Рішення № 78246399, 09.11.2018, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/48/18

Провадження № 2/362/899/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2018 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Кравченко Л.М.,

з участю секретарів: Шаблій Т.С., Шевченко М.В.,Сілецької М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Васильківської міської ради Київської області, Виконавчого комітету Васильківської міської ради про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення до житлового приміщення,-

в с т а н о в и в :

У січні 2018 р. позивач звернувся до суду з зазначеним позовом. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 14.08.2008 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЗХ-СТАР» було видано ордер № 11 на жилу площу в гуртожитку «Кристал», згідно якого він отримав право на зайняття жилої площі в кімнаті № 101, загальною площею 23,5 кв.м, гуртожитку «Кристал» в будинку № 4 по вул. 1-го Травня в м. Василькові Київської області як член сімї (чоловік) ОСОБА_2. Починаючи з 2011 р. і по даний час власником гуртожитку є Васильківська міська рада. У вказаній вище кімнаті гуртожитку позивач проживав із 14.08.2008 р. і до 04.04.2017 р. включно. Однак, 04.04.2017 р. близько 15-ї години, без попередження та будь-яких пояснень було змінено замки на вхідних дверях до його кімнати, винесено його речі, вселено в кімнату інших людей та таким чином виселено ОСОБА_1

Позивач, вважаючи дії відповідачів неправомірними та такими, що порушують його право на користування житловим приміщенням, просить суд зобов’язати Васильківську міську раду та Виконавчий комітет Васильківської міської ради усунути перешкоди у його користуванні кімнатою № 101, загальною площею 23,5 кв.м, в гуртожитку «Кристал», що в будинку № 4 по вул. 1-го Травня в м. Василькові Київської області, шляхом вселення та передачі йому ключів від даної кімнати.

Ухвалою суду від 08.02.2018 р. було відкрито провадження, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Відповідач, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України, 07.05.2018 р. подав до суду відзив на позов, в якому просить проводити розгляд справи без участі представника Васильківської міської ради та виконавчого комітету; вимоги позову не визнав та свої доводи обґрунтовує тим, що рішенням виконавчого комітету Васильківської міської ради від 29.12.2011 р. № 676 було вирішено визнати громадян такими, що підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку «Кристал» в м. Василькові по вул. 1-го Травня, в тому числі й ОСОБА_2 25.07.2017 р. виконавчим комітетом було розглянуто пропозиції громадської комісії з житлових питань при виконавчому комітеті Васильківської міської ради від 18.07.2017 р. та прийнято рішення № 302 про зняття ОСОБА_2 з квартирного обліку. Посилаючись на дані обставини та враховуючи те, що термін договору найму кімнати в гуртожитку закінчився 13.08.2011 р., громадянка ОСОБА_2, членом сім'ї якої є ОСОБА_3, володіє на праві приватної власності іншим житлом, а отже поліпшення житлових умов не потребує; за період з 2014 р. до квітня 2017 р. в гуртожитку не проживала та комунальні послуги не сплачувала, представник відповідача підстав для вселення позивача не вбачає та просить в позові відмовити.

В свою чергу позивачем відповідно до ст. 179 ЦПК України було подано заперечення на відзив, в якому останній категорично не погоджується із вищевказаними висновками та твердженнями відповідача, які обґрунтовує тим, що відповідачі ніколи не звертались із вимогами до позивача та його дружини про виселення із спірної кімнати та не подавали позов до суду з метою його примусового виселення із гуртожитку «Крістал». В зв’язку з цим, позивач вважає безпідставним посилання відповідача на закінчення 13.08.2011 р. строку дії договору найму, укладеного 14.08.2008 р. Крім того, позивач вважає безпідставним посилання відповідача на те, що за період з 2014 р. по 2017 р. він у спірній кімнаті не проживав та комунальні послуги не сплачував, що підтверджується квитанціями про сплату житлово-комунальних послуг та поясненнями свідків.

Позивач та його представник в судове засідання не з’явились, подавши клопотання, в якому просять проводити розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Представники відповідачів також в судове засідання не з’явились, при цьому, як вбачається зі змісту відзиву на позов, просять проводити розгляд справи без їх участі.

В зв’язку з цим, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України 09.11.2018 р. справа розглянута за відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Допитана 04.10.2018 р. в якості свідка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, суду показала, що позивач є її чоловіком, якого незаконно виселено з кімнати гуртожитку, ордер на яку вони отримували в 2008 р. В 2011 р. вона придбала квартиру в іпотеку, однак до 2013 р. вони проживали в гуртожитку та в цей час робили ремонт в квартирі. В квітні 2014 р. з Донбасу приїхала її родичка ОСОБА_5 з 4-хмісячною дитиною та інші родичі приїздили до них в липні та в серпні. Наприкінці 2013 р. вона більшість часу перебувала в квартирі, а чоловік в гуртожитку. В 2014 р. приїхали мати, сестри та інші родичі, але вона їх зустрічала в квартирі. Крім того, син її сестри ОСОБА_6, мешкав певний час в гуртожитку, чоловік з 2013 р. по 2017 р. постійно мешкав в гуртожитку. Зі слів свідка 30.12.2016 р. мав місце факт коли в кімнату зі сторони коридору були виламані двері і змінений замок, а тому чоловікові довелося заблокувати один вихід в гуртожиток та продовжував там мешкати. Наступний подібний факт був в квітні 2017 р., їй зателефонував чоловік та повідомив, що щось відбувається, при цьому з квартири були винесені меблі та особисті речі. Вона викликала поліцію, а коли приїхала в гуртожиток, поліція була вже на місці разом з депутатом міської ради, який повідомив про рішення про виселення, однак їм його не надав. Щодо сплати комунальних послуг свідок пояснила, що вони постійно сплачували комунальні послуги поки їх не почали з гуртожитку висиляти. Згодом вона хотіла погасити заборгованість та звернулась на початку 2017 р. з письмовим зверненням, але відповідь була про неправомірність їх проживання в кімнаті гуртожитку.

Свідок ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, в судовому засіданні 04.10.2018 р. суду показала, що позивач є дальнім родичем її батьків. Вона приїхала у 2014 р. з донькою до ОСОБА_2, оскільки на Донбасі почались бойові дії, і зустрілась там з позивачем. Вона з донькою жила в квартирі, а позивач в гуртожитку. Але весною 2017 р. позивач проживав в квартирі, бо його було виселено. Також свідкові відомо, що з травня 2014 р. позивач проживав у гуртожитку, так як в квартирі проживало багато родичів, а з весни 2017 р., коли свідок приїхала, позивач проживав в квартирі.

Свідок ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, 04.10.2018 р. суду показав, що в першій половині серпня 2014 р., в зв’язку з війною він разом з мамою приїхав до ОСОБА_2 Там вже проживали інші родичі. Він жив з позивачем в гуртожитку з серпня 2014 р. по квітень 2017 р. І весною, коли він був на роботі, йому зателефонував позивач і повідомив, що зламали двері і винесли їх особисті речі.

Вислухавши пояснення свідків, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню із наступних підстав.

В силу вимог ч.1 ст. 4 ЦПК України – кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ч. 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 5,6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно копії свідоцтва про одруження, позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 починаючи з 04.05.2002 р. перебувають в зареєстрованому шлюбі.

Згідно з частиною першою, другою ст. 61 ЖК Української РСР, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення у будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі, на підставі ордеру на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а при її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім'я якого виданий ордер.

Статтею 63 ЖК Української РСР встановлено, що предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.

В силу вимог ст. 129 ЖК Української РСР єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку є спеціальний ордер, виданий громадянинові на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрацією підприємства, установи, організацією, органом місцевого самоврядування.

Згідно ст. 64 ЖК УРСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Судом достовірно встановлено, що 14.08.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЗХ-СТАР» (надалі - Наймодавець) та ОСОБА_2 (надалі – Наймач) було укладено договір найму кімнати (жилої площі) гуртожитку (надалі – Договір), за умовами якого наймодавець зобов’язувався передати наймачу у тимчасове користування кімнату (жилу площу в кімнаті) № 101 гуртожитку «Крістал» по вул. 1-го Травня,4 в м. Василькові Київської області, загальною площею 23,5 кв.м ( а.с.49-52).

За умовами Договору (п. 2.3.1) наймач зобов’язується своєчасно і в установлені даним договором строки вносити плату за отримані послуги.

Пунктом 5.1. договору найму визначено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 13.08.2011 р.

Того ж дня, на підставі вищевказаного договору найму кімнати, ТОВ «ВЗХ-СТАР» було видано ОСОБА_2 ордер на жилу площу в гуртожитку «Кристал» на право зайняття з сім’єю з 2 чоловік (член сімї ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, – чоловік) жилої площі в гуртожитку «Кристал» по вул.1-Го Травня, 4 м. Василькова, Київської області, кімнати № 101, загальною площею 23,5 кв.м (а.с.13).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.07.2010 р. гуртожиток «Крістал» за адресою: м. Васильків, вул. 1-го Травня, 4 є комунальною власністю Васильківської територіальної громади в особі Васильківської міської ради (а.с.53).

Факт належності вищевказаного гуртожитку «Кристал» на праві комунальної власності Васильківській територіальній громаді в особі Васильківської міської ради також підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 31.03.2017 р. (а.с.10-12).

Однак, між сторонами виник спір щодо правомірності проживання позивача в кімнаті № 101, загальною площею 23,5 кв.м в гуртожитку «Кристал» в будинку № 4 по вул. 1-го Травня в м. Василькові Київської області.

Так, 11.01.2017 р. ОСОБА_2 звернулась до голови Васильківської міської ради зі скаргою на неправомірні дії депутата міської ради ОСОБА_8 та коменданта гуртожитку ОСОБА_9, в якій повідомляла, що 30.12.2016 р. за сприяння останніх було здійснено взлом вхідної двері та заміна замків до кімнати № 101 гуртожитку за адресою: вул. 1-го Травня в м. Василькові Київської області. При цьому, зі змісту скарги вбачається, що ні у цей день, ні у бідь-який інший час заявницю не інформували та не попереджали щодо наявності будь-яких претензій ( а.с.15).

За результатами розгляду вищевказаного звернення, повідомленням міського голови Васильківської міської ради від 01.03.2017 р. № С-08/09.02-10 було роз’яснено, що розгляд таких заяв відноситься до компетенції правоохоронних органів ( а.с.17).

Крім того, в ході вивчення в судовому засіданні матеріалів справи встановлено, 04.04.2017 р. до чергової частини Васильківського ВП ГУНП України в Київській області надійшла письмова заява від ОСОБА_1 (позивача), про те, що 04.04.2017 р. близько 15:00 год. за адресою: м. Васильків, вул. 1-го Травня, 4 комісія Васильківської міської ради, на думку заявника незаконно, вселила людей в його кімнату гуртожитку «Крістал».

Згідно Висновку по матеріалам перевірки від 06.04.2017 р. дані матеріали були надані для вивчення начальнику СВ Васильківського ГУНП України в Київській області, який після їх вивчення повернув дані матеріали для розгляду та прийняття рішення згідно ЗУ «Про звернення громадян», так як в діях відсутні ознаки кримінального правопорушення і підстав для внесення до ЄРДР немає (а.с.19).

Аналогічну відповідь було отримано за зверненням ОСОБА_2 від 11.04.2017 р. (а.с.18).

Таким чином, факт виселення позивача з займаної ним кімнати мав неодноразовий характер.

Разом з тим, рішенням виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області № 676 від 29.12.2011 р. ОСОБА_2 було визнано такою, що підлягає виселенню без надання іншого житлового приміщення з гуртожитку «Кристал» за адресою: м. Васильків, вул. 1-го Травня,4 ( кімнати № 101,103).

Крім того, рішенням виконавчого комітету Васильківської міської ради № 302 від 25.07.2017 р. ОСОБА_2 з сім’єю у складі 2 (двох) осіб (вона, чоловік було знято з квартирного обліку потребуючих поліпшення житлових умов.

Підставою для зняття з квартирного обліку слало поліпшення житлових умов наймача ОСОБА_2, яка згідно з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має на праві приватної власності квартиру № 109 за адресою: м. Васильків, вул. 1-го Травня, 12/1.

Вирішуючи спір по суті, суд, приймаючи до уваги вище встановлені обставини, враховує також наступне.

Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Аналогічне право на житло закріплене і у ст. 1 ЖК Української РСР.

Відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права, в тому числі право користування житлом.

Згідно із статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України», поняття «житло» не обмежується приміщеннями, в яких законно мешкають або які законно створені. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв'язків із конкретним місцем.

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення від 13.05.2008 р. у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» (McCann v. the United Kingdom), заява № 19009/04, п. 50), п.п. 40, 41 вказаного рішення Європейського суду від 02.12.2010 р.

У справі «Прокопович проти Росії» № 58255/00 встановлено, що тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

Відповідно до статті 310 ЦК України фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини четвертої статті 311 Цивільного кодексу України, фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК Української РСР, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Таким чином, чинне законодавство та практика Європейського суду з прав людини допускає обмеження права користування особи жилим приміщенням у виняткових випадках.

Так, відповідно до ч.1 ст. 109 ЖК УРСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках ,що загрожують обвалом.

З аналізу даних норм вбачається, що виселення з гуртожитку можливе лише у двох випадках: за добровільної згоди наймача або за рішенням суду.

Обґрунтовуючи подання даного позову, позивач зазначає, що будь-яких вимог від відповідача щодо дострокового, добровільного виселення з кімнати № 101 гуртожитку позивач ніколи не отримував та своєї згоди на це не надавав.

Крім того, в ході судового розгляду справи з досліджених доказів та пояснень свідків встановлено, що відповідач чинить перешкоди в проживанні позивача в спірній кімнаті гуртожитку та виселив позивача з займаного ним приміщення без його згоди з порушенням процедури виселення, а саме без рішення суду.

При цьому, суд критично ставиться на посилання представника відповідача як на підставу відмови в позові наявність заборгованості за комунальні послуги та не проживання позивача в гуртожитку в період з 2014 по 2017 р., оскільки це спростовується наявними в справі доказами та поясненнями свідків.

З урахуванням всіх вище встановлених, суд вважає, що обставини, на які посилається позивач при зверненні до суду з даним позовом знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи, а отже позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати понесені позивачем в сумі 640,00 грн., слід стягнути в рівних частинах з відповідачів на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 61,63,64,71, 72, 109,129 ЖК УРСР, ст. 47 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Васильківської міської ради Київської області, Виконавчого комітету Васильківської міської ради про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення до житлового приміщення - задовольнити.

Зобов’язати Васильківську міську раду та Виконавчий комітет Васильківської міської ради усунути перешкоди у його користуванні ОСОБА_1 кімнатою № 101, загальною площею 23,5 кв.м, в гуртожитку «Кристал», що в будинку № 4 по вул. 1-го Травня в м. Василькові Київської області, шляхом вселення ОСОБА_1 в кімнату 101, загальною площею 23,5 кв.м, в гуртожитку «Кристал», що в будинку № 4 по вул. 1-го Травня в м. Василькові Київської області та передачі йому ключів від даної кімнати.

Стягнути з Васильківської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 320,00 грн. судового збору.

Стягнути з Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 320,00 грн. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Л.М.Кравченко