Рішення № 7851704, 03.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.02.10 р.                     Справа № 44/131пн                               

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.

при секретарі судового засідання Бондар В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод”, м.Макіївка Донецької області, ЄДРПОУ 33185989,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод „Донстройдеталь”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 25337195,

про зобов’язання повернути нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: Донецька область, м.Макіївка, вул.Металургійна, 47, площею 248,10 кв.м. та стягнення 100670,60грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: Селіхов М.С. – за довіреністю;

від відповідача: не з’явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Закрите акціонерне товариство „Макіївський металургійний завод”, м.Макіївка Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод „Донстройдеталь”, м.Донецьк, про:

- зобов’язання Відповідача повернути Позивачу нерухоме майно, яке знаходиться за адресою:м.Макіївка Донецької області, вул.Металургійна, 47, згідно специфікації (додаток №1 до Договору) – будівля колишньої лазні ЦРКО площею 248,10 кв.м.

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод „Донстройдеталь” на користь Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод” 100670,60 грн., у тому числі суму орендної плати за період з жовтня 2007р. до лютого 2009р. за договором №600/08 від 17.04.2008р. у розмірі 67516,12 грн., суму пені станом на 06.04.2009р. у сумі 5409,86 грн., суму неустойки у порядку ст.785 Цивільного кодексу у розмірі 22740,96 грн., 4315,97 грн. суму інфляції станом на 06.04.2009р. та 3% річних у розмірі 687,69 грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем зобов’язань за договором оренди №600/08 від 17.04.2008р., внаслідок чого утворилась заборгованість та підстави для нарахування штрафних санкцій, а також на акт прийому-передачі від 17.04.2008р., досудове попередження №19/003 від 30.01.2009р., приписи Цивільного кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копію договору оренди №600/08 від 17.04.2008р. з додатками до нього; акт прийому-передачі майна в оренду від 17.04.2008р.; додаткову угоду №1 до договору оренди №600/08; платіжні доручення №487 від 19.08.2008р., №487 від 21.08.2008р., №576 від 22.09.2008р. та №559 від 17.09.2008р.; копію листа №19/003 від 30.01.2009р. разом із підтвердження його отримання Відповідачем.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.1, 2, 54-57 Господарського процесуального кодексу України, п.1 ст.193, ст.230 Господарського кодексу України та ст.611, ст.ст.764, 785 Цивільного кодексу України.

09.06.2009р. та 01.07.2009р. через канцелярію господарського суду Донецької області представником Позивача надані уточнення позовних вимог. За змістом клопотання Позивача №672/0144 від 26.06.2009р., що надійшло до суду 01.07.2009р. розмір позовних вимог збільшено, у зв’язку зі спливом проміжку часу протягом якого не було прийнято заходів щодо зменшення заборгованості та фактично до стягнення заявлена сума у розмірі 158346,10 грн., у тому числі 85073,19 грн. орендна плата до травня 2009р., станом на 14.06.2009р. 6454,45 грн. інфляційних витрат, 1125,95 грн. 3% річних, 7837,41 грн. пені та 57855,10 грн. неустойки.

25.06.2009р. Відповідачем суду представлений відзив на позовну заяву, за яким позов не визнано у повному обсязі. Товариство з обмеженою відповідальністю „Завод „Донстройдеталь” вважає позовні вимоги Позивача необґрунтованими, оскільки відповідно до умов укладеного між сторонами правочину (п.1.2 договору оренди) приміщення передано з метою ремонту та зберігання технологічного обладнання, обслуговування ремонтного персоналу. Відповідно до специфікації №1 (додаток до договору) у наданому в користування приміщенні відсутне опалення, газозабезпечення та телефонізація. Враховуючи визначені показники, Відповідачем прийнято приміщення з метою його використання у якості лазні. При цьому, останнім визначено, що дане приміщення, у зв’язку з відсутністю у ньому опалення, не використовувалось ним у зимовий період, а саме з жовтня по квітень. Тому відповідно до п.6 ст.762 Цивільного кодексу України він, як наймач, звільняється від сплати за весь термін, протягом якого майно не мало можливості бути використано за обставинами за які він не відповідає. Отже, нарахування орендної плати з 15.10.2007р. по 15.04.2008р. та з 15.10.2008р. по 31.12.2008р. є безпідставним, як і нарахування штрафних санкцій. Відносно повернення приміщення Відповідач зазначив про наявність листів на адресу Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод”, відповідно до яких останній звернувся до Позивача стосовно розірвання договору оренди №600/08 та другим листом повідомив про повернення найманого приміщення із строкового користування. Крім того, Відповідачем вказано на той факт, що з 01.01.2009р. фактично не використовувалось приміщення, про що свідчить також факт відсутності перепустки на територію будівлі, частиною котрої є об’єкт оренди. На підтвердження вказаних обставин Товариством з обмеженою відповідальністю „Завод „Донстройдеталь” представлено суду копії листів №304 від 08.12.2008р.та № 322 від 25.12.2008р.

06.07.2009р. Позивачем надані заперечення проти відзиву на позовну заяву №861/009 від 06.07.2009р., відповідно до яких останній не визнає зазначене у відзиві, вважає наведене безпідставним, таким, що суперечить фактичним договірним відносинам сторін та вимогам чинного законодавства, спростовується документально підтвердженим обґрунтуванням, викладеним у позовній заяві, наданими доказами та додатковими поясненнями. Крім того, зокрема, відзив Відповідача містить неправдиву інформацію та суперечить принципу допустимості доказів, визначеному ст.34, 36 Господарського процесуального кодексу України та не має значення для вірного вирішення справи, стверджує про передання об’єкта оренди у належному стані, що відповідає його цільовому призначенню та без необхідності проведення ремонтних робіт. На підтвердження цього він наводить акт прийому-передачі від 17.04.2008р. Одночасно, Закритим акціонерним товариством „Макіївський металургійний завод” вказано на згоду отримання майна у визначеному стані у фактичне користування 01.10.2007р. та урегулювання цих відносин підписанням договору оренди на строк до 31.12.2008р. Крім того, зазначено, що Відповідачем акт прийому-передачі (повернення) майна надано датою ранішою, ніж лист №322 від 25.12.2008р., яким останнім повідомлено про повернення майна у зв’язку з закінченням строку дії договору оренди. На підтвердження наведених у запереченні обставин суду представлені копії листа №280 від 13.11.2007р., акту прийому-передачі (повернення) майна від 01.12.2008р.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, про день та час повідомлений належним чином.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві та доданих до неї документах, суд дійшов висновку, що останній про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Проте, суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами та надати належну юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання, тобто, правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

17.04.2008р. між Закритим акціонерним товариством „Макіївський металургійний завод” (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Завод „Донстройдеталь” (Орендар) укладено договір оренди №600/08, згідно з пунктом 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно (будівля колишньої лазні ЦРКО площею 248,10 кв.м.), що знаходиться за адресою: Донецька область, м.Макіївка, вул.Металургічна, 47, згідно Специфікації (Додаток 1 до Договору, що підписується сторонами, скріплюється печатками сторін та є невід’ємною частиною договору).

Як встановлено п.1.2 даного договору, майно передається в оренду з метою його використання орендарем у своїй господарській діяльності виключно у відповідності з наступним цільовим призначенням: ремонт та зберігання технологічного обладнання, обслуговування ремонтного персоналу.

Відповідно до п.2.1 зазначеного договору передача майна орендодавцем в оренду орендарю здійснюється протягом 3-х робочих днів з дати укладення договору і оформлюється актом прийому-передачі.

На виконання умов договору та у відповідності до ст.795 Цивільного кодексу України Позивачем було передано Відповідачу об’єкт оренди за договором №600/08 загальною площею 248,10 кв.м., що підтверджується актом прийому-передачі майна в оренду від 17.04.2008р.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов, зокрема, договору.

Згідно із ст.631 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Тобто, строк дії договору обумовлює строк існування між сторонами певних зобов’язань.

Відповідно до ст.763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 284 Господарського кодексу України визначено, що строк, на який укладається договір оренди є його істотною умовою.

За згодою сторін строк дії договору встановлений у п.10.1 з дня його підписання і діє до 31.12.2008р., а у частині виконання обов’язків орендаря до повного їх виконання.

Відповідно до п.10.2 договору оренди майно передано у строкове користування Відповідачу з 01.10.2007р. по 31.12.2009р.

Пунктом 10.3 зазначеного договору, на підставі ст.631 Цивільного кодексу України сторони домовились, що його умови застосовуються також до відносин між сторонами, які виникли до його укладення.

Частиною 2 ст.795 Цивільного кодексу України встановлено, зокрема, припинення договору оренди з моменту повернення орендарем його предмету, що оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Згідно з п.2.3, 2.4 та 2.5 договору оренди у разі припинення дії договору майно повертається орендарем орендодавцю протягом 3-х робочих днів з дати припинення дії договору; повернення майна оформляється актом прийому-передачі; акт підписується сторонами і скріплюється печатками сторін; зобов’язання по складанню акта прийому-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні цього договору та в акті прийому-передачі відображається дата передачі майна, склад, вартість та стан якого, а також інші дані, узгоджені сторонами; акт підписується сторонами та скріплюється їх печатками сторін.

