Рішення № 78559265, 14.12.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2018 року м. ПолтаваСправа № 440/3680/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

22 жовтня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України, третя особа: Полтавський обласний військовий комісаріат у якій просить суд:

визнати протиправним та скасувати протокол № 46 засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 10 червня 2016 року щодо відмови у розгляді документів позивача про призначення йому одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року, та повернення їх на доопрацювання;

зобов'язати відповідача розглянути питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року, пунктом "б" статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" як інваліду ІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок захворювання, що пов'язано з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що в 1988 році під час проходження військової служби в республіці Афганістан, отримав порання та контузію. Вказував, що згідно з рішенням Центральної військово-лікарської комісії МО України від 02 квітня 2014 року, оформленим протоколом № 937 наявні в нього поранення є такими, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. У зв'язку з вказаними обставинами рішенням Полтавської обласної МСЕК (довідка № АВ 0186823) йому вперше була призначена ІІ група інвалідності з 09 жовтня 2014 року. А тому протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум (далі за текстом - Комісія) від 10 червня 2016 року № 46 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів від 25 грудня 2013 року № 975 (далі за текстом - Порядок № 975), вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання.

23 листопада 2018 року судом отримано відзив Міністерства оборони України, в якому відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що позивачем подано до військового комісаріату неповний пакет документів - не надано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Наполягав на тому, що постанови військово-лікарських комісій видаються лише з метою встановлення причинного зв’язку захворювання, поранення, контузії, травми, каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів та осіб, звільнених з військової служби, та можуть підтверджувати та встановлювати виключно причинний зв'язок та період, в якому було отримане відповідне ушкодження здоров’я, а не обставини, при яких військовослужбовець отримав поранення, контузію, травму або каліцтво. Акт судово-медичного обстеження (висновок експерта) є необхідним документом для встановлення причинного зв’язку ушкодження здоров’я (отримання протоколу ВЛК про встановлення причинного зв’язку), однак жодним чином не належить до документів, що можуть свідчити про причини та обставини ушкодження здоров’я, зокрема про те, що воно не пов’язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Таким чином, на переконання відповідача, позивачем не надано на адресу військового комісаріату усіх необхідних документів, передбачених пунктом 11 Порядку № 975, що, в свою чергу, спростовує твердження позивача про протиправність дій відповідача /а.с. 49-51/.

14 листопада 2018 року Полтавським обласним військовим комісаріатом надано до суду письмові пояснення, в яких третьою особою вказано на безпідставність тверджень позивача про протиправність рішення Комісії від 10 червня 2016 року № 46, оскільки відповідно до пункту 11 Порядку № 975 заявником не подано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). Про прийняте рішення заявнику було повідомлено листом від 15 лютого 2018 року № 12/337, а тому просив залишити його позовну заяву без задоволення /а.с. 36-37/.

У судове засідання сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з'явились; в матеріалах справи наявні заяви сторін про розгляд справи за відсутності їх представників /а.с. 50, 58, 61/.

Згідно з частиною дев'ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка або експерта, 14 грудня 2018 року суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил СРСР з 10 жовтня 1986 року по 14 лютого 1989 року, з 13 лютого 1987 року ніс службу в Демократичній республіці Афганістан /а.с .19-21/.

Під час проходження служби у 1988 році позивач отримав поранення, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, внаслідок чого ОСОБА_1 у подальшому отримав інвалідність, що підтверджується витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 02 квітня 2014 року № 937, а також довідкою МСЕК Серія АВ № 0186823, відповідно до якої позивачу вперше встановлена ІІ група інвалідності з 09 жовтня 2014 року /а.с. 24/.

З метою реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги позивач звернувся до Полтавського обласного військового комісаріату із заявою та усіма належними документами стосовно призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Полтавський ОВК скерував документи позивача до Міністерства оборони України /а.с. 38/, які за результатами розгляду Комісією МОУ були повернуті ініціатору звернення без розгляду на доопрацювання /а.с. 13/.

Пунктом 101 рішення, оформленого протоколом № 46 від 10 червня 2016 року, Комісія Міністерства оборони України повернула Полтавському ОВК матеріали на доопрацювання, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 /а.с. 45/.

Не погодившись з указаним рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам позивача, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон № 2011-XII у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Положеннями статті 1-2 Закону № 2011-XII визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

У постанові Верховного Суду України від 10 березня 2015 року у справі № 21-563а14 зазначено, що право на отримання допомоги виникає у військовослужбовця з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби. Крім того, визначено, що одноразова грошова допомога є компенсаційним механізмом соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (надалі - Порядок № 975).

Пунктом 1 Порядку № 975 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі – військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 975 військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

З матеріалів справи встановлено, що документи позивача про призначення одноразової грошової допомоги повернуті для доопрацювання, з посиланням на неподання позивачем документа, що свідчить про обставини поранення.

