Рішення № 78384660, 03.12.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2018 р. №0940/1522/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.

при секретарі Бунич Т.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

27.08.2018 фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржені рішення податкового органу винесені з порушенням закону, базуються на безпідставних висновках, відображених в акті перевірки від 06.06.2018 року, внаслідок чого позивачу протиправно збільшено суму грошового зобов'язання за платежами з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб, а тому оскаржені податкові повідомлення - рішення підлягають до скасування.

Ухвалою суду від 21.09.2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача у вступному слові позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив від 31.10.2018 року. Суду пояснив, що ГУ ДФС в Івано-Франківській області на підставі акту перевірки від 06.06.2018 року за №447/09-19-13-06/НОМЕР_1, всупереч фактичним обставинам справи, вимогам податкового та іншого законодавства України, протиправно винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими відповідачу встановлені зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 38 360,87 грн. та податку на додану вартість в сумі 243 041,45 грн. Вважає, що податковим органом безпідставно зроблено висновок про неправомірне включення підприємцем до витрат суму сплаченої ним орендної плати за землі комунальної власності. Звернув увагу суду на те, що суми, сплачені при придбанні обладнання для вирощування грибів, системи автоматичного контролю мікроклімату в камерах вирощування грибів та обладнання для вирощування шампіньйонів підставно віднесено до податкового кредиту, так як дане обладнання використовується в господарській діяльності платника податків. Крім того зазначив, що малоцінні та швидкозношувані товаро-матеріальні цінності, якими є брелоки, вода, одноразовий посуд, не відображаються у залишках, а тому виключення на цій підставі сплачених сум із податкового кредиту відповідачем є неправомірним.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з мотивів, викладених у поданому відзиві на позов. Суду пояснив, що податковим органом під час проведення перевірки встановлено факти включення до складу валових витрат, витрат, які не пов’язані з отриманням доходу. Крім того вважає, що оскільки орендна плата за землі комунальної власності є відповідно до положень ПКУ обов’язковим платежем, який справляється у формі загальнодержавного податку, то ця сума не включається до валових витрат підприємницької діяльності. Зазначив, що на момент перевірки платника податку контролюючим органом виявлено відсутність придбаних таким платником товарів в акті інвентаризації, а тому останні вважаються використаними в операціях, які не відносяться до господарської діяльності платника. Водночас встановлення придбаного підприємцем обладнання в приміщенні, яке нею здається в оренду, на переконання відповідача, не надає позивачу визначених чинним законодавством України підстав для включення вартості такого обладнання до податкового кредиту.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши вступні слова представників сторін, дослідивши подані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з наступних мотивів.

В судовому засіданні встановлено, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_3 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року та обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, складено акт за №447/09-19-13-06/НОМЕР_1 від 06.06.2018 року, в якому зафіксовано порушення в тому числі : п.177.2, п.п.177.4.1 п.177.4 ст.177 ПКУ, в зв'язку з чим податковим органом визначено податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за період, що перевірявся в сумі 25 573,91 грн.; пп.г, п.198.5 ст.198 ПКУ, п.5 розділу IV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, в результаті чого сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до державного бюджету за підсумками поточного звітного періоду, збільшується на суму 227 766,49 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки 27.06.2018 року відповідачем в тому числі прийняті податкові повідомлення-рішення: №0011351305 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 25 573,91 грн. основного платежу та 12 786,96 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0011401305 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 243 041,45 грн., у т.ч.: 194 433,16 грн. основного платежу та 48 608,29 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За наслідками судового розгляду суд частково погоджується з правомірністю прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на нижчевикладене.

Спільні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ПКУ.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 177.1 статті 177 ПКУ визначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 при визначенні суми чистого оподаткованого доходу включено до витрат, пов’язаних із господарською діяльністю, суми сплаченої орендної плати за договором оренди землі, укладеного з Снятинською міською радою, яка склала за 2016 рік 55 740 грн., а за 2017 – 59 083,2 грн.

Суд вважає протиправним включення позивачем сум, сплачених по вищевказаному договору, до валових витрат підприємця з огляду на наступне.

Так, відповідно до п.177.2 ст.177 ПКУ об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно п.177.4 ст.177 ПКУ до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов’язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми податків, зборів, які пов’язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов’язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов’язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв’язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

З системного аналізу вищевказаної норми вбачається, що до витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, відноситься також і витрати на оплату оренди та суми податків, зборів, які пов’язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця за виключенням певних видів податків, в тому числі податку на майно.

В той же час відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПКУ платою за землю є обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно п.265.1. ст.265 ПКУ податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Таким чином, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є формою плати за землю як обов’язкового платежу у складі податку на майно, то відповідно до положень п.п.177.4.3 п.177.4 ст.177 ПКУ дана обставина виключає можливість включення суми сплаченої орендної плати до витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про правомірність дій податкового органу в частині виключення із валових витрат підприємницької діяльності суми сплаченої ФОП ОСОБА_3 орендної плати за землі комунальної власності.

Разом з тим суд не погоджується з твердженням відповідача про безпідставність віднесення до витрат вартості товаро-матеріальних цінностей: солі в мішках «Артемівськ» 25 кг., аксесуару для ноутбука USB-хаб Sven HB-012 Black, брелоків для ключів 10 шт. різнокольорових, цукерків, одноразових стаканів, мисок для харчування з огляду на наступне.

Так, перевіркою на підставі Книги обліку доходів і витрат, виписок банку, податкових накладних, відомостей обсягів виготовлення продукції, калькуляцій на виробництво готової продукції, встановлено безпідставне (без підтвердження використання в господарській діяльності) віднесення до складу валових витрат вищевказаних товарів.

В той же час контролюючим органом ні в акті перевірки, ні його представником в судовому засіданні не наведено жодних доказів невикористання таких товарів в господарській діяльності ФОП ОСОБА_3

Крім того придбані товари відносяться до малоцінних та швидкозношуваних товаро-матеріальних цінностей, а тому твердження відповідача про їх невідображення у залишках, як доказ не використання у господарській діяльності, є безпідставне, оскільки такі товари списуються на витрати і в залишках не відображаються.

Одночасно в судовому засіданні встановлено, що телевізор Skyworth 32Е3 є складовою частиною системи відеоспостереження, яка знаходиться у приміщенні, де здійснює господарську діяльність підприємець. Таким чином, останній використовується позивачем у господарській діяльності та його вартість правомірно була включена до складу валових витрат.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище суд приходить до переконання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0011351305 від 27.06.2018 року в частині нарахування грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 7 358,61 грн., з яких 4 905,74 грн. основного податкового зобов’язання та 2 452,87 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Водночас вартість вищевказаних ТМЦ податковим органом також протиправно не враховувалась і при визначенні податкових зобов’язань з податку на додану вартість, оскільки відповідно до пункту 177.3 статті 177 ПКУ для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Крім того, на переконання податкового органу, не можуть включатися до складу витрат та податкового кредиту з ПДВ суми по таких господарських операціях.

Так, згідно реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року встановлено придбання ФОП ОСОБА_3 в ТОВ «М-Агро» обладнання для вирощування грибів на загальну суму 193 144,8 грн., в тому числі ПДВ 32 190,8 грн. відповідно до податкових накладних за №22 від 14.04.2017 року, №31 від 05.05.2017 року та №45 від 26.06.2017 року; систему автоматичного регулювання і контролю параметрів мікроклімату в камерах вирощування грибів на загальну суму 188 336,94 грн., в тому числі ПДВ 31 389,49 грн. згідно податкових накладних №41 від 03.06.2017 року, №68 від 21.09.2017 року; обладнання для комплексу по вирощуванню шампіньйонів ввезені згідно ВМД UA206060/2017/011967 від 15.08.2017 з ОСОБА_4 на підставі укладеного договору за №01/TOMASH/2017 від 22.06.2017 року з фірмою Gro-Projects м. Грудзендзь, Республіка Польща на суму 520 052,71 грн., ПДВ – 108 750,54 грн.

Однак, у ФОП ОСОБА_3 вищевказані основні засоби згідно акту інвентаризації станом на 31.12.2017 року відсутні та не використані в господарській діяльності.

Так, згідно видаткових накладних за №№8, 9 від 03.01.2018 року обладнання для комплексу по вирощуванню шампіньйонів ввезене згідно ВМД UA206060/2017/011967 з ОСОБА_4 отримане позивачем тільки 03.01.2018 року, а тому не могло бути відображене в акті інвентаризації станом на 31.12.2017 року та, як наслідок, не могло свідчити про його невикористання в господарській діяльності ФОП ОСОБА_3

Згідно з пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198).

Таким чином, оскільки ФОП ОСОБА_3 оплата вищевказаного обладнання здійснювалось двома платежами 29.06.2017 року та 31.07.2017 року, то відповідно податкове зобов’язання виникло в 2017 році. При цьому відповідно до вищевказаних положень ПКУ нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду. Крім того, так як обладнання отримане ФОП ОСОБА_3 в 2018 році, то не зазначення вищевказаного товару в актах інвентаризації за 2017 рік не може бути підставою для виключення сум по договору з податкового кредиту.

В той же час відповідно до пояснень наданих представником позивача в судовому засіданні обладнання для вирощування грибів придбане у ТОВ «М-Агро» встановлене в приміщеннях, які знаходяться у власності підприємця та відповідно до договорів за №3 від 02.01.2016 року та 02.01.2017 року здаються в оренду ФГ «Томаш Тетяни Вікторівни».

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПКУ не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина 1 статті 9 Закону).

Так, як вбачається з наявних в матеріалах справи та досліджених судом в якості письмових доказів копій вищевказаних договорів, орендодавець передав в строкове платне користування виключно приміщення цехів по вирощуванню грибів.

При цьому жодних договорів оренди вищевказаного обладнання ні при проведенні перевірки, ні в судовому засіданні позивачем надано не було.

Таким чином документи, які б підтверджували факт використання ФОП ОСОБА_3В у господарській діяльності обладнання для вирощування грибів, яке придбане у ТОВ «М-Агро», відсутні.

В той же час відповідно до вищенаведених положень ПКУ об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід незалежно від форми (грошова чи не грошова) його отримання.

Чистий оподатковуваний дохід визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними із проведенням господарської діяльності такої фізичної особи-підприємця.

Витрати, що пов'язані з проведенням господарської діяльності фізичної особи-підприємця мають бути підтверджені належно оформленими первинними документами.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

З урахуванням викладеного, взявши до уваги відсутність належним чином оформлених первинних документів, які б підтверджували надання позивачем в оренду обладнання для вирощування грибів, придбане у ТОВ «М-Агро», чи використання будь-яким іншим способом даного обладнання в господарській діяльності, підстави для включення вартості такого обладнання до витрат та податкового кредиту відсутні.

Крім того відповідно до пункту 123.1 ст. 123 ПК України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, штрафні санкції до позивача застосовані правомірно, на підставі та у розмірі, визначеному чинним законодавством України

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Відповідно до ч.1, 3 ст.139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області пропорційно до задоволених вимог слід стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 1 709 грн. 25 коп. судового збору.

На підставі ст.138, 177, п.198.3 ст.198 ПКУ, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0011351305 від 27.06.2018 року в частині нарахування грошового зобов’язання в сумі 7 358 (сім тисяч триста п’ятдесят вісім) грн. 61 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0011401305 від 27.06.2018 року в частині нарахування грошового зобов’язання в сумі 163 566 (сто шістдесят три тисячі п’ятсот шістдесят шість) грн. 09 коп.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 1 709 (одну тисячу сімсот дев’ять) грн. 25 коп. судового збору.

Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_3, код НОМЕР_1, вул.Баронська,13, с. Хутір-Будилів, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78302;

відповідач ОСОБА_5 управління ДФС в Івано-Франківській області, код 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018

Рішення складене в повному обсязі 07.12.2018 року.

Суддя /підпис/ ОСОБА_6