Постанова № 78625988, 10.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/2164/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі:

головуючого судді: Присяжнюк О.В.

суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.08.2018 р. (ухвалене суддею Клочко К.І., повний текс якого складено 14.08.2018 р.)по справі № 816/2164/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ-2017"

до Державної фіскальної служби України , Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СМАРТ-2017" звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управлінню ДФС у Полтавській області, в якому просило: визнати протиправним і скасувати рішення від 20.04.2018 р. № 658593/41554355 про відмову в реєстрації податкової накладної № 31 від 31.03.2018 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов'язати зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 31.03.2018 р. № 31, складену та подану на реєстрацію ТОВ "СМАРТ-2017" у строки, визначені нормами діючого законодавства.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.08.2018 р. позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідачі подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просять скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянти посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Конституції України, Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної інстанції, а рішення суду перешої інстанції залишити без змін, оскільки це рішення є законним та обґрунтованим, постановленим з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ "СМАРТ-2017" (Орендар) та ТОВ "Квант Плюс" (Суборендар) 27.02.2018 укладено договір суборенди обладнання № 270218/ОР (а.с. 18-20), згідно пункту 1.1. якого Орендар зобов'язується передати Суборендареві, а Суборендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування обладнання та зобов'язується сплачувати Орендареві орендну плату.

Майно, що здається в суборенду, належить Орендарю на праві володіння і користування відповідно до умов Договору оренди №0101/ОР від 01.01.2018 р., укладеного між Орендарем та ФОП ОСОБА_1 у подальшому "Орендодавець" (пункт 1.3. умов Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, передача майна, що здається в суборенду, здійснюється Сторонами за актом передавання-приймання.

Сторони Договору узгодили, що розмір орендної плати визначається за домовленістю сторін та відображається в рахунку-фактурі, який є невід'ємною частиною цього Договору (пункт 5.1. Договору).

На виконання умов договору Сторонами договору підписано:

- Акт приймання-передачі в суборенду від 27.02.2018 р. (а.с. 21);

- Акт надання послуг від 31.03.2018 р. № 165 на загальну суму 676000 грн., у тому числі ПДВ 112666,67 грн. (а.с. 22).

На виконання умов договору ТОВ "СМАРТ-2017" виписано: рахунок на оплату від 31.03.2018 р. № 187 на загальну суму 676000 грн., у тому числі ПДВ 112666,67 грн. (а.с. 23); податкову накладну від 31.03.2018 р. № 31 на загальну суму 676000 грн., у тому числі ПДВ 112666,67 грн. (а.с. 13).

Оплата за суборенду транспортних засобів здійснена 02.04.2018 р. та 06.04.2018 р., що пфдтверджується копіями платіжних доручень № 21583 та № 21589 відповідно (а.с. 25).

Позивачем також надано копії документів, які підтверджують походження (оренду) обладнання, яке у подальшому передавалося за договором суборенди ТОВ "Квант Плюс", а саме: копії договору оренди, акту надання в оренду, рахунку-фактури, платіжного доручення (а.с. 26-34).

10.04.2018 р. податкову накладну від 31.03.2018 р. № 31 на загальну суму 676000 грн., у тому числі ПДВ 112666,67 грн. позивачем подано для реєстрації в ЄРПН.

10.04.2018 р. позивачем отримано квитанцію №1, в якій зазначено, що, відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної зупинена, оскільки дана податкова накладна відповідає п.п. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податків". Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН (а.с. 14).

18.04.2018 р. позивачем подані пояснення та копії документів (а.с. 15, 16-35).

Комісією ГУ ДФС України в Полтавській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (надалі - Комісія) 20.04.2018 р. прийнято рішення № 658593/41554355 про відмову в реєстрації податкової накладної від 31.03.2018 р. № 31 в ЄРПН (а.с. 38-39).

Позивач, не погодившись з вищезазначеним рішенням відповідача, звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджували реальність здійснення господарських операцій по поданій податковій накладній, документи складені з дотриманням вимог законодавства і були достатніми для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлення відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 74.2 ст. 74 Податкового кодексу України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної-розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" № 1246 від 29.12.2010 р. (далі - порядок № 1246), податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Пунктом 12 Порядку № 1246 встановлено, що після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

У підпункті 1.6 пункту 1 "Критеріїв ризиковості платника податку" (лист від 21.03.2018 р. № 959/99-99-07-18) Державною фіксальною службою України визначено, що платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб'єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс); наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб'єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пункті 1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових суб'єктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.

Як вбачається з електронної квитанції № 1 від 10.04.2018 р., Державною фіскальною службою України зупинено реєстрацію податкової накладної позивача на підставі п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним п.п. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податків", та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 1.6 "Критеріїв ризиковості платника податку" визначено сім підстав, за наявності яких платник податків відповідає критеріям ризиковості.

Проте, не зважаючи на те, що відповідачем не зазначено, чому саме позивач відповідає критеріям ризиковості, та не зазначено конкретного переліку документів, які йому необхідно було надати до контролюючого органу, у зв'язку з чим відповідач безпідставно зупинив реєстрацію податкової накладної № 32 від 31.03.2018 р.

Доводи апелянта, що судом першої інстанції не надано належної оцінки документам, що направлялися ТОВ «Смарт-2017» до ДФС України, разом із поясненнями, на підставі яких прийнято рішення від 20.04.2018 р. № 658593/41554355 про відмову в реєстрації податкової накладної від 31.03.2018 р. № 31 та, що ОСОБА_2 не наділена правом підписувати від імені ФОП ОСОБА_1 різноманітні договори та документи необхідні для виконання цих договорів, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими з наступних підстав.

У рішенні Комісії ГУ ДФС у Полтавській області №658593/41554355 від 20.04.2018 р. про відмову в реєстрації податкової накладної № 31 від 31.03.2018 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних в якості відмови зазначено єдину підставу, а саме, ненадання платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, а не надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ-2017", так як оскаржуване рішення відповідача є необґрунтованим, оскільки платником податків надано відповідачу всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення ним господарських операцій за податковою накладною, у реєстрації якої відмовлено.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.08.2018 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 77, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.08.2018 по справі № 816/2164/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. ПрисяжнюкСудді В.Б. Русанова Л.В. Курило Повний текст постанови складено 17.12.2018.