Рішення № 78299160, 27.11.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/22277/15

Провадження №2/522/4789/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси :

під головуванням судді: Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання: Фуцур Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «МТБ ОСОБА_1» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів дарування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом, по якому, з урахуванням заяви про зміну (уточнення) предмету позову, просить суд визнати недійсними договори дарування, виключення записів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, поновити запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, в Державному реєстрі іпотек, стягнути з відповідачів судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що міжБанком та ОСОБА_2, 09.11.2007 року було укладено Кредитний договір № 00386/FO, відповідно вказаного кредитного договору, ОСОБА_2 отримав кредитні кошти у розмірі 281 500,00 доларів США строком повернення до 08.11.2012 року із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13% річних.

В забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору № 00386/FO від 09.11.2007 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено Договір іпотеки посвідчений 09.11.2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером 7014.

Також, між Банком та ОСОБА_2, 19.12.2007 року було укладено Кредитний договір № 00389/FO, відповідно вказаного кредитного договору, ОСОБА_2 отримав кредитні кошти у розмірі 330 000,00 доларів США строком повернення до 18.12.2017 року із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13% річних.

В забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору № 00389/FO від 19.12.2007 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено Договір іпотеки посвідчений 19.12.2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером 7869.

Позивачу, стало відомо, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено Договір дарування посвідчений 22.09.2015 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 601. Відповідно до умов договору дарування, ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 нерухоме майно, а саме квартиру, під № 19, що розташована за адресою: м. Одеса, в будинку номер 23 по вулиці Софіївській. В свою чергу, між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 було укладено Договір дарування посвідчений 26.10.2015 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 733. Відповідно до умов договору дарування, ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_4 нерухоме майно, а саме квартиру, під № 19, що розташована за адресою: м. Одеса, в будинку номер 23 по вулиці Софіївській.

В той же день, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено Договір дарування посвідчений 22.09.2015 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 602. Відповідно до умов договору дарування, ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 нерухоме майно, а саме квартиру, під № 20, що розташована за адресою: м. Одеса, в будинку номер 23 по вулиці Софіївській.

Відчуження предметів іпотеки без згоди Іпотекодержателя стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

В судове засідання з'явилася представник позивача ПАТ «МТБ БАНК», позовну заяву з урахуванням заяви про зміну (уточнення) предмету позову підтримала та просила задовольнити. Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 до судового засідання не з'явилися, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином у встановленому порядку. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за їх відсутності до суду не подавалося.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи вислухавши доводи сторін приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк», правонаступником якого є ПАТ «МТБ БАНК» та ОСОБА_2, 09.11.2007 року укладено Кредитний договір № 00386/FO, відповідно до якого, ОСОБА_2 отримав кредитні кошти у розмірі 281 500,00 доларів США строком повернення до 08.11.2012 року із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13% річних. В забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору № 00386/FO від 09.11.2007 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено Договір іпотеки посвідчений 09.11.2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером 7014.

Предметом потеки виступило, нерухоме майно, а саме: квартира під № 19, загальною площею 155,7 кв. м., яка складається з восьми кімнат, розташована за адресою: м. Одеса, в будинку номер 23 по вулиці Софіївській. Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 09.11.2007 року на підстав ст. 73 ЗУ «Про нотаріат» та у зв’язку з посвідченням іпотечного договору накладено заборону відчуження за реєстровим № 43 зазначеної в договорі квартири, під № 19, що розташована за адресою: м. Одеса, в будинку номер 23 по вулиці Софіївській, яка належить ОСОБА_2 до припинення іпотечного договору.

Також, між Відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк», правонаступником якого є ПАТ «МТБ БАНК» та ОСОБА_2, 19.12.2007 року було укладено Кредитний договір № 00389/FO, відповідно вказаного кредитного договору, ОСОБА_2 отримав кредитні кошти у розмірі 330 000,00 доларів США строком повернення до 18.12.2017 року із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13% річних. В забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору № 00389/FO від 19.12.2007 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено Договір іпотеки посвідчений 19.12.2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером 7869.

Предметом іпотеки виступило нерухоме майно, а саме: квартира під № 20, загальною площею 182,1 кв. м., яка складається з семи кімнат, розташована за адресою: м. Одеса, в будинку номер 23 по вулиці Софіївській. Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 19.12.2007 року на підстав ст. 73 ЗУ «Про нотаріат» та у зв’язку з посвідченням іпотечного договору накладено заборону відчуження за реєстровим № 49 зазначеної в договорі квартири, під № 20, що розташована за адресою: м. Одеса, в будинку номер 23 по вулиці Софіївській, яка належить ОСОБА_2 до припинення іпотечного договору.

Факт знаходження об’єктів нерухомого майна в іпотеці у банку з забороною відчуження встановлені у Рішенні Апеляційного суду Одеської області від 19.05.2010 року по справі № 2-7392/09, яким стягнуто заборгованість по кредитним договорам.

Постановою Верховного суду від 24 вересня 2018 року по справі № 732/1567/16-ц визначено наступну правову позицію. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень. Крім того, згідно зі статті 82 ЦПК України преюдиційність поширюється не тільки на осіб, що брали участь у справі, а й на особу, щодо якої відповідними рішеннями встановлено певні обставини, незалежно від того, чи брала вона участь у справі.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі - Конвенція) та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції, рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З урахуванням вимог законодавства про те, що обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ у тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини, чи їхні правонаступники, суд погоджується з доводами Позивача, про те, що наявність Рішення Апеляційного суду Одеської області від 19.05.2010 року по справі № 2-7392/09 є преюдиціальним для розгляду даної справи.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено Договір дарування посвідчений 22.09.2015 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 601. Відповідно до умов договору дарування, ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 нерухоме майно, а саме квартиру, під № 19, що розташована за адресою: м. Одеса, в будинку номер 23 по вулиці Софіївській. В свою чергу, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено Договір дарування посвідчений 26.10.2015 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 733. Відповідно до умов договору дарування, ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_4 нерухоме майно, а саме квартиру, під № 19, що розташована за адресою: м. Одеса, в будинку номер 23 по вулиці Софіївській.

В той же день, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено Договір дарування посвідчений 22.09.2015 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 602. Відповідно до умов договору дарування, ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 нерухоме майно, а саме квартиру, під № 20, що розташована за адресою: м. Одеса, в будинку номер 23 по вулиці Софіївській.

Банк, як Іпотекодержатель не надавав згоди ОСОБА_2 на відчуження, нерухомого майна, а саме квартир, під № 19 та під № 20, що розташовані в будинку номер 23 по вулиці Софіївській у м. Одеса.

Відчуження ОСОБА_2 предметів Договорів іпотеки відбулось в наслідок зняття заборони, що були встановлені відповідно до вищевказаних договорів іпотеки та зняття арештів накладених у ході примусового виконання рішення суду на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21.02.2014 року по справі № 522/623/14ц; рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19.09.2014 року по справі № 522/11540/13ц; рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10.10.2014 року по справі № 522/2713/14ц.

Як вбачається з відповіді Приморського районного суду м. Одеси від 21.04.2014 року на запит ПАТ «Марфін Банк» вказані вище судові рішення, що стали підставою для зняття обтяжень з нерухомого майна, що є предметом іпотеки не існують. З цього приводу, в провадженні Слідчого відділу Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12014160500006103 від 10.07.2014 року за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. ч. 4 ст. 190, ч. 47 ст. 358 КК України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права та обов'язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням).

Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення своїх вимог за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Так, відчуження квартир, під № 19 та під № 20, що розташовані в будинку номер 23 по вулиці Софіївській у м. Одеса на підставі договорів дарування, порушує право Банку, як Іпотекодежателя на одержання задоволення своїх вимог за рахунок переданого боржником в іпотеку майна.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарськоговідання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка була чинною на час укладення договору іпотеки) обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначені правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень. За нормами частини третьої статті 3 цього Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Аналогічні положення містяться й у частині другій статті 3 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої взаємні права й обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Крім того, порядок державної реєстрації іпотек під час виникнення спірних правовідносин регулювався Тимчасовим порядком державної реєстрації іпотек, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410 (втратив чинність 1 січня 2013 року) та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868. Відповідно до частин першої, другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Пунктом 75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, передбачено, що рішення суду щодо обтяження прав на нерухоме майно, яке набрало законної сили, є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно. В даному випадку, оскільки судові рішення на підставі яких було припинено обтяження речових прав на нерухоме майно, фактично не існують, то вони не породжують жодних правових наслідків. За таких умов, оскільки судові рішення, на підставі яких з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, не існують, то дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, який виключено на підставі не існуючого рішення суду, оскільки не має підстав виключення цього запису.

Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек. Зазначений висновок узгоджується і з положенням статті 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція полягає в тому, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, якщо презумпція правомірності договору не спростована, всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Відтак на сьогодні, відсутні чинні судові рішення, які б могли спростувати презумпцію правомірності правочину, то договори іпотеки (права й обов'язки сторін) залишаються чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек. За таких обставин, з огляду на тлумачення сутності іпотеки та змісту правових механізмів забезпечення прав усіх сторін спірних правовідносин можна зробити висновок про те, що ефективним відновленням прав кредитора є застосування передбаченої угодою сторін процедури звернення стягнення на іпотечне майно як однієї з умов надання (отримання) кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 25.05.2016 року по справі № 6-2858цс15.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно із частиною третьою статті 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина перша статті 216 ЦК України). Підстави припинення іпотеки встановлені статтею 17 Закону України "Про іпотеку". Так, за частиною першою цієї статті іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються в наслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. У Постанові ОСОБА_8 Верховного Суду від 23.05.2018 року по справі N 910/73/17 вказано наступне, -, що державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Отже, внесення нотаріусом до реєстру запису про припинення іпотеки є офіційним підтвердженням існування юридичного факту припинення іпотеки відповідно до підстав, передбачених положеннями чинного законодавства, але такий факт не створюється реєстраційною дією нотаріуса. Існування спірного запису в реєстрі про припинення іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права доводити обставини дійсності такої іпотеки в суді.

