Постанова № 7812926, 04.02.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2010 р. Справа № 29/407-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді ,

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

позивача –Бондаренка В.В. –дов.

відповідача - Криси О.В. –дов.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сільськогосподарського кооперативу "Агрофірма "Рідний Край" (вх. № 3714Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 03.11.2009 р. у справі № 29/407-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вога", м. Харків

до Сільськогосподарського кооперативу "Агрофірма "Рідний Край", смт. Борова Харківська обл.

про стягнення 846107,71 грн.

встановила:

У жовтні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вога" (далі позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Сільськогосподарського кооперативу "Агрофірма "Рідний Край" (далі відповідача) суми основного боргу за договором, з урахуванням валютних змін, у розмірі 398286,22 грн., суми відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 388283,18 грн., суми неустойки в розмірі 14540,20 грн., суми збитків у розмірі 44998,11 грн., всього –846107,71 грн., а також понесених позивачем судових витрат. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором купівлі-продажу №7 від 05.02.2008р. Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.10.2009 р. позовна заява позивача прийнята до розгляду та її розгляд призначено на 03.11.2009 р. Цією ж ухвалою судом задоволена заява позивача про забезпечення позову. Накладено арешт на грошові кошти та інше майно відповідача, Сільськогосподарського кооперативу "Агрофірма "Рідний Край", в розмірі позовних вимог –846107,71 грн. Відповідна ухвала в частині вжиття заходів до забезпечення позову не була оскаржена.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.11.2009 року у справі № 29/407-09 (суддя Тихий П.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Сільськогосподарського кооперативу "Агрофірма "Рідний Край" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вога" суму основного боргу за договором, з урахуванням валютних змін, у розмірі 398286,22 грн., суму відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 388283,18 грн., суму неустойки у розмірі 14540,20 грн., суму збитків у розмірі 44998,11 грн., 8461,07 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 03.11.2009 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 224990,57 грн. та 4230,53 грн. державного мита. В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин справи, що мають значення для справи, а тому, на його думку, таке рішення підлягає скасуванню у порядку ч.1, ч. 4, ст. 104 ГПК України.

Відповідач вважає, що судом першої інстанції його було позбавлено можливості бути присутнім у судовому засіданні та надавати докази, рішення суду прийняте за відсутності представника відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце засідання суду, що у будь-якому випадку є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Що ж стосується суті позовних вимог, на думку відповідача, позивачем та судом першої інстанції не враховані положення норм чинного законодавства щодо спірних питань (в т.ч. і щодо застосування відсотків за користування грошовими коштами), невірно трактуються положення укладеного між сторонами договору, при здійсненні розрахунків використано невірний відсоток облікової ставки НБУ та неофіційний курс долара, при прийнятті оскаржуваного рішення не вирішено питання про скасування заходів по забезпеченню позову.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.12.2009 р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 13.01.2010 р.

13.01.2010 року за вх. № 146 позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте у повній відповідності до приписів матеріального та процесуального законодавства, дане рішення ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку. З доводами апеляційної скарги позивач не погоджується, вважає її безпідставною, такою, що не узгоджується з вимогами чинного законодавства та фактичними обставинами у справі, у зв’язку з чим просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Ухвалою від 13.01.2010 р. розгляд справи відкладено до 01.02.2010 р. та сторонам запропоновано надати до суду додаткові письмові докази та пояснення в обгрунтування своєї позиції по справі, в т.ч. обгрутнування розрахунку та контррозрахунок суми позовних вимог.

26.01.2010 року та додатково 30.01.2010 року представником відповідача були надані пояснення до апеляційної скарги з відповідними розрахунками. У наданих поясненнях відповідач вимоги апеляційної скарги підтримує та зазначає, що подані ним розрахунки зроблені на вимогу суду і не є доказом визнання відповідачем позовних вимог.

Як слідує із пояснень відповідача, при розгляді даної справи та прийнятті оскаржуваного рішення позивачем не було надано, а судом першої інстанції не враховано положення укладеної між сторонами додаткової угоди № 1 від 12.03.2009 року до спірного договору, якою внесено зміни до п. 4.7 договору щодо порядку визначення суми заборгованості із врахуванням курсу долара, відстрочено грошове зобов’язання відповідача на суму 224990,57 грн. (із врахуванням доларового еквіваленту) до 01.09.2009 р.

Із врахуванням положень вказаної додаткової угоди відповідач вважає, що прострочка відповідача складає лише 30 календарних днів, а тому, при здійсненні своїх розрахунків відповідачем застосовані положення спірного договору з урахуванням 30-денного строку порушення зобов’язань.

Позивачем у судове засідання 01.02.2010 р. також надано уточнені розрахунки позовних вимог, згідно з якими, за даними позивача заборгованість відповідача станом на 01.10.2009 р. складає: основний борг –224990,57 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами –193267,60 грн., зміна курсу долара по відношенню до курсу гривні –172857,23 грн., неустойка –8718,04 грн., збитки –44831,11 грн., а всього –644831,55 грн. Тобто, фактично позивачем у суді апеляційної інстанції заявлена до стягнення суми позовних вимог зменшена на 201276,16 грн. (846107,71 –644831,55). Позивач у цій частині просить змінити рішення суду, зменшивши суму нарахувань, посилаючись на те, що при поданні позову ним дійсно не враховані положення укладеної між сторонами додаткової угоди № 1 від 12.03.2009 р.

В судовому засіданні 01.02.2010 р. оголошено перерву до 03.02.2010 р. до 10:00 години для виготовлення та оголошення повного тексту постанови (за клопотанням позивача по справі).

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судових засіданнях пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:

відповідно до п.2 ч.3 ст.104 ГПК України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Повідомлення сторони вважається неналежним, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце розгляду справи надіслано з порушенням вимог ст.87 ГПК України. Стороною, не повідомленою належним чином про місце засідання суду, що є порушенням вказаної вище статті ГПК України, слід вважати сторону, стосовно якої судом першої інстанції не дотримано вимог статті 64 ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду першої інстанції про порушення провадження по справі та призначення її до розгляду на 03.11.2009 р. була направлена на адресу відповідача, зазначену позивачем у позовній заяві: м. Харків вул. Колгоспна, 54, пгт. Борова, Харківської області , 63801, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 023350 від 21.10.09 (арк. справи № 44). Відповідну ухвалу повноважний представник відповідача отримав завчасно (20.10.2009 р.), про що міститься відмітка на вказаному повідомленні, а тому підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 03.11.2009 р. з мотивів неналежного повідомлення відповідача про час та місце засідання суду відсутні.

Щодо суті позовних вимог: як вбачається з матеріалів справи, вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, 05.02.2008 р. між сторонами по справі був укладений договір купівлі-продажу № 7, відповідно до умов якого позивач зобов’язався поставити відповідачу товар в асортименті та кількості вказаній в специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору, а відповідач, в свою чергу, зобов’язувався прийняти товар та оплатити за нього певну грошову суму.

П. 4.1 договору визначені умови оплати товару, в тому числі зазначено, що якщо сторони підписали специфікації, в яких міститься графік оплати товару, оплата здійснюється згідно з таким графіком.

П. 4.3 договору сторонами встановлено, що з дня, коли товар покупцем повинен бути оплачений, продавець має право вимагати від покупця, а покупець повинен сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами, до дня повної оплати товару, зверх неустойки та збитків (ст. 536, п. 3 ст. 692 ЦК України)

П. 4.4 договору сторонами був узгоджений розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами в залежності від строків прострочення оплати товару від 0,1% до 0,5%.

Згідно до п. 4.7. договору, сторонами було встановлено, що у випадку зміни курсу долара США у відношенні до курсу гривні (офіційний курс НБУ), вартість товару збільшується пропорційно до даних змін.

П. 8.4.1. договору за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань сторонами встановлена відповідальність у вигляді неустойки в розмірі 0,1% від вартості отриманої продукції за кожний день прострочки, але не більш подвійної облікової ставки НБУ.

П. 8.4.2. договору сторони, крім сплати неустойки, погодили розмір збитків у вигляді відсоткової ставки в залежності від строків порушення зобов’язань відповідачем.

12.03.2009 р. між сторонами по справі укладена додаткова угода № 1 до договору купівлі-продажу № 7 від 05.02.2008 р. (а.с. 98), згідно з якою сторонами викладено у новій редакції п. 4.7 договору, підтверджено суму основного боргу без врахування валютних змін у розмірі 224990,57 грн. та встановлено, що сторони вирішили, що покупець зобов’язується погасити свій борг з урахуванням валютних змін у строк до 01.09.2009 р. (колегія суддів зазначає, що відповідна додаткова угода не була предметом дослідження у суді першої інстанції).

Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на суму 385143,93 грн., з яких відповідачем було сплачено 160153,36 грн., та залишок несплаченої суми складає 224990,57 грн., яку позивачем було заявлено до стягнення та яка не заперечується відповідачем.

Як свідчать матеріали справи, відповідна сума заборгованості підтверджується залученими до матеріалів справи видатковими накладними та довіреностями, які містяться в матеріалах справи (а.с. 12-22).

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що відповідна сума боргу (224990,57 грн.) складається із суми боргу у розмірі:

177149,77 грн. –за специфікацією № 1 строк оплати якої встановлено до 01.10.2008 р.,

29586,24 грн. –за специфікацією № 2 строком оплати до 01.11.2008 р.,

18254,56 грн. за специфікацією № 3 строком оплати до 01.11.2008 р.

Нарахування передбачених договором санкцій та інших оплат позивачем на вказані суми здійснено з моменту прострочки оплати (відповідно з 01.10.2008 р. та з 01.11.2008 р. по 11.03.2009 р. –тобто, до дати укладання додаткової угоди № 1 про відстрочку оплати, та з 01.09.2009 р.- з дати по яку надано відстрочку по 01.10.2009 р. –фактично здійснених розрахунків при поданні позову (згідно з уточненими розрахунками, що подані позивачем до суду апеляційної інстанції).

При поданні позову та задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі ні позивачем, ні судом першої інстанції умови додаткової угоди № 1 при здійсненні розрахунків не були враховані, через що позовні вимоги були безпідставно задоволені у повному обсязі. З урахуванням умов вказаної додаткової угоди рішення суду першої інстанції в частині стягнення 438,42 грн. валютних змін, 195015,58 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 5822,16 грн. неустойки є безпідставним та підлягає скасування. Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивач визнав необгрунтованість своїх розрахунків у цій частині.

Позивачем при здійсненні розрахунків відповідні санкції та платежі також нараховані на суми грошових коштів, які були здійснені відповідачем з порушенням встановлених строків (до дати підписання додаткової угоди), а саме:

на суму оплати 31883,76 грн. по специфікації № 2, яка була здійснена 13.02.2009 р. замість 01.11.2008 р. (фактична прострочка -104 дні),

на суму оплати 20000,00 грн. по специфікації № 3, яка була здійснена 26.02.2009 р. замість 01.11.2009 р. (фактична прострочка 118 днів),

на суму оплати 36384,00 грн. по специфікації № 5, яка була здійснена 17.11.2008 р. замість 01.11.2008 р. (фактична прострочка 17 днів).

Як зазначено вище, на суму основного боргу (з урахуванням уточнених розрахунків, що надані суду апеляційної інстанції) позивачем нараховано:

проценти за користування чужими грошовими коштами згідно з п. 4.4 договору –193267,60 грн.,

зміна курсу долара по відношенню до курсу гривні згідно з п. 4.7 договору –172857,23 грн.,

неустойка (пеня) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ –8718,04 грн., згідно з п. 8.4.1 договору,

збитки у розмірі 20% від суми боргу згідно з п. 8.4.2 договору –44831,11 грн.,

а всього –644831,55 грн.

Аналіз вищенаведених пунктів договору з урахуванням положень додаткової угоди, на підставі яких позивачем здійснені відповідні донарахування, норм чинного законодавства (ст.ст. 526, 530, 536, 611, 692 ЦК України) та фактичних обставин справи, а також перевірка поданих позивачем до суду апеляційної інстанції розрахунків стягуваних сум дає підстави суду вважати, що заявлені до стягнення суми у розмірі, всього 644831,55 грн. є обгрунтованими та правомірними. При здійсненні відповідних розрахунків позивачем враховано як положення додаткової угоди № 1 від 12.03.2009 р., так і положення норм чинного законодавства щодо визначення ставки НБУ та застосування доларового еквіваленту, а також офіційні дані щодо курсу долара банку продавця (як то передбачено умовами додаткової угоди № 1).

Порівнюючи подані позивачем та відповідачем розрахунки, колегією суддів встановлено, що як позивачем, так і відповідачем використані одні і ті ж принципи здійснення розрахунків. Розбіжності ж у наданих позивачем та відповідачем розрахунках виникли внаслідок того, що:

відповідач при визначенні зміни курсу долара до курсу гривні використовував офіційний курс НБУ, тоді як умовами додаткової угоди передбачено застосування курсу банку продавця, що й було правомірно здійснено позивачем;

