Рішення № 78221076, 30.11.2018, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/2925/18

2/215/1665/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2018 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі: головуючого, судді - Демиденка Ю.Ю.

за участю: секретаря - Зоріної А.В.

розглянувши в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

05.07.2018 до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» до ОСОБА_1 з позовною заявою про стягнення боргу в розмірі 66099,62 грн.

В обґрунтування вказує, що відповідач уклав з ТОВ «Служба миттєвого кредитування» кредитний договір № 140218-102841 від 18.02.2014 на суму 2000 грн. Відповідно до Договору відповідач зобов’язаний повернути отримані кошти в розмірі 2000 грн., а також сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 560 грн., у строк до 03.03.2014. Разом з цим, в порушення договірних умов відповідач станом на 25.05.2018 не виконує свої зобов’язання, щодо повернення отриманих грошових коштів та відсотків за користування кредитом, у зв’язку з чим позивачем нараховані штрафні санкції – пеню у розмірі 61760 грн. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 66099,62 грн., яка включає сплачений ним судовий збір в розмірі 1779, 62грн.

Представник позивача надав суду письмову заяву про згоду на заочний розгляд справи.

Відповідач відзив на позов суду не надав.

Враховуючи зазначене, згідно з ч.4 ст.223, ст.280 ЦПК України суд вважає за можливим провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів .

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідач уклав з ТОВ «Служба миттєвого кредитування» кредитний договір № 140218-102841 від 18.02.2014 на суму 2000 грн. (а.с.4,5).

В порушення договірних умов відповідач не виконує свої зобов’язання, щодо повернення отриманих грошових коштів, тому станом на 25.05.2018 у нього утворилась заборгованість, яка складається з наступного: основний борг - в розмірі 2000 грн., відсотки за користування кредитом - в розмірі 560 грн., пеня відповідно до п.6.2 кредитного договору з розрахунку 2% за кожен день прострочення платежу - в розмірі 61760 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.10-36).

За змістом ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов’язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

На підставі ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1048, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та визначається залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.3 кредитного договору відповідач зобов’язаний повернути отримані кошти, а також сплатити відсотки за користування кредитом, у строк встановлений договором, у розмірі 2 % за кожен день користування кредитом.

Крім того, п. 6.2 кредитного договору передбачає, що у разі несвоєчасного повернення суми кредиту, до позичальника застосовуються штрафні санкції у виді неустойки-пені з розрахунку 2% від суми кредиту за кожен день прострочення платежу.

Оскільки відповідач своєчасно та належним чином свої зобов'язання по поверненню кредитних коштів позивачу не виконав, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі - 2000 грн. та заборгованість за процентам за користування кредитом у розмірі – 560 грн. підлягають задоволенню та стягненню з відповідача.

Разом з тим, позовні вимоги відносно стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданої позивачем, станом на 25.05.2018 розмір пені за кредитним договором складає 61760 грн.

Відповідно до ст.551 ч.3 ЦК України - розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати згідно Постанови № 5 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів,

що виникають із кредитних правовідносин», зокрема: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов’язання).

Крім того згідно ст.616 ч.2 ЦК України, суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності …не вжив заходів щодо їх зменшення.

Як встановлено судом, з позовом до суду позивач звернувся 05.07.2018 більше ніж через 4 роки після прострочення відповідачем виконання зобов’язання щодо погашення кредиту, не надав доказів попередження відповідача про заборгованість, тобто вчасно не вжив заходів для зменшення розміру неустойки та штрафу.

Відтак суд, з урахуванням висновків рішення Конституційного суду України від 11 липня 2013 року № 7-РП/2013, з огляду на те, що розмір пені значно перевищує розмір боргу, вважає можливим зменшити розмір пені до розміру суми боргу за тілом кредиту, а саме з 61760 грн. до 2000 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за кредитним договором.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Але, окрім судового збору в розмірі 1762 грн., позивач включив до судових витрат комісію банку в сумі 17 грн. 62 коп., що була сплачена позивачем банку за перерахування судового збору.

За положеннями ст. 133 ЦПК України, до судових витрат, окрім судового збору, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Тобто, комісія банку або іншої фінансової установи за перерахування коштів судового збору законом не віднесено до судових витрат, а тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача лише суму судового збору, що була сплачена позивачем за подання позову в розмірі 1762 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 549, 610, 612, 625, 1048, 1050 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 10, 12, 19, 141, 263, 265, 273, 274, 280-282, 284 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» до ОСОБА_1 про стягнення боргу – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» (місцезнаходження за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сорок років Рад. УкраїниАДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 38839217) заборгованість за кредитним договором в розмірі 4560 грн. (чотири тисячі п’ятсот шістдесят гривень), яка складається з наступного: 2000 грн. - заборгованість за кредитом; 560 грн. - заборгованість за процентам за користування кредитом; 2000 грн. - заборгованість за пенею.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування».

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

СУДДЯ: