Постанова № 7828359, 26.01.2010, Луганський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

«26» січня 2010 року Справа № 2а-27745/09/1270

Категорія 2.23

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Качуріної Л.С.

при секретарі Лемба А.В.,

в присутності сторін:

представника позивача - Мілованов О.В.,

представник відповідача - Купцова О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства „Ніколь” до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання рішення про застосування штрафних санкцій № 0001362340 від 29.10.2008 року недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

12 листопада 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява Дочірнього підприємства „Ніколь” до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання рішення про застосування штрафних санкцій № 0001362340 від 29.10.2008 року недійсним.

У позовній заяві позивач просив суд визнати протиправним рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 6120 грн. від 29 жовтня 2008 року № 0001362340 та скасувати його.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську прийнято рішення № 0001362340 від 29.10.2008 року про стягнення з ДП «Ніколь» штрафних санкцій за порушення вимог п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у сумі 6120 грн. Позивач вважає, що відповідачем був порушений сам порядок проведення перевірки, а саме працівники податкового органу склали акт не будучи допущеними до перевірки та взагалі не вручали під розписку направлення на перевірку та копію наказу про проведення перевірки, що є порушенням ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Крім того, під час проведення перевірки не було встановлено порушення у вигляді незастосування комютерно-касової системи моделі „Фіскал” у залі гральних автоматів, оскільки розрахункових операцій не проводилося, однак, незважаючи на це фінансова санкція накладається через застосування, при здійсненні розрахункових операцій, непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого, або опломбованого з порушенням порядку реєстратора розрахункових операцій.

З вищевказаних підстав позивач вважає, що рішення Ленінської МДПІ м. Луганська № 0001362340 від 29.10.2008 р. є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував посилаючись на те, що співробітниками Рубіжанської ОДПІ Луганської області була проведена перевірка ДП „Ніколь” залу гральних автоматів, розташованого за адресою: вул. Леніна, 43, м. Рубіжне. Перевіркою встановлено порушення вимог п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: неправомірне проведення розрахункових операцій при наданні послуг у сфері грального бізнесу з використанням 19 гральних автоматів без застосування РРО.

За результатами перевірки складено акт № 1128/12/12/23/31783975 від 10.10.2008 року, згідно якого ДП „Ніколь” при наданні послуг, неправомірно проводило розрахункові операції без застосування РРО та без видачі розрахункового документу встановленої форми. На підставі цього, відповідач просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Керівником Ленінської МДПІ в м. Луганську на підставі висновків зазначеного акту прийнято рішення про застосування штрафних санкцій до ДП «Ніколь» № 0001362340 від 29.10.2008 року у сумі 6120 грн. Виходячи з вищезазначеного представник відповідача просив відмовити ДП «Николь» у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач субєкт господарювання Дочірнє підприємство «Ніколь» (далі ДП «Ніколь») зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради відповідно до чинного законодавства України, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31783975, адреса місцезнаходження: 91005, м. Луганськ, вул. Дьоміна, 7/20. Головне підприємство «East Tlectrocoin LLC» 1411 Fourth Avc., #416, Seattle, WA, 98101, USA.

ДП «Ніколь» знаходиться на обліку платників податків у Ленінській МДПІ в м. Луганську. Одним з видів діяльності позивача ДП «Ніколь» за КВЕД є діяльність з організації азартних ігор.

З наявних у справі доказів суд встановив, що 10 жовтня 2008 року на підставі направлення від 10.10.2008р. № 47 старшим податковим ревізором-інспектором Нижник В.І та головним державним податковим ревізором-інспектором Зайцевою Т.М. у відповідності до ст. 11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (далі Закон №509-ХІІ), Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, суспільного харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР та згідно з планом-графіком проведення перевірок СПД сектором оперативного контролю на підвідомчій території Рубіжанської ОДПІ на жовтень 2008 року проведено виїзну планову документальну перевірку контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового обігу субєктом підприємницької діяльності господарської одиниці ДП «Ніколь» - залу гральних автоматів, розташованого за адресою: вул. Леніна, 43, м. Рубіжне, про результати якої складено Акт № 1128/12/12/23/31783975 від 10.10.2008 р.

У акті зазначено, що діяльність здійснюється згідно ліцензії на заняття гральним бізнесом серії АВ № 082912 від 26.04.2006 року, яка дійсна по 25.04.2011 року, а також патентів, виданих Ленінської МДПІ.

У акті зазначено, що на пункті гральних автоматів знаходилося 19 гральних автоматів, які був у діючому стані. Розрахункових операцій, під час здійснення перевірки, на гральних автоматах проведено не було.

На підставі встановленого у акті № 1128/12/12/23/31783975 від 10.10.2008 р. податківці зробили висновок про порушення ст. 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 06.07.1995 року №265/95-ВР, а саме: п. 1 проведення розрахункової операції без застосування зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій.

Керівником Ленінської МДПІ в м. Луганську на підставі висновків зазначеного акту прийнято рішення про застосування штрафних санкцій до ДП «Ніколь» № 0001362340 від 29.10.2008 року у сумі 6120 грн.

Позивач не згоден з прийнятим рішенням відповідача, вважає його необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню як незаконного.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обовязок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відтак, відповідач не довів у судовому засіданні факт наявності порушення позивачем п.1 ст. 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 06.07.1995 року №265/95-ВР.

При вирішенні даної справи суд виходить з того, що правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР, розділом 5 якого передбачена відповідальність за порушення вимог цього Закону. Розміри фінансових санкцій, які застосовуються за рішенням відповідних органів державної податкової служби України за порушення вимог цього Закону до субєктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги) визначені ст. 17 зазначеного Закону, зокрема, пунктом 1 якої передбачена відповідальність у пятикратному розмірі вартості проданих товарів у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 1 ст. 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно зі статтею 2 Закону №265/95-ВР розрахункова операція це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. До реєстраторів розрахункових операцій, згідно з цією ж статтею Закону №265/95-ВР, віднесено пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Фіскальні функції, за змістом цієї ж статті це здатність реєстраторів розрахункових операцій забезпечувати одноразове занесення, довготермінове зберігання у фіскальній пам'яті, багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), або про обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.

Отже, в даному випадку, гральний автомат, який вводиться в дію за допомогою електронних кредитів не є реєстратором розрахункових операцій, оскільки в ньому не реалізовані фіскальні функції в повному обсязі.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що будь-який пристрій, у тому числі автомат для продажу товарів, що призначені для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (послуг) чи реєстрації кількості проданих товарів можуть вважатися реєстраторами розрахункових операцій виключно за умови реалізації в таких пристроях фіскальних функцій.

Вимоги податкового органу щодо наявності фіскальних функцій на гральному автоматі на момент здійснення перевірки ґрунтуються на вимогах законодавства.

За змістом пункту 2 статті 17 Закону України «Про застосування реєстратору розрахункових операцій» у якості умови застосування штрафних санкцій на підставі цього підпункту є вчинення суб'єктом господарювання порушення застосування реєстратору розрахункових операцій при проведенні розрахункової операції.

В матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують факт проведення розрахункової операції на території гральною закладу, належного позивачу в період проведення перевірки, на 19 гральних автоматах.

За таких підстав порушень п.1 ст. 3 Закону №265/95-ВР з боку позивача судом не вбачається.

Виходячи з вищезазначеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача відповідають вимогам чинного законодавства України, є обґрунтованими та таким що підлягають задоволенню, тобто рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську № 0001362340 від 29.10.2008 року про стягнення з Дочірнього підприємства „Ніколь” штрафних санкцій у сумі 6120 грн. підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 3, 17, 18, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ЗУ «Про застосування реєстратору розрахункових операцій», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства „Ніколь” до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання рішення про застосування штрафних санкцій № 0001362340 від 29.10.2008 року недійсним.

Скасувати рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську № 0001362340 від 29.10.2008 року про стягнення з Дочірнього підприємства „Ніколь” штрафних санкцій у сумі 6120 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі, а якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 01 лютого 2010 року.

Суддя: Л.С. Качуріна