Ухвала суду № 78157961, 27.11.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6067/18

УХВАЛА

27 листопада 2018 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П., розглянувши заяву Лиманського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про заміну сторони виконавчого провадженні, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшло заява Лиманського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про заміну сторони виконавчого провадженні.

У вказаній заяві Лиманський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області просить суд замінити сторону (стягувана) у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису № 23, що видав Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревіч О.М. 30.01.2017 року про стягнення заборгованості по кредитному договору з ОСОБА_2, на користь Товариство з обмеженою відповідальністю» Факторингова компанія» Рантьє» у сумі 29883,33 грн. на Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс», ідентифікаційний код юридичної особи 39691431 що зареєстрована за адресою: 01004, м. Київ, Печерський район, вулиця Велика Васильківська будинок 23-Б м.

В обґрунтування звернення до Одеського окружного адміністративного суду із вказаною заявою Лиманський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області зазначає, що у Лиманському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на примусовому виконанні перебуває виконавчий напис №23, що видав приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревіч О.М. 30.01.2017 року про стягнення заборгованості по кредитному договору з ОСОБА_2, на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія» Рантьє» у сумі 29883,33 грн. Виконавче провадження по виконавчому напису №23, що видав Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревіч О.М. 30.01.2017 року про стягнення заборгованості по кредитному договору з ОСОБА_2, на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія» Рантьє» у сумі 29883,33 грн. відкрито 28.08.2017 року 25.04.2017 року.Проте, 28.02.2018 року до відділу надійшла заява, від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» директор ОСОБА_3 в якій заявник просить звернутися до суду з поданням про заміну сторони виконавчого провадження з підстав того, що 28.02.2018 року між ТОВ «Факторингова компанія «Рантьє» було укладено договір факторингу №28/02-1. Згідно з умовами Договору факторингу ТОВ ФК Рантьє відступило (передало у власність) ТОВ «Нью Файненс Сервіс» (новому кредитору) з 28.02.2017 року а Фактор , відповідно до договору набув право грошової вимоги за кредитним договором вимоги кредитного договору про відступлення право вимоги. З таких підстав заявник просить задовольнити його заяву.

Відповідно до ч.1 ст.379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Згідно з ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

З наданої заяви вбачається, що виконавче провадження відкрито на підставі виконавчий напис №23, що видав приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревіч О.М. 30.01.2017 року про стягнення заборгованості по кредитному договору з ОСОБА_2, на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія» Рантьє» у сумі 29883,33 грн.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з ч.1 ст.1 КАС України кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст.379 КАС України зазначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Як вбачається із заяви Лиманського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області заявник просить здійснити заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису №23, що видав Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревіч О.М., а не на підставі судового рішення в адміністративній справі, а тому вказана заява не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Суд зазначає, що ч.1 ст.442 ЦПК України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що вказана заява про заміну стягувача у виконавчому провадженні належить до розгляду у місцевому загальному суді в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі Суд) від 20.07.2016 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №29458/04, №29465/04) зазначено, що відповідно до прецидентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v.Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо, позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч.6 ст.7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття провадження та розгляду вказаної заяви у порядку адміністративного судочинства та необхідності відмови у розгляді заяви Лиманського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про заміну сторони виконавчого провадженні.

Керуючись ст.ст.1, 2, 6, 7, 170, 171, 243, 248, 379 КАС України, суддя -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження для розгляду заяви Лиманського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про заміну сторони виконавчого провадженні.

Роз'яснити Лиманському районному відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, що дане питання підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у загальному місцевому суді.

Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.

Порядок і строки оскарження ухвали визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Суддя П.П.Марин