Ухвала суду № 78256008, 03.12.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5374/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 року м.Одеса

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

За участю секретаря - Гуманенко В.О.

За участю сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - за ордером

Від відповідача: Сікорський Я.О - за довіреністю

Від третьої особи: Джаловян І.А - за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк" про визнання протиправними та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

Одеським окружним адміністративним судом розглядається справа за адміністративним позовом ОСОБА_4, в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України України Назаровца А.Т. від 19.09.2018 року "Про відкриття виконавчого провадження" №57248338, з виконання виконавчого листа №2-2317/11, виданого 19.04.2012 року Овідіопольським районним судом Одеської області на виконання рішення суду від 21 березня 2012 року у справі №2-2317-11; визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровца А.Т. від 19.09.2018 року "Про стягнення виконавчого збору" у виконавчому провадженні №57248338, з виконання виконавчого листа №2-2317/11, виданого 19.04.2012 року Овідіопольським районним судом Одеської області на виконання рішення суду від 21 березня 2012 року у справі №2-2317-11; визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровца А.Т. від 19.09.2018 року "Про арешт майна боржника" у виконавчому провадженні №57248338, з виконання виконавчого листа №2-2317/11, виданого 19.04.2012 року Овідіопольським районним судом Одеської області на виконання рішення суду від 21 березня 2012 року у справі №2-2317-11.

Протокольною ухвалою суду від 21.11.2018 року зобов'язано представника позивача письмово обґрунтувати предметну юрисдикцію справи в частині об'єднання вимог про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про арешт майна боржника, виданих при виконанні виконавчого листа в цивільній справі з урахуванням вимог ч.6 ст. 121 та ч.4 ст. 172 КАС України, з вимогою скасування постанови про стягнення виконавчого збору. Письмові пояснення надати до 30.11.2018 року.

26 листопада 2018 року від представника позивача до суду надійшла заява про обґрунтування правових підстав об'єднання вимог (вх.№36218/18), в якій зазначено, що у позовній заяві викладені мотиви з посиланням на докази незаконності постанов, які винесені головним держвиконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем А.Т. від 19.09.2018 року. Посилаючись на ст. 21, ч. 3 ст. 22 КАС України, представник позивача зазначив, що пов'язаність вимог вказує на те, що вони зумовлені одними й тими ж відносинами, розміром стягнень та спрямовані до особи позивача. Спірні правовідносини виникли в одному виконавчому провадженні між державним виконавцем (Стягувачем) і боржником (позивачем). Обставини пов'язані відкриттям виконавчого провадження №57248338, з виконання одного виконавчого листа №2-2317/11. Представник позивача зазначив, що в межах цього провадження державним виконавцем видано три постанові, які пов'язані між собою тим, що вимоги однієї постанови випливають з умов, визначених іншою постановою і підтверджують суми викладені в них, обґрунтовують видання однієї постанови виданням наступної, а також встановлюють неможливість розгляду одної постанови по суті без розгляду і надання правової оцінки іншим двом. Таким чином, на думку представника позивача, постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 19.09.2018 року, про стягнення виконавчого збору від 19.09.2018 року, про арешт майна боржника від 19.09.2018 року визначають суму виконавчого збору - 12750942,68 грн. та повністю підпадають під юрисдикцію визначену п.1 ч.1 ст.19 КАС України.

У судовому засіданні 03.12.2018 року судом на обговорення поставлено питання щодо наявності підстав об'єднання заявлених позивачем позовних вимог відповідно до вимог ст.ст. 21, 172 КАС України в одному провадженні.

Представник позивача підтримав свою заяву про обґрунтування правових підстав об'єднання вимог. Представник відповідача та представник третьої особи, посилаючись на ч.6 ст. 21 та ч.4 ст. 172 КАС України, зазначили, що дана справа не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства в частині позовних вимог.

Вивчивши подані матеріали, суд дійшов наступного.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Як зазначено у п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 09.09.2010 року № 19-рп/2010, головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура.

Згідно з п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 54 народних депутатів України та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (щодо принципу інстанційності в системі судів загальної юрисдикції) від 12.07.2011 року № 9-рп/2011 принцип спеціалізації полягає у створенні відповідних спеціалізованих судів для здійснення цивільного, кримінального, адміністративного, господарського судочинства.

Основними ознаками публічно-правових відносин є: обов'язкова участь у цих відносинах суб'єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб'єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов'язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.

Обов'язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про публічне право, тобто спору про права і обов'язки в публічних правовідносинах.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з &?т;…&?л; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &?ю;…&?а;". З огляду на це, не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно п.6 ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень". Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Предметом розгляду даної справи є встановлення правомірності постанов головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України України Назаровца А.Т. від 19.09.2018 року, а саме постанови "Про відкриття виконавчого провадження" №57248338, постанови "Про стягнення виконавчого збору" у виконавчому провадженні №57248338, постанови "Про арешт майна боржника" у виконавчому провадженні №57248338.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця передбачені ст. 287 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи вищевказані оскаржувані постанови від 19.09.2018 року прийняті відповідачем у зв'язку із поданням до виконання виконавчого листа №2-2317/11, виданого 19.04.2012 року Овідіопольським районним судом Одеської області на виконання рішення суду у цивільній справі №2-2317-11 від 21 березня 2012 року.

Відповідно до частин 1, 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 446 ЦПК України процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Згідно з ч.1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Отже позивачем в одному провадженні об'єднано позовні вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства, а саме позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця від 19.09.2018 року "Про відкриття виконавчого провадження" №57248338, постанови "Про арешт майна боржника" у виконавчому провадженні №57248338 відносяться до юрисдикції місцевого загального суду, який розглядав цивільну справу, та розглядаються за нормами ЦПК України.

В той же час, оскарження рішень органів ДВС, пов'язаних із виконанням інших документів, зокрема, постанов про стягнення виконавчого збору підпадає під юрисдикцію адміністративного суду згідно ч.2 ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження».

Як зазначила Велика палата Верховного суду у постанові від 06.06.2018р. у справі №921/16/14-2/15, спори щодо оскарження дій та рішень держвиконавців в частині стягнення виконавчого збору належать до справ адміністративної юрисдикції.

Відповідно до ч.1 ст. 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.

Частиною 6 статті 21, частиною 4 статті 172 КАС України встановлено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Ст.287 КАС України іншого не встановлює.

Відповідно до п. 7 ч. 1. ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

На пропозицію суду позивач цього недоліку не усунув.

Порушення правил об'єднання позовних вимог є окремою підставою для залишення позовної заяви без розгляду згідно п.7 ч.1 ст.240 КАС України.

Згідно з ч.3 ст. 240 КАС України про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.

Таким чином, оскільки позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом порушено правила об'єднання позовних вимог, а саме, об'єднано в одній позовній заяві вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства (як адміністративного, так і цивільного), та Кодексом адміністративного судочинства не передбачена можливість роз'єднання таких позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення адміністративного позову ОСОБА_4 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк" про визнання протиправними та скасування постанов без розгляду згідно з п.7 ч.1 ст. 240 КАС України.

Суд зазначає, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку відповідно до положень ч.4 ст. 240 КАС України.

Керуючись ст. 19, ч.6 ст. 21, ч.4 ст. 172, п.7 ч. 1 ст. 240, ст.ст.241-243, 250, 256, 287, 294, 295, 297 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк" про визнання протиправними та скасування постанов залишити без розгляду.

Роз'яснити учасникам справи, що судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її проголошення згідно ч.6 ст.287 КАС України.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://adm.od.court.gov.ua/sud1570/gromadyanam/cases/.

Суддя М.М. Аракелян