
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2018 року м. ПолтаваСправа № 543/1343/17
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Чеснокової А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Безеги А.А.
представника Управління ДМС України в Полтавській області - ОСОБА_1
представника Оржицького РС УДМС України в Полтавській області - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, які діють в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, Оржицького районного сектору управління ДМС України в Полтавській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вичинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
21 грудня 2017 року позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, які діють в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 звернулись до Оржицького районного суду Полтавської області з позовом до Оржицького районного сектору управління ДМС України в Полтавській області про визнання відмови у видачі ОСОБА_5 у зв'язку із досягненням шістнадцятирічного віку паспорта громадянина України у формі книжечки протиправною та зобов'язання видати ОСОБА_5 паспорт у формі паспортної книжечки.
В обґрунтування позовних вимог позивачі вказували на те, що у зв'язку із досягненням їх сином, ОСОБА_5, шістнадцятирічного віку вони звернулись до територіального органа ДМС із заявою про оформлення та видачу ОСОБА_5 паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, в якій зазначили про відмову через релігійні переконання від отримання їх сином паспорта у формі картки. Вищевказана заява позивачів залишена Оржицьким районним сектором управління ДМС України в Полтавській області без задоволення з мотивів настання обставин, які виключають можливість оформлення паспорта громадянина України з використанням бланка паспорта у формі книжечки. Вищевказані обставини, на переконання позивачів, порушують права та законні інтереси ОСОБА_5, що зумовило звернення останніх до суду з даним позовом.
Ухвалою Оржицького районного суду Полтавської області від 26 грудня 2017 року матеріали зазначеного адміністративного позову передано для розгляду до Полтавського окружного адміністративного суду без вирішення питання про відкриття провадження у справі.
15 січня 2018 року матеріали позовної заяви ОСОБА_3, ОСОБА_4, які діють в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, надійшли до Полтавського окружного адміністративного суду, що підтверджується відомостями реєстрації вхідних документів.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року позовну заяву залишено без руху в зв'язку з невідповідністю останньої вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 543/1343/17, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року задоволено клопотання відповідача та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, датою підготовчого судового засідання визначено 27 лютого 2018 року.
У відзиві на позов первинний відповідач ОСОБА_6 районний сектор управління ДМС України в Полтавській області, позов не визнав, вказував на безпідставність вимог позивачів /а.с. 79-88/.
27 лютого 2018 року ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду задоволено клопотання Оржицького районного сектору управління ДМС України в Полтавській області та допущено заміну первинного відповідача належним Управлінням Державної міграційної служби України в Полтавській області, а також провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у зразковій адміністративній справі № 806/3265/17.
16 березня 2018 року до суду надійшов відзив Управління ДМС України в Полтавській області, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що форма, зміст та обсяг інформації паспорта громадянина України встановлені Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус". Постановою КМУ від 25 березня 2015 року № 302 затверджено зразки та технічні описи бланків паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм; паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія; порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України. Приписами вищевказаної постанови з 01 січня 2016 pоку запроваджується оформлення і видача паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 pоку № 2503-ХІІ. За викладених обставин просив відмовити у задоволенні адміністративного позову /а.с. 120-129/.
У відповіді на відзив від 02 березня 2018 року позивачі наполягали на задоволенні позовних вимог, зазначаючи про неприпустимість примусу особи до обробки її персональних і конфіденційних даних з метою оформлення паспорта громадянина України у формі картки, оскільки такі дії мають ознаки неправомірного втручання в особисте життя громадянина з боку держави та порушення вимог статті 8 Закону України від 01 червня 2010 року № 2297-VI "Про захист персональних даних" /а.с. 111-117/.
Ухвалою від 05 жовтня 2018 року провадження у справі поновлено, призначено підготовче судове засідання на 30 жовтня 2018 року.
В підготовчому судовому засіданні ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду до участі у справі в якості співвідповідача залучено Оржицький районний сектор Управління ДМС України в Полтавській області.
Ухвалою від 05 грудня 2018 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, підготовче судове засідання закрито, справу призначено до розгляду по суті на 14 грудня 2018 року.
Позивачі в судове засідання не з'явились, надали суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Представник відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечували.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що ОСОБА_3, діючи в інтересах свого сина ОСОБА_5, звернувся до Оржицького районного сектору управління ДМС України в Полтавській області із заявою в порядку Закону України "Про звернення громадян" щодо надання роз'яснень з приводу оформлення ОСОБА_5 паспорта громадянина України попереднього зразка (1992 року) у формі книжечки - без застосування засобів реєстру у зв'язку з досягненням шістнадцятирічного віку /а.с. 10-11/.
Відповідач листом № 38/763 від 11 жовтня 2017 року повідомив ініціатора звернення, що Оржицький районний сектор управління ДМС України в Полтавській області здійснює оформлення паспорта громадянина України відповідно до Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" та постанови КМУ від 25 березня 2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та ОСОБА_7 оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України". У зв'язку із тим, що станом на дату звернення позивачів із заявою, відмова у задоволенні якої стала предметом даного спору, завершено роботи із забезпечення в повному обсязі відповідача матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, оформлення паспорта громадянина України з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки припинене.
Позивачі вважають, що вказаною вище відмовою відповідач порушує права та інтереси їх неповнолітнього сина, оскільки чинне Положення про паспорт громадянина України та Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", передбачають дві можливі форми паспорта громадянина України - книжечка і картка, а тому звернулись до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обґрунтуванню листа про відмову у видачі ОСОБА_5 у зв'язку із досягненням шістнадцятирічного віку паспорта громадянина України у формі книжечки протиправною, суд виходить з такого.
Згідно з вимогами статті 8 ОСОБА_8 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_8 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_8 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_8 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_8 України гарантується.
Відповідно до статті 22 Основного Закону права і свободи людини і громадянина, закріплені цією ОСОБА_8, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 32 ОСОБА_8 України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених ОСОБА_8 України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами - Європейською Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), що ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та відповідно до статті 9 ОСОБА_8 України є частиною національного законодавства.
Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Приватне життя "охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру" (пункт 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі "C. проти Бельгії" від 07 серпня 1996 року (Reports 1996)). Стаття 8 Конвенції "захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом" (пункт 61 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Pretty проти Сполученого Королівства" (справа № 2346/02, ECHR 2002 та пункт 65 рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_9 проти України" (заява № 21722/11).
Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося "згідно із законом", не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ельсхольц проти Німеччини" (Elsholz v. Germany) [ВП], заява № 25735/94, пункт 45, ECHR 2000-VIII).
Таким чином, особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України (…).
Частинами першою, другою, четвертою та п'ятою статті 14 цього Закону передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
За приписами частини першої статті 21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
Згідно з частиною третьою статті 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" паспорт громадянина України (…) містить безконтактний електронний носій.
Відповідно до пунктів 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт № 2503-XII, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України". На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Водночас, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та ОСОБА_7 оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; ОСОБА_7 оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.
За змістом пункту 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII;
з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до ОСОБА_7 оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
До завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється (пункт 3 Постанови № 302).
Пунктом 131 Постанови № 302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: (…) біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.
Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразка містить відцифровані персональні данні особи.
Позивачі в обґрунтування доводів позовної заяви посилаються на порушення принципу поваги до приватного життя суб'єкта персональних даних, шляхом електронної обробки таких даних у процесі оформлення ID-паспорту, оскільки останній згоди на таку обробку не надає.
Суд вищевказані доводи позивачів вважає обґрунтованими з огляду на таке.
Частиною першою статті 6 Закону України "Про захист персональних даних" передбачено, що мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
У розумінні статті 2 зазначеного Закону персональними даними є відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
За змістом часини п'ятої та шостої статті 6 Закону України "Про захист персональних даних" обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб’єкта персональних даних.
Водночас, законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякісність закону та порушення конституційних прав такої особи.
Разом із тим, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
У статті 8 Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06 липня 2010 року № 2438-VI, зазначено: "Будь-якій особі надається можливість: a) з'ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у статтях 5 і 6 цієї Конвенції; …".
За сталою практикою Європейського суду з прав людини, першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване статтею 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну "закон" є автономним, та до якості "закону" ставляться певні вимоги (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, заява № 18139/91, пункту 37) Під терміном "закон" … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності" та "передбачуваності".
Відтак, норми Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", на відміну від норм Положення № 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім’я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 ОСОБА_8 України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції.
ОСОБА_10 Верховного Суду у постанові від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17 сформулювала правовий висновок про те, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Крім того, ОСОБА_10 Верховного Суду під час розгляду зразкової справи зробила висновок, що законодавець, приймаючи Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України", яким внесено зміни до Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений ОСОБА_8 України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України. На час звернення позивача до органа ДМС діяло два нормативних акта: Положення про паспорт № 2503-XII і Постанова № 302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов’язані звертатися за його обміном, при досягненні відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов'язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (частина третя статті 21 Закону № 5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві. Оскільки дії Відділу УДМС розглядаються як дії держави в цілому, і такі дії порушують основоположні права громадян, то вони визнаються протиправними.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що доводи листа органа ДМС України, яким гр. ОСОБА_3 роз'яснено про неможливість видачі його сину ОСОБА_5 у зв'язку із досягненням останнім шістнадцятирічного віку паспорта громадянина України у формі книжечки не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати Оржицький районний сектор управління ДМС України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про оформлення паспорта громадянина України раніше встановленого зразка (1992 року) у формі книжечки - без застосування засобів реєстру; щодо заборони збору і обробки будь-яких даних про дитину; щодо заборони передачі будь-яких даних про дитину до ЄДДР та заборони присвоєння їй УНЗР, будь-якого ідентифікатора від 07 жовтня 2017 року вх. № 1117.
Разом із тим, відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв'язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи. У свою чергу, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку в публічно-правових відносинах. Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Якщо відповідні рішення, дії чи бездіяльність протиправно, на думку особи, спричинили виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків особи (тобто є юридично значимими), особа може порушити питання про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності в судовому порядку. Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або має місце інше ущемлення прав чи свобод. При цьому позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду позивач вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право, охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір по суті вимог, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до адміністративного суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Тобто, предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення для позивача, тобто впливати на його обсяг прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків. Наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача.
Проте, спірний лист № 38/763 від 11 жовтня 2017 року, складений відповідачем за результатами розгляду звернення гр. ОСОБА_3 в порядку Закону України "Про звернення громадян", не створює жодного обов'язку, а відтак не має юридичного значення та не є актом індивідуальної дії у розумінні норм Кодексу адміністративного судочинства України.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивачів про визнання протиправною відмови, оформленої листом № 38/763 від 11 жовтня 2017 року, у видачі ОСОБА_5 у зв'язку із досягненням шістнадцятирічного віку паспорта громадянина України у формі книжечки задоволенню не підлягає.
Щодо позовних вимог про зобов'язання територіального органа ДМС України видати ОСОБА_5 паспорт у формі паспортної книжечки.
Наказом МВС України від 13 квітня 2012 року № 320 на виконання вимог Законів України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні'', "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 405, затверджено ОСОБА_7 оформлення і видачі паспорта громадянина України. Вищевказаний ОСОБА_7 втратив чинність 17 квітня 2018 року на підставі наказу МВС України від 01 березня 2018 року № 161 "Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства внутрішніх справ України від 13 квітня 2012 року № 320".
Разом із тим, станом на дату звернення позивача до Оржицького РС УДМС із заявою в порядку звернення громадян ОСОБА_7 оформлення і видачі паспорта громадянина України був чинним та передбачав, що паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається територіальними підрозділами Державної міграційної служби України (далі - територіальні підрозділи) за місцем проживання кожному громадянинові України після досягнення 16-річного віку, а надалі в разі необхідності обмінюється, видається замість утраченого, викраденого або зіпсованого. Бездомним громадянам паспорти видаються також за місцем перебування. Видача та обмін паспорта проводяться в місячний строк /пункт 1.2 ОСОБА_7/.
Відповідно до пункту 1.3. ОСОБА_7 оформлення і видачі паспорта громадянина України для оформлення паспорта особа подає:
заяву про видачу паспорта (додаток 1) (далі - заява);
свідоцтво про народження;
дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см (фотокартки, що подаються для оформлення паспорта, мають бути виконані з одного негатива, із зображенням обличчя виключно анфас, без головного убору, виготовленими на тонкому білому або кольоровому фотопапері без кутика; для громадян, які постійно носять окуляри, обов'язкове фотографування в окулярах);
платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита або копію документа про звільнення від сплати державного мита;
довідку про реєстрацію особи громадянином України або свідоцтво про належність до громадянства України, а в необхідних випадках - інші документи, визначені статтею 5 Закону України "Про громадянство України" (за необхідності);
паспорт громадянина України для виїзду за кордон - для громадян України, які постійно проживали за кордоном, після повернення їх на проживання в Україну;
посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).
Крім того, додатком 1 до ОСОБА_7 оформлення і видачі паспорта громадянина України затверджено форму заяви про видачу паспорта громадянина України.
Матеріалами справи підтверджено, що гр. ОСОБА_5 особисто із заявою встановленої форми про оформлення та видачу паспорта громадянина України та передбаченими пунктом 1.3 ОСОБА_7 документами до територіального органа УДМС не звертався.
За викладених обставин, підстави для зобов'язання територіального органа ДМС України видати ОСОБА_5 паспорт у формі паспортної книжечки відсутні.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_3 (вул. Гадяцька, 3, с. Вишневе, Оржицький район, Полтавська область, 37712, паспорт серії КН № 242523, виданий Оржицьким РВ УМВС України в Полтавській області 28 жовтня 1996 року), ОСОБА_4 (вул. Гадяцька, 3, с. Вишневе, Оржицький район, Полтавська область, 37712, паспорт серії КН № 980076, виданий Оржицьким РВ УМВС України в Полтавській області 04 грудня 1999 року), які діють в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 (вул. Гадяцька, 3, с. Вишневе, Оржицький район, Полтавська область, 37712) до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (вул. Пушкіна, 63, м. Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 37829297), Оржицького районного сектору управління ДМС України в Полтавській області (вул. Незалежності, 14, смт. Оржиця, Полтаська область, 37700) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Зобов'язати Оржицький районний сектор управління ДМС України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 07 жовтня 2017 року про оформлення паспорта громадянина України раніше встановленого зразка (1992 року) у формі книжечки - без застосування засобів реєстру; щодо заборони збору і обробки будь-яких даних про дитину; щодо заборони передачі будь-яких даних про дитину до ЄДДР та заборони присвоєння їй УНЗР, будь-якого ідентифікатора від 07 жовтня 2017 року вх. № 1117 з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на це рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 14 грудня 2018 року.
Суддя ОСОБА_11
Судове рішення № 78559259, Полтавський окружний адміністративний суд було прийнято 14.12.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 543/1343/17. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: