Постанова № 78625987, 10.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/2230/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Присяжнюк О.В.

суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Присяжнюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 р. (ухвалене суддею Кунець О.М., повний текст якого складено 20.07.2018 р.) по справі № 818/2230/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Сумській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у відмові у задоволенні заяви позивача стосовно підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення йому пенсії за вислугу років; зобов'язати відповідача підготувати та направити до органів Пенсійного фонду України необхідні документи для призначення позивачу пенсії за вислугу років за його заявою від 01.06.2018 р.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 р. задоволено позов.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 р. та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Конституції України, Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання учасники справи своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 30.06.1999 р. по 06.11.2000 р. проходив службу в Збройних Силах України; у період з 22.01.2001 р. по 28.04.2001 курсант училища професійної підготовки працівників міліції при УМВС України в Сумській області; у період з 28.04.2001 р. по 26.10.2007 р. дільничний інспектор міліції Роменського МРВ; у період з 26.10.2017 по 05.06.2008 дільничний інспектор міліції сектора дільничних інспекторів міліції Роменського МРВ; у період з 06.06.2008 р. по 23.07.2009 р. старший дільничний інспектор міліції сектора дільничних інспекторів міліції Роменського МРВ; у період з 23.07.2009 р. по 06.11.2015 р. старший дільничний інспектор міліції сектора ДІМ Роменського МРВ; у період з 07.11.2015 р. по 07.12.2016 р. - старший інспектор Роменського ВП (м. Ромни) ГУНП в Сумській області; у період з 07.12.2016 р. по 31.05.2018 р. старший дільничний офіцер поліції сектору превенції Роменського відділу поліції ГУНП в Сумській області (зворотній бік а.с.17).

Відповідно до Наказу Головного управління Національної поліції в Сумській області від 31.05.2018 р. № 307 о/с позивача звільнено зі служби в поліції з 01.06.2018 р. на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) (а.с.11).

Згідно витягу із зазначеного наказу та послужного списку ОСОБА_1, на день звільнення вислуга позивача в органах внутрішніх справ та Національної поліції України складає: в календарному обчисленні - 18 років 08 місяців 14 днів; у пільговому обчисленні - 05 років 03 місяці 14 днів, а загальна вислуга років складає - 23 роки 11 місяців 28 днів (а.с.11).

01.06.2018 позивач звернувся до Головного управління Національної поліції України в Сумській області з заявою про підготовку та подання до органів Пенсійного фонду України відповідних документів для призначення йому пенсії за вислугу років.

Листом від 05.06.2018 р. за № 12/к-105 відповідач відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1, у зв'язку відсутністю в його календарної вислуги необхідної для призначення пенсії за вислугу років (а.с.13-14).

Не погодившись відмовою відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов'язаний підготовити та направити до ГУПФУ документи необхідні для призначення пенсії, а питання щодо аналізу наявності або відсутності правових підстав для включення до загального стажу позивача пільгового стажу не відноситься до компетенції відповідача.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 01.10.2017 р. по 30.09.2018 р. і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб").

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей (в подальшому - Порядок 393), яким встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" до вислуги років зараховуються, зокрема, служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

Пунктом 3 Порядку № 393 визначено, що до вислуги років для призначення пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, зараховується служба на пільгових умовах.

Крім того, зі змісту Закону від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 вбачається, що приписи останніх не ставлять в залежність набуття права на пенсію за вислугою років від наявності виключно календарної вислуги. Також, нормами вищевказаних нормативно-правових актів не встановлено, що роки вислуги в пільговому обрахуванні не можуть зараховуватися до вислуги років для призначення особі відповідної пенсії, а впливають лише на розмір пенсії.

Постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30.01.2007 р. затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (в подальшому - Порядок 3-1).

Пунктом 1 Порядку 3-1 встановлено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи міністерств та відповідних служб.

Пунктами 12 і 13 Порядку № 3-1 передбачено, що уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, оскільки в порушення вимог п. 3 Порядку № 393 та п. 12 Постанови ПФУ № 3-1 відповідач відмовив позивачу в оформленні документів на призначення йому пенсії та направленні цих документів до органу, що призначає пенсії, за заявою позивача від 01.06.2018 р..

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Керуючись ст. ст. 77, 243, 271, 286, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 по справі № 818/2230/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. ПрисяжнюкСудді Л.В. Курило В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 17.12.2018.