Рішення № 78353122, 05.12.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2018 р. справа № 0940/1962/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Остап’юка С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

23.10.2018 ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську (далі – відповідач) про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії.

23.10.2018 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 01.01.2015 взята відповідачем на облік як внутрішньо переміщена особа. На підставі помилкових висновків про повернення позивача до покинутого місця постійного проживання, відповідач припинив їй виплату пенсії з 01.05.2018 та допустив заборгованість з її виплати. Вважає дії відповідача по припиненню нарахування та виплаті пенсії протиправними, та просить стягнути з відповідача заборгованість з виплати пенсії в розмірі 15 744, 68 гривень.

Відповідач направив відзив на позовну заяву, в якому позовних вимог не визнав, просив в задоволенні позову відмовити на тій підставі, що відповідач припинив виплату позивачу пенсії на підставі відомостей Держприкордонслужби, які дали підстави вважати про повернення позивача до покинутого місця постійного проживання. Згідно з протоколами засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за №21 від 25.05.2018, за №37 від 20.09.2018 позивачу продовжено виплату пенсії.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.

З 01.01.2015 ОСОБА_1 взято Управлінням Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську на облік як внутрішньо переміщену особу та призначено виплату пенсії.

З 01.05.2018 відповідачем припинено виплату позивачу пенсії. Підставою для припинення пенсії відповідач обґрунтовує відомостями Держприкордонслужби, які слугували підставами вважати про повернення позивача до покинутого місця постійного проживання.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (частина 2 статті 1 Закону).

Згідно з частинами 1, 2 статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону (частина 1). Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частина 2).

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Згідно частини 3 статті 7 даного Закону громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Стаття 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначає підстави для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб.

Підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: подала заяву про відмову від довідки; скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; повернулася до покинутого місця постійного проживання; виїхала на постійне місце проживання за кордон; подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

У разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абзацом другим пункту 3 частини другої статті 9 цього Закону рішення про скасування дії довідки відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.

Інформацією, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання, є: дані, отримані з відповідних державних реєстрів; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з громадськими об'єднаннями, волонтерськими, благодійними організаціями, іншими юридичними та фізичними особами, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам відповідно до статті 16 цього Закону.

Суд встановив, що відповідно до довідки Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України за №184/ Г-14708 від 10.10.2018 ОСОБА_1 виїжджала за межі кордону 16.04.2017 і поверталась – 27.04.2017.

Таким чином, суд встановив, що позивач не порушувала 60 денний термін перебування за місцем постійного проживання.

Відповідно до протоколів засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за №21 від 25.05.2018, за №37 від 20.09.2018 позивачу продовжено виплату пенсії.

Однак, з наданих відповідачем відомостей, суд встановив невиплату позивачу пенсію за травень, червень та вересень 2018 року в розмірі 3 936,17 гривень щомісячно, в загальному розмірі 11 808, 51 гривень. Відповідач відомостей про відсутність заборгованості за вказаний період суду не надав.

Як наслідок, враховуючи, що позивачу продовжено виплату пенсії згідно з протоколом за №37 від 20.09.2018, то вимоги позивача про визнання дій відповідача протиправним щодо припинення виплати пенсії, задоволенню не підлягають.

Оскільки, відповідачем здійснено нарахування пенсії та допущено заборгованість з її виплати за вказаний період, суд вважає необхідним зобов’язати відповідача виплатити позивачу заборгованість з виплати пенсії за травень, червень та вересень 2018 року в загальному розмірі 11 808, 51 гривень, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України Порядку щодо соціальних виплата за минулий період не може слугувати підставою для відмови у виплаті особі нарахованої пенсії.

За таких обставин, з наведених вище судом підстав, позов позивача підлягає задоволенню частково.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У зв’язку з цим, стягненню на користь позивача підлягає частина сплаченого судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 736, 40 гривень, згідно квитанції за №52.143.1/20554274 від 22.10.2018.

Як наслідок, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню на користь позивача частина сплаченого судового збору в розмірі 368, 20 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську (індекс 76000, вулиця Незалежності, будинок 44, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20550895) виплатити ОСОБА_1 (індекс 76009, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) заборгованість з виплати пенсії за травень, червень та вересень 2018 року в загальному розмірі 11 808 (одинадцять тисяч вісімсот вісім) гривень 51 копійка.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (індекс 76009, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську (індекс 76000, вулиця Незалежності, будинок 44, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20550895) сплачений судовий збір в розмірі 368 (триста шістдесят вісім) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап'юк С.В.