Постанова № 7812890, 04.02.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2010 р.Справа № 8/217/09

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів: Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Волощук О. О.,

за участю представників:

ПВКФ “Пані Крістіна” –Костроміна О.М.,

ТОВ “Водній мир” - не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу ПВКФ “Пані Крістіна”, м. Херсон, на рішення господарського суду Миколаївської області від 02.11.2009 р. у справі №8/217/09 за позовом ПВКФ “Пані Крістіна”, м. Херсон до ТОВ “Водній мир”, м. Миколаїв про стягнення 13849 грн. 31 коп.,

ВСТАНОВИЛА:

31.08.2009 р. (вх. №5018) у господарському суді Миколаївської області ПВКФ “Пані Крістіна” (далі-позивач) пред'явлено позов до ТОВ “Водній мир” (далі-відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь 11456,66 грн. основного боргу та штрафні санкції в сумі 2 392,65 грн., а також судові витрати у розмірі 138,50 грн. державне мито та ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн. Позивач також просив суд вжити заходів щодо забезпечення позову шляхом накладання арешту на розрахункові рахунки відповідача (а.с.2-3). Свої вимоги позивач мотивував наступним.

В період з січня місяця 2008 року по 17.12.2008 р. між позивачем та відповідачем склались відносини купівлі-продажу продовольчих товарів торгівельної марки “Пані Крістіна”, “Ноlіdау”, відповідно до яких позивач продав відповідачеві продовольчі товари на підставі Договору №114/ЛК від 01.01.2008 р., але з грудня місяця у відповідача виник борг за накладними №РН-0003741 від 12.12.2008 р. (частково сплачено), №РН-0003745 від 12.12.2008 р., №РН-0003798 від 17.12.2008 р., №РН-0003832 від 19.12.2008 р., № РН-0003833 від 19.12.2008 р., №РН-0000075 від 13.01.2009 р., №РН-0000076 від 13.01.2009 р., №РН-0000083 від 14.01.2009 р., №РН-0000149 від 21.01.2009 р. на загальну суму 12 671,77 грн. з яких було сплачено тільки 1215,11 грн. Відповідач не виконав своїх зобов'язань та сплатив частково вартість отриманих продовольчих товарів, що підтверджується банківськими виписками. Сума основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 11 456,66 грн., що підтверджується узгодженим Актом звірки взаєморозрахунків з 01.03.2009 р по 31.03.2009 р. Приймаючи до уваги, що між позивачем та відповідачем, термін виконання зобов'язання по сплаті грошових коштів за продовольчі товари був встановлений в тиждень 7 (сім) днів та те, що він був прострочений в 212 днів, позивач направив претензію з проханням розрахуватись за отриманий товар, також звертався і з проханням до керівництва, бухгалтера, представників про сплату заборгованості, але до цього часу ні відповіді на претензію про сплату заборгованості ні виконання зобов'язання з боку відповідача не надійшло. В обґрунтування позову позивач також послався на ст.ст. 2, 12, 54, 66, 67, 216-218, 220,224, 229,230,231 ГПК України, ст. ст. 525, 692, 610-612, 623, 625 ЦКУ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.09.2009 р. порушено провадження у справі (а.с.1).

12.10.2009 р. судом залучено до справи заперечення відповідача на позов (а.с. 62), в якому він просив суд відмовити в задоволенні позову повністю посилаючись на те, що заборгованість відповідача складає 11456,91 грн.. Термін договору укладеного з позивачем закінчився 31.12.2009 р.. У січні 2009 р. позивач поставив відповідачу товар на суму 7051,10 грн.. Таким чином, термін сплати за цей товар не встановлено. Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо термін слати не встановлено, то оплата за такий товар відбувається на протязі 7 днів з моменту отримання вимоги про сплату. Відповідач такої вимоги не отримував, таким чином, термін сплати за цей товар не настав.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 02.11.2009 р. (суддя Гриньова-Новицька Т.В.) в позові відмовлено . Таке рішення суд обґрунтував наступним. Всього за накладними позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 12671 грн. 77 коп. Товаротранспортними накладними №52213 від 12.12.2008 року та №52481 від 19.12.2008 р. підтверджено повернення товару відповідачем на загальну суму 29 грн. 45 коп. З наданих позивачем банківських витягів за період 01.12.2008 р. по 16.01.2009 р. вбачається, що відповідач перерахував позивачеві 30 667 грн. 42 коп., що значно перевищує вартість товару поставленого за наданими позивачем до справи накладними. Позивачем були надані первинні бухгалтерські документи, що підтверджують наявність боргу у сумі 11456 грн. 66 коп., проте нових доказів позивач не надав. Існування боргу в сумі 11456 грн.66 коп. він намагається довести численними актами звірки взаєморозрахунків, проте з них вбачається, що борг утворився за відповідачем з невизначеного часу, наприклад на 01.01.2009 року він складав 18527 грн. 98 коп., на 01.12.2008 року –25110 грн. 10 коп. Відповідно до чинного законодавства акт звірки –це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність грошових зобов’язань сторін підтверджується первинними документами, які, згідно зі ст. 1 ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Саме такі первинні документи, а не складені на їх підставі акти звірки взаєморозрахунків, виступають належними доказами на підтвердження факту здійснення тієї чи іншої господарської операції. Первинними бухгалтерськими документами наявність боргу у зазначених сумах позивачем не підтверджена. Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідач визнає існування боргу в сумі 11456 грн. 91 коп., проте згідно зі ст. 43 ГПК України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов’язковими.

Не погоджуючись із вищезазначеним судовим рішенням, позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати це рішення та прийняти нове рішення по цій справі (не зазначивши у скарзі яке саме), з тих підстав, що при ухваленні рішення судом було порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки суд не прийняв до уваги підтвердження на судовому засіданні відповідачем отримання товару на суму боргу 11 456,91 грн., підписані акти взаєморозрахунків відповідно до умов договору та видаткових накладних на отримання товару. Відповідно до п. 5.9. Договору № 114/ЛК від 01.01.2008 р. - по результатам діяльності за календарний місяць сторони зобов'язались проводити звірення взаєморозрахунків, результати яких оформлюються відповідним Актом. Дані підтвердженні сторонами в Акті звірення є підставою для остаточних розрахунків. Факт підписання Актів звірок та накладних є істотною обставиною за Договором, яке є встановленням настання зобов'язання щодо оплати поставленого товару. Також, на виконання ухвали від 13.11.2009 р. на судовому засіданні були надані представником затребувані документи, а саме: видаткові накладні, акт взаєморозрахунків та банківські виписки підтверджуючи оплату товару поставленого раніше, а також часткову оплату за поставлений відповідачем товар 12.12.2008 р. за накладною № 3741, які були прийняті на судовому засіданні, але 19.11.2009 р. замовним листом повернуті на адресу позивача. Позивач також зазначив, що в судовому засіданні після закінчення розгляду справи в порушення вимог ст. 85 ГПК України суддею не було оголошено рішення, ні його резолютивну та вступну частини, тобто його було введено в оману щодо результатів розгляду справи. В обґрунтування апеляційної скарги позивач послався на ст.ст. 91,92,93,94,103,104 ГПК України. Крім того позивач заявив клопотання про відновлення строку на звернення до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.12.2009 р. скаржнику (позивачу) відновлено процесуальний строк для подачі апеляційної скарги, її прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.01.2010 р. о12.30, про що учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання 21.01.2010р. відповідача та необхідністю витребування у позивача додаткових доказів та розрахунків ухвалою суду від 21.01.2010р. розгляд справи було відкладено на 04.02.2010р. та витребувані у позивача додаткові докази і розрахунки, про що учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

Оскільки представник позивача (скаржника) не заявив клопотань про технічну фіксацію судового засідання, така фіксація, відповідно до ст. 81-1 ГПК України, не здійснювалась, але вівся протокол судового засідання.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився (вдруге), хоча був повідомлений належним чином про місце, день і час розгляду справи, про причини неявки суд не сповістив, клопотань про відкладення розгляду справи не надав і судова колегія, враховуючи думку представника скаржника, прийняла рішення про розгляд справи за його відсутністю.

