Рішення № 7851556, 11.02.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.02.10р.Справа № 8/12-10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Крю" (м. Київ)

до Приватного підприємства "Лукошко" (м. Дніпропетровськ)

про стягнення заборгованості за товар згідно договору купівлі-продажу № БН від 03.07.2007р. у загальній сумі 10 940,28 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: Гащак Б.В. - представник (дов. № 23/10/09 від 23.10.09р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гран Крю" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Приватного підприємства "Лукошко" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за товар, згідно договору купівлі-продажу № БН від 03.07.2007р. у загальній сумі 10 940,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язання за договором купівлі-продажу від 03.07.2007р. стосовно оплати за поставлений товар у період з 03.07.2007р. по 07.10.2009р.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується направленням ухвал суду на юридичну адресу відповідача, яка підтверджена листом Головного управління статистики у Дніпропетровській області станом на 01.01.2010р.

Вислухавши позивача, розглянувши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

03.07.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу (далі-договір), відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначеним договором, позивач зобов'язався передати у власність відповідачу товари народного споживання (далі-товар), а відповідач зобов'язався прийняти зазначений вище товар і оплатити його вартість, відповідно до умов даного договору. Продаж здійснюється за договірними цінами. Кількість і ціни вказуються в накладних на товар, в рахунках, в специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору. Загальна сума договору складається із сум, зазначених у видаткових накладних (п.п. 1.1., 2.1., 2.2 договору).

Відповідно до п.п. 3.1., 3.1.1., 3.3., 3.4. договору, оплата за товар здійснюється наступним чином: перерахування коштів відповідачем на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 30 банківських днів з моменту проведення відвантаження (отримання) товару. Підставою для оплати є видаткова та податкова накладна, які надаються позивачем відповідачу. Відповідач повинен повідомити позивача про здійснення платежу в день перерахування грошей, надіславши останньому відповідне повідомлення факсимільним зв'язком чи будь-яким іншим прийнятим способом, з якого недвозначно буде зрозумілим, що грошове зобов'язання відповідачем виконано в повному обсязі.

Позивач належним чином виконав свої зобов’язання за договором та поставив відповідачу у період з 03.07.2007р. по 07.10.2009р. товар на загальну суму 17 432,09 грн.

Згідно п. 4.4. договору, товар вважається прийнятим і таким, що належить відповідачу, з моменту підписання видаткової накладної представником відповідача.

В свою чергу відповідач прийняв вказаний товар, але станом на момент подання позову оплатив його лише частково, залишивши заборгованість перед позивачем у розмірі 6 730,39 грн.

Відповідно до п. 9.3. договору, у випадку порушення будь-яких термінів, визначених цим договором, до винної сторони застосовуються штрафні санкції у вигляді пені Пеня нараховується в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (у відсотках річних) на загальну вартість невиконаних зобов'язань за кожний день порушення.

Згідно розрахунків, які додані до позовної заяви, розмір нарахованої пені по договору купівлі-продажу від 03.07.2007 року становить 2 433,53 грн.

Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення - 1 460,49 грн., а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі - 315,87 грн.

Доказів виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару у сумі 6 730,39 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно із п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст.ст. 655, 657 ЦК України, за договором купiвлi-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власнiсть другiй сторонi (покупцевi), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) i сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 6 730,39 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 1 460,49 грн., а також 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 315,87 грн.

Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних господарським судом перевірений та відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 1 460,49 грн. та 315,87 грн. відповідно слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Крім того, відповідно до п. 9.3. договору, у випадку порушення будь-яких термінів, визначених цим договором, до винної сторони застосовуються штрафні санкції у вигляді пені Пеня нараховується в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (у відсотках річних) на загальну вартість невиконаних зобов'язань за кожний день порушення.

Згідно розрахунків, які додані до позовної заяви, розмір нарахованої пені по договору купівлі-продажу від 03.07.2007 року становить 2 433,53 грн., пені нарахована за період прострочення з 04.04.2008р. по 26.10.2009р.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами укладеного між сторонами договору не передбачено іншого, ніж визначено вказаною статтею Закону.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача стосовно стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме: лише за період з 04.04.2008р. по 03.10.2008р. (шість місяців) у розмірі 788,52 грн.

В стягненні решти суми пені у розмірі 1 645,01 грн. слід відмовити, оскільки вказана сума нарахована позивачем всупереч вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 611, 612, 625, 655, 657, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 232 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Лукошко" (49000, м. Дніпропетровськ, вул.Балтійська, 56; код ЄДРПОУ 33184016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Крю" (04060, м. Київ, вул. Щусева, 24а; код ЄДРПОУ 33194422) - 6 730 грн. 39 коп. основного боргу, 1 460 грн. 49 коп. втрат від інфляції, 315 грн. 87 коп. трьох відсотків річних, 788 грн. 52 коп. пені, 92 грн. 95 коп. витрат по сплаті державного мита, 200 грн. 51 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

СуддяІ.Ю. Дубінін