Ухвала суду № 78545374, 21.11.2018, Приморський районний суд м. Одеси

21.11.2018

Справа № 522/13484/18

Провадження 1-кс/522/21121/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси Самойленко Д.О., при секретарі Стогнієнко Т.Г., розглянувши клопотання слідчого СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_1., погоджене з прокурором Одеської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_2, про накладення арешту, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно клопотання Приморським ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12018160500004918 від 30.07.2018 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 16.06.2017, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_5 купила ізольовану квартиру під номером № 11-а по вул. Софієвська, 19 в м. Одесі, яка складається в цілому з двух житлових кімнат загальною площею 51.1 кв.м., в тому числі житловою площею 34.1 кв.м.

Вказана квартира належала продавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 08 жовтня 2010 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2140. Право власності на квартиру зареєстровано КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості» 22.10.2010 року, номер запису:358 в книзі 760пр-82, реєстраційний номер:28169161.

Крім того, відповідно до інформації Управління державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради від 09.08.2018 об’єкт містобудування за адресою: АДРЕСА_1, перевірявся Управлінням та відповідно до п.7 Порядку здійснення Державного архітектурно - будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, управлінням, в межах повноважень, на підставі Наказу Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОМР від 02.07.2018 за № 01-13/162 ДАБК проведена перевірка достовірності зазначених даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт з реконструкції квартири № 11-а, без зміни геометричних розмірів фундаменту в плані, без зміни цільового призначення об’єкту, з надбудовою мансардного поверху за адресою: АДРЕСА_2.

За результатами перевірки було складено акт та встановлено, що замовником будівництва ОСОБА_5 в повідомленні про початок виконання буді0елвьних робіт №ОД061181010880 від 1104.2018 року з реконструкції квартири № 11-а, без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаменту в плані, без зміни цільового призначення об’єкту, з надбудовою мансардного поверху за адресою: АДРЕСА_3 надані недостовірності дані, які є підставою вважати об’єкту самочинним будівництвом, чим порушено п. 11 «Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р №466.

Наказом Управління № 01-13/200ДАБК від 30.07.2018 скасовано реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт №ОД061181010880 від 11.04.2018.

Відповідно до вимог ст.3 Закону України «Про приватизацію державного майна», відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Вимогами п.30 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», визначено що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Проаналізувавши рішення Одеської міської ради, встановлено, що рішень ОМР, щодо відчуження об’єктів комунальної власності та оформлення землевпорядної документації на земельну ділянку під об’єктом нерухомості за адресами: м. Одеса, вул.Софієвська, 19, за минулий період не приймалось.

Так, відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об’єктів будівництва.

Суб’єкти містобудування зобов’язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об’єктів.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об’єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів;

6) реєстрація права власності на об’єкт містобудування.

Відповідно до вимог ст. 125 Земельного Кодексу України, визначено, що

право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного Кодексу України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Приймаючи до уваги, що вищевказаний об’єкт нерухомості, може бути відчужений, та має суттєве значення для проведення подальшого досудового розслідування по вищевказаному кримінальному провадженню, на думку слідчого він підлягає арешту.

До суду надійшла заява прокурора в якій останній просить провести розгляд клопотання за його відсутності.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом, в зв’язку з чим суд вважає за можливе розглянути клопотання за відсутності прокурора.

У відповідності до ч.4 ст. 107 КПК України, розгляд клопотання проведено за відсутності учасників судового провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів, оскільки всі особи, які беруть участь у судовому провадженні до суду не з’явилися.

Розглянувши клопотання, вивчивши надані до них матеріали, суд вважає необхідним у задоволенні клопотання відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Щодо осіб, які не є підозрюваними та обвинуваченими або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Вивченням матеріалів наданих до клопотання встановлено, що у кримінальному провадженні, власникам вищезазначеного вилученого майна про підозру не повідомлено.

При цьому, слідчим та прокурором підтверджень того, що власники вищезазначеного вилученого майна є особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, або до них заявлено цивільний позов з боку будь-якої юридичної або фізичної особи, в рамках зазначеного кримінального провадження, суду надано не було.

Також, прокурором підтверджень того, що вищезазначене вилучене майно є знаряддям злочину, зберегло на собі його сліди, або містить відомості які можуть бути використанні як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, суду також надано не було та у клопотанні не зазначено.

Крім того, слідчим в порушення п.3 ч.2 ст. 171 КПК України, до клопотання не було додано документів, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати.

Згідно ч.5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Проте, в порушення зазначеної вимоги Закону, слідчим не було надано достатніх доказів на підтвердження обставин на які він посилається в клопотанні.

У зв’язку з чим, доводи про те, що на вказане майно слід накласти арешт є необґрунтованими.

При цьому, задоволення клопотання про накладення арешту, може призвести до суттєвого порушення Конституційних прав та інтересів його законних власників, що є неприпустимим.

Ст. 17 Загальної декларації прав людини, проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини. Конвенція про захист прав і основоположних свобод є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб'єктивних прав. Складовою цієї Конвенції є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення. Статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції встановлено, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальним принципам міжнародного права».

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання слідчого СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_1, погодженого з прокурором Одеської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_2, про накладення арешту на приміщення за адресою: АДРЕСА_2, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12018160500004918 від 30.07.2018 р., за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 366 КК України – відмовити.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п’яти днів з дня її оголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя: