Рішення № 78246368, 30.10.2018, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/3648/16-ц

Провадження № 2/362/232/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2018 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Кравченко Л.М.,

з участю секретарів – Шаблій Т.С., Сілецької М.О., Шевченко М.В., Яренко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що вона є спадкоємцем першої черги за законом своїх батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Як зазначає позивач, рішенням Апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2012 року, свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім'я ОСОБА_2 П'ятнадцятою Київською державною нотаріальною конторою 15 жовтня 2009 року, яке зареєстровано в реєстрі за №10-248, в частині спадкування 3/4 частин квартири АДРЕСА_1 - визнано недійсним, та за ОСОБА_1 визнано право власності на 3/4 частин вищезазначеної квартири.

Позивач просить визнати свідоцтво про право на спадщину видане на ім'я ОСОБА_2 П'ятнадцятою Київською державною нотаріальною конторою 15 жовтня 2009 року, в частині спадкування 1/4 частин квартири АДРЕСА_1 недійсним та визнати за позивачем право власності на зазначену частку спадкового майна, посилаючись на те, що ОСОБА_2 не вступила в управління та володіння спадковим майном, не подавала заяву в нотаріальну контору про прийняття спадщини після смерті батька.

Відповідач у встановлений ухвалою суду строк подала до суду відзив на позов, в якому зазначила, що вона не погоджується з обґрунтуванням позовних вимог, оскільки вона є спадкоємцем майна їхнього з позивачкою померлого батька – ОСОБА_3, та на її ім’я зареєстровано право власності на 1/4 частини квартири АДРЕСА_2. Окрім того, на думку відповідача, позивач пропустила строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, тому відповідач просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1

Позивач подала до суду відповідь на відзив, в якому зазначила, що доводи наведені відповідачем є безпідставними і не підлягають задоволенню, оскільки після смерті їхньої з відповідачем матері ОСОБА_4, померлої 13.07.2009 року, жоден із спадкоємців крім позивачки до нотаріальної контори у встановленому порядку і строки не звертався, також відповідач не вказує у чому полягає поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_4 Позивач у відповіді на відзив вказує, що нею не пропущено строк позовної давності встановлений ст. 257 ЦК України, оскільки з часу прийняття нею спадщини 09.10.2009 року та до цього часу в судах розглядається справа щодо спірної квартири. Тому позивач вважає, що вимоги відповідача, наведені у відзиву є безпідставними, не можуть бути взяті судом до уваги і не підлягають задоволенню.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, посилаючись на те, що ОСОБА_2 не вступила в управління та володіння спадковим майном, не подавала заяву в нотаріальну контору про прийняття спадщини після смерті батька.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позову, зазначивши, що відповідач є спадкоємцем майна померлого батька – ОСОБА_3, та на її ім’я зареєстровано право власності на 1/4 частини квартири АДРЕСА_2, а також представник відповідача просила застосувати строки позовної давності.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2012 року, свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім'я ОСОБА_2 П'ятнадцятою Київською державною нотаріальною конторою 15 жовтня 2009 року, яке зареєстровано в реєстрі за №10-248, в частині спадкування 3/4 частин квартири АДРЕСА_1 - визнано недійсним, та за ОСОБА_1 визнано право власності на 3/4 частин вищезазначеної квартири.

Вищезазначеним рішенням встановлено, що мати сторін ОСОБА_4 після смерті свого чоловіка ОСОБА_3, у встановленому ст. 549 ЦК України (1963 р.) порядку і строки прийняла спадщину, і таким чином, у відповідності зі ст. 548 ЦК України (1963 р.) стала власником 3/4 частини спірної квартири з моменту смерті ОСОБА_3 Мати сторін, ОСОБА_4 померла 13 липня 2009 року. ОСОБА_1 після смерті матері у встановлений законом строк звернулась із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори. Вказані правовідносини врегульовані ЦК України в ред. 2003 року.

Як вбачається із рішення Апеляційного суду Київської області від 18 квітня 2016 року та копії спадкової справи №1308 щодо померлого 19.02.2001 року, ОСОБА_3, відповідач в своїй заяві від 30 липня 2009 року про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яка належало померлому, вказувала на те, що крім неї, спадкоємців за законом та пережившої дружини немає.

Відповідно ч.1 ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно абзацу 3 п.27 постанови Пленуму ВС України за №7, іншими підставами можуть бути порушені, у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину, права інших осіб.

Відповідно п.7 постанови Пленуму ВС України за №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Нормами ст.321 ЦК України та ст.. 328 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно із ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті та згідно ч.2 ст.1268 цього Кодексу не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною 3 ст. 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

При цьому суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до правових позицій, викладених в постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 р. у справі № 6-116 цс 13 в порядку перегляду судових рішень у цивільних справах в звязку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, Верховний Суд України зазначив, що відповідно до ст. 261 ЦК Українипочаток перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Враховуючи, вищевикладене, суд вважає, що позивачем не пропущено строки позовної давності, тому підстав для відмови у задоволенні позову з підстав її пропуску немає.

Таким чином, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, враховуючи, що були порушені права позивача як спадкоємця після смерті батька ОСОБА_3, у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину виданого на ім'я ОСОБА_2 П'ятнадцятою Київською державною нотаріальною конторою 15 жовтня 2009 року, яке зареєстровано в реєстрі за №10-248, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та поновити права позивача шляхом визнання за нею права власності на 1/4 частини квартири АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом.

Відповідно до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати понесені позивачем слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 321, 392, 1216-1218, 1258, 1261, 1269, 1270, 1301 ЦК України, ст. ст. 12, 76 - 81, 223, 258, 259, 264 - 265, 268, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов – задовольнити.

Визнати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім'я ОСОБА_2 П'ятнадцятою Київською державною нотаріальною конторою 15 жовтня 2009 року, яке зареєстровано в реєстрі за №10-248, в частині спадкування 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 недійсним.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3, який помер 19 лютого 2001 року.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідент. код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, ідент. код. НОМЕР_2) судові витрати в розмірі 2 320,40 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 09.11.2018 р.

Суддя Л.М.Кравченко