Рішення № 7819143, 25.01.2010, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2-480/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Горбань Н.І. при секретарі Мамусу М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ВАТ “УніКредит Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

ВСТАНОВИВ:

15 липня 2009р. позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитними договорами в сумі 1014683,62 грн. Позивач мотивував позовні вимоги тим, що на підставі договору про іпотечний кредит № MRTG-000000009784 від 14.12.2007р. (надалі кредитний договір № 1) та договору № S11-0000000000984 “Кредит на авто” від 14.02.2007р. (надалі кредитний договір № 2) з ОСОБА_1 було надано позивачем кредити, а саме: згідно кредитного договору № 1 в сумі 1010000,00 грн. строком до 14.12.2027р. із сплатою 6% річних з цільовим призначенням на придбання квартири № АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 14.12.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим № 292-к, та згідно кредитного договору № 2 в сумі 83300,00 грн. строком до 14.02.2012р. зі сплатою 13,5 % річних з цільовим призначенням на придбання транспортного засобу марки Mitshubishi, модель Lancer, червоного кольору д. н. з. НОМЕР_2, номер шасі НОМЕР_3, згідно договору купівлі-продажу № 62 від 25.01.2007р. Графік погашення кредитів сторони погодили у додатках № 1 до кредитних договорів.

Згідно п. п. 5.3.1, 5.3.2 кредитного договору № 1 та п. 1.1 кредитного договору № 2 відповідач взяв на себе обовязок належним чином виконувати зобовязання за кредитними договорами, повернути кредити, вчасно сплачувати проценти за користування кредитами, сплачувати штрафні санкції у строки та на умовах, визначених кредитними договорами.

Відповідно до п. п. 2.6 - 2.8 кредитного договору № 1 позивач та відповідач погодили, що позивач має право змінити розмір плати за користування кредитом, направивши відповідачу рекомендованою поштою або вручивши особисто з відміткою про отримання/вручення відповідне повідомлення з зазначенням нової процентної ставки та проект додаткового договору про зміну процентної ставки за 60 календарних днів до моменту введення її у дію.

У випадку, якщо відповідач погодиться із зміненим розміром плати за користування кредитом, останній зобовязаний підписати надані позивачем додаткові договори до кредитного договору № 1 і повернути їх позивачу у десятиденний строк з моменту отримання повідомлення. У випадку, якщо відповідач не погодиться із зміненим розміром плати за користування кредитом або залишить таку пропозицію без розгляду та відповіді протягом 10 календарних днів з моменту її отримання, відповідач зобовязаний в місячний строк з моменту отримання повідомлення достроково повернути банку існуючу заборгованість за кредитом та сплатити усі нараховані проценти за період фактичного користування кредитом та інші платежі, визначені кредитним договором № 1, в повному обсязі.

Аналогічна домовленість позивача та відповідача міститься в п. 4.3.5 кредитного договору № 2 з єдиною відмінністю у терміні прийняття рішення щодо введення нового розміру процентної ставки у дію, а саме: за 30 календарних днів до моменту введення її у дію.

20.05.2009р. Правління УніКредит Банку ТзОВ шляхом затвердження постанови № 226 прийняло рішення встановити процентну ставку на рівні 25 % річних у гривні по іпотечному та авто кредиту відповідача, а саме по кредитному договору № 1 з 2 серпня 2009р. та кредитному договору № 2 з 3 липня 2009р.

29 травня 2009р. відповідачу були особисто вручені два повідомлення з проектами відповідних додаткових угод до кредитних договорів, а саме: повідомлення про підвищення процентної ставки по кредитному договору № 1 з проектами відповідних додаткових угод та повідомлення про підвищення процентної ставки по кредитному договору № 2 з проектами відповідних додаткових угод, що підтверджується відміткою про вручення та особистим підписом відповідачки.

Протягом 30 днів з моменту отримання зазначених документів, тобто з 29.05.2009р., відповідач на виконання умов кредитних договорів достроково не повернув позивачу існуючу заборгованість за кредитним договором № 1 та кредитним договором № 2, не сплатив усі нараховані проценти за період фактичного користування кредитами та інші платежі, визначені укладеними з нею кредитними договорами, в повному обсязі.

