх отримання головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства, відтак вони не відповідають вимогам Постанови Національного банку України №637 від 15 грудня 2004 року «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», та не можуть бути прийняті судом як належний доказ.

Також судом встановлено та не оспорюється учасниками процесу, що в період з 01.10.2005 року до 30.11.2015 року між ОСОБА_5 та ТзОВ «АЙПІЄ-Л» укладались наступні договори:Договір оренди нежитлового приміщення від 01.10.2005 року (ТЦ Новинка), Договір оренди нежитлового приміщення від 01.09.2006 року (ТЦ Новинка), Договір оренди нежитлового приміщення від 01.08.2007 року (ТЦ Новинка), Договір оренди нежитлового приміщення від 01.09.2008 року (ТЦ Калина) / Т.1 а.с.36/, Договір оренди нежитлового приміщення від 01.11.2008 року (ТЦ Новинка), Договір оренди нежитлового приміщення від 01.11.2009 року (ТЦ Новинка), Договір оренди нежитлового приміщення від 01.11.2009 року (ТЦ Калина), Договір оренди нежитлового приміщення від 01.11.2010 року (ТЦ Новинка), Договір оренди нежитлового приміщення від 20.07.2010 року (ТЦ Калина) / Т.1 а.с. 37/, Договір оренди нежитлового приміщення від 01.11.2010 року (ТЦ Калина) / Т.1 а.с. 60/, Договір оренди нежитлового приміщення від 01.11.2011 року (ТЦ Калина), Договір оренди нежитлового приміщення від 01.11.2012 року (ТЦ Калина) / Т.1 а.с.38-39/, Договір оренди нежитлового приміщення від 01.11.2013 року (ТЦ Калина) / Т.1 а.с.41-44/.

Також судом встановлено, що 01.11.2012 року між ОСОБА_5 та ТзОВ «АЙПІЄ-Л» було укладено Договір оренди нежитлового приміщення, за яким ТзОВ «АЙПІЄ-Л» передав, а ОСОБА_5 прийняв у строкове платне користування приміщення на території ТВК "Південний", за адресою: м. Львів, вул. Щирецька, 36, ТЦ "Калина", № 226,240 /Т. 1 а.с. 38-39/.

Відповідно до п. 12.2. договору оренди нежитлового приміщення 01.11.2012 року, сторони визнали, що кошти які вносились орендарем протягомпопередньої співпраці, мали лише три цільових призначення: щомісячна орендна плата; компенсація за спожиті комунальні послуги; компенсація витрат орендодавця на облаштування об’єкту оренди. Сторони визнали та погодили, що кошти, сплачені орендарем як компенсація витрат орендодавця на облаштування об’єкту оренди, поверненню не підлягають. Залишок зазначених коштів, за письмовим погодженням орендодавця, може бути зараховано в рахунок часткового погашення орендної плати. Графік такого погашення визначає орендодавець.

Згідно п.12.4 договору оренди нежитлового приміщення 01.11.2012 року сторони задекларували, що на момент укладення даного Договору жодних інших договірних відносин між ними немає. Усі зобов"язання незалежно від їх правової природи, що були у них до 01 листопада 2012 року вважаються належно виконаними та/або припиненими, а отже будь які зобов»язання між Сторонами на момент укладення цього Договору відсутні.

Також згідно п.12.2. Додаткової угоди до Договору оренди нежитлового приміщення № 240 ТЦ «Калина» від 01.11.2012 року Сторони за взаємною згодою домовились зменшити суму щомісячної орендної плати за період з 01.11.2012 року до 31.10.2013 року в рахунок відшкодування орендодавцем коштів орендарю, сплачених ним як компенсація витрат Орендодавця на облаштування об’єкту оренди / Т.2 а.с. 132/.

Згідно вимог ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов’язання може мати місце лише в разі наявності зобов’язання, яке повинно було виникати на підставі договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення.

Оскільки в попередньому договорі №3/101 про укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та отримання завдатку від 08 травня 2008 року, сторони не дійшли згоди щодо істотних умов договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, зокрема, щодо ціни договору та строків внесення покупцем коштів, а також те, що вказаний договір не був нотаріально посвідченний, суд приходить до висновку, що даний договір не можна вважати укладений, а відтак жодних зобов»язань для сторін він не породжує. Окрім цього, аналізуючи норми Договору оренди та Додаткової угоди, суд також приходить до висновку, що між сторонами - ОСОБА_5 та ТзОВ «АЙПІЄ-Л» припинені будь які договірні відносини, оскільки сторони у вище досліджених договорах задекларували, що усі зобов’язання, незалежно від їх правової природи, що були у них до 01 листопада 2012 року вважаються належно виконаними та/або припиненими, а отже будь які зобов»язання між Сторонами на момент укладення цього Договору відсутні.Підписавши вищезазначені договори сторони погодили повний взаєморозрахунок між собою, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 126760 грн. основного боргу за купівлю приміщення № 240 ТЦ «Калина» на вул. Щирецькій, 36 у м. Львові за попереднім договором №3/101 про укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та отримання завдатку від 08.05.2008р. та про стягнення 126760 грн. завдатку згідно з п.6 попереднього договору № 3/101 про укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та отримання завдатку від 08.05.2008р., а також 284076,8 грн. інфляційних втрат, 37450,4 грн. – 3% річних за користування коштами, 24421,25 грн. пені до задоволення не підлягають.

Також до задоволення не підлягає позовні вимоги про стягнення з відповідача 12400 грн. за купівлю приміщення № 36 на вул. Щирецькій, 36 у м. Львові у ТЦ «Новинка», 23862,9 грн. інфляційних втрат, 4030 грн. – 3% річних за 12р. 10 міс. (з 21.09.2005р.), оскільки в матеріалах відсутні будь які докази на підтвердження того, що між сторонами взагалі були укладені будь які договори щодо купівлі ОСОБА_9 вказаного нежитлового приміщення, а покликання позивачки та її представника на те, що квитанція №3624 від 21.09.2005 року на суму 12400 грн. підтверджує сплату ОСОБА_9 оплату ним повної вартості спірного нежитлового приміщення судом не можуть братися до уваги, так як спростовуються наявними матеріалами справи.

Щодо вимоги позивача про відшкодування 33674 дол. США на підставі Гарантійного сертифікату № 0927, то суд вважає таку безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення, оскільки Гарантійний сертифікат №0927 є окремим одностороннім правочином в розумінні ст.202 ЦК України та немає жодного юридичного зв»язку з укладенням між сторонами договорів оренди. Окрім того, в матерілах справи відсутні будь які належні та допустимі докази внесення ОСОБА_9 коштів на повне чи/або часткове виконання такого правочину. Більше того, цей правочин не передбачає такого обов’язку та покладає певні зобов’язання лише на ТзОВ «АЙПІЄ-Л».

Згідно ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові судові витрати, пов’язані з розглядом справи покладаються на позивача, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача судових витрат, в тому числі на правничу допомогу адвоката в сумі 5300 грн. до задоволення не підлягає.

Виходячи з вищенаведеного, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та до задоволення не підлягають.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12, 81, 141, 258-259, 264-265 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙПІЄ-Л» про стягнення коштів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 18.12.2018р.

Суддя: