Постанова № 7842701, 05.02.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2010 р. Справа № 37/249-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді ,

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

позивача - не зявився

відповідача Кладченка О.О. за довіреністю б/н від 16.10.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МолАгро»(вх. № 19Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 02.10.2009 р. у справі № 37/249-09

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Лозова Харківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МолАгро», м. Лозова Харківської області

про стягнення 381893,22 грн.

встановила:

У серпні 2009 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МолАгро»(далі відповідач) основної суми заборгованості у розмірі 307985,89 грн., пені 66064,00 грн., суму збитків від інфляції в розмірі 5236,00 грн. та 3% річних у розмірі 2607,33 грн. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору доручення № 17/03 від 17.03.2009 року щодо оплати отриманого товару. У позовній заяві позивач також просив вжити заходів до забезпеченню позову.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.10.2009 року у справі № 37/249-09 (суддя Доленчук Д.О.) у задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено. Позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «МолАгро»на користь ФОП ОСОБА_2 Основну суму заборгованості у розмірі 307985,89 грн., пеню у розмірі 66064,00 грн., суму збитків від інфляції у розмірі 5236,00 грн., 3% річних у розмірі 2607,33 грн., 3819,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 02.10.2009 року у справі № 37/249-09 скасувати у повному обсязі, судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на позивача. У апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Так, як стверджує відповідач, жодний з наданих до матеріалів справи документів не підтверджує наявності заборгованості відповідача перед позивачем, надані до позовної заяви товарно-транспортні накладні не містять доказів передачі будь-яких товарно-матеріальних цінностей позивачем відповідачу, за даними бухгалтерського обліку відповідача він не має будь-якої заборгованості перед позивачем. Крім того, відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції було винесено за відсутністю відповідача, жодних ухвал щодо розгляду справи відповідач не отримував, у звязку з чим був позбавлений права надати суду свої пояснення по справі, що є порушенням ст. 22 ГПК України.

В судове засідання апеляційного господарського суду 03.02.2010 р. представником відповідача надана довідка про те, що громадяни, пояснення яких у якості водіїв молоковозу залучені до матеріалів справи, у трудових відносинах з відповідачем не знаходились. В підтвердження відповідного надано штатний розпис станом на 02.03.2009 р.р., в якому посади водіїв відсутні, та довідку про те, що за період з 02.03.2009 р. по 01.09.2009 р. зміни у штатному розкладі не відбувались.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання 03.02.2010 р. представник позивача не з'явився, причину неявки не повідомив, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи не заявляв). Дослідженням матеріалів справи встановлено, що позивач був належним чином повідомлений про час та місце проведення засідання суду, оскільки ухвала про порушення провадження направлена за його юридичною адресою.

Враховуючи належне повідомлення позивача про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань, а також те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності представника позивача, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:

звертаючись до господарського суду Харківської області з позовною вимогою про стягнення з відповідача заборгованості, позивач посилався на те, що між ним та відповідачем існували договірні стосунки, в межах яких позивач передавав відповідачу певний товар (молоко), однак, останній отриманий товар не оплатив, що й стало підставою для подання позовної заяви.

Задовольняючи позовні вимоги позивача місцевий господарський суд посилався на їх обґрунтованість, підтвердженість матеріалами справи та відповідність положенням чинного законодавства.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх безпідставними, такими, що не грунтуються на належних доказах, а тому є недоведеними.

Так, як свідчать матеріали справи 17.03.2009 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «МолАгро»було укладеного договір доручення № 17\03 (надалі договір), відповідно до умов договору позивач (повірений) за комісійну винагороду зобов'язався від імені і за рахунок відповідача (довірителя) здійснювати юридичні дії, пов'язані з закупівлею у населення молока цільного коров'ячого (товару) за ціною 2,00 грн. за 1 кг молока цільного коров'ячого в перекладі на базисну жирність 3,4%.

Згідно п.1.2 договору позивач зобов'язався здійснювати юридичні дії у формі підписання відповідних угод з постачальниками (фізичними особами), прийняти вказаний товар та передавати його відповідачу. П.1.6 договору встановлено, що прийняття товару по кількості та якості, здійснюється у момент передачі його від повіреного довірителю, шляхом проведення відповідних аналізів у пункті приймання останнього. Згідно з п. 1.7 договору, факт приймання товару є підставою для проведення розрахунку з постачальниками (фізичними особами), та між довірителем і повіреним відносно питання, що стосується винагороди.

Пунктом 2 договору визначені права і обовязки повіреного (позивача), зокрема, позивач зобовязувався не пізніше 3 днів з моменту укладання договору з постачальником надати довірителю один екземпляр належним чином оформленого договору на постачання товару, після виконання дій, повязаних з прийманням вказаного товару та передачею його відповідачу, надати останньому розрахунково-платіжну відомість.

