Рішення № 78419880, 25.10.2018, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/6003/18

2/296/2098/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

"25" жовтня 2018 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира в складі:

головуючого-судді Галасюка Р.А.

при секретарі Могилевець В.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі №327 в порядку загального позовного провадження позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Житомирської міської ради про визначення місця проживання дітей, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей, який в подальшому змінив. В обґрунтування позову зазначив, що 01.06.2002 року між ним та ОСОБА_2 Від даного шлюбу у них народилася донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2

01.12.2016 року шлюб було розірвано. Відповідачка в 2017 році вийшла заміж та змінила прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_2. Зазначає, що після розірвання шлюбу донька постійно проживає з ним, а син проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3 з рідним дядьком. А відповідачка з 2015 року проживає в Польщі.

Просить визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з матір»ю - ОСОБА_2 в республіці Польща, а неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з ним.

Ухвалою суду від 31 липня 2018 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі.

Позивач в судове засідання надав заяву про слухання справи у його відсутність.

Відповідач в судове засідання не з»явилася, хоча про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Представник Служби у справах дітей Житомирської міської ради в судове засідання не з"явилася, надала до суду заяву про слухання справи у її відсутність. Поклалась на розсуд суду (в.с. 15).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, вислухавши сторони, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч.1 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Як встановлено судом, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 01.06.2002 року до 19.05.2003 року.

Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2

Судом встановлено, що після розірвання шлюбу донька постійно проживає з позивачем, а син проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3 з рідним дядьком. А відповідачка з 2015 року проживає в Польщі.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб'єктивні права від протиправних дій, невизнання або їх оспорювання.

Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов'язок батьків утримувати дитину.

Відповідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

З матеріалів справи убачається про існування між колишнім подружжям стійкого особистого конфлікту, про те не вбачається конфлікту щодо існуючих прав та обов'язків обох батьків по відношенню до дітей та їх реалізації.

За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Таким чином, враховуючи, що в судовому засіданні встановлено, що на даний час визначення місця проживання сина ОСОБА_4 з матір»ю, а доньки ОСОБА_3 з батьком не суперечитиме інтересам дітей, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Житомирської міської ради про визначення місця проживання дітей - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, разом з матір»ю ОСОБА_2 в республіці Польща.

Визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, разом з батьком ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Cуддя Р. А. Галасюк