Постанова № 78585662, 12.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 2040/5448/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Лях О.П.

суддів: Старосуда М.І. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Жданюк Г.О.,

за участю представника позивача Улановського О.Ю.,

представника відповідача Шевченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 року (повний текст складено 09.10.2018 року, головуючий суддя І інстанції Мороко А.С., м.Харків) по справі № 2040/5448/18 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Золочівське" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Золочівське" (далі - СГТОВ "Золочівське"), звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0098401520 від 18.06.2018, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 56257,06 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 14064,27 грн. (а.с.5-10)

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 25760/20-40-12-07-19/30412824 від 28.12.2018.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 року по справі № 2040/5448/18 задоволено адміністративний позов СГТОВ "Золочівське". (а.с.57-61)

Не погодившись із даним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДФС у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги мотивовано порушенням судом першої інстанції норм матеріального права. (а.с.67-68)

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, що не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, СГТОВ "Золочівське" зареєстроване в якості юридичної особи та перебуває на податковому обліку у відповідача. (а.с.11)

Основний вид діяльності підприємства відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

У 2017 році СГТОВ "Золочівське" обліковувалось платником спрощеної системи оподаткування четвертої групи - сільськогосподарським товаровиробником, у якого частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75%.

ГУ ДФС у Харківській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих в податковій звітності єдиного податку четвертої групи за 2017 рік СТОВ "Золочівське", за результатами якої складено акт №25760/20-40-12-07-19/30412824 від 28.12.2017. (а.с.12-15)

На підставі висновків проведеної перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0008711207 від 22.01.2018.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із скаргою від 01.02.2018. (а.с.19-21)

Рішенням про результати розгляду скарг № 11759/6/99-99-11-03-01-25 від 03.04.2018 року Державна фіскальна служба України скасувала податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області № 0008711207 від 22.01.2018 року в частині нарахування єдиного податку у сумі 24328,71 грн., в іншій частині - залишила без змін, а скаргу - без задоволення. (а.с.22-24)

В подальшому, на підставі висновків акту перевірки № 25760/20-40-12-07-19/30412824 від 28.12.2017 та рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги № 11759/6/99-99-11-03-01-25 від 03.04.2018 Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0098401520 від 18.06.2018 року, яким збільшено платнику податків суму грошового зобов'язання за платежем «Єдиний податок з с/г товаробиробників, у яких частка с/г товаробиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75%», 18050500, в загальному розмірі 70321,33 грн., в тому числі за податковими зобовя'заннями - 56257,06 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 14064,27 грн. (а.с.16-17)

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності викладених в акті перевірки висновків, а відтак і законності винесеного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Проведеною податковим органом перевіркою, за результатами якої складено акт № 25760/20-40-12-07-19/30412824 від 28.12.2017, та рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги № 11759/6/99-99-11-03-01-25 від 03.04.2018 встановлено порушення вимог п.292-1.2 ст.292-1 Податкового кодексу України, а саме: встановлено факт заниження податкових зобов'язань по єдиному податку четвертої групи за 2017 рік шляхом заниження нормативної грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь, зокрема, нормативна грошова оцінка застосована без коефіцієнта індексації за 2016 рік.

Так, відповідно до уточнюючої податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи від 20.07.2017 року позивачем застосовано нормативну грошову оцінку одного гектара сільськогосподарських угідь із значенням 100 відсотків. (а.с.48-51)

Податковим органом, в свою чергу, зазначено про необхідність застосування такого значення у розмірі 112,4 %, тобто у значенні розміру індексу споживчих цін за 2016 рік відповідно до повідомлення Державної служби статистики України. (а.с.13)

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Саме положеннями ПК України визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Також положеннями ПК України визначено функції та правові основи діяльності контролюючих органів та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п.п.291.4.4 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаро-виробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Згідно із п.292-1.1 ст.292-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Положеннями п. 292-1.2 ст. 292-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом.

Відповідно до п.п.295.9.1 та 295.9.5 п.295.9 ст.295 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Зобов'язані у разі, коли протягом податкового (звітного) періоду змінилася площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у зв'язку з набуттям (втратою) на неї права власності або користування: уточнити суму податкових зобов'язань з податку на період починаючи з дати набуття (втрати) такого права до останнього дня податкового (звітного) року; подати протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним періодом, контролюючим органам за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки декларацію з уточненою інформацією про площу земельної ділянки, а також відомості про наявність земельних ділянок та їх нормативну грошову оцінку.

Колегія суддів відмічає, що загальні положення щодо індексації нормативної грошової оцінки земель визначено приписами ст.289 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до п.289.2 ст.289 Кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Згідно із п.289.3 ст.289 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

При цьому, на час виникнення спірних правовідносин положеннями пункту 5 підрозділу 8 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України було встановлено, що індекс споживчих цін за 2015 рік, що використовується для визначення величини коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) для цілей оподаткування єдиним податком четвертої групи, застосовується із значенням 100 відсотків.

Зміни до даного пункту було внесено Законом України від 07.12.2017 р. № 2245-VIII, який набрав чинності лише з 01.01.2018 року. Так було встановлено, що індекс споживчих цін за 2015 та 2017 роки, що використовується для визначення величини коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) для цілей оподаткування єдиним податком четвертої групи, застосовується із значенням 100 відсотків.

З огляду на вказане, приписами Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) як станом на 01.01.2016 року, так і станом на 01.01.2017 року не було встановлено значення величини коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) за 2016 та 2017 роки.

Колегія суддів звертає увагу, що податковий орган в акті перевірки та в апеляційній скарзі посилається на повідомлення Державної служби статистики України та лист Міністерства фінансів України від 19.01.2017 №31-11150-09-10-1342.

Так, вказаним листом Міністерство фінансів України повідомило, що з огляду на відсутність встановлення інших особливостей визначення коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі з метою оподаткуванням єдиним податком для платників 4 групи вважає, що з 01 січня 2017 року при нарахуванні єдиного податку платникам 4 групи коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки землі доцільно визначати з урахуванням таких значень індексів споживчих цін: за 2015 рік - 100 %, за 2016 рік - 112,4 %.

Тобто, Міністерство фінансів України лише зазначило про врахування при обчисленні вказаного коефіцієнту індексу споживчих цін.

Проте, колегія суддів зазначає, що як Міністерство фінансів України, так і Державна служба статистики України не є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який відповідно до ст.289 Податкового кодексу України розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель.

Таким органом є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка на виконання п.289.3 ст.289 Податкового кодексу України листом № 6-28-0.22-442/2-17 від 12.01.2017 повідомила Державну фіскальну службу України про те, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. (а.с.25-27, 52)

Також, у вказаному листі зазначено, що коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік - 1,703, 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження); нормативна грошова оцінка земель за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки не індексувалася; значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів) за 2016 рік становить 1,0, для земель несільськогосподарського призначення - 1,06.

Беручи до уваги вказане, здійснені позивачем розрахунки, вказані в податковій звітності платника єдиного податку четвертої групи за 2017 рік, з урахуванням індексу нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь у розмірі 1,0 є правомірними, а тому є правильним висновок суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог позивача. Доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, , що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалене судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права., підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 229, 241, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 року по справі № 2040/5448/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку, а у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 грудня 2018 року.

Головуючий суддя (підпис)О.П. ЛяхСудді(підпис) (підпис) М.І. Старосуд М.М. Яковенко