Рішення № 78384675, 07.12.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2018 р. справа № 0940/1908/18

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Шумей М.В., розглянувши у письмовому проваджені адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання дій неправомірними та зобов'язання до їх вчинення, -

ВСТАНОВИВ:

16.10.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання неправомірною дію управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську щодо ненарахування та невиплати пенсії ОСОБА_1 та зобов"язання управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену пенсію з 01.04.2017 та виплачувати її в подальшому до втрати права на таку пенсію.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем неправомірно призупинено виплату пенсії за інвалідністю позивача. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.10.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

07.11.2018 відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов. Із позовними вимогами та викладеними аргументами в позовній заяві не погоджується, вважає позов безпідставним та просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши справу в порядку визначеному статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши в сукупності докази які містяться в матеріалах справи та відзив на позов, судом встановлено наступне.

Відповідно до довідки Департаменту соціальної політики МВК від 15.07.2015 №2615001408 позивача взято на облік в управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську як внутрішньо-переміщену особу з 01.10.2015 та призначено йому пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків (а.с.26-27).

У квітні 2017 року по теперішній час відповідач призупинив виплату пенсії за інвалідністю позивача.

17.07.2017 позивач подав заяву про поновлення виплати пенсії і представлено довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Листом управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську від 27.06.2018 №1942/03 позивачу надано відповідь в якій зазначено, що виплату пенсії позивачу припинено згідно рішення управління Пенсійного фонду в м. Івано-Франківську, яке винесене на підставі рішення комісії Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради (Протокол №15 від 13.04.2017), де зазначається "припинити соціальні виплати та скасувати довідку ВПО" з 01.04.2017, а також зазначено, що на виконання постанов КМУ від 08.06.2016 №352 "Про внесення змін до постанови КМУ від 01.10.2014 №509" та №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо-переміщеним особам" управлінням Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську направлено список №48 від 17.07.2017 для розгляду на Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо-переміщеним особам при Департаменті соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради. Згідно протоколу засідання Комісії від 10.08.2017 №30 позивачу відмовлено в призначенні соціальних виплат.

Вважаючи такі дії та відмову відповідача безпідставними та протиправними позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII), який набрав чинності з 22 листопада 2014 року, визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 2 Закону № 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Статтею 49 Закону № 1058-IV (Про загально обов"язкове державне пенсійне страхування" врегульовано питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії.

Частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Частиною другою цієї статі визначено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб", яка набрала чинності з 08 жовтня 2014 року, затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, пунктами 1 та 2 якого передбачено: Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка) є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи".

08 червня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", яка набрала чинності 14 червня 2016 року, пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.

Пунктом 4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам установлено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування, контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж одного разу на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.

У відповідності до пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування, соціальні виплати припиняються у разі: наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї; отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"; отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Як вбачається із відзиву на позов, в основу прийняття оскаржуваного рішення лягли списки управління СБУ України від 29.03.2017 №60/8/1-3524 щодо здійснення контролю за фактичним місцем проживання, а тому вказана інформація підтверджувала, що позивач повернувся до покинутого місця проживання.

Згідно поданих списків, протоколом засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо-переміщеним особам №15 від 13.04.2017 прийнято рішення про відмову у призначенні (відновленні) та продовженні соціальних виплат35 особам, зокрема і ОСОБА_1 У Додатку №2 до Протоколу №15 від 13.04.2017 року засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам вказано, що ОСОБА_1 припинено соціальні виплати та скасовано довідку внутрішньо переміщеної особи, за наслідками отриманої інформації від Управління Служби Безпеки України(а.с. 28-30).

Також судом встановлено із матеріалів справи, що протоколом засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо-переміщеним особам від 10.08.2017 №30 прийнято рішення про відмову у призначенні (відновленні) та продовженні соціальних виплат 16 особам, зокрема і ОСОБА_1 У Додатку №2 до Протоколу №30 від 03.08.2017 року засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам вказано, що ОСОБА_1 відмовлено в призначенні соціальних виплат.

Суд зазначає, що на час розгляду справи до суду не надано документів на підставі яких призначено (відновлено) соціальні виплати внутрішньо-переміщених осіб, в яких би зазначалося про продовження виплати пенсії позивачу.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд не вбачає бездіяльності та протиправності у діях відповідача, оскільки останній, приймаючи рішення про припинення виплати пенсії, виходив із рішення комісії Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (Протокол №15 від 13.04.2017), яким "припинено соціальні виплати та скасовано довідку ВПО" з 01.04.2017 року, а також із рішення вказаної комісії, яким відмовлено в поновленні виплати пенсії (Протокол №30 від 03.08.2017).

При цьому суд звертає увагу, що відповідач по справі не вправі самостійно призначати чи відновлювати соціальні виплати, а тільки може здійснювати їх нарахування та виплату, на підставі рішення комісії Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

Відтак підсумовуючи вище наведене суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Шумей М.В.