Рішення № 7851116, 09.02.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

09 лютого 2010 р.           Справа 11/18-10

за позовом дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії

«Нафтогаз України», м. Київ

до комунального підприємства «Будтеплосервіс»Козятинської міської ради,

м. Козятин

про стягнення 2 049726,14 грн..

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

від позивача - А. Левченко за довіреністю № 81-10 від 28.12.2009р.;

від відповідача - С. Коваль за довіреністю № 7/09 від 07.07.2009р..

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з комунального підприємства «Будтеплосервіс»Козятинської міської ради заборгованості за договором на постачання природного газу № 06/08-1802ТЕ-1 від 29.09.2008р. в загальному розмірі 1049726,14 грн., з яких: 1550867,94 грн. –основний борг, 229486,10 грн. – пеня, 208 677 грн. – інфляційні, 60694,95 грн. –3% річних.

Позов мотивовано тим, що відповідно до договору на постачання природного газу укладеного між дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та комунальним підприємством «Будтеплосервіс»Козятинської міської ради, останньому протягом листопада-грудня 2008 року, січня-квітня 2009 року було передано природний газ на загальну суму 2 755493,84 грн.. Відповідно до п. 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу. В порушення вказаного пункту договору, відповідач провів часткові розрахунки за поставлений природний газ в сумі 1204625,90 грн., в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 1550867,94грн..

Відповідач у відзиві визнає суму боргу та вказує, що станом на 01.02.2010р. борг перед позивачем за договором на постачання природного газу № 06/08-1802ТЕ-1 від 29.09.2008р. становить 1550867,94 грн.. Одночасно просить зменшити розмір штрафних санкцій посилаючись на важкий фінансовий стан підприємства.

Враховуючи визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку про розгляд справи у відповідності до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повно і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

29 вересня 2008 року між дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(позивач, за договором Постачальник) та комунальним підприємством «Будтеплосервіс»Козятинської міської ради (відповідач, за договором Покупець) укладено договір № 06/08-1802ТЕ-1 на постачання природного газу згідно з яким позивач зобов‘язався передати у власність відповідача, а відповідач зобов‘язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в статті 2 цього договору.

05 листопада 2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки природного газу № 06/08-1802ТЕ-1 від 29.09.2008р..

24 грудня 2008 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору поставки природного газу № 06/08-1802ТЕ-1 від 29.09.2008р..

На виконання умов договору позивач в період листопада-грудня 2008 року, січня-квітня 2009 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 2 755493,84 грн., з них:

за листопад 2008 року на суму 385746,49 грн.;

за грудень 2008 року на суму 548080,43 грн.;

за січень 2009 року на суму 710337,95 грн.;

за лютий 2009 року на суму 532476,79 грн.;

за березень 2009 року на суму 524084,98 грн.;

за квітень 2009 року на суму 54767,20 грн..

Наведені обставини підтверджуються актами прийому-передачі природного газу від 31.11.2008р., 31.12.2008р., 31.01.2009р., 28.02.2009р., 31.03.2009р., 30.04.2009р..

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за природний газ проводиться грошовими коштами у такому порядку:

-          перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

-          подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема копій платіжних доручень № 713 від 29.04.2009р., № 752 від 07.05.2009р., 759 від 08.05.2009р., № 780 від 12.05.2009р., № 774 від 12.05.2009р., № 800 від 14.05.2009р., № 831 від 18.05.2009р., № 857 від 19.05.2009р., № 862 від 19.05.2009р., № 870 від 21.05.2009р., від 15.09.2009р., № 1700 від 16.10.2009р., № 1702 від 16.10.2009р., № 1850 від 11.11.2009р. відповідач провів часткові розрахунки за природний газ в сумі 1204625,90 грн..

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу за поставлений газ згідно договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріали справи свідчать, що позивачем виконувались свої зобов'язання по поставці газу належним чином.

Однак, відповідач не виконав свого обов’язку щодо повного розрахунку з позивачем за газ у встановлені договором строки.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення боргу за договором поставки природного газу № 06/08-1802ТЕ-1 від 29.09.2008р. в розмірі 1550867,94 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню

Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних втрат суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 208677,15 грн. інфляційних за період з грудня 2008 року по листопад 2009 року.

Вказаною нормою встановлена також відповідальність за порушення зобов‘язань у вигляді стягнення трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Розмір трьох процентів річних за договором № 06/08-1802ТЕ-1 від 29.09.2008р. за період з 11.12.2008р. по 17.11.2009р. становить 60 694,95 грн..

Судом також розглянуто вимогу позивача про стягнення пені в розмірі 229486,10 грн. за період з 24.06.2009р. по 24.12.2009р..

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

В силу ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 цього Кодексу право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.10 договору встановлено, що неустойка нараховується Постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Провівши перевірку нарахування пені судом встановлено, що вказані вимоги є обґрунтованими та відповідають матеріалам справи.

Разом з тим, суд виходячи з приписів п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, вважає за можливе зменшити розмір пені на 50% на підставі п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України , виходячи з наступного.

Відповідачем надаються послуги з теплопостачання підприємствам, організаціям, бюджетним установам, населенню.

Несвоєчасність розрахунків з відповідачем безпосередніми споживачами газу підтверджується відомостями про дебіторську заборгованість установ місцевого бюджету, держаного бюджету, населення .

Крім цього боржник не міг своєчасно розрахуватись із позивачем через важкий фінансовий стан, спричинений невідповідністю тарифів на теплову енергію їх собівартості, відсутністю дотацій з місцевого бюджету.

Стягнення заборгованості з безпосередніх споживачів, в т.р. з населення, який є найбільшим боржником ускладнюється в зв’язку з дією Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію».

За таких обставин, суд вважає такий випадок винятковим, а тому відповідно до п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір пені на 50%, що становить суму 114743,05 грн..

Таким чином, в позові в частині стягнення пені у сумі 114743,05 грн. пені слід відмовити, однак судові витрати із суми позову, зменшеної судом розміру пені підлягають віднесенню на відповідача.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а в силу статей 32, 33 вказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень шляхом подання доказів.

Враховуючи, що відповідач визнає суму основного боргу, а вказані вище позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, а отже позов підлягає частковому задоволенню з покладенням судових витрат на відповідача за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

При розгляді справи судом з‘ясовано, що при зверенні до суду позивачем платіжним дорученням №109 від 24.12.2009р. зайво сплачено 2 грн. 74 коп. державного мита, а тому мито у вказаному розмірі підлягає поверненню відповідно до ст. 8 Декрету України «Про державне мито».

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з комунального підприємства «Будтеплосервіс» Козятинської міської ради (22100, Вінницька область, м. Козятин, вул. Червоноармійська, 31, код 35814734) на користь дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 1550 867 (один мільйон п’ятсот п’ятдесят тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 94 коп. –основного боргу; 208667 (двісті вісім тисяч шістсот шістдесят сім) грн. 15 грн. - інфляційних; 60 694 (шістдесят тисяч шістсот дев’яносто чотири) грн. 95 грн. - 3% річних; 114743 (сто чотирнадцять тисяч сімсот сорок три) грн. 05 коп. - пені; 20 497 (двадцять тисяч чотириста дев’яносто сім) грн. 26 коп. - витрат пов’язаних зі сплатою державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.          Зменшити розмір пені на суму 114743,05 грн..

5.          В позові в частині стягнення 114743,05 грн. пені відмовити.

6.          Повернути дочірній компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) з Державного бюджету України суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 2 (дві) грн. 74 коп. перерахованого платіжним дорученням № 109 від 24.12.2009р. (оригінал платіжного доручення міститься в матеріалах справи № 11/18-10).

7.          Копію рішення направити сторонам.

Повний текс рішення оформлено та підписано 10.02.2010р.

Суддя В. Матвійчук

Дане рішення скріплена печаткою суду є підставою для повернення державного мита з бюджету.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2- позивачу - (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1)

3- відповідачу - (22100, Вінницька область, м. Козятин, вул. Червоноармійська, 31)