Рішення № 78625661, 13.12.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.12.2018 Справа № 920/820/18м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Коваленко О.В., розглянувши матеріали справи № 920/820/18

за позовом: Сумської обласної організації Українського товариства охорони природи (вул. Набережна р. Стрілки, буд. 46, м. Суми, 40030, код 03920445),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Екостандарт Рециклінг» (АДРЕСА_1, 40030, код 37970420),

про стягнення 27 863 грн. 66 коп. заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень обласного Будинку природи №56/17 від 31.12.2016,

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1, довіреність від 02.11.2018 №243/1;

від відповідача – не з’явився;

при секретарі судового засідання Молодецькій В.О.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 17.10.2018 провадження у справі №920/820/18 відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, розгляд справи по суті було призначено на 08.11.2018 р.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 08.11.2018 розгляд справи по суті було відкладено на 27.11.2018 р.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 27.11.2018 було задоволено клопотання відповідача про проведення судового засідання з викликом сторін, розгляд справи по суті було призначено на 12.12.2018 р.

В судовому засіданні 12.12.2018 суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у справі до 13.12.2018 до 11 год. 20 хв.

В судове засідання 13.12.2018 представник відповідача не з’явився, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі №920/820/18.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 27 863 грн. 66 коп., з яких: 19 380 грн. 00 коп. основного боргу, 6 067 грн. 36 коп. пені, 1 802 грн. 78 коп. інфляційних збитків, 613 грн. 52 коп. – 3% річних, нарахованих у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди нежитлових приміщень обласного Будинку природи №56/17 від 31.12.2016 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що договорі оренди №56/17 від 31.12.2016 припинений з липня 2017 року, а отже заборгованість відсутня.

Позивачем надано відповідь на відзив від 26.11.2018, в якій він просить суд не брати до уваги заперечення відповідача, оскільки 01.11.2017 відповідач підписав акт про спожиту у липні-вересні 2017 р. електроенергію і цього ж дня сплатив вартість спожитої ним електроенергії на виконання п. 6.4. договору оренди.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши та дослідивши письмові докази по справі, суд встановив:

31 грудня 2016 р. між Сумською обласною організацією Українського товариства охорони природи і ТОВ «Екостандарт Рециклінг» укладено договір оренди нежитлових приміщень обласного Будинку природи №56/17 (далі за текстом – «Договір»), відповідно до якого у порядку та на умовах, визначених Договором, позивач зобов’язується передати відповідачу, а останній зобов’язується прийняти у строкове платне користування на умовах оренди (без права викупу) нежитлове приміщення площею 32,3 кв.м., розміщене на третьому поверсі обласного Будинку природи за адресою: м. Суми, вул. Набережна річки Стрілки, 46, що є власністю позивача, для розміщення офісу.

Зі змісту п. 3.1. Договору вбачається, що передача-приймання об’єкта (приміщення) в оренду від позивача до відповідача здійснюється протягом 3 днів з моменту підписання Договору згідно Акту приймання-передачі, підписаного представниками сторін. Об’єкт оренди вважається Переданим з моменту підписання Акту приймання - передачі обома сторонами (п. 3.2. Договору).

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що повернення орендованих приміщень відповідачем їх власнику, позивачу, здійснюється протягом 3 днів після закінчення терміну дії даного Договору, згідно акту звірки розрахунків, складеного і підписаного Сторонами і оформляється Актом приймання-передачі та вважається повернутим з моменту підписання Акту приймання - передачі обома Сторонами.

Зі змісту п. 5.1. Договору вбачається, що Договір оренди набирає чинності з 01 січня 2017 року і діє по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до п. 6.1. Договору розмір орендної плати на місяць складає 3 230 грн. 00 коп. у т.ч. ПДВ.

Згідно п. 6.6. Договору відповідач перераховує орендну плату не пізніше 5 числа поточного місяця на рахунок позивача згідно рахунків, виставлених позивачем.

Судом встановлено, що 1й, 2й та 3й поверхи нежитлових приміщень по вул. Набережна річки Стрілки, 46, м. Суми, належить на праві власності позивачу, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.10.2014 /а.с.22/.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що ним належним чином виконано умови Договору та згідно акту приймання-передачі від 31.12.2016 передано відповідачу в оренду обумовлене у Договорі приміщення по вул. Набережна річки Стрілки, 46, м. Суми, проте відповідач в порушення взятих на себе зобов’язань по Договору не сплачував орендну плату за користування приміщенням з липня 2017 р. по грудень 2017 р., у зв’язку з чим його заборгованість зі сплати орендної плати становить 19 380 грн. 00 коп.

