Рішення № 7852268, 05.02.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"05" лютого 2010 р. Справа № 11/185

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоегас.ком»м.Сімферополь

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Рівне

третя особа на стороні відповідача: ДП «Радивилівський комбінат хлібопродуктів»м.Радивилів

про стягнення 266 546 грн. 84 коп. заборгованості по розрахунках, процентів, втрат

від іфляції та 3% річних

та за зустрічним

позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Рівне

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоегас.ком» м.Сімферополь

про стягнення 228 041 грн. 00 коп. витрат, неодержаних доходів, відсотків і санкцій

банку та податку на додану вартість

Суддя Грязнов В.В.

Представники сторін:

від позивача- Шендера О.М., адвокат (довір.б/н від 18.12.2009р.);

від відповідача- Марчук О.П., підприємець;

від третьої особи- не зявився.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 20 січня 2010р. по 05 лютого 2010р. для підготовки пов-ного тексту рішення.

В судове засідання представник Третьої особи не зявився, хоч про час та місце слухання справи був повідомлений у встановленому порядку.

Представники сторін не заявили клопотаннь про технічну фіксацію судового процесу.

Суть спору: Позивач-ТзОВ «Автоегас.ком»звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить розір-вати договір №19/12/08 від 19.12.2008р., укладений з Відповідачем-фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та стягнути з останнього 245 000 грн. 00 коп. боргу, 4900 грн. 00 коп. втрат від інфля-ції, 3548 грн. 38 коп. -3% річних та 13008 грн. 49 коп. процентів за користування чужими коштами.(арк.справи 3-8).

Обгрунутовуючи позовні вимоги, Позивач зазначив, що 19.12.2008р. уклав з Відповідачем Договір ку-півлі-продажу №19/12/08, відповідно до пункту 1.1 якого Відповідач зобов'язувався поставити товар-борошно пшеничне першого гатунку, а Позивач-покупець зобов'язувався прийняти і оплатити 201,30 метричних тон у від-повідності з умовами даного договору.

Позивач наголошує, що згідно п.3.2 Договору Відповідач був зобов'язаний поставити продукцію на умо-вах франко-вагон Покупця, як вважає Позивач відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Ін-котермс" у редакції 2000р. за адресою Рівненська область, Радивилівський КХП.

Згідно з пунктом 3.8 Договору датою поставки кожної партії товару сторони вважають дату календар-ного штемпеля станції відправлення на залізничних накладних, оформлених на таку партію.

Покликаючись на положення статей 509, 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, Позивач вважає, що між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок договору і одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

На думку Позивача, укладення договору та його виконання відбувалося так.

ОСОБА_1 26 грудня 2008р завантажив в залізничні вагони №22365530, 24570806, 22796924 на території Ради-вилівського КХП товар в кількості 201,3 тони. Рівненська митниця 26 грудня 2008р. оформила на вказані вагони експортну митну декларацію №204030000/8/003334. Проте, після завершення митного оформлення ОСОБА_1 не передав працівникам залізничної станції Радивилів вказані вагони з товаром для подальшої відправки до Аф-ганістану.

Позивач 30.12.2008р направив Відповідачеві листа №30/12/121, з проханням відправити завантажені ва-гони, оскільки, у вантажоотримувача-нерезидента 31.12.2008р закінчувався строк дії кодових повідомлень про оплату провізних платежів по території Росії, Казахстану, Узбекистану та Туркменістану.

Вважаючи, що відмова ФРП ОСОБА_1 від передачі товару є протиправною і неприйнятною для Позивача останній втратив інтерес до даного Договору та 18.04.2009р. направив Відповідачеві повідомлення №16/04/Р/М від 16.04.2009р про розірвання договору та вимогу повернення грошових коштів.

На думку Позивача матеріалами справи підтверджується факт невиконання Відповідачем у встановлений строк зобов'язання поставити товар у кількості 201,30 тон на суму 372 405,00 грн. в строк до 31.12.2008р., при цьому попердньої оплати Відповідач не повернув, причини невиконання господарських зобов'язань Позивачеві не повідомив.

При цьому, обовязок Відповідача повернути отримані кошти Позивач обгрунтовує як покликаючись на ст.220 ГК України, стст. 612, 625, 665 ЦК України, так і на приписи стст. 1048, 1212, 1214 ЦК України.

