Рішення № 78584416, 06.11.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/3547/18

№ 2/183/2508/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2018 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Пономаренко О.О.,

розглянувши, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округ Хари Наталії Станіславівни, Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяна Леонідівна, про визнання протиправними дії, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

18.06.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С., Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (далі - ПАТ «ПУМБ»), третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л., в якому просив суд:

- визнати протиправними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. щодо вчинення виконавчого напису від 22.02.2018 року №902;

- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 22.02.2018 року №902, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С.

Свій позов ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 17 травня 2018 року від бухгалтера комунального закладу «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» ДОР», в якому він працює, йому стало відомо про надходження на адресу комунального закладу постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Т.М. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 25.04.2018 року у виконавчому провадженні №56170706, при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса № 902, виданого 22.02.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. Відповідно до вказаної постанови з позивача на корить ПАТ «ПУМБ» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 19848,02 грн. та витрати на проведення виконавчих дій.

Оскільки жодних договорів, у тому числі і кредитних, з вказаною банківською установою позивач не укладав та ніколи не отримував будь-яких листів чи інших повідомлень про неналежне виконання ним зобов'язань, він звернувся до правоохоронних органів з заявами про злочин, а також до ПАТ «ПУМБ» і приватного виконавця Вольф Т.Л. з заявами про надання інформації та копій документів. 08.06.2018 року від третьої особи позивач отримав копію виконавчого напису нотаріуса №902 від 22.02.2018 року та копію постанови про відкриття провадження.

Між тим, позивач вважає, вказаний виконавчий напис таким що не підлягає виконанню, оскільки при його вчиненні нотаріусом не були дотримані вимоги Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999року №1172, оскільки документи, що підтверджували безспірність заборгованості у нотаріуса були відсутні, відповідні вимоги позивачу не направлялися, сума заборгованості перед банком розрахована безпідставно, а строк на вчинення виконавчого напису за правовідносинами з АТ «Банк Ренесанс Капітал» сплинув.

Так, позивач зазначає, що 25.03.2013 року ним було підписано та вручено представнику АТ «Банк Ренесанс Капітал» пропозицію укласти договір карткового рахунку та договір страхування. Вказана пропозиція була акцептована банком шляхом вручення позивачу кредитної картки, однак кредитний договір між ним та банком укладено не було, отже виконавчий напис вчинений нотаріусом за відсутності оригіналу кредитного договору. Також визначаючи період, за який стягується заборгованість, відповідачами вказано - з 25.01.2017 року по 25.01.2018 року, при цьому зазначено, що 18576,38 грн. є сумою заборгованості за сумою кредиту. Однак позивач наполягає, що з серпня 2014 року не користується грошовими коштами за кредитною карткою АТ «Банк Ренесанс Капітал», та у визначений відповідачами період грошові кошти в вищезазначеному розмірі не отримував.

Крім того, на думку позивача, ПАТ «ПУМБ» не має право висувати до нього грошові вимоги за його правовідносинами з АТ «Банк Ренесанс Капітал», оскільки жодного разу ПАТ «ПУМБ» не звертався до нього, про свої повноваження та вимоги, як новий кредитор не заявляв. Таким чином, вчинення виконавчого напису за відсутності підтвердження повідомлення позивача про заміну кредитора у зобов'язанні, виключає можливість існування безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Також позивач вказує, що останній платіж щодо погашення кредиту за картковим рахунком було здійснено ним у серпні 2014 року, а отже саме з цього часу у банківської установи виникло право вимоги та почався перебіг строку позовної давності. Оскільки, строк протягом якого може бути вчинено виконавчий напис обчислюється з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу, виконавчий напис №902 від 22.02.2018 року вчинено нотаріусом поза межами такого строку.

Зазначені обставини, стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 23 червня 2018 року відкрито провадження у справі. За результатами підготовчого провадження відповідною ухвалою суду справу призначено до судового розгляду по суті.

На виконання ухвали суду від 03.09.2018 року про витребування доказів, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. надано до суду належним чином завірені копії документів, на підставі яких був вчинений виконавчий напис №902 від 22 лютого 2018 року.

Позивач в судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав.

Відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. в судове засідання не з'явилася, надіславши до суду клопотання, у якому просила суд розглянути справу у її відсутність з урахуванням фактичних обставин та постановити рішення згідно чинного законодавства (а.с.73).

