Постанова № 7842674, 03.02.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2010 р. Справа № 21/244-08

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Карбань І.С., судді Бабакової Л.М., судді Шутенко І.А.,

при секретарі - Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача –Сильвестрова О.В. за довіреністю № 46 від 29.05.2009р.,

відповідача – Блохіна С.А. за довіреністю від 13.01.2010р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 3930Х/2-4) ТОВ "Караванський завод кормових дріжджів", м. Люботин-3, на рішення господарського суду Харківської області від 30.11.2009р. у справі № 21/244-08,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Агромінпостач", м. Харків,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Караванський завод кормових дріжджів", м. Люботин-3,

про стягнення 223578,24 грн., -

встановила:

ТОВ "Торгівельно-промислова компанія "Агромінпостач" звернулась до господарського суду з позовною заявою доповненнями та змінами до неї, в яких просила стягнути з ТОВ "Караванський завод кормових дріжджів" 73690,00 грн. основного боргу, штраф в сумі 73 690,00 грн., пеню в сумі 15 614,14 грн., інфляційні станом на жовтень 2009р. в сумі 53 269,13 грн., 3% річних станом на 27.10.2009р. в сумі 8651,93 грн., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 30000,00 грн., витрати на державне мито в сумі 2 249,15 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118грн., посилаючись на те, що позивач на підставі договору поставки №11/03-05 у період з 29.03.2005р. по 07.06.2006р. по видатковим накладним поставив відповідачеві окремі партії товару (мішки паперові) загальною кількістю 135800 шт. на суму 197634,00 грн., а відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару, здійснив частково.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.11.2009р. (суддя Пелипенко Н.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з ТОВ "Караванський завод кормових дріжджів" на користь ТОВ "Торгівельно-промислової компанії "Агромінпостач" 73690, 00 грн. основного боргу, штрафу в сумі 73690,00 грн., інфляційних витрат в сумі 53269,13грн., 3% річних в сумі 8651,93грн., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 27917,00грн., витрати на державне мито в сумі 2093,01грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118,00 грн. Відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 15614,14грн. Відмовлено в задоволенні клопотання відповідача щодо призначення судових експертиз.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 30.11.2009 р., звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи. Апелянт вважав, що суд першої інстанції до правовідношень між сторонами у справі заснованих на усній формі договору застосував умови якогось договору поставки № 11/03-05 від 11.03.2005р., якій так і не був виконаний сторонами і про його існування стало відомо тільки у вересні 2007 р. Крім того, суд першої інстанції застосував до правовідношень між сторонами у справі якийсь не діючий договір поставки №11/03-05 від 11.03.2005р., чим порушив вимоги п.2 ст. 258 ГКУ, згідно з якої позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу).

Апелянт вважав, що судом першої інстанції було безпідставно стягнено з нього суму витрат за послуги адвоката, оскільки ТОВ "Торгівельно-промислова компанія "Агромінпостач" не надало суду першої інстанції оригінал платіжного документу, який підтверджує витрати на послуги адвоката з розміром стягненої суми основної заборгованості.

В зв’язку з чим, апелянт вважав, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з нього інфляційні та 3% річних.

Позивач подав господарському суду апеляційної інстанції обґрунтований розрахунок суми позову з урахуванням строку позовної давності, в якому вказував, що станом на 21.10.2005 р. сума основного боргу відповідача за договором поставки № 11/03-05 від 11.03.2005 р. складала 36249,18 грн. У період з 21.10.2005 р. до 07.06.2006 р. включно позивач здійснив на адресу відповідача поставки окремих партій продукції (мішків паперових) загальною суму 97130,82 грн. У період з 21.10.2005 р. до 31.07.2006р. включно відповідач здійснив частковий розрахунок з позивачем на загальну суму 59 690,00 грн. Таким чином, сума основного боргу відповідача за договором поставки № 11/03-05 від 11.03.2005 р. складає 73 690,00 грн.

Також, позивач вказував, що розрахунок суми штрафу було проведено згідно з умовами п. 7.3 договору поставки № 11/03-05 від 11.03.2005 р. та додатковою угодою № 1 від 10.02.2006 р. до договору поставки № 11/03-05 від 11.03. 2005 р. Також вказаною угодою термін дії договору було пролонговано до 10.08.2008 р. З врахуванням викладеного позивач вважав, що відповідно до умов цієї угоди позивач одержав право на стягнення штрафу наступного дня після спливу терміну дії договору, тобто 11.08.2008 р. Враховуючи , що станом на 11.08.2008 р. загальна вартість продукції, виконання зобов'язання зі сплати за яку було прострочено, становила 73690,00 грн., в зв’язку з чим сума штрафу у розмірі 100% від загальної вартості продукції, виконання зобов'язання зі сплати за яку було прострочено відповідачем, складає 73690,00 грн.

Апелянт зазначав, що розрахунок інфляційних та 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України складає з урахуванням строку позовної давності за договором поставки № 11/03-05 від 11.03.2005 р., які здійснювалися у період з 29 березня до 21 жовтня 2005 р., інфляційні та 3% річних перераховані на суму боргу, не сплачену станом на останній день кожного місяця, починаючи з жовтня 2005 р. і складають 52878,57 грн. інфляційних витрат та 8382,53 грн. 3% річних.

На підставі викладеного позивач вказував, що розмір державного мита становить 2086,41 грн., а розмір сплати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, визнаний рішенням суду першої інстанції, становить 118,00 грн. Позивач стверджував, що розмір сплати за послуги адвоката, визнаний рішенням суду першої інстанції, становить 27 917,00 грн., що підтверджена договором про надання послуг адвоката № 77/9 від 18.11.2009 р. між позивачем та адвокатом Ключником С.В., видатковим касовим ордером № 144 від 18.11.2009 р., виданим позивачем адвокату Ключнику С.В., свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 207, виданим 28.05.2004 р. Ключнику С.В.

До початку судового засідання відповідач подав клопотання, в якому просив зупинити провадження по даній справі до розгляду по суті справи № 40/23-10 за позовом ТОВ "Караванський завод кормових дріжджів", м. Люботин-3, до ТОВ "Торгівельно-промислова компанія "Агромінпостач", м. Харків, про визнання договору поставки № 11/03-05 від 11.03.2005р. та додаткової угоди №1 від 10.02.2006р. до нього недійсними, з підстав того, що вказаний договір від імені ТОВ "Торгівельно-промислова компанія "Агромінпостач", було підписано не уповноваженою особою.

Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача заперечував посилаючись на те, що в матеріалах справи знаходиться засвідчена нотаріально фотокопія заяви Сильвестрова В.В., який в період з 2003р. по 2008р. працював на посаді генерального директора ТОВ "Торгівельно-промислова компанія "Агромінпостач" і підтверджував, що договір поставки № 11/03-05 від 11.03.2005р. ним був підписаний власноруч, і даний договір з боку ТОВ "Торгівельно-промислова компанія "Агромінпостач" виконувався, а з боку ТОВ "Караванський завод кормових дріжджів" залишилась несплачена заборгованість в розмірі 73690 грн., що відображено в бухгалтерській документації ТОВ "Торгівельно-промислова компанія "Агромінпостач" (т. 3 , а.с. 51). А також, є засвідчена нотаріально заява Болюхи Ю.М., який в період з 2000р. по 2006р. працював на посаді генерального директора ТОВ "Караванський завод кормових дріжджів" і підтверджував, що договір поставки № 11/03-05 від 11.03.2005р. ним був підписаний власноруч, і даний договір з боку ТОВ "Торгівельно-промислова компанія "Агромінпостач" виконувався у відповідності до домовленостей, і коли він звільнився в 2006р. з посади генерального директора залишилась несплачена заборгованість, яка була повністю відображена в бухгалтерській документації ТОВ "Караванський завод кормових дріжджів" (т. 3 , а.с. 50). Вказані заяви не були спростовані або визнані недійсними відповідачем в процесі розгляду даної справи в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів розглянув вказане клопотання вважає його безпідставним і таким, що задоволенню не підлягає, оскільки в процесі розгляду справи та протягом дії договору поставки № 11/03-05 від 11.03.2005р. та додаткової угоди №1 від 10.02.2006р. до нього у відповідача не виникало сумнівів та заперечень щодо дійсності даного договору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду частково не погоджується в повному обсязі з висновками господарського суду Харківської області по даній справі, виходячи з наступного.

Між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки №11/03.05 від 11.03.2005р. та додаткова угода №1 від 10.02.2006р. до договору поставки №11-03-05 від 11.03.2005р. (т.1 а.с.13). Вказаний договір був підписаний уповноваженими представниками обох сторін та скріплено їх печатками без заперечень та зауважень, що підтверджується також нотаріально засвідченими копіями заяв Сильвестрова В.В., який в період з 2003р. по 2008р. працював на посаді генерального директора ТОВ "Торгівельно-промислова компанія "Агромінпостач" та Болюхи Ю.М., який в період з 2000р. по 2006р. працював на посаді генерального директора ТОВ "Караванський завод кормових дріжджів".

Відповідно до п. 1.1.вказаного договору постачальник зобов’язувався на протязі строку дії договору передати у власність покупця продукцію - мішки паперові, згідно рахунків-фактур та видатковим накладним, які є невід’ємною частиною даного договору, а покупець –прийняти та оплатити їх згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 3.4 договору факт передачі продукції у власність покупця засвідчується підписами представників обох сторін в розрахункових накладних на продукцію після проведення приймання продукції, оговореної в п. 2.2.1 даного договору.

Вартість продукції, що передається постачальником за даним договором у власність покупця, зазначається в рахунках-фактурах та видаткових накладних на продукцію. Ціна продукції встановлюється на момент виписки рахунку-фактури на продукцію (п. 4.1. договору).

Розрахунки за даним договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів в безготівковій формі та поточний рахунок постачальника за кожну окрему партію продукції по факту її поставки, тобто у день посвідчення факту передачі продукції у власність покупця у відповідності до умов п. 3.4. даного договору.

У разі прострочення виконання зобов’язання по постачанню або оплаті продукції по даному договору винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не поставленої або неоплаченої у встановлені цим договором строки продукції, за кожен день прострочки виконання зобов’язань (п. 7.2 договору).

У разі прострочення виконання зобов’язання по постачанню або оплаті окремих партій продукції на строк в 360 календарних днів винна сторона сплачує іншій стороні одноразовий штраф у розмірі 100% від загальної суми вартості усіх партій продукції, виконання зобов’язань по постачанню або оплаті яких прострочено на наступний день по витіканню цього строку (п. 7.3 договору).

Додатковою угодою №1 від 10.02.2006р. до договору №11/03-05 від 11.03.2005р. сторони змінили умови п.7.3. договору та визначили, що в разі якщо на час спливу строку дії договору у будь-якої зі сторін залишаться перед іншою стороною простроченні більш ніж на один рік зобов’язання по постачанню або оплаті продукції, винна сторона в без договірному порядку сплачує другій стороні одноразовий штраф в розмірі 100% від загальної вартості продукції виконання зобов’язань по постачанню або оплаті якої прострочено. Також даною угодою було пролонговано дію договору до 10.08.2008р. (т. 4 а.с. 19).

На виконання умов договору поставки № 11/03-05 від 11.03.2005р. позивач по видатковим накладним протягом 2005р. - 2006р. передав відповідачеві продукцію на суму 197634,00 грн.

Відповідач з порушення строків оплати частково розрахувався за отриманий товар на загальну суму 123944,00грн., в зв’язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 73690,00 грн.

Відповідач відповідно до ст. 33 ГПК України не надав доказів наявності претензій по кількості та якості поставленої продукції, а також по строкам її поставки та порядку передачі, що підтверджує належне виконання позивачем умов договору.

Також, відповідачем не було надано доказів повної оплати за поставлену позивачем продукції відповідно до п.4.2. договору поставки в сумі 73690,00 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що відповідач своєчасно не проводив розрахунки за спірним договором, у зв’язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 73690,00 грн. є обґрунтованими, підтвердженими відповідачем і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахування уточненого розрахунку, наданого позивачем, зробленого з врахуванням строку позовної давності в частині стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню за спірний період у розмірі 8382,53 грн. - 3% річних та у розмірі 52878,57 грн. - індекс інфляції, а в інший частині вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 269,40 грн. та індексу інфляції у розмірі 390,56 грн. слід відмовити.

Пунктами 1 та 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

Беручи до уваги, що додатковою угодою № 1 від 10.02.2006р. до договору поставки №11/03-05 від 11.03.2005р. сторони змінили умови п.7.3. договору та визначили, що у випадку спливу строку дії договору, якщо якась сторона буде винна іншій особі більш ніж один рік по зобов’язанню, винна сторона сплачує другій стороні штраф у розмірі 100% від загальної вартості продукції, а строк дії договору сплинув 10.08.2008р. У зв’язку з чим господарський суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 73690,00 грн. підлягають задоволенню.

