Ухвала суду № 78362066, 05.12.2018, Київський районний суд м. Одеси

___________________

Справа № 520/12088/15-ц

Провадження № 4-с/520/122/18

УХВАЛА

про відмову у задоволенні скарги

05.12.2018 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М.

за участю представника скаржника ОСОБА_1,

державного виконавця Алієва А.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», за участю боржників ОСОБА_2, ОСОБА_3, суб’єкта оскарження головного державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 Таптигалі огли, на дії та бездіяльність державного виконавця,

В С Т А Н О В И В :

07 листопада 2018 року представник скаржника звернулась до суду з даною скаргою, в якій просила визнати незаконною бездіяльність головного державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 Таптигалі огли щодо не здійснення заходів примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і ЗУ «Про виконавче провадження»; визнати незаконними дії головного державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 Таптигалі огли щодо передачі автомобіля Mercedes-benz ML63, 2007 року на відповідальне збереження; постановити окрему ухвалу у відношенні головного державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 Таптигалі огли, посадових осіб ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області, які здійснювали перевірку виконавчого провадження № 52357768, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та направити ухвалу до правоохоронних органів за підвідомчістю та відповідного підрозділу Міністерства юстиції України; зобов’язати головного державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області винести постанови про передачу виконавчих проваджень із виконання виконавчих листів № 520/12088/15-ц, виданих Київським районним судом м. Одеси 16.02.2016 року щодо стягнення боргу у розмірі 1 170 340, 28 гривень та судових витрат у розмірі 1 827 гривень із ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» до приватного виконавця Одеського виконавчого округу ОСОБА_6, який діє на підставі посвідчення № 0131 від 27.11.2017 (адреса реєстрації 65082, Одеська обл.., м. Одеса, вулиця Гоголя, 19 оф. 1).

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що дії головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 Таптигалі огли у виконавчому провадженні № 52357768 є протиправним з огляду на порушення державним виконавцем норм матеріального права, оскільки дій, які б сприяли повному, ефективному та своєчасному здійсненню заходів примусового виконання рішень в повному обсязі державним виконавцем не здійснено.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Куриленко О.М.

В ході судового засідання, яке відбулось 28.11.2018 року, представник скаржника Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» - ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, в якій просила залишити без розгляду вимогу щодо передачі виконавчого листа приватному виконавцю, в іншій частині скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Ухвалою суду від 28.11.2018 року заяву представника скаржника Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» - ОСОБА_1 про залишення без розгляду частини вимог - задоволено. Залишено без розгляду вимоги скарги Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в частині зобов’язання головного державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області винести постанови про передачу виконавчих проваджень із виконання виконавчих листів № 520/12088/15-ц, виданих Київським районним судом м. Одеси 16.02.2016 року щодо стягнення боргу у розмірі 1 170 340, 28 гривень та судових витрат у розмірі 1 827 гривень із ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» до приватного виконавця Одеського виконавчого округу ОСОБА_6, який діє на підставі посвідчення № 0131 від 27.11.2017 (адреса реєстрації 65082, Одеська обл.., м. Одеса, вулиця Гоголя, 19 оф. 1). В решті вимог скарги - розгляд справи продовжено в загальному порядку.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Представник скаржника Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» - ОСОБА_1 вимоги скарги підтримала та наполягала на її задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у скарзі.

ОСОБА_4 державний виконавець Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області – ОСОБА_5 Таптигалі огли у задоволенні скарги просив відмовити, вказуючи на її безпідставність, а також на порушення строку звернення до суду з даними вимогами.

Інші сторони по справі у судове засідання не з’явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, оглянувши матеріали справи вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що в провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа № 520/12088/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2015 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» було задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № ML-501/261/2007 від 25.12.2007 року у розмірі 1 710 340, 28 гривень, а також в рівних частках судовий збір у розмірі 3 654 гривень.

13 січня 2016 року представник Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» - ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про видачу рішення та виконавчих листів, які були нею отримані 16 лютого 2016 року.

В порядку ст..ст. 17,19,20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» 26.09.2016 року головним державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції у Одеській області ОСОБА_5 було відкрито виконавче провадження ВП № 52357768 з примусового виконання виконавчого листа № 520/12088/15-ц виданого 16 лютого 2016 року. Боржнику надано семиденний строк для самостійного виконання рішення суду.

Звертаючись до суду з даною скаргою, ПАТ «ОТП Банк» посилається на порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження», а саме не здійснення дій, які б сприяли повному, ефективному та своєчасному здійсненню заходів примусового виконання рішення в повному обсязі.

Так, спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження на примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах у межах повноважень та у спосіб, визначеними цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.

Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Так частиною 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника

Однак, як вбачається з матеріалів справи державним виконавцем в порушення вказаних вимог перевірку майнового стану боржника було розпочато лише 17 лютого 2017 року шляхом направлення запитів до реєструючих установ

Так, державним виконавцем 17 лютого 2017 року було здійснено запит до Пенсійного фонду України та Державної фіскальної служби України, 23 березня 2017 року направлено запит до територіального сервісного центру 5141 МВС України в Одеській області, 30 березня 2018 року сформовано довідку з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно та 23 жовтня 2017 року було перевірено наявність відкритих рахунків у боржника.

Також судом встановлено, що в ході перевірки, здійсненої 17.02.2017, було встановлено, що боржник отримує заробітну платню.

У відповідності із ч. 2 та ч. 3 ст. 68 ЗУ «Про виконавче провадження» за іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою сгягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

У відповідності із частиною першою ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкритгя виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Згідно із ч. З ст. 13 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення.

Проте, в супереч вищевказаній нормі, постанова про арешт транспортного засобу боржника була винесена лише 07.04.2017, тобто зі спливом піврічного строку з моменту відкриття виконавчого провадження.

Окрім того, в ході виконавчих дій державним виконавцем було виявлено у боржника наступне нерухоме майно: рибальський будинок № 8, 1-а, Лінія вздовж берега, причал 114 «Бугово»,загальною площею 46,6 м. кв., що розташований за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, вулиця Набережна 25; земельна ділянка №346/3 площею 1.9104 га, розташована за адресою: Луганська обл., Кременівський р-н, с/рада Михайлівська; земельна ділянка №347 площею 5.017 га, розташована за адресою: Луганська обл., Кременівський р-н, с/рада Михайлівська; земельна ділянка площею 1.9 га, розташована за адресою: Одеська обл., Біляївський р-н, с/рада Великодальницька; земельна ділянка площею 0,0775 га, розташована за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р- н, смт. Таїрове, вулиця Коралова, земельна ділянка ?; Незавершене будівництво, об'єкт житлової нерухомості, розташований за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Таїрове, вулиця Коралова, земельна ділянка ? ; Квартира загальною площею 71.2 м. кв., розташована за адресою: АДРЕСА_1 (іпотечне майно ПАТ «ОТП Банк»)

Однак, державним виконавцем вказане нерухоме майно арештовано не було.

Більш того, в супереч ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» постанова про арешт рахунків була винесена 30.07.2018, тобто, майже зі спливом року з моменту їх виявлення, у матеріалах виконавчого провадження відсутня відповідь від ПАТ «Укрсоцбанк» та AT «Укрсиббанк» щодо наявності коштів на рахунках та щодо виконання постанови, також у матеріалах виконавчого провадження відсутні докази вручення банкам постанови про арешт коштів, з чого стягувач робить висновок, що у супереч вимогам ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження», зазначена постанова навмисно не надсилалась державним виконавцем до банків, оскільки між державним виконавцем та боржником було досягнуто попередню згоду щодо невиконання рішення.

10.01.2018 було складено акт опису та арешту майна боржника, згідно із яким транспортний засіб Автомобіль Mercedes-benz ML63, 2007 року, що належить боржнику, ОСОБА_2, було передано на відповідальне зберігання третій особі, яка не є стороною виконавчого провадження №52357768, ОСОБА_3.

У відповідності до п. 5 розділу 11 Порядку реалізації арештованого майна зберігачами можуть бути боржник, члени його сім'ї або інші особи, у тому числі Організатор.

Організатор призначається зберігачем рухомого майна, що підлягає реалізації відповідно до цього Порядку, крім випадків, коли це майно не може бути передано на зберігання Організатору з об'єктивних причин без пошкодження його функціональних властивостей, цілісності та зовнішнього вигляду (складні верстати, механізми, устаткування тощо). Організатор забезпечує транспортування такого майна до місця зберігання.

У супереч положенням Порядку реалізації арештованого майна державний виконавець передав на зберігання транспортний засіб не до організатора торгів (СЕТАМ), а третій особі, поставивши під загрозу збереження його цінності.

Згідно із ч. 2 ст. 58 ЗУ «Про виконавче провадження» зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач (щодо рухомого майна) або якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення чи зменшення цінності внаслідок користування.

Згідно із ч. 2 ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

На відміну від цього, у постанові про арешт майна боржника від 07.04.2017 року не вказано вид, обсяг і строк обмеження користування майном, як це передбачено вищевказаною статтею, не вказана відповідна інформація і у акті опису та арешту майна боржника.

Отже, дії державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 Таптигалі огли у виконавчому провадженні ВП № 52357768 з примусового виконання виконавчого листа № 520/12088/15-ц виданого 16 лютого 2016 року свідчать про не своєчасність виконання.

Статтею 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов’язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Судове рішення (постанова, ухвала) – це акт судової влади, що здійснює захист порушених або оскаржених прав громадян і організацій шляхом підтвердження наявності або відсутності правовідносин і розпорядженням відповідних дій в майбутньому.

Обов'язок виконувати судове рішення (постанову) випливає не з рішення (постанови) суду як такого, а із санкцій, передбачених нормами права, що були застосовані судом. Навіть у тих випадках, коли закон передбачає відповідальність за невиконання рішень, ця відповідальність має на меті примусити зобов'язану рішенням суду особу виконати розпорядження норми, що застосував суд.

Одними з властивостей судового рішення, що вступило в законну силу є: можливість примусового виконання судового рішення мимо волі зобов'язаної особи та обов'язковість, яка полягає в тому, що судове рішення, що вступило в законну силу, стає обов'язковим для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян і підлягають виконанню на всій території України. Рішення, що вступило в законну силу, є обов'язковим і підлягає точному виконанню. Усі державні органи, посадові особи й окремі громадяни, зобов'язані сприяти виконанню рішення суду, виконуючи вимоги державного виконавця.

Разом з тим, вирішуючи дане питання суд бере до уваги, що у відповідності до частини 1 статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Суд вважає, що Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» з часу відкриття виконавчого провадження повинно було цікавиться виконанням виконавчого листа № 520/12088/15-ц виданого 16 лютого 2016 року.

Також слід зазначити, що 30 травня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення.

В результаті чого, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 09.06.2017 року заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2015 року, на підставі якогоздійснювалось виконавче провадження, було скасовано.

Вирішуючи питання по суті, суд також бере до уваги, що представник позивача, будучи належним чином сповіщеним про скасування заочного рішення ще з червня 2017 року, про вказану обставину державного виконавця не повідомив, що не дало останньому змоги закінчити провадження.

В подальшому, 22 листопада 2017 року Київським районним судом м. Одеси було ухвалено аналогічне рішення про задоволення позову Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк».

Крім того, суд зауважує, що з будь-якими клопотаннями про витребування доказів представник скаржника до суду не звертався, що унеможливило розгляд питання щодо законності проведення перевірки виконавчого провадження, що здійснювалось ОСОБА_4 територіальним управлінням юстиції в Одеській області, а саме залишилось не зрозумілим, хто саме та на підставі яких документів здійснював вказану перевірку, її наслідки тощо.

Так, у відповідності до частин 1-4 статті 19 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом. Право вибору пред’явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу. Сторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ. Інші учасники виконавчого провадження мають право надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом. Сторони зобов’язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов’язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 451 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 7 Постанови від 26 грудня 2003р. № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що скарга ПАТ «ОТП Банк» подана з порушенням строків передбачених законом, а як наслідок, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 258-261, 268, 352-354, 447, 450, 451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», за участю боржників ОСОБА_2, ОСОБА_3, суб’єкта оскарження головного державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 Таптигалі огли, на дії та бездіяльність державного виконавця – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, зокрема до Київського районного суду у м. Одеси.

Суддя Куриленко О. М.