Відповідач 9.06.2009р. листами за № № 118-а та 119-а від 9.06.2009р. повідомила позивача про власну відмову від підписання додаткових угод до кредитних договорів щодо підвищення розміру процентних ставок.

Пункти 4.3 та 5.2.2 кредитного договору № 1 та пункти 3.5 та 4.3.6 кредитного договору № 2 передбачають, що позивач має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані проценти за користування кредитом та штрафні санкції, у випадку невиконання позичальником умов відповідних кредитних договорів.

Оскільки відповідач порушив умови кредитних договорів, то повинен сплатити позивачу несплачену суму заборгованості за кредитними договорами достроково.

Розмір несплаченої заборгованості відповідача за кредитними договорами, що стягується позивачем достроково, та визначається несплаченими сумами основного боргу згідно графіків погашення кредитів станом на 13 липня 2009р. складає згідно кредитного договору № 1 - 968408,12 грн. та кредитного договору № 2 - 46275,50 грн., що в загальному становить 1014683,62 грн.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просить суд стягнути заборгованість по кредитних договорах згідно розрахунку в сумі 1014683,62 грн., сплачений судовий збір в сумі 1700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 252 грн.

Відповідачка та її представник в судовому засіданні позов не визнали. Пояснили суду, що дійсно 14.12.2007р. відповідачка уклала договір про іпотечний кредит з позивачем для придбання квартири № 31 будинку № 17 по Стратегічному шосе в м. Києві, зобовязалася повернути кредит в сумі 1010000,00 грн., а також сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 6,0 % річних та інші обовязкові платежі строком на 20 років. 14.02.2007р. між ними було укладено кредитний договір “Кредит на Авто”, відповідно до якого їй було надано кредит в сумі 83300 грн. строком до 14 лютого 2012р. із сплатою 13,5 % річних на придбання автомобіля марки Mitshubishi, модель Lancer, червоного кольору д. н. з. НОМЕР_2, номер шасі НОМЕР_3, згідно договору купівлі-продажу № 62 від 25.01.2007р. На підставі додаткової угоди № 1 від 3.09.2007р. про зміну процентної ставки до договору “Кредит на Авто” від 14.02.2007р. процентна ставка за користування кредитом була встановлена 5,5 % річних.

29.03.2009р. відповідачці було особисто вручено два повідомлення від позивача за № № 774-п та 775-п від 20.05.2009р. В повідомленні за № 774-п було зазначено, що на підставі постанови Правління УніКредит Банку від 10.05.2009р. з 3 липня по кредитному договору № 2 встановлена нова процентна ставка у розмірі 25 % річних. Вона також отримала два примірники додаткової угоди до кредитного договору № 2 щодо встановлення нової процентної ставки. Повідомлення № 775-п аналогічного змісту стосувалося кредитного договору № 1, що на підставі постанови Правління Унікредит Банку від 10.05.2009р. з 2 серпня 2009р. по кредитному договору № 1 встановлена нова процентна ставка у розмірі 25 % річних та додано два примірники додаткової угоди до кредитного договору № 1 щодо встановлення нової процентної ставки.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може буди збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Вважають, що на даний момент у позивача відсутні правові підстави для збільшення в односторонньому порядку процентної ставки по договору, тому вимога позивача про дострокове повернення кредитів по кредитних договорах за № 1 та № 2 є безпідставною та необгрунтованою. Відповідачка вчасно сплачувала виплати по кредитах та проценти за користування кредитами, тому заборгованості перед позивачем немає.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 14.12.2007р. позивач уклав договір про іпотечний кредит № MRTG-000000009784 з ОСОБА_1, відповідно до якого вона взяла на себе зобовязання повернути наданий позивачем кредит у розмірі 1010000,00 грн. і сплатити відсотки в розмірі 6,0 % річних протягом 20 років з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 14.12.2027р. на придбання квартири № АДРЕСА_1 (а. с. № 20-28).

14.02.2007р. між ними було укладено кредитний договір “Кредит на Авто”, відповідно до якого ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 83300 грн. строком до 14 лютого 2012р. із сплатою 13,5 % річних на придбання автомобіля марки Mitshubishi, модель Lancer, червоного кольору д. н. з. НОМЕР_2, номер шасі НОМЕР_3, згідно договору купівлі-продажу № 62 від 25.01.2007р. На підставі додаткової угоди № 1 від 3.09.2007р. про зміну процентної ставки до договору “Кредит на Авто” від 14.02.2007р. процентна ставка за користування кредитом була встановлена 5,5 % річних (а. с. № № 31-37).

Згідно постанови правління УніКредит Банку ТзОВ від 20.05.2009р. встановлено процентну ставку на рівні 25 % річних у гривні по іпотечному та авто кредиту ОСОБА_1 відповідно з 2 та 3 серпня 2009р. (а. с. № 43).

20.05.2009р. на адресу відповідачки направлено листи за № № 774-п та 775-п про зміну процентної ставки по кредитних договорах у розмірі 25 % річних з 2 серпня 2009р. по договору іпотечного кредиту та з 3 серпня 2009р. по автокредиту (а. с. № № 45, 46).

5.06.2009р. відповідачкою було надано відповіді на листи, в яких вона інформувала позивача про свою відмову від підписання проекту додаткової угоди щодо збільшення процентної ставки (а. с. № № 47, 48).

Станом на 13.07.2009р. заборгованість по іпотечному кредиту складає 968408,12 грн., а по кредиту на авто складає 46275,50 грн., що підтверджується довідками банку, чого не заперечує представник позивача (а. с. № № 100, 101).

Пунктом 2.6 іпотечного договору передбачено, що сторони погоджуються з тим, що банк має право змінити розмір плати за користування кредитом, направивши позичальнику рекомендованою поштою або вручивши особисто з відміткою про отримання/вручення відповідне повідомлення з зазначенням нової процентної ставки та проект додаткового договору про зміну процентної ставки за 60 календарних днів до моменту введення їх у дію.

Відповідно до п. 2.8 іпотечного договору, якщо позичальник не погодиться із зміненим розміром плати за користування кредитом або залишить таку пропозицію без розгляду та відповіді протягом десяти календарних днів з моменту її отримання, позичальник зобовязаний в місячний строк з моменту отримання повідомлення достроково повернути банку існуючу заборгованість за кредитом та сплатити усі нараховані проценти за період фактичного користування кредитом та інші платежі, визначені цим договором, в повному обсязі.

Згідно п. 4 іпотечного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового погашення кредиту у разі незгоди позичальника з пропозицією банку про зміну процентної ставки за користування кредитом та не підписання ним додаткового договору згідно умов цього договору.

Аналогічного змісту п. п. 4.2.8 та 4.3.5 містяться у кредитному договорі на авто.

Посилання відповідачки та її представника на норми ст. 1056-1 ЦК України не є обгрунтованими, тому що на момент укладення вищевказаних договорів стаття 1056-1 (проценти за кредитним договором) не діяла, а була прийнята Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку” від 12 грудня 2008р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач діяв у відповідності до умов укладених з відповідачкою кредитних договорів, з якими відповідачка на той час погоджувалася, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитними договорами є обгрунтовані та підлягають задоволенню в сумі, яка зазначена в довідках банку, а саме: 947014,85 грн. + 36139,54 грн. = 983154,39 грн.

Згідно ст. ст. 79, 81, 88 ЦПК України з відповідачки слід стягнути судовий збір в сумі 1700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 252 грн.(а. с. № № 1, 2).

На підставі викладеного, ст. ст. 509, 1048-1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 79, 81, 88, 212-215, 218 ч. 1 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ВАТ УніКредит Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, 29.08.1980р. народження, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ВАТ УніКредит Банк (43016, Волинська область, м. Луцьк, вул. Данила Галицького 14, коррахунок № 32005108701 в НБУ по Волинській області, МФО 303536, код ЄДРПОУ 21753123) заборгованість в сумі 983154 (девятсот вісімдесят три тисячі сто пятдесят чотири) грн. 39 коп., судовий збір в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 252 (двісті пятдесят дві) грн. 00 коп., а всього 985106 (девятсот вісімдесят пять тисяч сто шість) грн. 39 коп.

Рішення може бути оскарженим в Апеляційний суд м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: