Рішення № 78256005, 03.12.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/3586/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Савулій В.О.

Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.03.2018р. №45617-1314-1503, №45685-1314-1503, №45712-1314-1503, №45711-1314-1503, №0045617/1314-1505, №0045616/1314-1505,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 21.03.2018р. №45617-1314-1503, №45685-1314-1503, №45712-1314-1503, №45711-1314-1503, №0045617/1314-1505, №0045616/1314-1505, посилаючись на те, що він є власником цілісного майнового комплексу будівель дитячого оздоровчого табору «ІНФОРМАЦІЯ_1», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 5019,2кв.м., який розташований на земельній ділянці, площею 63000кв.м. Водночас, земельна ділянка, на якій знаходиться належний позивачу на праві власності об'єкт нерухомості, не передавалася ОСОБА_1 у встановленому законом порядку в постійне користування, у зв'язку з чим позивача неможливо визнати землекористувачем для цілей визначення обов'язку щодо сплати земельного податку. Крім того, на думку почивача, для вирішення питання щодо правомірності визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язання із земельного податку необхідним є встановлення факту використання ГУ ДФС в Одеській області офіційних відомостей при здійсненні розрахунку податкового зобов'язання. При цьому, ГУ ДФС в Одеській області не надано детального розрахунку податкового зобов'язання, що зазначено в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, а також належних даних державного земельного кадастру і матеріалів нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. До того ж, в силу приписів п.102,1 ст.102, п.285.2 ст.285 Податкового кодексу України, контролюючий орган втратив право на здійснення нарахування позивачу земельного податку за 2015р. Також, на думку позивача, ставку земельного податку на 2016р. було встановлено пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, у якому будуть діяти нові правила та ставки.

Відповідач - Головне управління ДФС в Одеській області з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов (від 22.08.2018р. вхід.№24594/18), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Одеській області від 21.03.2018р. №45617-1314-1503, №45685-1314-1503, №45712-1314-1503, №45711-1314-1503, №0045617/1314-1505, №0045616/1314-1505, оскільки ОСОБА_1 є власником цілісного майнового комплексу будівель дитячого оздоровчого табору «ІНФОРМАЦІЯ_1», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 5019,2кв.м., який розташований на земельній ділянці, площею 63000кв.м., у зв'язку з чим, він є платником земельного податку з фізичних осіб, та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, котрий сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.07.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі №1540/3586/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.03.2018р. №45617-1314-1503, №45685-1314-1503, №45712-1314-1503, №45711-1314-1503, №0045617/1314-1505, №0045616/1314-1505.

Ухвалою суду від 02.10.2018р. закрито підготовче провадження, та призначено справу №1540/3586/18 до судового розгляду по суті.

Враховуючи наявність передбачених приписами ч.9 ст.205 КАС України, підстав, та зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом ухвалено рішення щодо розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, 21.03.2018р. з урахуванням положень п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС в Одеській області винесено спірні податкові повідомлення-рішення від 21.03.2018р. №45617-1314-1503, №45685-1314-1503, №45712-1314-1503, №45711-1314-1503, №0045617/1314-1505, №0045616/1314-1505.

Не погодившись з означеними податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДФС в Одеській області від 21.03.2018р. №45617-1314-1503, №45685-1314-1503, №45712-1314-1503, №45711-1314-1503, №0045617/1314-1505, №0045616/1314-1505, позивач - ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання їх протиправними, та скасування.

Так, на думку суду, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 21.03.2018р. №45617-1314-1503, №45685-1314-1503, №45712-1314-1503, №45711-1314-1503, №0045617/1314-1505, №0045616/1314-1505, винесено контролюючим органом неправомірно, безпідставно, та у порушення положень чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, 17.10.2008р. між ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, котрий посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гарською В.В., за умовами якого ОСОБА_2 передає у власність, а ОСОБА_1 приймає у власність цілісний майновий комплекс будівель дитячого оздоровчого табору «ІНФОРМАЦІЯ_1», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці, площею 63000кв.м., і сплачує їх вартість за ціною і на умовах, встановлених цим договором. Цілісний майновий комплекс будівель дитячого оздоровчого табору «ІНФОРМАЦІЯ_1», що є предметом цього договору, має загальну площу 5019,2кв.м.