Відповідач, в свою чергу, обґрунтовує свої заперечення тим, що в липні 2017 року Договір було припинено у зв’язку з непридатністю приміщення для користування, а отже заборгованість по орендній платі у нього відсутня. На підтвердження своїх доводів ним подано копію листа №22 від 24.07.2017, яким відповідач повідомив позивача про припинення оренди приміщення по вул. Набережна річки Стрілки, 46, м. Суми, у зв’язку з його непридатністю.

Визначення орендної плати міститься у пункті 1 статті 286 Господарського кодексу України, згідно якого орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. При цьому пункт 4 статті 286 Господарського кодексу України встановлює, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Згідно п. 7.1. Договору у разі припинення (розірвання) договору оренди відповідач сплачує орендну плату до дня повернення майна включно за актом Приймання-передачі. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє відповідача від обов’язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції на користь позивача.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами додаткової угоди про дострокове розірвання Договору, зазначення у тексті Договору про право відповідача відмовитися від Договору в односторонньому порядку або підписання між сторонами акту приймання-передачі приміщення, який би свідчив про його повернення відповідачем позивачу згідно п. 3.3. Договору, а отже Договір припинив свою дію з 01.01.2018 р. у зв’язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Крім того, в матеріалах справи міститься акт про спожиту у липні-вересні 2017 року електроенергію від 01.11.2017, підписаний з боку відповідача без зауважень та заперечень, а також докази внесення оплати за спожиту в липні-вересні 2017 року електроенергію на виконання п. 6.4. договору оренди, яким передбачено обов’язок відповідача своєчасно відшкодовувати вартість спожитої електроенергії згідно показників лічильника та відповідних рахунків, виставлених позивачем.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідачем не подано суду доказів сплати боргу або обґрунтованих заперечень таким вимогам, суд дійшов до висновку про те, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 19 380 грн. 00 коп. заборгованості з орендної плати за період з липня 2017 року по грудень 2017 року.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 6 067 грн. 36 коп. пені, нарахованої відповідно до п. 6.9. Договору, яким передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів відповідач сплачує пеню за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на період прострочки оплати.

Відповідно до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Зі змісту ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань» вбачається, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок розміру пені за період прострочення оплати платежу, суд дійшов до висновку, що вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню.

Згідно п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Так, судом встановлено, що позивачем пеня по Договору нарахована за загальний період з 13.10.2017 по 12.10.2018, що суперечить вимогам ч. 6. ст. 232 ГК України.

В той же час, вірним було б нарахування пені за кожний період прострочення окремо: з 06.07.2017 по 06.01.2018, виходячи з суми основного боргу зі сплати орендної плати за липень 2017 р. - 3 230 грн. 00 коп.; з 06.08.2017 по 06.02.2018, виходячи з суми основного боргу зі сплати орендної плати за серпень 2017р.- 3 230 грн. 00 коп. і т.д. аналогічно, завершуючи розрахунок пені наступним чином: з 06.12.2017 по 06.06.2018, виходячи з суми основного боргу зі сплати орендної плати за грудень 2017 - 3 230 грн. 00 коп.

Проте, беручи до уваги те, що судом встановлено факт порушення з боку відповідача грошового зобов’язання, а також те, що позивачем було визначено початок періоду нарахування пені з 13.10.2017, суд, не виходячи за межі позовних вимог, приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути пеню в розмірі 2 349 грн. 05 коп., нараховану за загальний період з 13.10.2018 р. по 06.06.2018 р. (по кожному факту прострочення платежу окремо).

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 802 грн. 78 коп. інфляційних збитків, 613 грн. 52 коп. – 3% річних, нарахованих за період з 06.07.2017 р. по 10.10.2018 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таку правову позицію висвітлено у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Судом перевірено розрахунок позовних вимог в цій частині та встановлено, що нарахування здійснено позивачем методологічно та арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1 802 грн. 78 коп. інфляційних збитків, 613 грн. 52 коп. – 3% річних, нарахованих за період з 06.07.2017 р. по 10.10.2018 р.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд–

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екостандарт Рециклінг» (АДРЕСА_1, 40030, код 37970420) на користь Сумської обласної організації Українського товариства охорони природи (вул. Набережна р. Стрілки, буд. 46, м. Суми, 40030, код 03920445) 19 380 грн. 00 коп. основної заборгованості, 2 349 грн. 05 коп. пені, 1 802 грн. 78 коп. інфляційних збитків, 613 грн. 52 коп. – 3% річних, 1 526 грн. 95 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 18.12.2018 р.

Суддя ОСОБА_2