відповідачем при здійсненні розрахунків не були включені суми грошових коштів, які були ним сплачені, однак, з порушенням встановлених строків (до дати підписання додаткової угоди), а саме: 31883,76 грн. по специфікації № 2, яка була здійснена 13.02.2009 р. замість 01.11.2008 р., 20000,00 грн. по специфікації № 3, яка була здійснена 26.02.2009 р. замість 01.11.2009 р., 36384,00 грн. по специфікації № 5, яка була здійснена 17.11.2008 р. замість 01.11.2008 р.;

відповідачем при здійсненні розрахунків по основній сумі боргу –224990,57 грн. застосований період з 01.09.2009 р. (з моменту підписання додаткової угоди) до 01.10.2009 р., тоді як позивачем при здійсненні розрахунків застосований період з моменту порушення зобов’язань, відповідно 01.10.2008 р. та з 01.11.2008 р. по 11.03.2009 р. –тобто, до дати укладання додаткової угоди № 1 про відстрочку оплати, та з 01.09.2009 р.- з дати по яку надано відстрочку по 01.10.2009 р. –фактично здійснених розрахунків при поданні позову, що узгоджується як з приписами чинного законодавства, умовами додаткової угоди, так і з фактичними обставинами справи.

Колегія суддів, погоджуючись з розрахунками, що надані позивачем, вважає за необхідне зазначити, що умовами додаткової угоди № 1 від 12.03.2009 р. відповідачу фактично надано відстрочку оплати суми заборгованості з дати укладання додаткової угоди до 01.09.2009 р., а тому прострочення оплати у нього повинного рахуватися з дати фактичної прострочки до дати укладання додаткової угоди, і надалі –з 01.09.2009 р., тобто, ці строки повинні обчислюватись сумарно. А відтак, враховуючи сумарний строк прострочення оплати, позивачем правомірно, згідно з умовами договору, і були застосовані ставки (відсотки) за користування чужими грошовими коштами та відсотки збитків. При здійсненні розрахунків неустойки (пені) обгрунтовано застосована подвійна облікова ставка НБУ станом на дату порушення зобов’язань.

Відповідач же при здійсненні розрахунків відповідного не врахував (при цьому, не заперечуючи у своїх поясненнях, що умовами додаткової угоди № 1 йому надано відстрочку оплати заборгованості.

Що ж стосується посилання відповідача на те, що положення ст. 536 ЦК України не можуть застосовуватись до правовідносин сторін, т.я. ця норма щодо зобов’язання сплати відсотків за користування чужими грошовими коштами носить диспозитивний характер тільки для відносин між фізичними особами, - колегія суддів вважає, що відповідні посилання відповідача зроблені при довільному трактування норм чинного законодавства, оскільки:

зі змісту ст. 536 ЦК України не слідує, що вона застосовується лише до правовідносин між фізичними особами. Право на стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами передбачено також ст. 692 ЦК України. Зі змісту ст. 625 ЦК України також вбачається, що за прострочення виконання грошового зобов’язання можливо стягнення відсотків у розмірі, встановленому договором.

Що стосується вимоги відповідача щодо невирішення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення питання про скасування заходів по забезпеченню позову, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідне не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, ухвала про вжиття заходів по забезпеченню позову відповідачем в установленому законом порядку не оскаржена та не скасована. Крім того, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, а тому господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинились до застосування заходів забезпечення позову.

Отже, відповідачу слід звернутися з питанням щодо скасування чи зміни заходів до забезпечення позову до суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, та керуючись ст. ст. 99,101,102, п. 2 ст. 103, п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 03 листопада 2009 р. у справі № 29/407-09 в частині стягнення 438,42 грн. валютних змін, 195015,58 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 5822,16 грн. неустойки, 2012,76 грн. витрат по сплаті держмита та 56,14 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В іншій частині (в частині стягнення 224990,57 грн. основного боргу, 172857,23 грн. валютних змін, 193267,60 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 8718,04 грн. неустойки, 44998,11 грн. збитків, 6448,32 грн. витрат по оплаті держмита та 179,86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) рішення господарського суду Харківської області від 03 листопада 2009 р. у справі № 29/407-09 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вога" (61064 м. Харків вул. Пермська, 15, кв. 28 п/рахунок 26002033439 в УВУБ "Грант" м. Харків МФО 351607 Код 23235705) на користь Сільськогосподарського кооперативу "Агрофірма "Рідний Край", (63801 Харківська обл. смт. Борова вул Колгоспна,54 п/рахунок 260005797 в ХОД "Райффайзен Банк Аваль" м. Харків МФО 350589 Код 31936143) 1006,38 грн. витрат по сплаті держмита, сплачених за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Головуючий суддя

Судді