Згідно до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року Судам відповідно до статті 215 необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини – якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані – якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відтак, за викладених вище обставин іпотека виникла щодо квартир, під № 19 та під № 20, що розташовані в будинку номер 23 по вулиці Софіївській у м. Одеса, була зареєстрована належним чином, а належні та допустимі докази того, що ця іпотека була припинена за визначених законодавством підстав, щодо спірного майна, відсутні, тому запис про іпотеку у реєстрі обтяжень нерухомого майна повинен бути поновлений. А, договори дарування, нерухомого майна, а саме, квартир, під № 19 та під № 20, що розташовані в будинку номер 23 по вулиці Софіївській у м. Одеса, укладені без згоди іпотекодержателя визнані недійсними.

Після всебічного, повного дослідження, оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку, щодо необхідності задоволення позовних вимог, вважає їх обґрунтованими і доведеними, а також такими, що знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

На підставі викладеного та керуючись: ст.ст. 15,16, 215, 216 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 258-259, 263 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «МТБ ОСОБА_1» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів дарування,- задовольнити.

Визнати Договір дарування нерухомого майна, - квартири, під № 19, що розташована за адресою: м. Одеса, в будинку номер 23 по вулиці Софіївській, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який посвідчений 22.09.2015 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 601 - недійсним;

Визнати договір дарування нерухомого майна, - квартири, під № 20, що розташована за адресою: м. Одеса, в будинку номер 23 по вулиці Софіївській укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посвідчений 22.09.2015 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 602 – недійсним;

Визнати Договір дарування нерухомого майна, - квартири, під № 19, що розташована за адресою: м. Одеса, в будинку номер 23 по вулиці Софіївській, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 посвідчений 26.10.2015 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 733 – недійсним;

Виключити записи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 25580080 від 26.10.2015 року 15:12:59, приватний нотаріус ОСОБА_6, Одеський міський нотаріальний округ, Одеська область;

Виключити запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 24659548 від 22.09.2015 року 20:54:37, приватний нотаріус ОСОБА_6, Одеський міський нотаріальний округ, Одеська область;

Поновити запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, а саме:

-Реєстраційний номер обтяження: 6008179 Зареєстровано: 09.11.2007 18:50:18 за № 6008179 реєстратором: Приватний нотаріус ОСОБА_5, 65026, АДРЕСА_1, (0482) 34-70-08 Підстава обтяження: Договір іпотеки, 7014, 09.11.2007, Приватний нотаріус ОМНО ОСОБА_5 Об’єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_2, номер РПВН: 8253973;

-Реєстраційний номер обтяження: 6266349 Зареєстровано: 19.12.2007 19:33:58 за № 6266349 реєстратором: Приватний нотаріус ОСОБА_5, 65026, АДРЕСА_1, (0482) 34-70-08 Підстава обтяження: заява про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомості, 31144/01, 19.12.2007, ВАТ "Морський транспортний банк" Об’єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_3, номер РПВН: 8257792;

Поновити запис в Державному реєстрі іпотек, а саме:

-Реєстраційний номер обтяження: 6266368 Тип обтяження: іпотека зареєстровано: 19.12.2007 19:40:39 реєстратором: Приватний нотаріус ОСОБА_5, 65026, АДРЕСА_1, (0482) 34-70-08 Підстава обтяження: Повідомлення про реєстрацію обтяження нерухомого майна іпотекою, 3143/01, 19.12.2007, ВАТ "Морський транспортний банк". Об’єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_3, номер РПВН: 8257792 Іпотеко держатель: ВАТ "Морський ОСОБА_1", Код: 21650966, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Леніна, буд. 28 Іпотекодавець: ОСОБА_2 Розмір основного зобов’язання: 330000 доларів СІЛА Строк виконання: 18.12.2017;

-Реєстраційний номер обтяження: 6266400 Тип обтяження: іпотеказ ареєстровано: 19.12.2007 19:48:46 реєстратором: Приватний нотаріус ОСОБА_5, 65026, АДРЕСА_1, (0482) 34-70-08 Підстава обтяження: Повідомлення про реєстрацію обтяження нерухомого майна іпотекою, 2757/01, 09.11.2007, ВАТ "Морський транспортний банк" Об’єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_2, номер РПВН: 8253973 Іпотеко держатель: ВАТ "Морський транспортний банк", Код: 21650966, 68003, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Леніна, 28 Іпотекодавець: ОСОБА_2 Розмір основного зобов’язання: 281500 доларів США Строк виконання: 08.11.2012.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «МТБ ОСОБА_1» судові витрати по 609 грн. з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 04.12.2018 року.

Суддя: Р.Д. Абухін

27.11.18