Рішення № 7818574, 18.08.2009, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-2706/2009

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2009 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Маймур Ф.Ф.,

при секретарі – Чоха К.О.,

за участю : позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

23.02.2009 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» про стягнення коштів. (а.с. 5-7)

Позивач у позовній заяві, з урахуванням уточнених позовних вимог, та у судовому засіданні посилався на те, що 13.01.2009 року між позивачем та відповідачем був укладений договір банківського вкладу № 1014/0305337000292001, за умовами якого відповідач прийняв від позивача грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн. строком до 14.02.2009 року. 16.02.2009 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо повернення належних позивачу коштів, однак відповідач відмовив йому у поверненні депозитного вкладу, посилаючись на призначення тимчасового адміністратора та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, чим порушив умови укладеного між позивачем та відповідачем договору та вимоги чинного законодавства, а тому позивач просив суд стягнути з відповідача суму вкладу у розмірі 10 000,00 грн., проценти по вкладу за процентною ставкою 22% починаючи з 15.02.2009 року по день ухвалення рішення, суму індексу інфляції починаючи з 15.02.2009 року по день ухвалення рішення, у рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 грн. та покласти на відповідача судові витрати. (а.с. 2-4, 23-26)

У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду заперечення проти позову, просив суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що сума вкладу не була повернута позивачу у зв’язку із оголошенням мораторію на задоволення вимог кредиторів, крім того відповідач не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов’язань у разі оголошення такого мораторію, нарахування процентів на вклад після 14.02.2009 року не передбачено умовами договору банківського вкладу, а підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні. (а.с. 37-38)

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлено, що 13.01.2009 року між позивачем та відповідачем був укладений договір банківського вкладу «Капітал» № 1014/0305337000292001, що підтверджується копією зазначеного договору. (а.с. 14)

За умовами пп. 1.1. укладеного між позивачем та відповідачем договору відповідач приймає від позивача грошові кошти в сумі 10 000, 00 грн. на строк з 13.01.2009 року по 14.02.2009 року. Відповідно до пп. 2.1.1. договору підтвердження одержання відповідачем вкладу оформлюється видачею відповідачем квитанції та/або виписки з депозитного рахунку.

Підпунктом 2.1.5. укладеного між сторонами договору передбачено обов’язок відповідача повернути вклад повністю у дату повернення, якою є 14.02.2009 року, підпунктом 2.4.3 договору передбачено кореспондуюче право позивача на отримання вкладу у вказаний строк.

Відповідно до п. 3.1. укладеного між сторонами договору проценти на вклад нараховуються від дня, наступного з датою внесення (13.01.2009 року) вкладу на депозитний рахунок, до дня, який передує даті повернення (14.02.2009 року) вкладнику аюо списанню з депозитного рахунка з інших підстав. (а.с. 14)

Судом також встановлено, що 13.01.2009 року на виконання умов укладеного з відповідачем договору, позивачем були внесені грошові кошти на відкритий відповідачем за умовами договору рахунок у розмірі 10 000,00 грн., ці обставини підтверджуються копією квитанції від 13.01.2009 року № 1014/99 та не заперечувалися представником відповідача у судовому засіданні. (а.с. 15)

У судовому засіданні було встановлено, що 16.02.2009 року та 17.02.2009 року позивач звертався до відповідача із заявами, у яких просив відповідача видати йому депозитний вклад у розмірі 10 000, грн. у зв’язку із закінченням строку дії договору, що підтверджується копіями зазначених заяв із відмітками відповідача про її прийняття. (а.с. 16-17)

Судом також встановлено, що у відповідь на звернення позивача відповідач надіслав йому листа від 17.02.2009 року за № 974, яким повідомив позивача про призначення у банку тимчасового адміністратора та запропонував позивачу розглянути можливість укладення нового договору банківського вкладу що підтверджується копією зазначеного листа. (а.с. 18)

У судовому засіданні встановлено, що відповідачем було сплачено, а позивачем отримано суму процентів по депозитному вкладу згідно договору банківського вкладу нарахованих за період з 14.01.2009 року по 13.02.2009 року, ці обставини не заперечувалися позивачем у судовому засіданні.

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Конституції України, Цивільного кодексу України (2003 року), Закону України «Про банки і банківську діяльність», умовами укладеного між ними договору.

Статтею 41 Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу приписів ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За змістом ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

В силу п. 2 ч. 3, а також ч. 5 ст. 85 зазначеного Закону протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування моральної шкоди.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, та вирішуючи вимоги позивача до відповідача про стягнення суми банківського вкладу, суд виходив з того, що підставою для виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем є договір банківського вкладу «Капітал» № 1014/0305337000292001 від 13 січня 2009 року. Факт внесення позивачем грошових коштів на депозитний рахунок та факт звернення позивача до відповідача із заявою про видачу депозитних коштів підтверджується матеріалами справи, при цьому, суд бере до уваги, що повернення вкладу банком на вимогу вкладника є не правом, а обов’язком банку, регламентованим в імперативному порядку нормами діючого законодавства України, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вирішуючи вимоги позивача до відповідача про стягнення процентів по вкладу за процентною ставкою 22% починаючи з 15.02.2009 року по день ухвалення рішення, суд виходив із того, що умовами укладеного між сторонами договору визначено відповідний проміжок часу, протягом якого відповідач зобов’язаний нараховувати позивачу проценти на депозитний вклад, при цьому у розмірі та на умовах визначених договором банківського вкладу, а тому, враховуючи, що нарахування процентів на депозитний вклад умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору банківського вкладу з 15.02.2009 року не передбачено, а розмір процентної ставки 22% позивачем не обґрунтований, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Вирішуючи вимоги позивача до відповідача про стягнення суми індексу інфляції починаючи з 15.02.2009 року по день ухвалення рішення суд виходить з того, що норми Закону України «Про банки і банківську діяльність» по відношенню до норм Цивільного кодексу України є спеціальними нормами, які регулюють правовідносини, зокрема між, учасниками на фінансовому ринку, відтак до спірних правовідносин в цій частині мають застосовуватися норми спеціального Закону, відповідно до яких в період дії мораторію на відповідача не може бути покладено відповідальність за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Вирішуючи вимоги позивача до відповідача про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору банківського вкладу відшкодування моральної шкоди як міра відповідальності відповідача за порушення зобов’язань, передбачених таким договором, не встановлена, а тому суд приходить до висновку, що позивачу у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ст. 88 ЦПК України та враховуючи результат вирішення справи, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача у рахунок повернення судових витрат 130,00 грн.. (а.с. 2-4)

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 321, 509, 526, 611, 1058, 1060 ЦК України (2003 р.), ч. 2 ст. 58, п. 2 ч. 3 ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 10, 11, 60, 84, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Леніна, 39, код ЄДРПОУ: 19357325) на користь ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1) у рахунок повернення вкладу за договором банківського вкладу № 1014/0305337000292001 від 13 січня 2009 року 10 000 (десять тисяч) гривень, у рахунок повернення судових витрат 130 грн., а разом 10 130 (десять тисяч сто тридцять) грн. 00 коп.

ОСОБА_1 у задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити .

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, та подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду, також апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жотвневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду, без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Ф.Ф. Маймур