Представник скаржника (позивача) в усних поясненнях, наданих апеляційному суду, підтримав скаргу і просив її задовольнити на викладених у ній підставах, скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове яким задовольнити позов з урахуванням наданих суду апеляційної інстанції розрахунків.

За згодою представника скаржника, згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення представника скаржника, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини справи, наявні у ній докази (в т.ч. надані скаржником на вимогу апеляційної інстанції), відповідність викладеним в рішенні висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Відмовляючи у задоволені позову місцевий суд послався на те, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму меншу ніж відповідач сплатив йому. Водночас суд зазначив, що надані позивачем первинні документи підтверджують наявність заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 11456 грн. 66 коп., однак з цих документів вбачається, що борг утворився у відповідача перед позивачем з невизначеного часу. Суд також не взяв до уваги визнання відповідачем наявність у нього заборгованості перед позивачем в сумі 11456 грн. 91 коп.

Проте судова колегія не може погодитись з таким висновком місцевого суду та вважає його помилковим, оскільки його зроблено без врахування фактичних обставин справи та наявній у ній доказів і всебічного аналізу цих обставин та доказів.

Так, як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем існували тривалі договірні стосунки, щодо постачання позивачем відповідачу продовольчих товарів.

Сторони також уклали 01.01.2008р. договір №114/ЛК (далі Договір) строком дії до 31.12.2008р. згідно до умов якого позивач зобов’язувався поставити відповідачу продовольчі товари, а останній прийняти його та оплатити протягом наступного тижня за товар реалізований протягом попереднього тижня. Сторони також передбачили, що щомісячно складаються акти звірки взаєморозрахунків і дані зазначені в цих актах є підставою для остаточних розрахунків. Крім того, умовами договору сторони передбачили штрафні санкції за несвоєчасну оплату відповідачем поставленого йому товару.

З матеріалів справи вбачається, а саме з наданого позивачем розрахунку (а.с.127 т.1), що на момент укладення вказаного договору відповідач мав перед позивачем заборгованість за поставлений товар за попередніми правочинами в сумі 15826,35 грн.

Слід зазначити, що відповідач не спростував наявність вказаної заборгованості станом на 01.01.2008р. тобто на момент укладання Договору і не надав суду доказів які б підтверджували відсутність цієї заборгованості.

З наданих позивачем документів, а саме розхідних накладних, які відповідно до приписів Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” є первісними документами які підтверджують здійснення господарської операції, вбачається, що в період дії вищевказаного договору позивач поставив відповідачу на протязі 2008 року товару на загальну суму 122 212 грн. 01коп., а відповідач оплатив цей товар лише часткового і мав заборгованість станом на 01.01.2009 р. (з урахуванням вартості повернутого товару) в сумі 18527 грн. 98коп. Наявність вказаної заборгованості також підтверджується, наявними у матеріалах справи актами звірки підписаними сторонами.

З викладеного вбачається, що відповідач у порушення умов договору неналежним чином виконав свої зобов’язання за договором.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання відповідно до ст.625 ЦК України на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення та три проценти річних від простроченої суми, щодо своєчасної оплати товару і відповідно у позивача є правові підстави вимагати стягнення з нього заборгованості.

Враховуючи викладене позивач має всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача заборгованості за договором з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, 3% процентів річних від простроченої суми, а також передбаченої умовами договору пені.

З матеріалів справи вбачається, що після закінчення дії вказаного договору позивач на протязі 2009р. продовжував поставляти відповідачу товар, а останній приймати та частково оплачувати його. Ці поставки здійснювались без укладання письмового договору, тобто вони були позадоговірними і відповідно, щодо них не було встановлено строків оплати поставленого товару та штрафні санкції за їх прострочення.

Матеріали справи свідчать, що на час звернення позивача до суду з позовом та розгляду справи в суді, заборгованість відповідача перед позивачем за товари поставлені на протязі 2008р. за вказаним договором та по позадоговірним поставкам в 2009 р. з урахування заборгованості станом 01.01.2008 р. складає -11456,66 грн. Слід значити, що відповідач у відзиві на позов визнав наявність вказаної заборгованості, однак місцевий суд не врахував цього факту, хоча наявність заборгованості підтверджена позивачем належними доказами і не спростована визнається відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направляв відповідачу претензію щодо оплати заборгованості, в т.ч. по позадоговірним поставкам.

Відповідно до ст.530 ЦК України у разі коли умовами правочину не встановлені строки виконання зобов’язання кредитор має право вимагати виконання його у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Враховуючи викладені обставини, судова колегія дійшла до висновку, що строк оплати за товар поставлений за позадоговірною поставкою у 2009 р. теж настав і у позивача були правові підстави для звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості по поставкам за 2009 р., тому доводи відповідача викладені ним у запереченні на позов, що строк оплати по поставкам в 2009 році не настав, не можуть прийматись до уваги та бути підставою для відмови у задоволенні цих вимог.

Проте приймаючи до уваги, що сторони не передбачили можливість стягнення пені при здійсненні позадоговірних поставок за несвоєчасне виконання зобов’язання по оплаті товару вимога про стягнення пені по цим поставкам (на відміну від вимоги про стягнення пені за поставку товару в 2008 р. за договором) є необґрунтованою і не підлягає задоволенню.

Слід зазначити, що в розрахунку наданому суду апеляційної інстанції позивач не зазначив пеню за несвоєчасну оплату товару поставленого за позадоговірною поставкою у 2009р..

Перевіряючи розрахунок наданий позивачем суду апеляційної інстанції, щодо розміру індексу інфляції, 3% річних та пені за прострочення оплати поставок за договором у 2008 році, судова колегія дійшла висновку, що його зроблено правильно. Однак, розмір грошових сум вказаних у цьому розрахунку перевищує розмір грошових сум (індексу інфляції, 3% річних та пені) які позивач просив стягнути в позові, а враховуючи, що апеляційна інстанція не може розглядати вимоги, що не заявлялись в суді першої інстанції, судова колегія дійшла висновку, що на користь позивача підлягають стягненню суми зазначені ним у позові, а не розрахунку наданому суду апеляційної інстанції.

З огляду на викладене апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення місцевого суду скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

1).Апеляційну скаргу ПВКФ “Пані Крістіна”, м. Херсон - задовольнити.

2).Рішення господарського суду Миколаївської області від 02.11.2009 р. у справі №8/217/09 - скасувати.

3).Позов ПВКФ “Пані Крістіна”, м. Херсон до ТОВ “Водній мир”, м. Миколаїв –задовольнити.

Стягнути з ТОВ “Водній мир” (54052, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 9 р/р 26008901025829 в ПУМБ, МФО: 326126, ЄДРПОУ: 30396682, ІПН: 303966814017) на користь ПВКФ “Пані Крістіна”,(73000, м. Херсон, пр-т Текстильників, 5 р/р 26004870934711 в Одесский обласной филиал АКБ Укрсоцбанк, МФО 328016 ЗКПО 23135010):

- 11456 грн.66коп.–заборгованості по сплаті отриманого товару за договором у 2008 році та по позадоговірним поставкам у 2009році;

- 595 грн.75 коп. - збитків від інфляції нарахованих на суму заборгованості по договірним поставкам у 2008р.;

- 199 грн.60 коп. - 3% річних на суму заборгованості по договірним поставкам у 2008р.;

- 1597 грн. 30коп. - пені за прострочення оплати товару за договором 2008 року;

- 138 грн.50коп. - витрат по сплаті державного мита при зверненні до суду з позовом;

- 236 грн. - витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

4).Стягнути з ТОВ “Водній мир” (54052, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 9 р/р 26008901025829 в ПУМБ, МФО: 326126, ЄДРПОУ: 30396682, ІПН: 303966814017) на користь ПВКФ “Пані Крістіна”, ( 73000, м. Херсон, пр-т Текстильників, 5 р/р 26004870934711 в Одесский обласной филиал АКБ Укрсоцбанк, МФО 328016 ЗКПО 23135010) 69 грн. 25 коп. - витрат по сплаті державного мита при зверненні до суду з апеляційною скаргою.

5).Доручити господарському суду Миколаївської області видати накази відповідно до цієї постанови.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий:                                                             Мирошниченко М. А.

Судді:                                                             Бєляновський В. В.

Шевченко В. В.

Повний текст постанови підписано 05.02.2010 р.