Постанова № 78586112, 17.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 552/7643/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Любчич Л.В.

суддів: Перцової Т.С. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

головного спеціаліста Гречко О.О.

представника відповідача Пасько Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду та в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 31.07.2018, суддя Миронець О.К., пров. Хорольський, 6, м. Полтава, Полтавська, 36034 повний текст складено 08.08.18 по справі № 552/7643/17

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3) звернувся до суду з заявою, в якій просив суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській обл.) щодо не здійснення на підставі постанови Київського районного суду м. Полтави від 13.12.2017 перерахунку та виплати йому пенсії та зобов'язати Головне управління ПФУ в Полтавській області здійснити виплату доплати до пенсії відповідно до постанови Київського районного суду м. Полтави від 13.12.2017 за період з 01.01.2016 по 31.03.2018 в сумі 49834,71 гривень. Зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській обл. подати до суду у 15 денний строк з моменту набрання ухвалою законної сили звіт про виконання рішення суду.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 31.07.2018 частково задоволено вищезазначену заяву позивача.

Визнано бездіяльність ГУ ПФУ в Полтавській обл. щодо не здійснення виплати ОСОБА_3 пенсії на підставі постанови Київського районного суду м. Полтави від 13.12.2017 протиправною.

В іншій частині заяви відмовлено.

Не погодившись з даним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині задоволення вимог та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні заяви в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що на виконання рішення суду та з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» № 103 від 21.02.2018 (далі - Постанова № 103), яка діяла на момент перерахунку пенсії позивачу, відповідачем проведено виплату різниці пенсії позивача за січень-березень 2018 року. В подальшому (квітень, травень, червень 2018 року) пенсія виплачена позивачу у перерахованому розмірі. Стосовно проведення виплат за 2016-2017 роки, відповідачем здійснено розрахунок доплати до пенсії позивачу, а її виплату буде проведено упродовж 2019-2020 років, як передбачено п. 3 постанови № 103. Також відповідач зазначив, що даною постановою визначено лише порядок виплати перерахованих пенсій, а тому звуження прав позивача не відбулося.

В апеляційній скарзі відповідач просив відстрочити сплату судового збору.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 призначено розгляд клопотання відповідача про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018 відмовлено у задоволенні вищезазначеного клопотання відповідача та ухвалою судді-доповідача від 13.09.2018 залишено без руху апеляційну скаргу у зв'язку з несплатою судового збору.

Після усунення заявником недоліків апеляційної скарги, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2018 відкрито провадження по справі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018 закінчено підготовку до розгляду та призначено справу у відкритому судовому засіданні.

30 листопада 2018 року від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке задоволено ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2018.

Позивач в судове засідання не з'явився про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням.

Відповідно до положень ч.2 ст.313 Кодексу адміністративного судочинства (далі -КАС України) справа розглянута без позивача.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлені наступні обставини по справі, які не оспорені сторонами.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 13.12.2017 у справі № 552/7643/17, яка вступила в законну силу, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено, зобов'язано ГУ ПФУ в Полтавській обл. перерахувати та виплатити ОСОБА_3 пенсію з 01.01.2016 без обмеження граничного розміру відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей №900» від 23.12.2015, ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» №947 від 18.11.2015 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 та довідки № 4/9811 від 06.05.2017 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2016, яка виготовлена Ліквідаційною комісією УМВС України в Полтавській області.

Судове рішення відповідачем в добровільному порядку виконано не було, 18.04.2018 за вказаним судовим рішенням видано виконавчий лист, який позивачем пред'явлено на примусове виконання до Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі - Відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Полтавській обл.)

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Полтавській обл. від 24.04.2017 відкрито виконавче провадження № 56231421.

На виконання судового рішення відповідач здійснив перерахунок пенсії за період з 01.01.2016 по 31.03.2018.

Розмір нарахування склав 49834,71 гривні, з яких виплачено частково лише за період з 01.01.2018 по 30.03.2018.

Задовольняючи заяву позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, здійснивши лише перерахунок пенсії позивачу за судовим рішенням, порушив права останнього та допустив протиправну бездіяльність.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України.

Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються (ч. 2 ст. 383 КАС України).

Таким чином, вказана норма імперативно визначає предмет заяви.

Відповідно до вимоги заявника, ГУ ПФУ в Полтавській обл. допущено протиправну бездіяльність щодо не здійснення на підставі постанови Київського районного суду м. Полтави від 13.12.2017 перерахунку та виплати йому пенсії за період з 01.01.2016 по 31.03.2018.

При цьому, під протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Судовим розглядом встановлено, що на виконання судового рішення від 13.12.2017 у справі № 552/7643/17 відповідач здійснив перерахунок пенсії за період з 01.01.2016 по 31.03.2018 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей №900» від 23.12.2015, ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» №947 від 18.11.2015 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 та довідки № 4/9811 від 06.05.2017.

Виплата суми перерахованої пенсії, на виконання судового рішення, відповідачем проведена за січень, лютий, березень 2018 року та квітень, травень, червень 2018 року.

Як доказ до справи заявником надано копію заяви позивача від 10.05.2018 до ГУ ПФУ в Полтавській обл. щодо перерахунку та виплати пенсії на підставі судового рішення від 13.12.2017 у справі № 552/7643/17; лист ГУ ПФУ в Полтавській обл. від 23.05.2018 № 877/Ф-03, яким позивачу надано відповідь на вказану заяву та повідомлено позивача, що виплата пенсії за судовим рішенням від 13.12.2017 у справі № 552/7643/17 буде здійснена в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 103; копію розрахунку доплати пенсії з 01.01.2016 по 31.03.2018 та копії перерахунку пенсії ОСОБА_3

Посилання апелянта на постанову Кабінету Міністрів України № 103, якою встановлено порядок виплати перерахованих пенсій, як на правомірність прийнятого рішення про проведення позивачу виплат перерахованої пенсії у 2019-2020 роках колегія суддів вважає безпідставними, оскільки обов'язок провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 на відповідача покладено судовим рішенням, яке є обов'язковим до виконання на всій території України.

З урахуванням вищезазначених письмових доказів, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для визнання в порядку ст. 383 КАС України протиправною бездіяльності відповідача щодо не здійснення виплати позивачу пенсії на виконання судового рішення.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу- у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.

Саме з метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегулювано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, регламентований ст.383 КАС України.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Северянін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на зазначені в апеляційній скарзі та відзиві на неї аргументи учасників справи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 383 КАС України &?і;…&?л; За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321,323,325,328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 31 липня 2018 року по справі № 552/7643/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді Т.С. Перцова О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 17.12.2018.