Відповідно до пункту 21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (надалі - Положення № 402) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Згідно з підпунктом "г" пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402 постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Отже, посилання відповідача на те, що позивачем не було надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження - є безпідставним.

У матеріалах справи міститься витяг із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 02 квітня 2014 року № 937 /а.с. 15/.

Як вбачається з указаного витягу, у позивача виявлено: осколкові поранення голови, лівої нижньої кінцівки, наслідком яких стали: рубці в ділянці лоба зліва, ближче до серединної лінії неправильно-лінійної форми рубець, розміром 0,4 х 5,0 см; подібний рубець по задньо-зовнішній поверхні лівого колінного суглобу, розміром 1,2 х 4,0 см, що підтверджується актом СМД Полтавського обласного бюро СМЕ ДОЗ Полтавської ОДА № 242 від 19 лютого 2014 року, які в подальшому призвели до розвитку: Хронічної дисциркуляторної енцефалопатії ІІ ст. переважно в ВББ з двобічною рефлекторно-пірамідною недостатністю з вираженим цефалічним синдромом, астено-невротичним синдромом, лікворно-венозною дистензією, помірно вираженим вестибуло-атактичним синдромом. Гіпертонічної хвороби ІІ ст. Гіпертонічного кризу (14.02.14р.), що підтверджується військово-обліковими та медичними документами, поранення, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії /а.с. 15/.

Довідкою МСЕК серії АВ № 0186823 від 09 жовтня 2014 року позивачеві вперше вставлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із тим, що поранення, ЧМТ, контузія і захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії /а.с. 24/.

Також відповідно до акта судово-медичного дослідження (обстеження) № 978 на час судово-медичного освідування у ОСОБА_1 виявлені рубці шкіри лобної ділянки та лівої нижньої кінцівки, які є результатом загоєння ран, які по своїй морфологічній характеристиці не вступають в протиріччя з механізмом їх утворення внаслідок вогнепальних поранень та давністю їх утворення в період бойових дій, на які вказує обстежуваний /а.с. 16/.

Суд зазначає, що відсутність висновків службового розслідування та акта розслідування не може бути підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, за умови, якщо причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) підтверджені іншими документами.

Так, вищевказаним висновком Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України встановлено причинний зв'язок поранення, контузії позивача з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

З урахуванням зазначеного, категорія осіб, до якої належить позивач, при зверненні за отриманням одноразової грошової допомоги не зобов'язана надавати додатково документ про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

Слід зауважити, що позивач просить суд скасувати протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, від 10 червня 2016 року № 46 в повному обсязі, проте спірний протокол стосується його прав та інтересів лише в частині - пункт 101.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування пункту 101 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, від 10 червня 2016 року № 46 щодо повернення на доопрацювання документів для призначення і виплату позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Згідно пунктами 12-13 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Відповідно до листа Полтавського обласного військового комісаріату від 31 березня 2016 № 10/578 Департаменту фінансів Міністерства оборони України направлено заяву та приєднані до неї позивачем документи щодо призначення одноразової грошової допомоги. Крім того, у вказаному листі зазначено висновок командування про те, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності /а.с. 38/.

Згідно з пунктом 15 Порядку № 975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

З матеріалів справи встановлено, що Міністерство оборони України за наслідками розгляду документів позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги рішення про виплату коштів або ж про відмову у виплаті коштів не приймало, а повернуло документи до обласного військового комісаріату, тобто фактично жодне рішення прийнято не було.

Враховуючи те, що відповідачем рішення за наслідками розгляду заяви позивача не приймалось, відповідачем має бути розглянуто заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до вимог чинного законодавства України.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для зобов'язання Міністерства оборони України розглянути питання про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, як інваліду ІІ групи з 09 жовтня 2014 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, на підставі пункту "б" статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відхиляючи заявлене третьою особою у письмових поясненнях клопотання про залишення позову без розгляду, мотивоване тим, що про прийняте Міністерством оборони України рішення від 10 червня 2016 року позивача було повідомлено листом від 29 липня 2016 року № 10/537, а відтак ОСОБА_1 пропустив шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом, суд зважає те, що Полтавським ОВК не надано суду жодних доказів на підтвердження дати отримання позивачем листа Полтавського ОВК від 29 липня 2016 року № 10/537.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не доказав правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення позову.

Таким чином, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. Пролетарська, 15, с. Іваново-Селище, Глобинський район, Полтавська область, 39012, рнокпп НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський пр-т, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа: Полтавський обласний військовий комісаріат (вул. Шевченка, 78-а, м. Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 07851296) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 101 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, від 10 червня 2016 року № 46 щодо повернення на доопрацювання документів про призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, як інваліду ІІ групи з 09 жовтня 2014 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, з урахуванням того, що відповідно до пункту "б" статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_2