Рішення № 78467288, 03.09.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

03.09.2018 Єдиний унікальний номер 205/7302/17

Провадження № 2/205/281/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Шавули В.С.

за участю секретаря Сербена О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та матеріального збитку, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 06 листопада 2017 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із даним позовом (а.с.2-4).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 25 жовтня 2016 року у м. Дніпро з вини ОСОБА_2 сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено автомобіль позивача марки «Дачія», д/н НОМЕР_1.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2016 року визнано винним ОСОБА_2 вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА».

ПрАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА», як страховик ОСОБА_2, здійснила виплату позивачу страхового відшкодування в меншому розмірі ніж визначено звітом № 2311/16/16 від 11.11.2016р., який зроблений на замовлення позивача.

Враховуючи вищевикладене та посилаючись на обґрунтування позову позивач просить суд, стягнути із ПрАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА» на свою користь матеріальну шкоду в сумі 12 470,12 грн.; стягнути із ОСОБА_2 на свою користь витрати на оплату експертного авто товарознавчого дослідження в сумі 1 000,00 грн., а також, франшизу в сумі 500,00 грн.; стягнути із відповідачів на свою користь в рівних судові витрати на загальну суму 3 500,00 грн. та судовий збір в сумі 640,00 грн.

Учасники справи про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином відповідно до вимог ст.ст. 128-129 ЦПК України.

Позивач в судове засідання не з’явився. До суду його представник за договором адвокат – ОСОБА_3, надав письмову заяву, в якій просить справу розглядати без своєї присутності. Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі.

Відповідач – ОСОБА_2, в судове засідання не з’явився. До суду надав письмову заяву, в якій просить справу розглядати за своєю відсутністю.

Співвідповідач - ПрАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА», в особі свого представника довіреністю – ОСОБА_4, в судове засідання не з'явився. До суду надіслав відзив на позов, в якому просить справу розглядати без участі свого представника. Посилаючись на викладені обставини просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.40-43).

У відповідності до ст..2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Тому з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін, що не з'явились.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Предметом позову є вимога про відшкодування майнової шкоди, на підставі деліктного зобов’язання, що виникло між потерпілою особою та відповідачами - із завдання шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Суд, з’ясувавши обставини справи, перевіривши їх наданими доказами, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 жовтня 2016 року об 07-40 год. на перехресті вул.. Січових Стрільців та вул.. Бородинської у м. Дніпрі сталась дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортного засобу «Dacia Logan», д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «Hyundai Accent», д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, внаслідок якої обидва автомобілі зазнали механічних ушкоджень, а позивачу завдано майнової шкоди, згідно висновку №4144 експертного дослідження автотоварознавця від 03 листопада 2016 року, у сумі 26 728,47 грн. (а.с.46-50).

.Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2016 року співвідповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні вказаної ДТП.

В межах визначеного полісом №АЕ/4697292 страхового ліміту, ПрАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА» на користь потерпілого – позивача у справі здійснила виплату страхового відшкодування в сумі 26 228,47 грн., за винятком франшизи в сумі 500,00 грн. (з.а.с.12).

Не погодившись із складеним 03 листопада 2016 року висновком експертного дослідження щодо розміру майнової шкоди, позивач за власною ініціативою, повторно за участю судового експерта ОСОБА_5 провів повторну оцінку пошкодженого транспортного засобу, про що свідчить висновок № 2311/16/16 від 11 листопада 2016 року, згідно якого вартість завданої майнової шкоди становить 39 198,59 грн. (а.с.13-17).

Статтями 3, 22, 29, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено що для здійснення виплати страхового відшкодування необхідно провести оцінку вартості заподіяного власнику пошкодженого транспортного засобу, яка здійснюється на підставі та після безпосереднього огляду пошкодженого майна.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 року, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоду. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

У відповідності до ч. 1,2 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

При цьому потерпілому, як кредитору, належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст.1192 ЦК України підстав.

За ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

До сфери обов’язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон № 1961-IV).

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов’язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Таким чином, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що здійснивши на користь позивача виплату страхового відшкодування в сумі 26 228,47 грн. на підставі проведеної оцінки вартості заподіяного власнику пошкодженого транспортного засобу, яку було проведено як на підставі та після безпосереднього огляду пошкодженого майна (акт №4144 експертного дослідження автотоварознавця від 03 листопада 2016 року а.с.46-50), зобов’язання співвідповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» по відшкодуванню шкоди є припиненим. У зв’язку із чим, майнові вимоги позивача, що ґрунтуються на висновку №2311/16/16 від 11.11.2016 року повторного експертного дослідження складеного судовим експертом ОСОБА_5 та фактично зводяться до незгоди із розрахунком розміру майнової шкоди, вважаються судом безпідставними та незаконними.

Також судом вважаються незаконними вимоги позивача в частині заявлених до присудження із співвідповідача ОСОБА_2 понесених на оплату замовленої оцінки витрат в сумі 1000 грн., оскільки дані витрати не є збитками у розумінні ст.22 ЦК України.

Проте, оскільки у відповідності до положень ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза підлягає самостійному відшкодуванню (покриттю) страхувальником за свій рахунок, сума у розмірі 500 грн., як збитки позивача, належать до стягнення із співвідповідача на користь потерпілого в наслідок дорожньо-трансапортної події позивача ОСОБА_1

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, суд враховує, що позовні вимоги належать до часткового задоволення, від оплати судових витрат сторони не звільнені, тому із ОСОБА_2 на корить ОСОБА_1 належить до стягнення сплачений судовий збір в сумі 300,00 грн., а також витрати на правову допомогу пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 385,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 22, 23, 1166, 1168, 1187, 1188, 1192 ЦК України, Законом України «Про страхування» від 07.03.1996 року, Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року, постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ст.ст. 4, 6, 10, 12, 13, 81-83, 141, 247, 263-264 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та матеріального збитку, – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2, РНОКПП: НОМЕР_3, на корить ОСОБА_1, РНОКПП: НОМЕР_4, суму франшизи в розмірі 500,00 грн. (п’ятсот грн. 00 коп.).

Стягнути із ОСОБА_2, РНОКПП: НОМЕР_3, на корить ОСОБА_1, РНОКПП: НОМЕР_4, судовий збір в сумі 300,00 грн. (шістсот сорок грн.. 00 коп.) та витрати на правову допомогу в сумі 385,00 грн. (триста вісімдесят п’ять грн.. 00 коп.).

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 12 вересня 2018 року.

Суддя: В.С. Шавула