Рішення № 78301050, 18.10.2018, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 667/754/16-ц

н/п 2/766/3637/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2018 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого-судді Прохоренко В.В.,

секретар Красновський В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Кредобанк», ОСОБА_3, третя особа: Приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання права власності, визнання договору іпотеки частково недійсним, скасування запису,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Кредобанк», ОСОБА_3, третя особа: Приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання права власності, визнання договору іпотеки частково недійсним, скасування запису. Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що вона була власником квартири АДРЕСА_1. З нею у спірній квартирі проживала дочка з своєю сімєю. Навесні 2008 року у зв’язку з народженням другої дитини у ОСОБА_2 та відсутністю в останньої коштів на придбання власного житла, сторони вирішили продати належну позивачу квартиру та за ці кошти купити квартиру більшою житловою площею. Дізнавшись, що ОСОБА_3 (відповідач по справі) продає в цьому ж будинку трьохкімнатну квартиру, щоб придбати квартиру меншої площі, позивач запропонувала йому купити свою двокімнатну квартиру на що він погодився. Проте, в ході перемовин стало відомо, що визначена ним ціна за належну йому квартиру №104 на 14000 доларів перевищує вартість належної ОСОБА_1 квартири №102. Дізнавшись про це, дочка сказала, що вони з чоловіком візьмуть кредит в банку в розмірі, достатньому для покриття різниці вартості квартир, і зможуть його самостійно виплатити, почали вмовляти позивача помінятися з ОСОБА_3 квартирами, так як вони доплатять йому різницю у вартості квартир в розмірі 14 000 доларів США. Позивач погодилася на вказану пропозицію, на той час була особою не працездатного віку, з дитинства є інвалідом ІІІ групи та має поганий слух оформленням всіх документів зайнялася відповідач ОСОБА_2 У нотаріуса позивачу стало відомо, що для отримання кредиту потрібно, щоб відчуження належної їй квартири №102 та придбання квартири АДРЕСА_2 відбулося за договором купівлі-продажу. Хоча по факту вона просто передала у власність ОСОБА_3 свою двокімнатну квартиру, а ОСОБА_2 доплатила різницю вартості квартир. Після укладанні договору купівлі-продажу спірної квартири була впевнена, що вона належить їй та дочці на праві спільної часткової власності, частка кожної з них в ній дорівнює вартості витрачених особистих коштів на її придбання. Восени 2015 року їй стало відомо, що квартира АДРЕСА_3 оформлена одноособово на імя ОСОБА_2, яка отримала для цього у ПАТ «Кредобанк» кредит в розмірі 45 000 доларів США та передала банку у якості забезпечення зобов’язань в іпотеку спірну квартиру. Про ці обставини дочка розповіла їй після того, як дізналася, що банк в судовому порядку стягнув з неї заборгованість за кредитним договором. Враховуючи викладене на підставі ст.ст. 215,328,334,392,655 ЦК України просила суд визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_2, визнати недійсним договір іпотеки, укладений 14.05.2008 року між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Кредобанк», в частині передачі в іпотеку 2/3 частин квартири АДРЕСА_2 та внести відповідні зміни до запису в реєстрі обтяжень нерухомого майна.

02.11.2016 року позивач уточнила позовні вимоги, просила суд визнати недійсним в частині покупця договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 14.05.2008 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №1632, визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покупцями за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 14.05.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №1632, визнати за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на 78/100 частин квартири АДРЕСА_2, визнати за ОСОБА_2 право спільної часткової власності на 22/100 частини квартири АДРЕСА_2, визнати недійсним договір іпотеки, укладений 14.05.2008 року між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Кредобанк», в частині передачі в іпотеку 78/100 частин квартири АДРЕСА_2 та внести відповідні зміни до запису в реєстрі обтяжень нерухомого майна.

Позивач в судове засідання не з’явилася, надала повноваження представнику.

Представник позивача в судове засідання не з’явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала з урахуванням уточнень, просила суд їх задовольнити, з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась, надала повноваження представнику.

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнала, обставини зазначені в позовній заяві підтвердила.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у передбаченому законом порядку.

Представник відповідача ПАТ «Кредобанк» в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Третя особа в судове засідання не з’явилась, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, при винесенні рішення покладався на розсуд суду.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд установив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

13.05.2008 року між ВАТ «Кредобанк» (правонаступником якого є ПАТ «Кредобанк») та ОСОБА_2А було укладено кредитний договір №181/ж, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 45 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитними коштами, строком до 01.05.2028 року. Кредит видавався на придбання житлової нерухомості.

З метою забезпечення належного виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору 14.05.2008 року між ВАТ «Кредобанк» (правонаступником якого є – ПАТ «Кредобанк») та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки №181/ж, предметом якого є трикімнатна квартира №104 повулДорофеєва,10 в м.Херсоні, загальною площею 62,6 кв.м., житловою площею 38,4 кв.м. Загальна вартість предмету іпотеки склала 230 764,80 грн.

Відповідно до свідоцтва про одруження ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .Анатоліївна зареєстрували шлюб 19.02.2000 року.

Згідно до нотаріально посвідченого договору купівлі – продажу від 14.05.2008року, укладеного між ОСОБА_1 – продавцем та ОСОБА_3 - покупцем, ОСОБА_1 передала у власність покупцю належну їй квартиру №102, по вул. Дорофєєва 10, у м. Херсоні, а продавець зобов’язався виплати покупцю обумовлену ними грошову суму. Ціна продажу зазначена в договору згідно до витягу Херсонського державного бюро технічної інвентаризації в сумі 4079,00грн.

14.05.2008року між ОСОБА_3 – продавцем та ОСОБА_2 – покупцем укладено нотаріально посвідчений договір купівлі - продажу, належної ОСОБА_3 квартири № 104, по вул. Дорофєєва, 10, у м. Херсоні. Ціна продажу зазначена в договорі згідно до витягу Херсонського державного бюро технічної інвентаризації в сумі 4860,00грн.

На підтвердження отримання грошових коштів в сумі 14 000,00 доларів США. за продаж квартири, ОСОБА_3 видав 14.05.2008року ОСОБА_8 письмову розписку.

Довідкою Правління ЖБК «Суднобудівник» від 08.08.2012року підтверджена реєстрація та проживання ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_6 в квартирі № 104, по вул. Дорофієва, 10, у м. Херсоні, з 2008 року по теперішній час.

Відповідно до ст. 356 ч.1 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч.2 ст. 357 ЦК України якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Згідно зі ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За своєю суттю договір купівлі-продажу передбачає для однієї сторони право отримання предмета купівлі-продажу у власність та зобов'язання сплатити його покупну ціну, а для другої сторони право на отримання ціни та обов'язок передати предмет договору наступному власнику. Отже, за звичаями ділового обороту презюмується, що предмет договору належить продавцю та переходить у власність покупця, якщо інше не передбачено домовленістю сторін, та покупець має сплатити ціну за власний рахунок, якщо інше не передбачено домовленістю сторін договору або покупцем та іншою особою.

Статтею 203 ч. 5 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України є підставою недійсності правочину.

Частиною третьою статті 216 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Якщо при вирішенні позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним з підстав, що насправді покупцем є інша особа, суд встановить, що фактично майно було придбано за кошти іншої особи і для неї та що інших підстав для визнання цієї угоди недійсною немає, вказаний договір визнається недійсним лише в частині, що стосується покупця, і покупцем за цим договором визнається особа, за рахунок коштів якої і для якої фактично укладався цей договір.

За таких обставин, суд приходить до висновку про визнання частково недійсним договору купівлі – продажу в частині покупця та визнання ОСОБА_1 покупцем 78/100 частина спірної квартири, оскільки матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачами, що ОСОБА_1 продала своє двокімнатну квартиру ОСОБА_3, який у своє чергу продав належну йому трьохкімнатну квартиру ОСОБА_2 - доньці позивача, яка здійснила доплату в сумі 14 000,00 доларів.

Згідно письмової розписки від 14.05.2008 року ОСОБА_2 передала ОСОБА_3 14 000 доларів США. як доплату за куплену квартиру АДРЕСА_2

Зазначені обставини підтверджуються поясненнями відповідача ОСОБА_2, яка визнала позовні вимоги та поясненнями свідка ОСОБА_10, який також підтвердив обставини зазначені в позовній заяві.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 14.05.2008 року в частині покупця та визнає покупцями квартири ОСОБА_1 та ОСОБА_2

З урахуванням коштів витрачених покупцями на купівлю квартири суд вважає необхідним визнати за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на 78/100 частин квартири, та за ОСОБА_2 право спільної часткової власності на 22/100 частин квартири АДРЕСА_2.

Що стосується позовних вимог про визнання договору іпотеки від 14.05.2018 року частково недійсним суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» частина обєкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий обєкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом.

За змістом ст.. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Ураховуючи, що квартира АДРЕСА_2 є спільною частковою власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, частка ОСОБА_1 як окремий об»єкт нерухомості не зареєстрована, отже передача такої квартири в іпотеку можлива лише за згодою усіх співвласників. Без надання такої згоди договір іпотеки укладено бути не може.

Відтак, установивши відсутність згоди ОСОБА_1 на передачу квартири в іпотеку, договір іпотеки в частині передачі 78/100 частини спірної квартири, які належать позивачу є недійсними.

Згідно вимог п.п. 1, 9 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

9) реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, організаційну систему державної реєстрації прав становлять:

3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державним реєстратором є: нотаріус.

У порядку встановленому ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, на підставі ст. ст.203, 216,217, 626, 638, 655 ЦК України, Закону України «Про іпотеку» , суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним в частині покупця договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 14.05.2008 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №1632.

Визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покупцями за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 14.05.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №1632.

Визнати за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на 78/100 частин квартири АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_2 право спільної часткової власності на 22/100 частини квартири АДРЕСА_2.

Визнати недійсним договір іпотеки, укладений 14.05.2008 року між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Кредобанк», в частині передачі в іпотеку 78/100 частин квартири АДРЕСА_2.

Зобов’язати суб’єкта державної реєстрації прав на нерухоме майно виключити запис у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про передачу в іпотеку 78/100 частин квартири АДРЕСА_4, згідно договору іпотеки, укладеного 14.05.2008 року між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Кредобанк».

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Херсонської області протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: В.В. Прохоренко