Рішення № 7851725, 03.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.02.10 р. Справа № 22/202

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.

при секретарі судового засідання Бондар В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Закритого акціонерного товариства „Багатогалузевий концерн „Содружество”, м.Херсон, ЄДРПОУ 14121018,

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Вугледар Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

про стягнення 11218,00 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Коновалов С.В. за довіреністю,

від відповідача: не з'явився, -

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 26.01.2010р. до

03.02.2010р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Закрите акціонерне товариство „Багатогалузевий концерн „Содружество”, м.Херсон, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Вугледар Донецької області, про стягнення 11218,00 грн. вартості фальсифікованого товару та збитків у звязку з перевезенням даного товару.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем умов договору поставки №13 від 20.10.2009р. щодо якості товару.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії договору поставки №13 від 20.10.2009р. та специфікації №1 до нього; квитанції №157688 від 31.10.2009р., №157689 від 03.11.2009р.; фіскальних чеків від 03.11.2009р. та 07.11.2009р.; накладної на вантаж №ЗП2022507 від 30.10.2009р.; листа-вимоги №3-08/311 від 12.11.2009р., №3-08/306 від 04.11.2009р., №565 від 13.11.2009р., №566 від 13.11.2009р.; акту дослідження від 05.11.2009р.; лист №601 від 23.11.2009р.; зразки шильда на ПКВ-200 та ФВ ДУ-200; зразок оригінального паспорту на ПКВ-200 та на ФВ ДУ-200; паспорт на ПКВ-200 та ФВ ДУ-200.

26.01.2010р. та 03.02.2010р. через канцелярію господарського суду Донецької області Позивачем надано заяви про збільшення позовних вимог №451 від 25.01.2010р., №453 від 01.02.2010р., у звязку з понесенням витрат, повязаних з явкою представника до господарського суду. Таким чином, до стягнення Позивачем фактично заявлена сума у загальному розмірі 13221,97 грн. У підтвердження наведеного суду представлені копії проїзних документів та рахунків від 28.12.2009р., 26.01.2009р. та 03.02.2010р.

29.01.2010р. судом отримано відзив Відповідача, копію листа без номеру та дати, а також квитанцію №2672 від 12.01.2010р. В відзиві на позовні вимоги представник Відповідача зазначає про не згоду з довадами викладеними у позовній заяві у повному обсязі. Дане обґрунтовує порушенням п.п.2.4, 3.5, 3.7, 8.1 договору №13 від 20.10.2009р., а також вказує на відсутність будь яких підтверджуючих документів про встановлення невідповідності товару в момент його отримання від перевізника та претензії щодо якості товару після його отримання Позивачем і на час подання позову до суду.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви №451 від 25.01.2010р., №453 від 01.02.2010р.

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, враховуючи що ці дії не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси будь-кого, суд приймає до уваги зазначену заяву та розглядає справу з урахуванням її змісту.

Представник відповідача в судове засідання не зявився.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою відповідача, яка вказана позивачем в позовній заяві, суд дійшов висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового засідання належним чином.

Одночасно, суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами та надати належну юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

20.10.2009р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Постачальник) та Закритим акціонерним товариством „Багатогалузевий концерн „Содружество” (Покупець) укладений договір поставки №13.

За умовами даного договору Постачальник зобовязується передати у встановлений строк у власність Покупця продукцію в асортименті, кількості, за цінами та на умовах, відповідно до специфікації та/або виставлених рахунків-фактур, що додаються до цього Договору і є його невідємними частинами, а Покупець зобовязується прийняти товар і оплатити його.

За змістом специфікації №1 від 20.10.2009р. сторони погодили поставку Клапану ПКВ-200 та фільтру ФВ ДУ-200 виробництва Відкритого акціонерного товариства „Могилів-Подольський завод Газприлад”.

Відповідно до п.2.1 договору Постачальник забезпечує якість поставленого Покупцю товару згідно з державними стандартами, технічними умовами на нього, що підтверджується відповідними документами, які надаються Покупцю разом із товаром.

За твердженнями Позивача, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 поставлено товар, який не відповідає умовам договору, а саме при його прийманні 31.10.2009р. від перевізників виявилось, що у паспорті на клапан ПКВ-200 у пункті 12 „Свідоцтво про приймання та гарантійні зобовязання” відсутні підписи представників підприємства виробника, дата випуску продукції та печатка підприємства. За викладених обставин Закрите акціонерне товариство „Багатогалузевий концерн „Содружество” звернулось до виробника Відкритого акціонерного товариства „Могилів-Подольський завод Газприлад” стосовно ідентичності поставленого товару продукції, яку останній виготовляє, про що свідчать листи №3-08/306 від 04.11.2009р.

Як вбачається з листів №565 від 13.11.2009р., №566 від 13.11.2009р., №601 від 23.11.2009р. та акту дослідження від 05.11.2009р., Відкритим акціонерним товариством „Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів” шляхом створення відповідної комісії, яка дослідила отриману від Позивача продукцію та документи до неї, встановлено невідповідність продукції, а також визначено, що вона не виготовлялась ВАТ „Могилів-Подільський завод „Газприлад” останні 18 років та є підробкою, оскільки оригінальний паспорт на відміну від наданого Відповідачем має зовсім інший вигляд, у паспорті відсутня печатка виробника та підписи відповідних посадових осіб, на підприємстві не має структурного підрозділу ВТК-3, тильди мають інший вигляд, крім того, на фільтрі ФВ ДУ-200 шильд взагалі відсутній, що є недопустимим порушенням.

Проте, суд не приймає зазначене як доказ поставки товару у порушення вимог чинного законодавства та договору №13 від 20.10.2009р. з наступних підстав.

При укладенні правочину сторони встановили умови якості та комплектності товару. Однією з даних умов є приймання товару по якості відповідно до Інструкції „Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю”, затвердженої постановою Держарбітража №П-7 від 25.04.1966р., з подальшими змінами, і сертифікатом якості або паспортом заводу-виробника.

Положеннями зазначеної Інструкції встановлено порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення за якістю.

Відповідно до п.1 даної Інструкції, вона застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними й Особливими умовами постачання або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення по якості .

Як вбачаєтьсят з умов договору №13 выд 20.10.2009р., сторони передбачили правила приймання продукції за якістю за визначеною Інструкцією.

За приписами п.16 Інструкції при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркірування продукції, що надійшла, тари або упакування вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним у маркіруванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 дійсної Інструкції), одержувач припиняє подальше приймання продукції і складає акт, у якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач також зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акта представника іногороднього виготовлювача (відправника), якщо це передбачено в Основних і Особливих умовах постачання, інших обов'язкових правилах або договорі. У договорах можуть бути передбачені випадки, коли явка представника іногороднього виготовлювача (відправника) для участі в прийманні продукції по якості і комплектності і складання акта є обов'язковою.

Пунктом 2.4 договору №13 від 20.10.2009р. сторонами встановлений обовязок виклику представника Продавця у разі виявлення неякісності або недостачі товару.

Одночасно, відповідно до п.3.5 договору по прибуттю товару у кінцевий пункт призначення його прийом проводиться безпосередньо Покупцем з обовязковим оформленням акту прийому-передачі товару та/або видаткових накладних.

Проте, Позивачем дані документи не представлені, окрім цього, у процесі розгляду справи останнім факт їх наявності не визначено.

Також, Позивачем не надано первинної документації у підтвердження поставки товару. Дані обставини унеможливлюють встановлення того факту, що поставлена продукція Відповідачем за договором №13 від 20.10.2009р. є продукцію, що досліджена виробником та не відповідає показникам останнього.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського тпроцесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства та викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що Позивач не довів за допомогою належних та допустимих у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказів факт передачі Відповідачем товару, що не відповідає вимогам закону та укладеного договору №13 від 20.10.2009р.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення вартості неякісної продукції не підлягають задоволенню.

Також не підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення з Відповідача збитків у звязку з перевезенням товару та витрати, повязані з явкою представника Позивача до господарського суду, оскільки Позивачем не доведено факту не виконання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 прийнятих зобовязань за договором поставки №13 від 20.10.2009р.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд. -

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства „Багатогалузевий концерн „Содружество”, м.Херсон, до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Вугледар Донецької області, про стягнення 13221,97 грн. відмовити.

2.У судовому засіданні 03.02.2010 року оголошено повний текст рішення.

3.Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя