Рішення № 7851698, 09.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.02.10 р. Справа № 37/346

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Фліт”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 24158007

до Відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: стягнення заборгованості в сумі 100000,00грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача Теслюк О.А. (за довіреністю б/н від 17.12.1009 р.);

від Відповідача - не зявився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України у судове засідання відкладалось з 18.01.2010р. на 01.02.2010р., з 01.02.2010р. на 09.02.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фліт”, м. Донецьк (далі Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (далі Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 105000,00грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором оперативної оренди будівлі №б/н від 16.03.2009р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оперативної оренди будівлі №б/н від 16.03.2009р. з додатковими угодами до нього, акти звірки розрахунків, акти прийому-передачі виконаних робіт, правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 527, 530, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 283, 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

Заявою б/н про зменшення розміру позовних вимог (а.с.74), поданою до канцелярії суду 01.02.2010р., Позивач, посилаючись на врахування здійснених Відповідачем платежів (а.с.а.с.75-77), зменшив суму позову, вимагаючи стягнення 100000грн.

Позивач на виконання вимог ухвали суду та на підтвердження своєї позиції надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 58-65, 79-96, 110, 111).

Крім того, Позивачем були подані заяви про забезпечення позову: від 30.01.2010р. (а.с.73) шляхом накладення арешту на нерухоме майно Відповідача (квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1) та надана через канцелярію суду 05.02.2010р. (а.с.а.с.99, 100) шляхом встановлення Відповідачу заборони вчиняти дії з відчуження у будь-який спосіб означеної квартири.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву та доказів відсутності/припинення спірних грошових зобовязань не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.80), достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується заявою про перенесення засідання (а.с.66), призначеного на 18.01.2010р.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомленого Відповідача та ненаданням ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

16.03.2009р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оперативної оренди будівлі №б/н (а.с.а.с. 39-42), згідно п.1.1, 1.2, 8.2 якого Позивач передає, а Відповідач приймає у строкове оплатне користування нежитлову будівлю, загальною площею 194 кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 30а, „Сим-Сим”, для кафе-ресторану, строком на 2роки та 11 місяців.

Як вбачається з свідоцтва про право власності від 30.01.2002р. №27/8 (а.с.82) та витягу з реєстру прав власності №9294910 (а.с.84) обєкт оренди належить Позивачу на праві приватної власності.

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобовязання із перерахування орендної плати, визначеної із розрахунку 20000,00грн. на місяць (починаючи з дня фактичного передання площі за актом приймання-передачі), та вноситься на умовах передплати в строк до 20 числа поточного місяця, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця або іншим способом згідно діючого законодавства України. Оплата за перший місяць оренди здійснюється Орендарем протягом 20 днів з моменту передачі майна за актом прийому-передачі. Окрім орендної плати Відповідач зобовязаний сплачувати вартість комунальних послуг в строк, до 20 числа місяця, наступного за звітним.

17.03.2009р. обєкт оренди згідно із п.2.2 договору був переданий Відповідачеві, про що був складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.61).

Додатковими угодами №1 від 17.03.2009р. (а.с. 43), №2 від 04.05.2009р. (а.с.44) були внесені зміни та доповнення до істотних умов договору, зокрема: п.3.2 договору викладений в наступній редакції „Нарахування орендної плати починається з 04.05.2009р., у звязку з неможливістю роботи через проведення ремонтно-будівельних робіт”; п.3.1 договору викладено в наступній редакції „За користування орендованим приміщенням Орендар щомісяця сплачує Орендодавцю орендну плату в розмірі 25000,00грн. Розмір орендної плати за перші чотири місяця складає 10000,00грн.”.

В перебігу орендних правовідносин сторонами складалися акти приймання-передачі робіт за договором на підтвердження факту орендного користування приміщенням (а.с.а.с. 48-55) у період з травня по грудень 2009р. на загальну суму 140000грн.

Крім того, сторони здійснювали звіряння взаємних розрахунків, за результатами якого складали відповідні акти (а.с.а.с.45-47), згідно яких сальдо на користь Орендодавця становило: станом на 25.08.2009р. 20000грн., на 16.11.2009р. 85000грн., 01.01.2010р. 105000грн.

31.12.2009р. Позивач направив (а.с.60) Відповідачу претензію №01/12-09 від 01.12.2009р. (а.с.а.с.58,59) у тому числі про погашення наявної на той момент заборгованості з орендної плати у сумі 85000грн.

Відповідно до наданих прибуткових касових ордерів (а.с.а.с.75-77) Орендар 21.12.2009р., 11.01.2010р. та 27.01.2010р. перерахував Орендодавцю за оренду у вересні 2009р. усього 5000грн.

За таких обставин Позивач звернуся до суду з розглядуваним позовом, наполягаючи на задоволені вимог про стягання 100000грн., викладених у заяві про зменшення розміру позовних вимог (а.с.74)

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався та своєї позиції до відома суду не довів.

Суд розглядає справу в контексті вимог, викладених у заяви про зменшення розміру позовних вимог (а.с.74), поданої через канцелярію 01.02.2010р., оскільки відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач до прийняття рішення по справі управнений зменшувати суми позовних вимог і це зменшення судом приймається як таке, що не суперечить законодавству і не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, оскільки зумовлено врахуванням здійснених Відповідачем платежів.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань за договором оренди.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оперативної оренди будівлі №б/н від 16.03.2009р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами (з урахуванням додаткових угод).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обовязків зі здійснення орендних платежів відповідно до умов розділу 3 договору оперативної оренди будівлі №б/н від 16.03.2009р. з урахування подальших змін, запроваджених додатковими угодами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання за загальним правилом припиняються виконанням, проведеним належним чином, тоді як їх невиконання або неналежне виконання є порушенням у розмінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Між тим, незважаючи на фактичне користування обєктом оренди у розглядуваний період , підтверджене підписаними актами виконаних робіт по наданню приміщення в оренду, Орендарем не були виконані грошові зобовязання відносно цього періоду у повному обсягу доказів протилежного або припинення зобовязань у інший передбачений діючим законодавством спосіб до матеріалів справи не надано що зумовлює висновок про наявність порушення та кваліфікації Відповідача як такого, що прострочив виконання у розумінні ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Приймаючи до уваги, що приведений Позивачем розрахунок боргу відносно визначеного періоду стягнення є арифметично вірним та відповідає умовам договору, вимоги щодо стягнення заборгованості у сумі 100000грн. підлягають задоволенню у повному обсягу.

Суд відмовляє у задоволені клопотань Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову (а.с. 73, 99, 100), оскільки:

- накладання арешту на певне індивідуально визначене майно (в розглядуваному випадку квартиру) є неадекватним і неспівмірним забезпечення розглядуваним вимогам про стягнення коштів, що узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п. 6.2. Розяснення „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 23.08.94 р. N 02-5/611;

- реалізація запропонованої заборона вчиняти Відповідачу дії з відчуження у будь-який спосіб квартири за адресою: АДРЕСА_1 серед іншого передбачає приналежність цієї квартири Відповідачеві. Натомість з наданих Позивачем відомостей бази даних КП „БТІ м. Донецька”, приведених у листі останнього від 22.01.2010р. №5, не вбачається що така квартира належить саме Відповідачу власниками визначено декілька осіб, тоді як забезпечення вказується не відносно певної (наразі і невизначеної Позивачем) частки.

- за змістом ст. 66 Господарського процесуального кодексу України обовязковою умовою застосування забезпечувальних заходів є доведена належними доказами ймовірність утруднення або унеможливлення виконання рішення без такого забезпечення. Втім, надані Позивачем відомості про зняття з реєстрації всіх мешканців квартири за адресою: АДРЕСА_1 у звязку з їх вибуттям для реєстрації у іншій приналежній виключно Відповідачеві квартири - не може свідчити про утруднення (унеможливлення) виконання рішення суду про стягнення грошових коштів, тим більше, що з представлених відомостей КП „БТІ” вбачається наявність у власності Відповідача кількох квартир.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача відповідно до розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Фліт”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 24158007) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 100000,00грн. задовольнити в повному обсягу.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фліт”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 24158007) заборгованість з орендної плати в сумі 100000,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Гера”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 20373588) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Добриня - продукти”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33109777) державне мито в розмірі 1000 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 224 грн. 76 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою присутнього представника Позивача у судовому засіданні 09.02.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний судового текст рішення підписано 09.02.2010р.

5. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя