Рішення № 78246375, 09.11.2018, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа №362/2939/16-а

Провадження № 2-а/362/1/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" листопада 2018 р. Васильківський міськрайонний суд Київської області, як адміністративний суд, в складі:

головуючого - судді Кравченко Л.М.,

з участю секретарів – Кострубіцької Т.М., Шаблій Т.С., Сілецької М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Василькові Київської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України, третя особа: Київський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просить: визнати протиправним та скасувати пункт рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності військовослужбовців та інвалдності осіб, звільнених з військової служби оформлене протоколом № 28 від 22.04.2016 р. в частині відмови у виплаті йому, ОСОБА_1, одноразової грошової допомоги.

Крім того, позивач просить суд зобов’язати Міністерство Оборони України призначити і виплатити йому, ОСОБА_1, одноразову грошову допомогу згідно з пунктом 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ( №2011-Х 11 ВР від 20.12.1991 р.) виходячи з розміру 54-х місячного грошового забезпечення на дату настання інвалідності 2 групи - 14.09.2010 р. з урахуванням раніше виплаченої суми 30,00 грн. До грошового забезпечення для виплати одноразової грошової допомоги включити згідно п. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» наступні види грошового забезпечення: посадовий оклад 1120 грн., оклад за військове звання 125 грн., надбавка за вислугу років 35% - 435,75 грн., надбавка за таємність – 224 грн., надбавка за особливо важливі завдання 50 % - 840,38 грн., премія 10% - 112 грн., що разом становить 2857,13 грн.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26.07.2016 р. справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, в зв’язку з порушенням правил предметної підсудності, передано на розгляд Київському окружному адміністративному суду ( а.с.32-33).

Разом з тим, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2016 р. позовну заяву передано для розгляду по суті до Васильківського міськрайонного суду Київської області за місцезнаходженням позивача в силу вимог ч. 2 ст. 19 КАС України, що діяла на момент прийняття рішення ( а.с.61-64).

В подальшому, ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16.05.2017 р. за клопотанням представника Міністерства оборони України до участі у розгляді справи в якості третьої особи було залучено Київський обласний військовий комісаріат (а.с. 88).

Ухвалою суду від 09.08.2017 р. справу прийнято до провадження судді Кравченко Л.М. та призначено до розгляду.

Позивач в судове засідання не з’явився, подавши заяву, в якій просить проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.

Представники Міністерства оборониУкраїни та Київського обласного військового комісаріату в судове засідання не з’явились, про день та час розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Від представника Міністерства оборони України надійшло заперечення, в якому останній, вважаючи вимоги позову ОСОБА_1 необґрунтованими, просив відмовити у задоволені позову повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на вищевикладене, суд, з метою недопущення подальшого порушення строків розгляду справи, ухвалив розглянути справу без участі сторін, на підставі наявних у ній доказів.

В силу вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення вимог позову, виходячи з наступного.

Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу та звільнений зі служби Збройних Сил з 04.04. 1994 р., є військовим пенсіонером.

При проходженні служби у 1994 р. позивач отримав інвалідність ІІІ групи, пов’язану із виконанням обов’язків військової служби.

Після чергового медичного огляду МСЕК з 14.09.2010 р. позивачу встановлено ІІ групу інвалідності через захворювання, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК ( а.с.18).

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, зі змісту постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 р., прийнятої за результатом розгляду апеляційної скарги Київського обласного військового комісаріату на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19.01.2012 р. встановлено, що в березні 2011 р. позивач звернувся з заявою до Департаменту фінансів Міністерства оборони України про призначення та виплату одноразової допомоги, однак, листом від 06.04.2011 р. йому було відмовлено з посиланням на те, що функція щодо визначення розміру одноразової допомоги по інвалідності виходить за межі їх компетенції.

Також, у березні 2011 р. позивач звернувся до Київського обласного військового комісаріату з заявою про призначення та виплату одноразової допомоги по інвалідності відповідно до чинного законодавства України, однак, йому було відмовлено у зв'язку з відсутністю підстав на її отримання.

Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати Київський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду у розмірі 54-х розмірів місячного грошового утримання станом на 14.10.2010 р. , в зв'язку з встановленням йому 2-ї групи інвалідності.

Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 січня 2012 р. позовні вимоги задоволено. Зобов'язано Київський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 54-місячного грошового забезпечення із розрахунку грошового забезпечення на дату настання інвалідності - 14.10.2010 р. з урахуванням виплачених сум, включивши всі види грошового забезпечення, які передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Київського обласного військового комісаріату подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Постаново Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 р. скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.11.2015 р. постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 р. було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с 5-7).

В подальшому постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 р., апеляційну скаргу Київського обласного військового комісаріату було задоволено частково; постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19.01.2012 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Київського обласного військового комісаріату, третя особа: Міністерство оборони України про виплату одноразової допомоги по інвалідності задоволено частково; визнано протиправними дії Київського обласного військового комісаріату щодо відмови у нарахуванні одноразової допомоги та неподання до Міністерства оборони України відповідного висновку про можливість виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та зобов'язано Київський обласний військовий комісаріат скласти та направити до Міністерства оборони України відповідний висновок стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності.

Однак, з витягу з Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби № 28 від 22.04.2016, затвердженого Міністром оборони України (п. 16) вбачається, що ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Київського апеляційного адімістративного суду від 16.12.2015 р. за справою № 2а -111/12, оскільки на день первинного встановлення інвалідності в 1994 р. не існувало правової норми щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

При цьому було роз’яснено, що закон не має зворотної дії в часі, а тому ОСОБА_1 мав право на отримання страхової суми за державним обов’язковим особистим страхуванням відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції до 01.01.2007 р.

Позивач, вважаючи дії відповідача по відмові в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги неправомірними, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує наступне.

В силу вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Положеннями частини 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Предметом спору у цій справі є вимога нарахування та виплати одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Приписами частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби(зборів) осіб і (далі – Порядок № 499 ), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 499.

Підпунктом 2 пункту 2 зазначеного вище Порядку № 499 встановлено (в редакції, чинній на момент встановлення інвалідності) визначено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби),які визнані інвалідами ІІ групи у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби одноразова грошова допомога виплачується в розмірі 54-місячного грошового забезпечення.

Абзацом п’ятим підпункту 4 пункту 2 Порядку № 499 передбачено, що для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, грошове забезпечення визначається за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а звільнених із служби - на дань звільнення, виходячи з таких складових: посадовий оклад, оклад за військовим званням, відсоткова надбавка за вислугу років.

Разом з тим, ч. 2,3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Судом достовірно встановлено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 р., яка ніким не оскаржена та набрала законної сили, за позивачем визнано право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Враховуючи норми підпункту 2 пункту 2 зазначеного вище Порядку № 499, суд вважає ( чинного на день виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги – 14.09.2010 р.), що розрахунок грошового забезпечення при встановленні виплат одноразової грошової допомоги здійснюється на момент виникнення випадків, передбачених законом, зокрема: настання інвалідності військовослужбовців звільнених з військової служби, але внаслідок захворювання пов’язаного з виконанням службових обов’язків.

Розмір одноразової грошової допомоги у випадку настання інвалідності безпосередньо залежить від ступеня втрати працездатності, визначеного МСЕК при встановленні інвалідності, що дає підстави вважати, що при виплаті вказаної допомоги слід виходити з розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців на момент встановлення втрати працездатності.

Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата , що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

З огляду на вище встановлене, суд дійшов висновку, що розмір одноразової грошової допомоги, на яку позивач має право у зв’язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, повинен обчислюватись з розміру грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців на момент встановлення МСЕК інвалідності позивачу.

Таким чином, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності виникло з 14.09.2010 р. (дата встановлення інвалідності).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач має право на тримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності, яка передбачена ст. 16 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі відповідно до встановленої йому групи інвалідності, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов’язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.

Таким чином, суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню пункт 16 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби оформлене протоколом № 28 від 22.04.2016 р. в частині відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Крім того, на думку суду, підлягає задоволенню вимога про зобов’язання Міністерства Оборони України призначити і виплатити ОСОБА_1, одноразову грошову допомогу згідно з статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виходячи з розміру грошового забезпечення визначеного згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 54-х місячного грошового забезпечення на дату настання інвалідності 2 групи - 14.09.2010 р. з урахуванням раніше виплачених сум.

Разом з тим, вимога про включення до грошового забезпечення сум, заначених позивачем, на думку суду, не підлягає задоволенню, оскільки здійснення розрахунку суми одноразової грошової допомоги належить виключно до дискреційних повноважень Міністерства оборони України, а тому вданій частині позову слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 72, 77, 244-246, 293, 295, 371, 382 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та таким, що підлягає скасуванню пункт 16 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформлене протоколом № 28 від 22.04.2016 р., в частині відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Зобов'язати Міністерство Оборони України призначити і виплатити ОСОБА_1, одноразову грошову допомогу згідно з статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виходячи з розміру грошового забезпечення визначеного згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 54-х місячного грошового забезпечення на дату настання інвалідності 2 групи - 14.09.2010 р. з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду . Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.М. Кравченко