Постанова № 7839823, 04.02.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2010 р. № 21/136-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кочерової Н.О., - головуючого,

Жукової Л.В.,

Черкащенка М.М.,

розглянувши касаційну скаргуПП ОСОБА_4 на постанову

та

на рішенняКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.10.2009 року

господарського суду Київської області від 29.07.2009 року у справі господарського судуКиївської області за позовомТОВ «Торговий дім «Колорит»в особі Оболонської філії доПП ОСОБА_4

простягнення 6468,49 грн.,

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явився,

- відповідача:не з'явився, ВСТАНОВИВ:

У червні 2009 року ТОВ «Торговий дім «Колорит»в особі Оболонської філії звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ПП ОСОБА_4 про стягнення 6367,67 грн. основного боргу, 71,17 грн. пені та 29,65 грн. 10% річних від простроченої суми.

Рішенням господарського суду Київської області від 29.07.2009 року позов задоволено. Стягнуто з ПП ОСОБА_4 на користь ТОВ «Торговий дім «Колорит»в особі Оболонської філії 6367,67 грн. основного боргу, 71,17 грн. пені, 29,65 грн. 10% річних від простроченої суми та 414,00 грн. судових витрат.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.10.2009 року рішення місцевого господарського суду від 29.07.2009 року змінено. Позов задоволено частково. Стягнуто з ПП ОСОБА_4 на користь ТОВ «Торговий дім «Колорит»6367,67 грн. основного боргу, 58,62 грн. пені, 24,42 грн. 10% річних від простроченої суми та 413,36 грн. судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПП ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.10.2009 року та рішення господарського суду Київської області від 29.07.2009 року скасувати та припинити провадження у справі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 13.01.2009 року між Оболонською філією ТОВ «Торговий дім «Колорит»(продавець) та ПП ОСОБА_4 (покупець) було укладено договір № 58 з протоколом розбіжностей.

Відповідно до умов зазначеного договору, продавець зобовязувався у терміни, обговорені сторонами даного договору додатково, передати зі свого складу партію товару покупцеві, підписавши при цьому супровідні документи (накладну), а покупець зобовязувався у терміни, зазначені в п. 2.1.1 даного договору, прийняти від продавця партію товару, підписавши при цьому супровідні документи (накладну) і видавши продавцеві доручення встановленого чинним законодавством зразка. Покупець також зобовязався оплатити товар у формі, порядку та терміни, зазначеними у розділі 5 договору.

Розділом 5 договору, сторони передбачили форму та порядок розрахунків, згідно з яким оплата за відвантажений товар (по кожній накладній окремо) здійснюється в термін 60 календарних днів від підписання покупцем накладної грошовими коштами на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними від 15.01.2009 року № ОФ-000030 на суму 1947,13 грн., від 20.01.2009 року № ОФ-000082 на суму 1993,07 грн., від 20.01.2009 року № ОФ-000083 на суму 2427,47 грн., а відповідач в обумовлені договором строки не оплатив вартість товару, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 6367,67 грн.

Враховуючи вищевикладене, приписи ст.ст. 525, 526 ЦК України, а також неналежне виконання відповідачем умов договору, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог про стягнення 6367,67 грн. основного боргу.

З огляду на те, що стягнення відбувається з або на користь юридичної особи, то суд апеляційної інстанції правомірно змінив рішення місцевого господарського суду та стягнув суму заборгованості на користь ТОВ «Торговий дім «Колорит».

Щодо доводів скаржника про необхідність припинення провадження у справі з підстав того, що філія не може бути позивачем у справі, то такі доводи не можуть братись судом до уваги, враховуючи приписи ч. 3 ст. 95 ЦК України, а також п.3.2 Положення про діяльність Оболонської філії ТОВ «Торговий дім «Колорит», відповідно до якого філія може бути позивачем і відповідачем в судах та господарських судах (а.с.20-21).

Відповідно до п. 6.2. Договору від 13.01.2009 року № №58, з врахуванням Протоколу узгодження розбіжностей від 13.01.2009 року (а.с.15), сторони визначили, що у випадку прострочення платежу покупець зобовязаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи приписи зазначених вище статей, розділ 5 та п.6.2 договору, а також враховуючи, що поставка товару була здійснена позивачем відповідачу по видатковим накладним 15.01.2009 року та 20.01.2009 року, то перебіг строку для нарахування пені розпочався відповідно 17.03.2009 року та 24.03.2009 року.

З огляду на зазначене, висновок суду апеляційної інстанції, що перебіг строку для нарахування пені за прострочення відповідачем платежу по накладній від 15.01.2009 року № ОФ-000030 на суму 1947,13 грн., розпочався 24.03.2009 року є помилковим.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач просить стягнути пеню за період з 21.03.2009 року по 06.04.2009 року, то стягненню підлягає пеня у розмірі 62,45 грн. (пеня за період з 21.03.2009 року по 06.04.2009 року за прострочення грошового зобовязання по накладній від 15.01.2009 року становить 1947,13*24%*17/365 = 21,76 грн. та пеня за період 24.03.2009 року - 06.04.2009 року за прострочення грошового зобовязання по накладним від 20.01.2009 року № ОФ-000082 на суму 1993,07 грн. та № ОФ-000083 на суму 2427,47 грн. складає 4420,54*24%*14/365=40,69 грн.).

З урахуванням зазначених обставин, судова колегія приходить до висновку про зміну постанови суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про стягнення пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.4 договору сторони передбачили, що за невиконання грошового зобовязання відповідно до ст. 625 ЦК України встановлюється 10 відсоткова ставка.

Враховуючи приписи ст.ст. 253, 254, 625 ЦК України, умови договору, а також неналежне виконання відповідачем грошових зобовязань по договору, то судова колегія приходить до висновку, що до стягнення підлягає 26,02 грн. 10% річних.

Оскільки, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо розміру 10% річних, який підлягає стягненню з відповідача за невиконання ним грошового зобовязання по договору, тому судова колегія приходить до висновку про зміну постанови суду апеляційної інстанції в цій частині.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.10.2009 року у справі №21/136-09 змінити.

Резолютивну частину постанови з даної справи викласти на наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_5 (07400, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Колорит” (02094, м. Київ, вул. Попудренка, 15-А, код ЄДРПОУ 36240460) 6367,67 грн. основного боргу, 62,45 грн. пені, 26,02 грн. 10% річних, 101,81 грн. державного мита та 311,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Колорит” (02094, м. Київ, вул. Попудренка, 15-А, код ЄДРПОУ 36240460) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_5 (07400, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 14 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.».

Доручити господарському суду Київської області видати відповідні накази, згідно із ст. 122 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий, суддя Н.О.Кочерова

Судді Л.В.Жукова

М.М. Черкащенко