Ухвала суду № 78372921, 03.12.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/18152/16-к

Провадження №: 1-кс/755/6553/18

"03" грудня 2018 р.

м. Київ

слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В., секретар судових засідань Ярмак І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ТОВ "МУЛЬТІ-ЛОТО" на бездіяльність слідчого у рамках кримінального провадження унесеного до ЄРДР за № 12016100040016879, встановив :

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

Представник ТОВ «МУЛЬТІ-ЛОТО» ОСОБА_2 звернувся зі скаргою до слідчого судді цього місцевого суду на бездіяльність слідчого, у рамках вказаного кримінального провадження, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у порядку Кримінального процесуального Кодексу України, а саме, у скарзі указано, що 11.10.2018 Дніпровським УП ГУ НП в м. Києві було проведено обшук нежитлового приміщення - пункту розповсюдження державних лотерей, за адресою: м. Київ, вул. Драйзера, 8, яке на договірних відносинах перебуває у користуванні ТОВ «МУЛЬТІ-ЛОТО».

Ухвалою слідчого судді цього ж місцевого суду Курила А.В. від 16.11.2018 зобов'язано УП повернути вилучене у ТОВ майно під час указаного обшуку, однак володільцю майно не повернуто по цей час.

08.11.2018 у світлі проблематики питання, яка виникла у наслідок не повернення майна володільцю, ТОВ подало суб'єкту оскарження відповідне клопотання, а би урегулювати це питання, однак і на нього відповіді, не отримало, по цей час.

З огляду на, що ТОВ «МУЛЬТІ-ЛОТО» звернулося до слідчого судді, як до особи, до повноважень якої власне належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, за захистом своїх порушених та оспорюваних прав у цьому кримінальному провадженні.

Також, у скарзі автор наводить практику ЄСПЛ на підтвердження права свого звернення до слідчого судді за захистом порушених прав і свобод, зокрема, указує, що у рішенні від 6.09.2005 у справі «Салов проти України» указано, що поняття «обвинувачення» має «автономне» значення; воно повинне розумітися в сенсі конвенції, а не лише в контексті його значення в національному праві. Таким чином, воно може визначатися як «офіційне повідомлення особи компетентним органом державної влади, в якому стверджується, що особа скоїла злочин» (пп.42, 46 рішення від 27.02.80 у справі «Deweer v. Belgium» та п.73 рішення від 15.07.82 у справі «Eckle v. Germany»). У деяких випадках це може робитися «у формі інших заходів, здійснення яких несе в собі таке твердження і, по суті, так само впливає на становище підозрюваного» (рішення у справі «Eckle v. Germany»).

В рішенні від 19.02.2009 у справі «Шабельник проти України» ЄСПЛ вказав, що «право на правову допомогу виникає в момент, коли становище людини стає суттєво уразливим, навіть якщо її офіційно не затримано як підозрювану». Суд пояснив, що становище заявника стало значно вразливішим одразу після вжиття серйозних слідчих заходів щодо перевірки підозри стосовно нього та підготовки версії обвинувачення. Тож було констатоване порушення §1 та п.«с» §3 ст.6 Конвенції, оскільки момент виникнення права на правову допомогу не залежить від того, який формальний статус має підозрювана у скоєнні злочину особа.

Європейський суд з прав людини визначає такі обставини, які вважаються моментом висунення обвинувачення: початок досудового розслідування проти конкретної особи чи арешт її банківських рахунків (рішення у справі «Ringeisen v. Austria»); арешт особи (рішення у справі «Wemhoff v. Germany»); офіційне повідомлення про намір здійснення стосовно неї кримінального переслідування (рішення у справі «Neumeister v. Avstria»).

А тому заявник зауважує, що у ракурсі практики ЄСПЛ, обвинувачення охоплює весь комплекс процедур - від початку досудового розслідування стосовно особи до винесення остаточного рішення. Під початком досудового розслідування проти конкретної особи, за чинним законодавством України, може розумітися внесення до ЄРДР відомостей за фактом того, що особа імовірно вчинила певне діяння.

Пунктом «с» §3 ст.6 Конвенції встановлено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, обраного на власний розсуд. Як указував ЄСПЛ у рішенні від 24.11.93 у справі «Imbrioscia v. Switzerland» (п.36) словосполучення «при встановленні кримінального обвинувачення» в §1 ст.6 Конвенції не означає, що ця стаття не застосовується на стадії досудового розслідування.

Крім того, ОСОБА_2 акцентує увагу на тому, що Конституційний Суд у рішенні від 30.09.2009 №23-рп/2099 констатував, що положення Конституції треба розуміти як гарантовану державою можливість будь-якій особі вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі й формах, як вона того потребує. Навіть якщо це право не передбачене законами України чи іншими правовими актами, особа не може бути обмежена в його реалізації.

Позиція сторін

Сторони у судове засідання будучи повідомленими про нього, згідно положень ст. 135 КПК України, не прибули, представник ТОВ «МУЛЬТІ-ЛОТО» ОСОБА_2 попдла заяву про розгляду питання у їх відсутність, тож слідчий суддя беручи до уваги положення ст.ст. 22, 26 даного Кодексу в частині того, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом та норми його ч. 3 ст. 306, яка регламентує, що неявка суб'єкта оскарження не перешкоджає розгляду провадження, з урахуванням строків розгляду скарг даного типу, вважає за можливе, у даному конкретному випадку, перейти до розгляду скарги по суті.

Встановлені обставини із посиланням на докази

У провадженні СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві знаходиться кримінальне провадження унесене до ЄРДР за № 12016100040016879.

Згідно ухвали слідчого судді цього ж місцевого суду Курила А.В. від 18.09.2018 надано дозвіл на проведення обшуку, за адресою: м. Київ, вул. Драйзера, 8, на території ринку, в одноповерховому приміщенні, типу МАФ, що має фасад з написом «Лото-Золото», з метою відшукання та вилучення знарядь вчинення злочину, а саме: комп'ютерної техніки, електронних та магнітних носіїв інформації, грошових коштів отриманих злочинним шляхом, предметів грального обладнання (столи, стільці та інше), банківських карток, засобів мобільного зв'язку, сім-карток мобільних операторів, які стосуються діяльності грального закладу іменованого «Лото-Золото» та, які можуть слугувати доказом по кримінальному провадженню та допоможуть встановити істину в ході проведення досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді Курила А.В. від 16.11.2018 зобов'язано слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві Сливу Т.І. повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Мульті-Лото» майно, вилучене під час обшуку 11.10.2018, за адресою: м. Київ, вул. Драйзера, 8, а саме: термопринтер, кавовий апарат, телевізор.

Указане судове рішення про повернення майна, у цей час, не виконано, як указано у даних скарги, з огляду на, що у світлі його проблематики, власне з метою її урегулювання (усунення), ТОВ «МУЛЬТІ-ЛОТО» 08.11.2018 подало до УП відповідне клопотання, у порядку ст.ст. 169, 220 КПК України.

Дані про розгляд цього звернення, на час розгляду скарги слідчим суддю, не установлені.

Мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

При цьому, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France)).

Реалізація такого права має здійснюватися заявником з урахуванням того, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Діюче кримінальне процесуальне законодавство України, передбачає, щоклопотання про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.

Також Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод», Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (п. 1) Україна визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

У п. 33 Рішення ЄСПЛ у справі «Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands» від 27.10.1993 року та у п. 38 Рішення ЄСПЛ у справі «Аnkel v. Switzerland» від 23.10.1996 року закріплено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

У п. 134 Рішення ЄСПЛ «Генадій Науменко проти України», п. 168 рішення у справі «Айдин проти Туреччини», п. 75 «Афанасьєв проти України», п. 207 рішення у справі «Ічаба проти Швейцарії» та багатьох інших рішеннях ЄСПЛ встановлено, що засіб правового захисту відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод («Право на ефективний засіб правового захисту») повинен бути ефективним на практиці, як і в теорії, у тому сенсі, що користуванню засобами захисту не повинно чинитися перешкод діями або бездіяльністю органів влади держави.

У цьому випадку, як убачається з матеріалів провадження суб'єктом оскарження було отримано клопотання особи, яка подала скаргу, однак, на цей час, у особи, що подала скаргу відомості про результати розгляду зазначеного клопотання суб'єктом оскарження відсутні.

Суб'єкт оскарження будучи вільним у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, правом на надання письмових заперечень до суду, з зазначенням належних та допустимих доказів, у розумінні ст.ст. 84-86 КПК України, які б в той чи інший спосіб спростовували або ж підтверджували доводи особи, що подала скаргу, не скористався.

Що вказує на те, що, у цій справі, заявнику у користуванні засобами захисту чиняться перешкоди бездіяльністю органів влади держави, що є неприпустимим.

Згідно п. 18) ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, - особа, стосовно якої (в тому числі щодо її майна) здійснюються процесуальні дії, визначені цим Кодексом (п. 16-1) ч. 1 ст. 3 КПК України).

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

З урахуванням того, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні (ч. 1 ст. 534 КПК України).

За таких обставини, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, які йому відомі, на час розгляду скарги, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що скарга підлягає задоволенню шляхом зобов'язання вчинити дію за клопотанням, а саме розглянути його, так як такий спосіб захисту порушених прав є єдино ефективним засобом юридичного захисту в національному органі у світлі норм КПК, у строк протягом 3 днів з дня отримання цього судового рішення.

З цих підстав слідчий суддя, керуючись ст. ст. 303-307, 369-372, 376, 534 КПК України, постановив:

скаргу - задовольнити.

Зобов'язати слідчого Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві, який здійснює досудове розслідування у рамках кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12016100040016879, вчинити дію - розглянути клопотання (задовольнити або відмовити у його задоволенні шляхом постановлення умотивованої постанови) за клопотанням представника ТОВ "МУЛЬТІ-ЛОТО" ОСОБА_2 від 08.11.2018 (отримано УП 08.11.2018 за вх. № 12616) протягом 3 днів з дня отримання цього судового рішення безпосередньо Дніпровським УП ГУ НП в м. Києві.

Ухвала оскарженню не підлягає та є обов'язковою до виконання на всій території України.

Слідчий суддя: О.В. Бірса