Відповідач-ФОП ОСОБА_1 заявив, що не проти розірвання договору, однак заперечив проти стягнен-ня грошових коштів з підстав, зазначених у відзиві від 16.12.2009 року. За клопотанням Відповідача, ухвалою від 28.12.2009 року суд залучив до участі у справі в якості третьої особи на стороні Відповідача Державне підприємство «Радивилівський КХП».(арк.справи 65, 86, 93-94).

В судовому засіданні 20.01.2010р. ФОП ОСОБА_1 заявив зустрічний позов, в якому просить стягнути з ТзОВ «Автоегас.ком»17136 грн. витрат по зберіганню товару, 104672 грн. неодержаних доходів, 65400 грн. відсотків та штрафних санкцій за кредитним договором та 40833 грн. податку на додану вартість.(арк.справи 127-129).

Ухвалою від 20.01.2010р. зустрічний позов прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.(арк. 149-150). Господарський суд після оголошеної в судовому засіданні 20.01.2010р. перерви заслухав виступ ФОП ОСОБА_1 та його представника, заперечення представника ТзОВ «Автоегас.ком», дослідив подані сторонами докази.

Обгрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, ФОП ОСОБА_1 також не заперечив проти розірвання договору, але уточнив, що договір може бути розірваний внаслідок прострочення Позивача (кредитора), зазна-чивши, що 04.11.2008р. ним та Позивачем було укладено договір №04/11/08 купівлі-продажу 204 тон борошна за ціною 2 310 грн. за 1 тону, загальна вартість договору 471 240 грн. в т.ч.ПДВ. Умови поставки по Інкотермс 2000 - франко-вагон, що, на думку ФОП ОСОБА_1 передбачає оплату товару покупцем-Позивачем після його завантаження продавцем-Відповідачем у вагони.

ФОП ОСОБА_1 зазначає, що на виконання цього договору 15.12.2008р. уклав договір №589 продажу товару із ДП «Радивилівський КХП», а саме 204 т. борошна за ціною 1 730 грн. за тону, загальна вартість дого-вору 352 920 грн., а 19.12.2008р. шляхом обміну електронними листами з Позивачем було укладено договір №19/ 12/08 купівлі-продажу 202,8 т. борошна за ціною 2 310 грн. за 1 тону, загальна вартість договору 468 468 грн. в т.ч.ПДВ. Таким чином, на пропозицію Позивача, кількість борошна була зменшена на 5%, або на 1,2 тони. Решта умов договору залишилися попередніми. Умови поставки «франко-вагон» згідно Інкотермс 2000р.

ФОП ОСОБА_1 зазначає, що на виконання договору із Позивачем 25.12.2008р. завантажив у вагони 204 т. борошна та оформив на Позивача експортну митну декларацію, про що належним чином повідомив остан-нього виконавши тим самим свої зобов'язання за договором №19/12/08, проте, Позивач замість оплати товару запропонував 30.12.2008р. відправити вагони з товаром, без оплати через відсутність коштів, чим, на думку Від-повідача порушив умови договору.

31.12.2008р. перевізник-ТОВ «Транссервіс-М»відмовився від відправлення замовлених ним вагонів, що на думку ФОП ОСОБА_1 повязано з неоплатою Позивачем коштів за вантаж, при цьому, вагони були роз-вантажені, а 05.01.2009р. Позивач перерахував частково кошти за борошно згідно договору №19/12/08 в сумі 245 000 грн. Однак, ФОП ОСОБА_1, вважаючи, що відгрузив товар 05.01.2009р., видав Позивачу податкову накладну та сплатив ПДВ в сумі 40 833 грн. до бюджету.

ФОП ОСОБА_1 пояснює, що надалі ним відповідно до п.3.6 договору №19/12/08, не було отримано від Позивача жодного повідомлення про прибуття вагонів та необхідність їх завантаження і лише 16.04.2009р. Позивач телеграмою повідомив про розірвання договору та пропозицію повернути кошти, на що ФОП ОСОБА_1 письмово повідомив про своє заперечення проти розірвання договору та про готовність відвантажити товар.