Пунктом 3 договору визначені права і обовязки довірителя (відповідача, зокрема, відповідач зобовязувався для виконання позивачем юридичних дій з придбання товару, надати останньому у розпорядження необхідні кошти та довіреність.

П. 4.2 договору встановлено, що кошти повірений одержує в касі довірителя готівкою протягом 7 днів після надання повіреному розрахунково-платіжних відомостей.

Пунктом 6.2. договору був встановлений строк дії цього договору з 17.03.2009 року по 31.10.2009 року.

01.04.2009 року, 21.04.2009 року та 01.05.2009 року між сторонами були укладені додаткові угоди до договору доручення № 17\03 від 17.03.2009 року щодо внесення змін в п.2.1. договору стосовно ціни товару за договором.

Аналіз положень укладеного між сторонами договору та глави 68 ЦК України, яка регулює порядок укладання та особливості правового регулювання договору доручення дає підстави стверджувати, що для виконання своїх обовязків позивач у будь-якому випадку повинен був отримати від відповідача довіреність та грошові кошти (оскільки він діє від імені та за рахунок довірителя).

Однак, матеріали справи доказів відповідного не містять, а відповідач факт передачі позивачу довіреності та коштів заперечує.

Так само матеріали справи не містять і доказів того, що позивачем на виконання умов укладеного договору були укладені договори з постачальниками (фізичними особами) та такі договори передані відповідачу по справі.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивачем не надано доказів надання відповідачеві розрахунково-платіжних відомостей, що відповідно до п. 4.1, 4.2 договору є підставою для отримання коштів.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач виконуючи свої договірні зобов'язання перед відповідачем згідно товарно-транспортних накладних, копії яких наявні в матеріалах справи, поставляв останньому в період з 18.04.2009 року по 07.05.2009 року молоко (товар), за що повинен був отримувати кошти для розрахунку з постачальниками молока (фізичними особами). Також, в підтвердження цього в матеріалах справи містяться пояснення водіїв позивача про доставку на приймальний пункт відповідача зібраного молока та відповідні копії приймальнорозрахункових відомостей про видачу грошей постачальникам молока (фізичним особам) за період з 18.04.2009 року по 07.05.2009 року.

Таким чином судом першої інстанції встановлено, що борг відповідача перед позивачем за договором за період з 18.04.2009 року по 07.05.2009 року становить 307985,89 грн.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з такими твердженнями суду першої інстанції, вважає їх безпідставними та такими, що не підтверджені належними доказами, оскільки:

подані позивачем товарно-транспортні накладні на перевезення молочної сировини складені невідомою особою, не містять ані підпису повноважної особи та печатки позивача, ані підпису про отримання товару повноважної особи відповідача, ані печатки відповідача. Деякі з цих накладних (т. 1 арк.справи 73-76) на зворотньому боці містять відмітку сторонньої організації ЗАТ «Лозівський молочний завод», яка не є стороною по справі та не зазначена у накладній ні у якості відправника, ні у якості одержувача товару;

подані позивачем приймально-розрахункові відомості про видачу грошей не містять підпису постачальників в отриманні грошей, відповідні графи у цих відомостях взагалі не заповнені;

подані позивачем пояснення водіїв взагалі надані особі, яка не є стороною по даній справі (пояснення надані ФОП ОСОБА_3, тоді як позивачем по справі є ОСОБА_2).

Таким чином, дослідженням матеріалів справи встановлено, що позовні вимоги позивача взагалі не підтверджені належними доказами, а додані до матеріалів справи докази (так звані товарно-транспортні накладні та приймально-розрахункові відомості) складені одноособово позивачем та не підтверджують факт приймання товару відповідачем.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення порушені норми матеріального та процесуального права, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, не доведені позивачем відповідними засобами доказування, через що оскаржуване рішення підлягає скасуванню на підставі п. п. 2- 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України, а у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.

Що стосується вимог позивача про стягнення пені, інфляційних втрат та відсотків річних такі вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки відповідні кошти нараховані на суму основного боргу, яка, як встановлено вище, не доведена позивачем у встановленому законом порядку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції не в повній мірі зясовані та правильно оцінені обставини у справі, а тому ухвалене ним рішення пілягає скасуванню, а у задоволенні позовних вимог позивача має бути відмовлено.

Керуючись ст. ст. 99, 101,102, п.2 ст. 103, п. п. 2-4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МолАгро»задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 02 жовтня 2009 р. у справі № 37/249-09 скасувати та прийняти нове нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (64603, Харківська область, АДРЕСА_1, р/рахунок НОМЕР_2 ХД АТ «Індекс-банк»в м. Лозова, МФО 350619 Код 26149490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МолАгро»(64600, Харківська область, м. Лозова, мікрорайон 2, буд. 31, кв.73, р/рахунок 2600900701 в ХОД АППБ «Аваль», м. Харків, МФО 350589 Код 33020715) 1910,00 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської области видати відповідний наказ.

Головуючий суддя

Судді