Проте, матеріали справи не містять відомостей, що підтверджують факт повернення найманого нерухомого майна. Крім того, будь-яких інших доказів, що спростовують використання Відповідачем предмета договору оренди №600/08 від 17.04.2008р. по теперішній час, у розумінні ст.ст.4-2, 4-3, 32-36 Господарського процесуального кодексу України, суду не представлено.

Судом не враховані представлені Відповідачем листи №304 від 08.12.2008р.та № 322 від 25.12.2008р., як доказ дострокового припинення договору №600/08 від 17.04.2008р. з огляду на наступне.

Відповідно до п.10.7 договору оренди підставою для вимоги сторони щодо дострокового припинення дії договору може бути невиконання або неналежне виконання іншою стороною умов договору, а також підстави, передбачені діючим законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи підтвердження випадків, обумовлених у наведеному пункті договору не представлено.

Отже, як визначено п.5.12 договору до обов’язків орендаря віднесено у випадку спливу строку, встановленого п.10.2 договору, повернути у встановленому порядку орендодавцю майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його у найм, з урахуванням нормального зносу, а у випадках погіршення стану майна або його втрати (повної чи часткової) – додатково відшкодувати орендодавцю пов’язані з цим збитки.

Тобто, на виконання п.п.2.3, 2.4, 2.5 та 5.12 договору оренди майно повинно бути передано Позивачу не пізніше 06.01.2010р.

Матеріали справи містять акт прийому-передачі майна Орендодавцю, складений та підписаний лише Відповідачем. Він датований 01.12.2008р. та надісланий Позивачу листом №322 від 25.12.2008р.

Договором (п.п.2.3, 10.2), як вже було зазначено, чітко встановлений термін виконання Відповідачем обов’язку щодо повернення майна з строкового платного користування: не пізніше 3-х робочих днів з дати спливу строку, встановленого п.2.10 договору (31.12.2008р.), тобто не пізніше 06.01.2009р.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлена заборона односторонньої зміни умов зобов’язання.

Таким чином, враховуючи відсутність підстав для дострокового припинення дії договору, передбачених умовами укладеного правочину між сторонами та діючим законодавством, повернення майна у достроковому порядку є порушенням, встановлених договірних відносин між Позивачем та Відповідачем.

Виходячи з вищенаведеного, надіслання Відповідачем на адресу Позивача актів приймання-передачі майна з оренди від 01.12.2008р. з листом №322 від 25.12.2008р., (тобто, тривалою затримкою дати надання актів відносно до дати їх складання) не відповідає умовам угоди та нормам діючого законодавства України, що за своїм змістом спростовує правомірність вчинення зазначених дії, а тому свідчить про їх не здійснення.

Отже, з матеріалів справи та викладеного вбачається, що Орендарем майно у строк, передбачений умовами договору оренди №600/08 від 17.04.2008р. не повернуто.

Отже, в порушення п.2.1 договору не складено акт прийому-передачі який є свідченням повернення майна з договору, не зважаючи на наявність листа Позивача №19/003 від 30.01.2009р. стосовно повернення майна у відповідності до умов укладеного правочину у зв’язку зі спливом строку його дії.

Враховуючи викладені обставини, норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а також положення ст.631 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України на протязі зазначеного Позивачем періоду, а саме з жовтня 2007р. по травень 2009р., Відповідач мав належним чином виконувати прийняті на себе обов'язки за договором №600/08 від 17.04.2008р.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.3.1 договору розмір орендної плати за перший календарний місяць оренди визначається за згодою сторін та складає 4296,83 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Враховуючи зміст п.3.3 договору, орендна плата за перший календарний місяць оренди сплачується у розмірі, розрахованому пропорційно фактичному строку перебування майна у наймі у цьому місяці, виходячи з розміру орендної плати на перший календарний місяць, визначеного у відповідності до п.3.1 даного договору. При цьому, розмір орендної плати за кожний наступний календарний місяць розраховується шляхом його корегування за попередній календарний місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Як визначено п.3.4 договору, орендна плата за останній календарний місяць оренди сплачується у розмірі, розрахованому пропорційно фактичному строку перебування майна у користуванні орендаря у цьому місяці. У випадку несвоєчасного виконання орендарем зобов’язань щодо повернення майна з оренди орендодавцю у зв’язку зі спливом строку, на який майно передано в оренду, встановленого п.10.2 даного договору, орендна плата підлягає сплаті після спливу зазначеного строку до моменту фактичного повернення майна орендарем орендодавцю.