Представник відповідача - ПАТ «ПУМБ» в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про час, дату та місце судового засідання (а.с.70), причину свої неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав.

Третя особа - приватний виконавець Вольф Т.Л. в судове засідання не з'явилася, була повідомлені належним чином про час, дату та місце судового засідання (а.с.71).

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши докази, з точки зору допустимості та належності, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Суду подано копію виконавчого напису від 22 лютого 2018 року, у відповідності до якого приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, на підставі ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, запропонувала звернути стягнення з ОСОБА_1, який є боржником за кредитним договором №26256018522685 від 25.03.2013 року, укладеного ним із АТ «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», заборгованість за кредитним договором у розмірі 19848,02 грн. Період за який проводиться стягнення вказано - з 25 січня 2017 року по 25 січня 2018 року(а.с.18).

Виконавчий напис нотаріусом було вчинено на підставі заяви стягувача, датованою 25.01.2018 року, до якої подано письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором, однак відомостей про отримання письмової вимоги ОСОБА_1 суду не подано, що суперечить вимогам закону, а саме п.283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року, у відповідності до якої вчинення виконавчого напису у разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем або боржником, письмової вимоги про усунення порушень.

До правовідносин, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне застосувати наступні норми права, а саме.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону «Про нотаріат» та глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, ст. 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Таким чином, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 18 ЦК України, ст. 87 Закону України «Про нотаріат»).

Пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів), передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин подаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Слід звернути увагу, що в переліку додатків, вказаних у заяві стягувача про вчинення виконавчого напису, зазначено про направлення нотаріусу оригіналу кредитного договору, однак з поданих нотаріусом до суду матеріалів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис вбачається, що стягувач надав копію Пропозиції укласти договір карткового рахунку та договір страхування (оферта), що суперечить вимогами зазначено вище пункту Переліку. Пропозиція укласти договір карткового рахунку та договір страхування не може бути розцінена судом, як кредитний договір.

Крім того, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

В матеріалах, поданих для вчинення виконавчого напису нотаріусом міститься виписка з рахунку ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення, однак така виписка взагалі не містить даних, коли виникла заборгованість та строки її погашення.

При цьому, стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Аналіз наведених норм законів дає суду дійти до наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості, як такого.

З огляду на вищенаведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Як зазначає у своєму позові ОСОБА_1, 25.03.2013 року ним було підписано та вручено представнику АТ «Банк Ренесанс Капітал» пропозицію укласти договір карткового рахунку та договір страхування. Вказана пропозиція була акцептована банком шляхом вручення позивачу кредитної картки.

Суду подано копії квитанцій (а.с. 32-35), які свідчать, що позивачем в період з 2013 року по 2014 року здійснювалися платежі в АТ «Банк Ренесанс капітал» в рахунок погашення кредитної заборгованості за кредитом № НОМЕР_1. При цьому останній платіж був здійснений позивачем 14.03.2014 року.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані, що Публічне акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», яке являється правонаступником АТ « Банк Ренесанс капітал», належним чином повідомило позивача про перехід до нього прав вимоги за договірними зобов'язаннями за вищевказаним кредитним договором, а також доказів того, що з моменту переходу таких прав, відповідачем вживалися будь-які дії щодо врегулювання спору.

За таких обставин суд не може погодитися, що заявлена банком заборгованість є безспірною, подані докази свідчать про недоведеність суми заборгованість, яка не може бути розцінена, як безспірна.

Посилання позивача на застосування позовної давності до правовідносин, що виникли між сторонами, заслуговує на увагу, однак не може бути предметом розгляду цієї справи.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С., вчинений 22 лютого 2018 року, зареєстрований в реєстрі за номером 902 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором в розмірі 19848,02 грн., слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Поряд з цим, в частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. щодо вчинення виконавчого напису від 22.02.2018 року №902, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки нотаріусом все ж таки було додержано формальних процедур, а обов'язок довести наявність безспірної заборгованості покладається на стягувача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76-82, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1, - задовольнити часково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни, вчинений 22 лютого 2018 року, зареєстрований в реєстрі за № 902 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 19848,02 грн. (дев'ятнадцять тисяч вісімсот сорок вісім гривен 02 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Сорока О.В.