Отже, судом з'ясовано, що ОСОБА_1 є власником цілісного майнового комплексу будівель дитячого оздоровчого табору «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею 5019,2кв.м., котрий розташований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується наявним у матеріалах справи Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №100376470 від 13.10.2017р.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи Листа Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 21.03.2018р. №01-16/210, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, розташованої за аресою: АДРЕСА_1 становить: 2015р. - 23936850грн., ставка податку на землю у розмірі 1,5% від нормативно грошової оцінки (згідно рішення сесії №608 від 02.02.2015р.); 2016р. - 23936850грн., ставка податку на землю у розмірі 1,5% від нормативно грошової оцінки (згідно рішення сесії №608 від 02.02.2015р.); 2017р. - 31573080грн., ставка податку на землю у розмірі 1,1% від нормативно грошової оцінки (згідно рішення сесії №159 від 08.02.2017р.).

Згідно з п.п.10.1.1 п.10.1 ст.10, п.п.265.1.3 п.265.1 ст.265 Податкового Кодексу України плата за землю у складі податку на майно належить до місцевих податків.

Відповідно до п.п.14.1.72, 14.1.73 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до п.п. 269.1.1, 269.1.2 п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з п.п.270.1.1 п.270.1 ст.270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування земельним податком є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Обов'язковість проведення нормативної грошової оцінки земель передбачено ст.13 Закону України «Про оцінку земель». Періодичність її проведення становить не рідше одного разу на 5 - 7 років (ст.18 Закону України «Про оцінку земель»).

Рішення місцевих рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін. В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Щодо земель, грошову оцінку яких не проведено, то, відповідно до п.277.1 ст.277 Податкового кодексу України, ставки податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, мають розмір не більше 5 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі у відповідній області.

Пунктом 284.1 статті 284 Податкового кодексу України встановлено, що органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження щодо їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл між власниками і користувачами. Кадастр має забезпечувати необхідною інформацією органи державної влади та органи місцевого самоврядування, зацікавлені підприємства, установи та організації, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю та цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 р. №3613-VІ.

Частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовано положеннями ст.377 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 378 Земельного кодексу України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Таким чином, системний аналіз наведених законодавчих приписів дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати земельного податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати даного платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Відповідно до п.287.2 ст.287 Податкового кодексу України облік фізичних осіб - платників податку нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня.

Відповідно до п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючим органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року у вигляді податкового повідомлення-рішення за формою і у порядку, визначеними ст.58 Податкового кодексу України.

Статтею 274 Податкового кодексу України визначено ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження):

Зокрема, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Отже, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що з метою визначення власникам (користувачам) земельних ділянок розміру земельного податку контролюючі органи використовують дані державного земельного кадастру щодо площі земельних ділянок, їх нормативно грошової оцінки з урахуванням коефіцієнтів індексації, а також рішення сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо ставок земельного податку.