Згідно п.3.5 договору №600/08 орендна плата сплачується орендодавцю щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, що слідує за звітнім за весь період фактичного перебування майна у користування орендаря.

При цьому, до обов’язків Орендаря (п.5.3 договору) віднесено своєчасна та повна сплата орендної плати за весь час перебування майна в оренді.

Крім того, як встановлено п.3.7 договору орендна плата, сплачена несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем з урахуванням індексації у відповідності до діючого законодавства та даним договором.

Враховуючи висновки суду щодо правомірного нарахування орендної плати за станом на травень місяць, та приймаючи до уваги представлені Позивачем розрахунки, Відповідачу за період з жовтня 2007р. по травень 2009р. нарахована орендна плата у загальному розмірі 103402,68 грн.

Матеріали справи містять платіжні доручення №487 від 19.08.208р., №487 від 21.08.2008р., №559 від 17.09.2008р. та №576 від 22.09.2008р., відповідно до яких Товариством з обмеженою відповідальністю „Завод „Донстройдеталь” внесено плату за оренду майна у жовтні 2007р. – квітні 2008р. та червні - липні 2008р. у загальному розмірі 18329,49 грн.

Також слід зазначити, що заборгованість Відповідача за період з 01.10.2007р. по 30.06.2008р. у сумі 42826,72 грн. ним визнається, що зазначено у п.1 додаткової угоди №1 від 06.08.2008р., яка є невід’ємною частиною договору оренди №600/08 від 17.04.2008р.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та відсутність будь-яких доказів, що спростовують дане, згідно норм процесуального закону, Відповідач за використання орендованого нерухомого майна повинен сплатити Позивачу заборгованість, що складається з орендної плати у загальному розмірі 85073,19 грн.

Проте, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, грошове зобов’язання Відповідача перед Позивачем на зазначену суму на момент прийняття рішення суду не виконане.

За таких обставин, враховуючи матеріали справи, суд дійшов висновку, що свої зобов`язання відносно своєчасної та повної сплати Позивачу орендної плати за договором №600/08 від 17.04.2008р. у сумі 85073,19 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України Відповідач не виконав.

З огляду на наведене позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості з орендної плати за період з жовтня 2007р. по травень 2009р. за договором №600/08 від 17.04.2008р. підлягають задоволенню у розмірі 85073,19 грн.

У відповідності до п.9.1 договору оренди №600/08 від 17.04.2008р. за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за даним договором сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства України.

Пунктом 9.2 договору за несвоєчасну або не у повному обсязі сплату орендної плати передбачено, що орендар сплачує орендодавцю пеню за кожний прострочений день (враховуючи день сплати) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на день розрахунку пені, від суми простроченого платежу, що за розрахунками Позивача склала 7837,41 грн.

Враховуючи приписи Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», розмір пені за неналежне виконання грошового зобов’язання, встановлений у відповідності до норм чинного законодавства України.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх задоволення у визначеному Позивачем розмірі.

На підставі ст.625 Цивільного кодексу України прострочення Відповідачем грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов’язку щодо сплати відповідних сум.

За розрахунком Позивача сума інфляційних витрат становить 6454,45 грн., 3% річних з простроченої суми – 1125,95 грн. з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, суд дійшов висновку щодо задоволення даних позовних вимог у визначеному Позивачем розмірі.

Одночасно, пунктом 9.6 договору оренди сторонами узгоджена сплата орендарем неустойки у випадку невиконання ним зобов’язань щодо повернення майна, у порядку та строки, визначені у п.п.2.3-2.5 договору, у розмірі подвійної орендної плати за весь час прострочення повернення майна, що кореспондується з п.2 ст.785 Цивільного кодексу України. Сплата пені не звільняє орендодавця від сплати орендної плати за весь час прострочення повернення майна.

Неустойка у порядку ст.785 Цивільного кодексу України нарахована Позивачем у розмірі 57855,10 грн.

Приймаючи до уваги вищенаведені висновки суду, щодо несвоєчасного повернення найманого приміщення Позивачу, нарахування штрафних санкцій у відповідності до наведеної норми матеріального права є обґрунтованим та правомірним.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог, суд дійшов висновку щодо їх задоволення у визначеному Позивачем розмірі.

Клопотання Позивача №0192/215 від 26.08.2009р. щодо об’єднання справ №44/131пн та №2/233 в одне провадження не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частина 2 ст.58 Господарського процесуального кодексу України надає право судді на об’єднання кількох однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу.

Тобто за змістом наведеної норми процесуального права, таке об’єднання можливо за наявності наступних умов: справи знаходяться в провадженні одного судді; позовні вимоги є однорідними; позови пред’явлені тим самим позивачем до того самого відповідача або різними позивачами до того самого відповідача.

Як вбачається зі змісту ухвали господарського суду Донецької області від 25.06.2009р., провадження по справі №2/233 порушено за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод „Донстройдеталь”, м.Донецьк, до Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод”, м.Макіївка, про визнання договору оренди нерухомого майна №600/08 від 17.04.2008р. недійсним з моменту укладення договору та знаходиться в провадженні судді Мартюхіної Н.О.

Враховуючи наведене, а також неоднорідність предмету та підстав позовних вимог, які заявлені не до одного й того ж відповідача, вказані справи не підлягають об’єднанню в одне провадження в порядку ст.58 Господарського процесуального кодексу України.

Також не підлягає задоволенню заява Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод” №0192/4 від 08.01.2010р. та №0192/19 від 26.01.2010р., що надійшли через канцелярію господарського суду Донецької області 11.01.2010р. та відповідно 27.01.2010р. про вжиття заходів до забезпечення позову, з огляду на таке.

В обґрунтування наведених заяв Позивач посилається на зловживання процесуальними правами з метою відстрочення стягнення заборгованості за договором оренди №600/08 від 17.04.2008р. для створення обставин, які зроблять неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належить Відповідачеві.

За змістом Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/2776 від 12.12.2006року „Про деякі питання практики забезпечення позову” та листа Вищого арбітражного суду України №02-5/611 від 23.08.1994р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” (зі змінами та доповненнями) умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Суд вважає, що викладені доводи в обґрунтування заяви про забезпечення позову є лише особистим припущенням Позивача, яке не підтверджується фактичними даними. Жодних доказів того, що майно Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод „Донстройдеталь” може зникнути, погіршитись та підтверджень можливого суттєвого зменшення за кількістю на момент виконання рішення у матеріалах справи не міститься та до заяви не додано.

Відповідно до ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами за визначенням ст.ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, жодних доказів в підтвердження необхідності вжиття заходів до забезпечення позову Позивачем суду не представлено.

Приймаючи до уваги наведене, доводи Позивача щодо неможливості виконання рішення господарського суду у разі не застосування заходів до забезпечення позову заявником не доведені, тому є безпідставними та судом до уваги не приймаються.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод”, м.Макіївка Донецької області, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод „Донстройдеталь”, м.Донецьк, про зобов’язання Відповідача повернути Позивачу нерухоме майно, яке знаходиться за адресою:м.Макіївка Донецької області, вул..Металургійна, 47, згідно специфікації (додаток №1 до Договору) – будівля колишньої лазні ЦРКО площею 248,10 кв.м. та стягнення 158346,10 грн., у тому числі 85073,19 грн. орендної плати до травня 2009р., станом на 14.06.2009р. 6454,45 грн. інфляційних витрат, 1125,95 грн. 3% річних, 7837,41 грн. пені та 57855,10 грн. неустойки задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод „Донстройдеталь” (83059, Донецька область, м.Донецьк, вул.8 Березня, 34, ЄДРПОУ 25337195, р/р2600501208 у Донбаський філії ВАТ „Родовід Банк”, МФО 394512) на користь Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод” (86101, Донецька область, м.Макіївка, вул.Металургійна, 47, ЄДРПОУ 33185989, р/р260023107491 у АКБ „Юнекс” м.Київ, МФО 322539) 158346,10 грн., у тому числі 85073,19 грн. орендної плати до травня 2009р., станом на 14.06.2009р. 6454,45 грн. інфляційних витрат, 1125,95 грн. 3% річних, 7837,41 грн. пені та 57855,10 грн. неустойки.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод „Донстройдеталь” (83059, Донецька область, м.Донецьк, вул.8 Березня, 34, ЄДРПОУ 25337195, р/р2600501208 у Донбаський філії ВАТ „Родовід Банк”, МФО 394512) на користь Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод” (86101, Донецька область, м.Макіївка, вул.Металургійна, 47, ЄДРПОУ 33185989, р/р260023107491 у АКБ „Юнекс” м.Київ, МФО 322539) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 1583,46 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.У судовому засіданні 03.02.2010р. оголошено повний текст рішення.

6.Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя