Рішення № 78460279, 06.12.2018, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/13380/16-ц

Провадження №: 2/752/496/18

РІШЕННЯ

іменем України

06 грудня 2018 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

за участю секретаря Павлюх П.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про припинення зобов'язань, -

В С Т А Н О В И В:

у серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м.Києва із позовом до ПАТ «ОТП Банк» про припинення зобов'язань.

З урахуванням уточнень просив суд визнати договір про надання споживчого кредиту № 2006137800 від 07.10.2013 року припиненим шляхом його виконання.

Позовні вимоги мотивував тим, що 07.10.2013 року між ним та ПАТ «ОТП Банк» було укладено договір про надання споживчого кредиту № 2006137800 строком на 36 місяців до 07.10.2016 року на загальну суму 29 200,00 грн., свої зобов'язання за яким він виконував належним чином до 06.10.2015 року.

Законом України № 113-VІІІ від 15.01.2015 року було затверджено Указ Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14.01.2015 року, п. 3 ст. 42 якого передбачав здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів та поставку транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, інших військових формувань України в обсягах, визначених мобілізаційними планами з урахуванням резерву.

Відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про оборону України» Верховна Рада України в межах повноважень, визначених Конституцією України, здійснює законодавче регулювання питань сфери оборони.

На підставі даних повноважень було внесено зміни до чинного законодавства України Законом № 1275- VІІ від 20.05.2014 року, зокрема, ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було доповнено п. 15 такого змісту: військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

У зв'язку із вказаними змінами та тим, що він є дійсним військовослужбовцем у Національній гвардії України, 05.01.2016 року звернувся до банку з заявою про надання роз'яснень та закриття кредитного договору, однак, отримав формальну відписку.

Звернувшись вдруге до банку із відповідною заявою від 04.02.2016 року, отримав відповідь, в якій банк визнав нарахування штрафів, пені та відсотків за період часткової мобілізації.

Проте, вважає, що, враховуючи умови договору та вимоги чинного законодавства, зокрема, положення ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України, договір є припиненим.

Ухвалою від 01.09.2016 року відкрито провадження у справі (а.с. 13).

Ухвалою від 26.10.2018 року справу прийнято до провадження суддею Хоменко В.С. з проведенням розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у цивільній справі без повідомлення сторін.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

У відповідності до гл. 10 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема, малозначні справи.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, кількість сторін та інших учасників справи (ч. 2 ст. 274 ЦПК України).

При цьому у відповідності до ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 04.08.2014 року та посвідчення серії НОМЕР_2 від 09.04.2015 року а також витягу з послужного списку є дійсним військовослужбовцем у Національній гвардії України (а.с. 6, 20-23).

07.10.2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк» укладено договір про надання споживчого кредиту № 2006137800 строком на 36 місяців до 07.10.2016 року на загальну суму 29 200,00 грн. (а.с. 5).

Законом України № 113-VІІІ від 15.01.2015 року було затверджено Указ Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14.01.2015 року, п. 3 ст. 42 якого передбачав здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів та поставку транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, інших військових формувань України в обсягах, визначених мобілізаційними планами з урахуванням резерву.

Відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про оборону України» Верховна Рада України в межах повноважень, визначених Конституцією України, здійснює законодавче регулювання питань сфери оборони.

На підставі даних повноважень було внесено зміни до чинного законодавства України Законом № 1275- VІІ від 20.05.2014 року, зокрема, ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було доповнено п. 15 такого змісту: військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

До того ж, з матеріалів справи, що 05.01.2016 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «ОТП Банк» з заявою за вхідним № 001-25-4/11-М, в якій просив банк повідомити підстави для нарахування на нього як військовослужбовця пені та штрафів, а також звідки за договором № 2006137800 від 07.10.2013 року виникла заборгованість, адже ним здійснено повне погашення кредиту (а.с. 7).

Листом від 29.01.2016 року за вих. № 020-1/111 банк повідомив про відсутність підстав для задоволення його прохання (а.с. 8).

04.02.2016 року ОСОБА_1 повторно звернувся до банку, на що останнім було повідомлено про те, що для закриття кредиту після сплати 29.10.2015 року суми у розмірі 8 929,10 грн. не вистачило 977,32 грн., тому почалось щоденне нарахування комісії. Станом на 18.03.2016 року розмір заборгованості за кредитним договором становить 2 250,23 грн. (а.с. 9, 10).

З наданого ПАТ «ОТП Банк» на виконання ухвали суду від 20.03.2017 року розрахунку заборгованості за договором № 2006137800 від 07.10.2013 року, починаючи з 07.11.2013 року, станом на 26.03.2017 року розмір останньої становить 3 063,39 грн., з яких: 1 171,95 грн. - тіло кредиту; 0,13 грн. - відсотки; 1 891,31 грн. - комісія.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтями 599, 600, 601, 604-609 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняються у разі: виконання, проведеного належним чином; за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо); зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; за домовленістю сторін; внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора; поєднанням боржника і кредитора в одній особі; неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає; смерті фізичної особи; ліквідації юридичної особи.

Разом з тим, в даному випадку, жодних обставин, які необхідні для припинення зобов'язань за кредитним договором не відбулось, а тому посилання позивача на припинення основного зобов'язання не ґрунтуються на вимогах закону.

Останніх не передбачають й умови договору № 2006137800 від 07.10.2013 року.

В своїх позовних вимогах позивач посилався на повне виконання своїх зобов'язань за кредитним договором з урахуванням положень ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та необхідності визнання його припиненим на підставі ст. 599 ЦК України, за якою зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте, позивач не підтвердив належними доказами виконання зобов'язань за кредитним договором належним чином, а тому підстави для застосування ст. 599 ЦК України відсутні.

Вказане також спростовується даними розрахунку заборгованості, наданої банком, та не спростованих позивачем в розрізі ст. ст. 76-81 ЦПК України, з огляду на що у суду відсутні підстави для не прийняття останніх до уваги.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601, 604-609 ЦК.

Отже, на думку суду, правові підстави для задоволення вимог позивача щодо визнання договору про надання споживчого кредиту № 2006137800 від 07.10.2013 року припиненим шляхом його є необґрунтованими та не доведеними, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, тому суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 599-601, 604-609 ЦК України, ст. ст. 81, 89, 141, 274-279, 352, 3543 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про припинення зобов'язань - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.С. Хоменко