Рішення № 78315384, 21.11.2018, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/5191/18

Провадження № 2/210/2154/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"21" листопада 2018 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі Головуючого судді Сільченко В. Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Криворіжіндустрбуд» про виплату заробітної плати та проведення розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді знаходиться вищевказана позовна заява.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що працював на підприємстві відповідача, починаючи з лютого 2007 року електрозварником будівельного управління № 3. 19.01.2018 року позивача було звільнено на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП. При звільненні Відповідач, з Позивачем розрахувався не в повному обсязі чим порушив ст.116 КзПП.

Відповідно до довідки про заборгованість із заробітної плати сума нарахованої, але не виплаченої заробітної плати становить 11557 грн. 62 коп. Зазначена заборгованість існує на день складення позовної заяви. Відповідно до Довідки виданої Відповідачем Позивачу встановлено, що середньоденна заробітна плата складає 224,00 грн.

Станом на день складення Позовної заяви Відповідач не розрахувався з Позивачем, таким чином, період затримки становить з 20.01.2018 року по 17.09.2018 року включно.

Кількість робочих днів у періоді затримки становить 164 дні, у тому числі січень 2018 року (з 22.01.2018 по 31.01.2018) - 8 днів, лютий 2018 року - 20 днів, березень 2018 року - 21 день, квітень 2018 року - 19 днів, травень 2018 року - 21 день, червень 2018 року - 20 днів, липень 2018 року - 22 дні, серпень 2018 року-22 дні, вересень 2018року (з 03.09.2018 по 17.09.2018)- 11 днів.

Таким чином, середній заробіток за час затримки з 20.01.2018 по 17.09.2018 року включно становить 36736,00 грн. (164 робочі дні X 224,00 грн.). У зв’язку з викладеним, позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» нараховану, але не виплачену заробітну плату у сумі 11557 грн. 62 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.01.2018 року по 17.09.2018 року включно у сумі 36736 грн. 00 коп.

В судове засідання сторони не викликалися.

Відповідач неодноразово повідомлявся судом про перебування у провадженні вказаної справи, у зв’язку з чим йому було роз’яснено право на подання відзиву на позовну заяву, порядок подачі клопотання про розгляд справи з викликом сторін.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.

При цьому представником відповідача було надано відзив на позовну заяву, згідно якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Так, відповідач вказував, що при розрахунку розміру середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені позивач не врахував кількість робочих днів на підприємстві, тобто тих днів, які повинні бути оплачені середнім заробітком. Відповідно до наказу від 05.03.2018 року № 23 «Про зміни в організації виробництва та праці та встановлення неповного робочого часу, у зв’язку із різким зниженням попиту на будівельні роботи, змінами в організації виробництва та праці з 07.05.2018 року встановлений неповний робочий день тривалістю 2 години на тиждень, так:

з 07.05.2018 року по 31.05.2018 року – 3 робочі дні (6 годин);

з 01.06.2018 року по 30.06.2018 року – 4 робочі дні (8 годин);

з 01.07.2018 року по 31.07.2018 року – 5 робочих днів (10 годин);

з 01.08.2018 року по 31.08.2018 року – 4 робочі дні (8 годин);

з 01.09.2018 року 30.09.2018 року – 4 робочих днів (8 годин);

з 01.10.2018 року по 17.10.2018 року – 2 робочі дні (4 години).

Середньо-годинна заробітна плата становить 28 грн., виходячи з розрахунку середній заробіток складає (середньоденна заробітна плата 224/ 8 (кількість робочих годин), так у травні 2018 року 112 грн., червні 2018 року 224 грн., у липні 2018 року 280 грн., у серпні 2018 року 224 грн., у вересні 2018 року 224 грн., у жовтні 2018 року у розмірі 224 грн.

Тому вважають, що за час затримки розрахунку при звільнені відповідач має сплатити позивачу середній заробіток у розмірі 1288 грн., а не 36736 грн., як зазначає позивач.

Представник позивача ОСОБА_3 та позивач надали відповідь на відзив, згідно якого не погоджуються із доводами відповідача, крім того просили суд стягнути заборгованість, крім іншого, з 18.09.2018 року по день винесення рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, з письмових матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_2 працював на підприємстві відповідача з 26.02.2007 року по 19.01.2018 рік працював на підприємстві відповідача (а.с. 5).

Згідно довідки від 20.06.2018 року, виданої підприємством відповідача, встановлено, що заборгованість із заробітної плати за жовтень 2017 року, січень 2018 року перед позивачем становить 11557,62 гривень (а.с. 9).

Інформація щодо погашення вказаної заборгованості до суду не надана, у зв’язку з чим, приймаючи рішення суд виходить з наявної матеріали в матеріалах справи.

Відповідачем у відзиві не надано заперечень щодо даної частини позовних вимог.

Крім того, середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 склала 224 гривні (а.с. 10).

Згідно зі ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.43Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Згідно із ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР№ 2148-VIIIвід 19.10.1973 р., держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст.115КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Нормами ст.47КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Згідно до ст.116КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Статтею 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Відповідно до ч. 1ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

П. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства по оплату праці» передбачено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальність.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду України міститься у постановах від 24.10.2011 р. у справі № 6-39 цс 11, від 21.11.2011 р. у справі № 6-60 цс 11, від 03.07.2013 р. у справі № 6-60 цс 13, від 20.11.2013 р. у справі № 6-114 цс 13, від 05.10.2016 р. у справі № 6-2405 цс15, від 13.03.2017 р. у справі № 6-259цс17.

Приймаючи до уваги вказані положення законодавства та факт нездійснення з позивачем остаточного розрахунку при звільненні на момент ухвалення даного рішення, позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з дня, наступного за днем звільнення, тобто з 20 січня 2018 року.

При розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Формула для визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні передбачена у п.п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, і є наступною: розмір середньоденної заробітної плати помножений на кількість робочих днів затримки розрахунку. Середньоденна заробітна плата визначається так: сума зарплати за 2 місяці, що передують події, з якою пов'язана виплата, поділена на кількість відпрацьованих робочих днів за 2 місяці, що передують події, з якою пов'язана виплата.

Абз. 1 п. 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. (Абзац перший пункту 8 Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №1398 від 30.07.1999 року).

Представник відповідача заперечував щодо вимог позивача в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені у розмірі 36736 грн., в підтвердження чого надав наказ від 05.03.2018 року № 23 «Про зміни в організації виробництва та праці та встановлення неповного робочого часу, у зв’язку із різким зниженням попиту на будівельні роботи, змінами в організації виробництва та праці з 07.05.2018 року встановлений неповний робочий день тривалістю 2 години на тиждень, так:

з 07.05.2018 року по 31.05.2018 року – 3 робочі дні (6 годин);

з 01.06.2018 року по 30.06.2018 року – 4 робочі дні (8 годин);

з 01.07.2018 року по 31.07.2018 року – 5 робочих днів (10 годин);

з 01.08.2018 року по 31.08.2018 року – 4 робочі дні (8 годин);

з 01.09.2018 року 30.09.2018 року – 4 робочих днів (8 годин);

з 01.10.2018 року по 17.10.2018 року – 2 робочі дні (4 години).

Тому на підставі цього середньо-годинна заробітна плата складає 28 грн., у зв’язку з чим, на думку відповідача заборгованість із середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ставить 1288 грн.

Однак суд не бере до уваги вказаний розрахунок, оскільки в матеріалах справи міститься довідка від 21.06.2018 року надана позивачу відповідачем ПАТ "Криворіжіндустрбуд", якій суд надає доказове значення та згідно якої середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 становила 224 грн., при цьому позивач був звільнений 19.01.2018 року, тобто до моменту внесення змін в організацію виробництва та встановлення неповного робочого часу, що відбулось 05.03.2018 року.

Згідно вказаного наказу, останній стосується виключно та безпосередньо діючих працівників виробництва.

Поміж тим, чинним законодавством чітко вказана формула для визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, а саме: розмір середньоденної заробітної плати помножений на кількість робочих днів затримки розрахунку. Середньоденна заробітна плата визначається так: сума зарплати за 2 місяці, що передують події, з якою пов'язана виплата, поділена на кількість відпрацьованих робочих днів за 2 місяці, що передують події, з якою пов'язана виплата.

Отже, як вбачається із встановленої формули, визначальним поняттям є «передуюча подія, з якою пов'язана виплата», тобто день звільнення. Тому для вирахування вказаної заборгованості відповідача береться до уваги виключно сума заробітної плати, яка нараховувалась позивачу під час перебування ним у трудових відносинах з ПАТ «Криворіжіндустрбуд».

Аналізуючи вищевказане, суд доходить до висновку про необґрунтованість заперечень сторони відповідача. При цьому, суд погоджується з розрахунком заборгованості середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам закону. При цьому, під час здійснення розрахунку, позивачем були використані помилкові вихідні дані, зокрема щодо робочих днів у травні – 21 робочий день, замість вірного 20 днів, та у квітні – 19 робочих днів замість вірних 19 днів. При цьому кількість днів затримки розрахунку становить 164 дні, як і зазначається позивачем, а отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, суд не приймає до уваги клопотання сторони позивача щодо стягнення середнього заробітку починаючи з 18.09.2018 року, оскільки така вимога зазначена у відповіді на відзив, а не подана в уточненій позовній заяві за правилами, передбаченими ЦПК України. Поміж того, ухваливши рішення про стягнення середнього заробітку по день винесення рішення з власної ініціативи – суд фактично вийде за межі позовних вимог, оскільки позивач у своєму позові просив здійснити стягнення по день подання позовної заяви.

На підставі ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Згідно до п. 1. ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору за звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заробітної плати, а тому суд вважає необхідним в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 704, 80 грн.

Керуючись ст. ст. 47, 115, 116, 117, 233 КЗпП України, ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 273, 274, 430 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Криворіжіндустрбуд» про виплату заробітної плати та проведення розрахунку при звільненні – задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворіжіндустрбуд», код ЄДРПОУ: 01239186, місцезнаходження: м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд.1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, нараховану, але не виплачену заробітну плату за жовтень 2017року, січень 2018 року у розмірі 11557,62 (одинадцять тисяч п’ятсот п’ятдесят сім гривень шістдесят дві копійки) грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворіжіндустрбуд», код ЄДРПОУ: 01239186, місцезнаходження: м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд.1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.01.2018 року по 17.09.2018 року включно у сумі 36736 грн. (тридцять шість тисяч сімсот тридцять шість гривень).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворіжіндустрбуд», код ЄДРПОУ: 01239186, місцезнаходження: м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд.1, на користь держави судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Суддя: В. Є. Сільченко