Вважаючи, що всупереч умовам договору купівлі-продажу №19/12/08 від 19.12.2008р. відбулось прост-рочення кредитора-ТзОВ «Автоегас.ком», внаслідок чого ФОП ОСОБА_1 поніс значні витрати просить зуст-річний позов задоволити у повному обсязі.(арк.справи 127-129).

Крім того, 05.02.2010р. ФОП ОСОБА_1 через канцелярію суду подав заяву про зміну підстав зустрічних позовних вимог, в якій, зокрема зазначив, що під час розгляду справи дізнався про односторонню зміну Позивачем у договорі №19/12/08 від 19.12.2008р. таких істотних умов як ціна, кількість товару та сума договору, які через непогод-женння ФОП ОСОБА_1 роблять даний договір неукладеним згідно ст.638 ЦК України. При цьому, ФОП ОСОБА_1 наголошує, що всі відображені у зустрічному позові дії були вчинені ним на виконання договору №04/11/08 від 04.11.2008р.

Оскільки заяву подано до оголошення повного тексту рішення, її копію передано представнику Позивача суд прийняв її до розгляду, оголосивши 05.02.2010р. перерву в судовому засіданні до 15:00.(арк.справи 155).

Позивач-ТзОВ «Автоегас.ком»заперчив проти зустрічного позову з підстав, зазначених у відзиві, зокрема, заперечується твердження ФОП ОСОБА_1, що ніби-то перевізник-ТОВ «Транссервіс-М»відмовився 31.12.2008р. від відправлення замовлених ним вагонів у зв'язку із непроплатою Позивачем коштів за вантаж, оскільки це не стверд-жене жодним доказом і спростовується доказами оплати послуг перевізника, наданими Позивачем разом з позовною заявою. (арк.справи 28-31, 145-146).

В судовому засіданні 05.02.2010р. представник Позивача заперечив проти прийнятття до розгляду заяви про зміну підстави зустрічного позову, зауваживши, що в такому разі зустрічний позов не повязаний із первісним, оскі-льки правовідносини випливають з різних договорів.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ,

що укладення договорів здійснювалось з допомогою електронної пошти за інтернет-адресами сторін, що предс-тавники сторін підтвердили в судовому засіданні 20.01.2010р.(арк.справи 148).

Так, Позивач-ТзОВ «Автоегас.ком»покликається на те, що 19.12.2008р. як покупець уклав з Фізичною осо-бою підприємцем ОСОБА_1-продавцем договір купівлі-продажу №19/12/08, згідно пп. 1.1, 2, 3.2-3.6 якого, продавець зобовязувався передати (поставити), а покупець прийняти і на умовах даного догово-ру оплатити борошно пшеничне першого гатунку в кількості 201,3 метричні тони. Ціна за 1 метричну тону 1850 грн. (разом з ПДВ); загальна вартість товару 372405 грн. Поставка товару здійснюється на умовах франко-вагон Покуп-ця (Радивилівський КХП, Рівненська область). Для відвантаження товару покупець надає вагони, які допускаються для перевезення товару під митним контролем; перехід права власності на товар відбувається після його завантаження в залізничні вагони і стверджується залізничними накладними (квитанціями); дата поставки кожної партії дата кален-дарного штемпеля станції відправки. Строк дії договору до закінчення взаєморозрахунків.(п.8.7 договору). Договір підписано директором ТзОВ «Автоегас.ком»та ФОП ОСОБА_1, скріплено відбитками печаток сторін.(арк. справи 11-12).

За словами Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, Позивач надав суду сфальсифіко-ваний примірник договору, замінивши в ньому першу сторінку, де у п.2.1 зазначено ціну товару, яка є меншою від узгодженої; просить вважати вірним текст договору, наданий у судовому засіданні 18.12.2009р., згідно якого:

ТзОВ «Автоегас.ком»-покупець та Фізична особа підприємець ОСОБА_1-продавець 04.11.2008р. уклали договір купівлі-продажу №04/11/08, згідно пп. 1.1, 2, 3.2-3.6 якого, продавець зобовязувався пос-тавити, а покупець прийняти і на умовах даного договору оплатити борошно пшеничне першого гатунку в кількості 204 метричні тони. Ціна за 1 метричну тону 2 310 грн. (разом з ПДВ); загальна вартість товару 471240 грн. Поставка товару здійснюється на умовах франко-вагон Покупця (Радивилівський КХП, Рівненська область). Для відвантажен-ня товару покупець надає вагони, які допускаються для перевезення товару під митним контролем; перехід права влас-ності на товар відбувається після його завантаження в залізничні вагони і стверджується залізничними накладними (квитанціями); дата поставки кожної партії дата календарного штемпеля станції відправки. Строк дії договору до закінчення взаєморозрахунків.(п.8.7 договору). Договір підписано директором ТзОВ «Автоегас.ком»та ФОП ОСОБА_1, скріплено відбитками печаток сторін.(арк.справи 66-68).

ФОП ОСОБА_1 сплатив Державному підприємству «Радивилівський комбінат хлібопродуктів»за борошно 300000 грн. 00 коп., які вніс через касу підприємства 28.11.2008р., що стверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру.(арк.справи 123).

Вбачається, що 25 грудня 2008р. на території Державного підприємства «Радивилівський комбінат хлібо-продуктів»ОСОБА_1 завантажив у залізничні вагони №22365530, 24570806, 22796924 борошно першого га-тунку в кількості 201,3 т., на підставі чого виписав для ТзОВ «Автоегас.ком»податкову накладну №1 від 05.01. 2009р. на відвантаження 106,0606 т. борошна за ціною 1925 грн/тона (без ПДВ), або 2310 грн/тона з ПДВ.

Рівненська митниця 26 грудня 2008р. оформила на вказані вагони експортну митну декларацію №204030000/8/003334. Проте, після завершення митного оформлення ОСОБА_1 не передав працівникам стан-ції Радивилів Львівської залізниці вказані вагони з товаром для подальшої відправки до Афганістану і вагони були розвантажені.(арк.справи 13-17, 65, 74, 129).

Платіжним дорученням від 05.01.2009р. ТзОВ «Автоегас.ком»перерахував на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 245000 грн. за борошно 1 гатунку згідно договору №19/12/08 від 19 грудня 2008р., що стверджується банківською випискою, письмовими поясненнями Відповідача.(арк.справи 18, 27, 65, 118).

З постанови слідчого від 25.05.2009р. про відмову в порушенні проти ОСОБА_1 кримінальної справи, зок-рема, вбачається, що в ході перевірки ОСОБА_1 пояснив, що в грудні 2008р. уклав з ТзОВ «Автоегас.ком»(м.Сімфе-рополь) договір купівлі-продажу №19, згідно якого він був зобовязаний передати ТзОВ «Автоегас.ком»на умовах франко-вагон з Радивилівського КХП борошно вищого ґатунку в кількості 201,30 тон. На виконання даного договору на території ДП «Радивилівський КХП»було завантажено 3 залізничні вагони борошном першого ґатунку в кількості 204 тони.

У зв'язку з тим, що грошові кошти від ТзОВ «Автоегас.ком»за завантажене борошно 31.12.2008р. так і не на-дійшли, крім того, від компанії-перевізника ТзОВ «Трансервіс»надійшов лист на відпуск вагонів для залізниці, оскіль-ки контрагентом не були оплачені вантажні послуги, 08.01.2009р. ОСОБА_1 вагони були розвантажені, хоча 05.01.2009р. ТзОВ «Автоегас.ком»і перерахувало на рахунок останнього 245 тис.грн. Однак, на той момент строк дії кодових повідомлень залізниці закінчився, а сума перерахованих коштів не відповідала кількості вантажу. Слідчий встановив, що грошові кошти, які надійшли від ТзОВ «Автоегас.ком»ОСОБА_1 витратив на господарські потреби і на момент перевірки, на території ДП «Радивилівський КХП»знаходиться на зберіганні 104 950 кг. борошна, що належить ОСОБА_1(арк.справи 126).

Лист №16/04/Р/М та телеграму від 16.04.2009р., якими ТзОВ «Автоегас.ком»повідомив ФОП ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору купівлі-продажу «19/12./08 від 19.12.2008р. з підстав п.6.4 у звязку з затримкою поставки більше як на 2 дні та запропонував повернути всю суму попердньої оплати останній залишив без задоволен-ня, повідомивши, що сплачені Позивачем кошти знаходяться у ДП «Радивилівський КХП», у якого і запропонував заб-рати борошно пшеничне першого гатунку.(арк.справи 22-27).

В провадженні господарського суду Автономної республіки Крим перебуває справа №2-12/3400-2009 про виз-нання банкрутом ТзОВ «Автоегас.ком», ліквідатором боржника згідно постанови суду від 25.08.2009р. призначено Це-хоцького С.В.(арк.справи 32-33).

На момент розгляду справи в господарському суді ФОП ОСОБА_1 борошна 1 гатунку для ТзОВ «Автоегас.ком»не передав, отримані 05.01.2009р. кошти не повернув, що стверджується матеріалами справи.

Посилаючись на стст. 536, 1048, 1214 ЦК України, Позивач нарахував проценти за користування чужими коштами протягом 05.05.2009 р. 30.10.2009р., сума яких складає 13008 грн. 49 коп.

Покликаючись на ст.625 ЦК України, Позивач нарахував 4 900 грн. 00 коп. втрат, завданих внаслідок інфляції за період 05.05.2009р. 30.10.2009р. і за такий же період 3 584 грн. 38 коп., що складає 3% річних за користування чу-жими коштами.(арк.справи 6-7).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи і пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх су-купності, господарський суд вважає, що в задоволенні зустрічного позову належить відмовити, а первісний позов задо-волити частково. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обовязки виникають з договорів та інших правочи-нів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства та з дій осіб, що передбачені актами цивільного законо-давства; крім того, підставами виникнення цивільних прав та обовязків є завдання майнової (матеріальної) шкоди ін-шій особі.

Відповідно до ст.509 ЦК України, - зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов-язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Обгрунтовуючи свою правову позицію, Позивач наводить тлумачення застосованого сторонами у договорах словосполучення «франко-вагон»це, на його думку, базисні умови поставки при залізничних перевезеннях, згідно яких Продавець зобовязується: своєчасно і за свій рахунок замовити вагони (платформи); завантажити у вагони товар; повідомити покупця про терміни прибуття вантажу; надати Покупцю транспортні документи.

Однак, таке суперечить умовам п.3.4 поданих сторонами договорів купівлі-продажу, з яких вбачається, що надання вагонів є обовязком Покупця, а не продавця; крім того, сторони не погодили умов і строків оплати товару, від-сутнє застереження про те, що договір регулюється «Інкотермс-2000», або попередньою редакцією Інкотермс. Крім того, договори містять різну ціну і Відповідач заперечує,що 19.12.2008р. крім укладення договору, яким змінено масу з 204 тони на 201,3 тони, він погоджував зменшенння ціни товару з 2310 грн/тона до 1850 грн/тона, що стверджується матеріалами справи, зокрема, податковою накладною від 05.01.2009р.(арк.справи 74).

Разом з тим, відповідно до ст.4 преамбули «Інкотермс-2000», відсутність посилання на поточну редакцію Інкотермс може потім призвести до спорів щодо того, чи мають сторони намір інкорпорувати цю саму або ж більш ран-ню версію Інкотермс до складу їхнього договору. Комерсанти, що бажають застосовувати Інкотермс-2000, таким чином, повинні чітко зазначити, що їхній договір регулюється «Інкотермс-2000».

При цьому, суд зауважує, що офіційні тлумачення торгівельних термінів в діючий редакції «Інкотермс-2000»не містять терміну «франко-вагон», що стверджується матеріалами справи.(арк.справи 147-148).

За договором купівлі-продажу (ст.655 ЦК України), одна сторона (продавець) передає або зобовязується пере-дати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (то-вар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).

Загально визнаними істотними умовами договору купівлі-продажу прийнято вважати предмет і ціну.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.(ч.1 ст.632 ЦК України).

Однак, погодженою ціною товару кожна сторона вважає свою, що стверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст.638 ЦК України, - договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Тому, враховуючи зазначені обставини в сукупності вбачається, що про обовязки сторін щодо строку за-вантаження та передачі товару, ціну та строк і порядок оплати товару сторони не домовились, тобто не досягнуто зго-ди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу, а відтак ні 04.11.2008р., ні 19.12.2008р. договори купівлі-продажу укладені не були, сторони не встановили і не змінили цивільних прав та обовязків.

Зазначений висновок зумовлює відмову в задоволенні вимоги Позивача про розірвання договору, оскільки не може бути розірвано правочин, якого немає.

На підставі ст.33 ГПК України в частині розірвання договору №19/12/08 від 19.12.2008р. в задоволенні пер-вісного позову належить відмовити.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що з 06 січня 2009р. після розвантаження вагонів, внаслідок чого передача покупцю товару не відбулась в розпорядженні ФОП ОСОБА_1 залишився і товар, і кошти в сумі 245000 грн. сплачені Позивачем, при цьому, враховуючи пропозицію (від 16.04.2009р.) повернути зазначені кошти останні перебувають у ФОП ОСОБА_1 без достатніх правових підстав.

З огляду на висновок суду про неукладення сторонами договору та приписи ст.530 ЦК України щодо права кредитора вимагати виконання обовязку боржником якщо строк зобовязання не встановлений і обовязок останнього виконати такий обовязок в семиденний строк від дня предявлення вимоги вбачається, що починаючи з восьмого дня після вручення письмової вимоги про повернення коштів у ФОП ОСОБА_1 виникло грошове зобовязання перед ТзОВ «Автоегас.ком»на суму 245000 грн.(арк.справи 22-24).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний спла-тити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.(ч.2 ст.625 ЦК України).

Як зазначалось вище, посилаючись на ст.625 ЦК України, за період з 05.05.2009р. по 30.10.2009р. Пози-вач нарахував -3% річних за користування чужими коштами та втрати, завдані знеціненням коштів внаслідок інф-ляції.(арк.справи 7).

Вбачається, що вимоги Позивача в частині стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних стверд-жуються банківською випискою, вимогою, доказами її вручення, письмовими поясненнями ФОП ОСОБА_1 і підлягають задоволенню на підставі стст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України та стст. 11, 16, 509, 526, 625 Цивільного кодексу України.

Вбачається, що утримуванням 245 000 грн. 00 коп. Відповідач завдав Позивачу майнової шкоди. При цьому, доказів передачі товару Відповідач суду не надав.

Крім того, Позивач з підстав стст. 536, 1048, 1214 ЦК України, нарахував проценти за користування чу-жими коштами протягом 05.05.2009р. 30.10.2009р.

Але з такою позовною вимогою господарський суд погодитись не може.

Так, згідно ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частина 2 ст.1214 ЦК України, передбачає, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нара-ховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

В свою чергу, стаття 536 ЦК України встановлює, що за користування чужими грошовими коштами, бор-жник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законо-давства.

Оскільки, в даному випадку, фізичною особою у справі є лише одна сторона; договір сторонами фактично не укладено, а Цивільний кодекс України встановлює обовязок боржника сплатити три проценти річних з прост-роченої суми нарахування Позивачем додатково процентів за користування грошима із зазначених в первісному позові підстав вбачається суду безпідставним.

На підставі ст.33 ГПК України в частині стягнення 13008 грн. 49 коп. процентів за користування чужими коштами в задоволенні первісного позову належить відмовити.

Суд також відхилив подану в судовому засіданні 15.01.2010р. заяву Позивача про вжиття заходів до забезпе-чення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ФОП ОСОБА_1, як таку, що грунтується на припущеннях заявника.(арк.справи 117).

Як зазначалось вище, ФОП ОСОБА_1 заявив зустрічний позов, яким просив стягнути з ТзОВ «Ав-тоегас.ком»228041 грн., з яких 17136 грн. є витрати по зберіганню товару, 104672 грн. неодержані доходи, від-сотки та штрафні санкції за кредитним договором в сумі 65400 грн., а 40833 грн. сума податку на додану вар-тість.(арк.справи 127-129).

При цьому, ФОП ОСОБА_1 зазначив, що 04.11.2008р. та 19.12.2008р. сторонами укладено договори купівлі-продажу борошна першого за ціною 2310 грн. за 1 тону на умовах «франко-вагон покупця», що на його думку, передбачає оплату товару покупцем-ТзОВ «Автоегас.ком»після завантаження продавцем у вагони.

Розглядаючи спір в частині зустрічних позовних вимог, господарський суд приймає до уваги, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтер-джуватись іншими засобами доказування.(ст.34 ГПК України).

Виходячи з правила належності доказів суд не приймає поданих ФОП ОСОБА_1 копій договору про-дажу товару від 15.12.2008р. та договору №185 на відповідальне зберігання від 27.04.2009р., укладених з ДП «Радиви-лівський КХП»; договору №0708/02/О про надання ЗАТ КБ «Приватбанк»овердрафт-мікрокредиту ФОП ОСОБА_1 та позовної заяви цього банку від 18.10.2009р. про стягнення 107176,33 грн. заборгованості за період з 21.08.2007р. по 07.10.2009р., оскільки реальне виконання перших двох договорів не стверджене жодним доказом, крім того, дані документи, зокрема з огляду на період нарахування банком заборгованості не мають відношення до предмету данного спору і не стверджують укладення сторонами у справі спірних договорів купівлі-продажу та факту прострочення кре-дитора-ТзОВ «Автоегас.ком», що покладено в основу зустрічного позову.(арк.справи 124, 132, 135, 137-143).

Не мають відношення до предмету спору також і генеральний договір транспортного експедирування №М 01-130, укладений Позивачем-ТзОВ «Автоегас.ком»і ТзОВ «Транссервіс-М»21.04.200р., акти виконаних робіт за квітень 2009р. та завірена ФОП ОСОБА_1 копія заяви ТзОВ «Транссервіс-М»від 31.12.2008р., походження якої не вста-новлене.(арк.справи 28-31, 109-112, 125).

Разом з тим, враховуючи правило про належність і допустимість доказів, господарський суд не приймає до уваги заяви (арк.справи 87-90), оскільки надані Відповідачем фотокопії не є доказами в розумінні ст.36 ГПК України, оскільки не є ні ори-гіналами, ні належно завіреними копіями.

Господарський суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову, при цьому виходить з наступного.

Збитками, згідно чч. 2, 3 ст.22 ЦК України, - є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкод-женням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Крім того, це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було пору-шене (упущена вигода).

Упущеною вигодою є ті втрати, яких фактично зазнала особа внаслідок порушення цивільного права та інтере-су, тобто ті доходи, які особа могла б отримати, якби неуправнена сторона не порушила її прав.

При обчиленні розміру упущеної вигоди має значення достовірність (реальність) тих доходів, які потерпіла особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту. Обовязок щодо доведення розміру тих доходів, яких особа отримала б у випадку непосягання на її право, покладається на потерпілого.

Згідно приписів ч.2 ст.623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується креди-тором. Тобто, збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру, а їх стягнення (відшкодування) передбачено на випадок будь-якого господарського правопорушення, якщо інше не передбачене законом. Для цього необхідно вико-нати певні розрахунки і підкріпити їх відповідними доказами, які беззастережно підтверджували б їх реальний розмір на визначену дату.

Відповідно до п.4 ст.623 ЦК України, при визначені неодержаних доходів (втраченої вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, що ці доходи (вигода) не являються абстрактними, а дійсно були б отримані у випадку неналежного виконання боржником своїх зобов'язань.

Слід зазначити, що неодержаний прибуток (неотриманий доход, упущена вигода) - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можли-вість отримання потерпілим субєктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Разом з тим, вбачається, що обчислення неотриманих доходів (упущеної вигоди) грунтується на безпідставних міркуваннях та припущеннях Позивача, оскільки відсутні докази як укладення сторонами договору купівлі-продажу з вище зазначених мотивів, так і докази, що стверджують закупівлю і оплату борошна 1 гатунку, завантаженого 25.12. 2008р. у вагони на території ДП «Радивилівський КХП»для реалізації його саме ТзОВ «Автоегас.ком»(приміром, наряд-замовлення, рахунок-фактура, накладні, доказ оплати, складська довідка, наряди на завантажувально-розванта-жувальні роботи тощо).

Витрати в сумі 17 136 грн. по зберіганню товару у відповідності до договору про відповідальне зберіган-ня №185 ФОП ОСОБА_1 не доведені. Договір №185 укладений 27.04.2009р. і він не містить застереження про належність або право розпорядження борошном ТзОВ «Автоегас.ком». Крім того, до договору №185 внесені не обумовлені виправлення; маса борошна на зберіганні (74,950 тон) не відповідає масі борошна, яке завантажу-валось у вагони 25.12.2008р.(204 тони), що встановлено перевіркою слідчого 25.05.2009р.

ФОП ОСОБА_1 не надав доказів, які стверджують повязаність факту отримання ним кредиту від ЗАТ КБ «Приватбанк»на підставі договору №0708/02/О про надання овердрафт-мікрокредиту від 21.08.2007р. та не-можливістю відвантаження для ТзОВ «Автоегас.ком»борошна 1 гатунку протягом дії кредитного договору. Від-несення на рахунок Позивача нарахованих банком відсотків та штрафних санкцій у сумі 65 400 грн. є безпідс-тавним, при цьому, суд зауважує, що кредитний договір був укладений до виникнення відносин сторін.

Платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декла-рації (ст.4.1.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та дер-жавними цільовими фондами»№2181-ІІІ).

Відповідно до ст.2.1.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(із змінами і доповненнями станом на 24 липня 2009р.) №2181-ІІІ, контролюючими органами є: податкові органи - стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які спра-вляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1-2.1.3 цього пункту.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі органи стягнен-ня), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.(ст.2.3.1 Закону №2181-ІІІ).

Покладення на ТзОВ «Автоегас.ком» 40 833 грн. податку на додану вартість сплаченого ФОП ОСОБА_1 до бюджету не має правового опертя, оскільки, передачі товару ФОП ОСОБА_1 не здійснив, фактично господарська операція проведена не була, тому відсутній обєкт оподаткування.

ФОП ОСОБА_1 не доведено, що сплачений податок є збитком і наслідком неправомірних дій ТзОВ «Автоегас.ком», не обгрунтовано і не доведено наявність вини останнього.

Вбачається, що заявник не позбавлений права на коригування податку в сторону зменшення шляхом по-дання податковому органу уточнюючої декларації у порядку, встановленому податковим законодавством.

Підсумовуючи зазначене, суд зауважує, що відповідно до принципів розумності і справедливості на кредитора покладається обовязок вживати необхідних заходів щодо зменшення розміру збитків, завданих йому порушенням зо-бовязання, але, у всякому разі не сприяти їх збільшенню.

Проте, як вказувалось вище ФОП ОСОБА_1 не доведено, що він виконував зобовязання продавця належним чином відповідно до вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, або відповідно до звичаїв ділового обороту, а неотримані ним доходи є наслідком неправомірних дій ТзОВ «Автоегас.ком»; крім того, не обгрунтовано і не доведено наявність вини останнього.

Первісний позов підлягає частковому задоволенню в сумі 253 484 грн. 38 коп. боргу. В частині розірвання договору та стягнення 13008 грн. 49 коп. процентів в позові належить відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ФОП ОСОБА_1 необхідно відмовити в повному обсязі.

На Відповідача-ФОП ОСОБА_1 покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог на підставі частини другої ст.49 ГПК України, внаслідок його неправильних дій доведення спору до господарського суду.

Керуючись стст. 33-36, 43, 46-49, 60, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

2. Первісний позов задоволити частково.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, який знаходиться в АДРЕСА_1, поштова адреса: АДРЕСА_2 (інд.номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальніс-тю «Автоегас.ком», яке знаходиться в м.Сімферополь, вул.Більшовицька, 27, оф.5 (код ЄДР 33979676) 245 000грн. 00коп. боргу, 4 900грн. 00коп. втрат, завданих внаслідок інфляції за період 05.05.2009р. 30.10.2009р., 3 584грн. 38коп. -3% річних за користування чужими коштами протягом 05.05.2009р. 30.10.2009р., 2 534грн. 84коп. витрат по сплаті державного мита та 224грн. 44коп. плати за послуги з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

4. В частині стягнення 13008 грн. 49 коп. процентів за користування чужими коштами в задоволенні первісного позову відмовити.

5. В частині розірвання договору в задоволенні первісного позову відмовити.

6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Грязнов

Рішення підписане суддею "05" лютого 2010 р..