Господарський суд Харківської області правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за пропуском строку позовної давності і в цій частині рішення господарського суду Харківської області в апеляційному порядку не оскаржувалося. Згідно з вимогами ч.2 ст.258 ЦК України спеціальна позовна давність, в 1рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення (штрафу, пені). Строк виконання грошового зобов’язань по оплаті отриманої продукції настав, в день передачі продукції у власність (п.4.2. договору), на день розгляду справи у відповідача, залишилась заборгованість по оплаті вартості видаткових накладних з лютого по травень 2006р., що підтверджено видатковими накладними та банківськими виписками.

До суду позивач звернувся 21.10.2008р., тобто з порушенням строку позовної давності більш ніж на 1 рік.

Відповідач у відзиві на позовну заяву у відповідності до ч.3 ст.267 ЦК України заявив про пропуск позивачем строку позовної давності в частині стягнення пені.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 30000,00 грн. колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з нижченаведених підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Торгівельно-промислова компанія "Агромінпостач" та адвокатом Ключник Сергія Вікторовича (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №207 від 28.05.2004р.) було укладено договір №77/9 від 18.11.2009р. про надання послуг адвоката.

На виконання умов вказаного договору позивачем до матеріалів справи були надані докази проведеної ним оплати послуг адвоката за видатково-касовим ордером №144 від 18.11.2009р. на суму 30000,00 грн.

Позивачем не було надано переліку наданих послуг, обґрунтованого розрахунку вартості наданих послуг, акту приймання-передачі робіт (послуг) складеного між ТОВ "Торгівельно-промислова компанія "Агромінпостач" та адвокатом Ключник С.В., якій свідчить про фактичне виконання робіт (послуг) адвоката визначених в зазначеній угоді послуг по наданню правової допомоги, оскільки із наявних в матеріалах справи документів не вбачається, які саме роботи були проведені адвокатом. Крім того, адвокат Ключник С.В. не приймав участі підчас розгляду даної справи ні в суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія судів апеляційної інстанції господарського суду вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката належним чином не обґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито підлягає сплаті пропорційно від задоволених вимог.

За подання апеляційної скарги квитанцією від 11.12.2009 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Караванський завод кормових дріжджів", було сплачено державне мито в суми 1050 грн., тобто зайво було сплачено державне мито в сумі 3,50 грн., яке підлягає поверненню.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 30.11.2009р. у справі № 21/244-08 прийнято при неповному з’ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, у зв’язку з чим оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п.1 ч.1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду одноголосно, -

постановила:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Караванський завод кормових дріжджів", м. Люботин-3, про зупинення провадження у справі № 21/244-08 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу частково задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 30.11.2009р. у справі № 21/244-08 частково скасувати, та прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Караванський завод кормових дріжджів" (62436, Харківська обл., м. Люботин -3, код 05521608, п/р 26009348101001 у від. №1 ХГРУ ПриватБанку м. Харкова, МФО 351533), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Агромінпостач", (61022, м. Харків, Дзержинський р-н, проспект Правди, буд.10, кімната 27-Є, код 32629545, п/р 26006052297141 у від. №1 ХГРУ ПриватБанку м. Харкова, МФО 351533), 73690 грн. заборгованості по оплаті продукції, 73690 грн. –штрафу, 8382,53 грн. -3% річних, 52878,57 грн. - індексу інфляції, 2086,41 грн. - державного мита за подання позову та 109,45 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовити, а саме відмовити в задоволення позову в частині стягнення з ТОВ "Караванський завод кормових дріжджів", на користь ТОВ "Торгівельно-промислова компанія "Агромінпостач", 15614,14 грн. –пені, 269,40 грн. - 3% річних, 390,56 грн. - індексу інфляції, витрат за оплату послуг адвоката у розмірі 30000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Агромінпостач" (61022, м. Харків, Дзержинський р-н, проспект Правди, буд.10, кімната 27-Є, код 32629545, п/р 26006052297141 у від. №1 ХГРУ ПриватБанку м. Харкова, МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Караванський завод кормових дріжджів" 62436, Харківська обл., м. Люботин -3, код 05521608, п/р 26009348101001 у від. №1 ХГРУ ПриватБанку м. Харкова, МФО 351533) 3,30 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області на виконання даної постанови видати відповідні накази.

Видати Товариству з обмеженою відповідальністю "Караванський завод кормових дріжджів", Харківська область, м. Люботин –3, довідку про повернення зайво сплачено державного мита в сумі 3,50 грн., за квитанцією від 11.12.2009 р.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя І.С. Карбань

суддя Л.М. Бабакова

суддя І.А. Шутенко

Повний текст постанови підписано 03.02.2010р.