Так, як з»ясовано судом, та вбачається з Розрахунку земельного податку з фізичних осіб за 2015-2018р.р., визначаючи позивачу у податковому повідомленні-рішенні №45617/1314-1503 від 21.03.2018р. суму податкового зобов'язання по земельному податку за 2015р. у розмірі 448456,93грн., Головне управління ДФС в Одеській області виходило з наступного: загальна площа земельної ділянки - 6,3га., ставка податку (% від нормативної грошової оцінки) - 1,5% - 71183,64 (23936850/63000 х 1,5 х 1,249); визначаючи позивачу у податковому повідомленні-рішенні №45685/1314-1503 від 21.03.2018р. суму податкового зобов'язання по земельному податку за 2016р. у розмірі 642638,81грн., Головне управління ДФС в Одеській області виходило з наступного: загальна площа земельної ділянки - 6,3га., ставка податку (% від нормативної грошової оцінки) - 1,5% - 102006,16 (23936850/63000 х 1,5 х 1,249 х 1,433); визначаючи ОСОБА_1 у податковому повідомленні-рішенні №45712/1314-1503 від 21.03.2018р. суму податкового зобов'язання по земельному податку за 2017р. у розмірі 368142,14грн., контролюючим органом взято до уваги наступні показники: загальна площа земельної ділянки - 6,3га., ставка податку (% від нормативної грошової оцінки) - 1,1% - 58435,26 (23936850/63000 х 1,1 х 1,06); визначаючи ОСОБА_1 у спірному податковому повідомленні-рішенні №45711/1314-1503 від 21.03.2018р. суму податкового зобов'язання по земельному податку за 2018р. у розмірі 368142,14грн., податковим органом взято до уваги наступні показники: загальна площа земельної ділянки - 6,3га., ставка податку (% від нормативної грошової оцінки) - 1,1% - 58435,26 х 6,3га.

Таким чином, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що податковим органом не доведено правильність визначення ОСОБА_1 у спірних податкових повідомленнях-рішеннях сум земельного податку, зокрема, з використанням даних державного земельного кадастру щодо площі земельних ділянок, їх нормативно грошової оцінки з урахуванням коефіцієнтів індексації, а також рішення сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо ставок земельного податку.

Крім того, відповідно до п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Тобто, у розумінні положень п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України, фізична особа - власник нежитлового приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Так, з урахуванням характеру спірних правовідносин, застосуванню підлягають положення спеціального закону - Податкового кодексу України (а саме пункт 287.6 статті 287), що мають вищу юридичну силу, в контексті виникнення у фізичної особи обов'язку щодо сплати земельного податку виключно з дати реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, за позивачем - ОСОБА_1 не зареєстровано, суд дійшов висновку щодо протиправності визначення позивачу спірних сум податкових зобов'язань по земельному податку.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 12 червня 2018року по справі №826/13290/16.

За правилами п.п.266.2.1 п. 266.2 ст.266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до п.п.266.3.1-266.3.2 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості; ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно з п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Таким чином, системний аналіз вищенаведених законодавчих приписів надає підстви стверджувати, що нарахування вказаного податку здійснюється лише з дати виникнення в особи права на певне нерухоме майно, тобто з дати відповідної державної реєстрації, та обчислюється, зокрема, з розрахунку його площі.

Так, судом встановлено, що у спірних податкових повідомленнях-рішеннях від 21.03.2018р. №0045617/1314-1505, №0045616/1314-1505 Головним управлінням ДФС в Одеській області позивачу - ОСОБА_1 визначено суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, котрий сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, зокрема, за 2016р., та 2017р. Водночас, як встановлено судом, та вбачається з наявного у матеріалах справи Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.10.2017р. №100376470, право власності на цілісний майновий комплекс будівель дитячого оздоровчого табору «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею 5019,2кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, у ОСОБА_1 виникло лише 10.10.2017р.

Суд також враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо неправомірності контролюючим органом донарахування спірних сум земельного податку з фізичних осіб, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, котрий сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, та відповідно наявності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Одеській області від 21.03.2018р. №45617-1314-1503, №45685-1314-1503, №45712-1314-1503, №45711-1314-1503, №0045617/1314-1505, №0045616/1314-1505.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмовому відзиві на адміністративний позов.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 правомірні, документально підтверджені, та обґрунтовані, базуються на положеннях чинного законодавства, отже підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.03.2018р. №45617-1314-1503, №45685-1314-1503, №45712-1314-1503, №45711-1314-1503, №0045617/1314-1505, №0045616/1314-1505, задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 21.03.2018р. №45617-1314-1503, №45685-1314-1503, №45712-1314-1503, №45711-1314-1503, №0045617/1314-1505, №0045616/1314-1505.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська,5, код ЄДРПОУ 39398646) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 8810(вісім тисяч вісімсот десять)грн.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.

.