Постанова № 7812883, 04.02.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2010 р.Справа № 28/165-09-4340

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Волощук О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Бобрик О.А. за дорученням

від відповідача: ОСОБА_2 за дорученням

від 3-ої особи: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” в особі Одеської обласної дирекції відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія „Оранта”, м. Одеса

на рішення господарського суду Одеської області від 30.11.2009 року

у справі № 28/165-09-4340

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія”, м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” в особі Одеської обласної дирекції відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія „Оранта”, м. Одеса

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, м. Одеса

про стягнення 10200 грн.

Склад колегії суддів змінений згідно розпорядження першого заступника голови Одеського апеляційного господарського суду № 224 від 28.12.2009 року.

ВСТАНОВИЛА:

28.08.2009 р. відкрите акціонерне товариство „Страхове товариство „Гарантія” (далі - позивач, ВАТ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” в особі Одеської обласної дирекції відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” (далі - відповідач, Компанія), з залученням до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача гр. ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 9746 грн. 19 коп. та 453 грн. 81 коп. пені, а також понесених судових витрат по справі.

Позов мотивований тим, що позивач сплатив страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 9746 грн. 19 коп., яку відповідач відповідно до вимог ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України „Про страхування” та ст. ст. 35, 37 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів” (далі Закон № 1961) повинний відшкодувати позивачеві. Пеню у розмірі 453 грн. 81 коп. відповідач зобовязаний сплатити позивачеві згідно ч. 2 ст. 37 Закону № 1961.

У відзиві на позов відповідач вимоги ВАТ не визнав посилаючись на те, що 18.11.2008 р. страхувальник ОСОБА_3 та потерпіла особа ОСОБА_5 звернулись до Компанії з заявою, що зареєстрована за № 8/3164 про виплату страхового відшкодування. 19.11.2008 р. Компанією в присутності потерпілої особи проведено огляд пошкодженого транспортного засобу про що складено протокол огляду, на підставі якого відповідачем проведений розрахунок розміру страхового відшкодування в сумі 4564 грн. 31 коп., у звязку з чим розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування у розмірі 9746 грн. 19 коп. є завищеним.

Позивач не надав суду доказів того, що відповідач разом з претензією отримав документи передбачені ст. 35 Закону № 1961 та мав можливість прийняти рішення щодо виплати страхового відшкодування в строки встановлені ст. 37 названого Закону, у звязку з чим підстави для стягнення пені відсутні.

Оскільки позивачем не надано доказів порушення з боку Компанії прав ВАТ, які б вимагали звернення останнього до суду для їх захисту, то підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат по справі також відсутні.

Ухвалою місцевого суду від 25.11.2009 р. до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено гр. ОСОБА_3, а гр. ОСОБА_4 виключено з числа третіх осіб.

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.11.2009 року (суддя Гуляк Г.І) позов задоволений та з Компанії на користь ВАТ стягнуто: 9746 грн. 19 коп. страхового відшкодування, 954 грн. 45 коп. пені, 107 грн. понесених витрат на сплату держмита та 236 грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивовано тим, що згідно ст. 35 Закону №1961 для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування подає страховику відповідну заяву. 24.04.2009 р. за № 271/04 позивач звернувся до відповідача з претензією про виплату страхового відшкодування з повним пакетом документів необхідних для виплати страхового відшкодування. Названа претензія отримана відповідачем 08.05.2009 р. Відповідно до п. 37.1 ст. 37 зазначеного Закону відповідач протягом одного місяця з дня отримання всіх необхідних документів, а саме до 08.06.2009 р. зобовязаний був виплатити страхове відшкодування позивачеві.

Доводи відповідача про те, що позивачем не надано суду доказів того, що Компанія разом з претензією ВАТ отримала документи, передбачені ст. 35 Закону № 1961, та мала можливість прийняти рішення щодо виплати страхового відшкодування в строки встановлені ст. 37 названого Закону до уваги місцевим судом не прийняти, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують ці заперечення.

Статтею 32 вказаного Закону передбачений вичерпний перелік випадків, коли шкода страховиком не відшкодовується. До цього переліку не входять випадки коли страховик не був повідомлений страхувальником про настання страхового випадку.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 38 Закону № 1961 страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону.

Відповідач не надав повідомлення про прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування, чим порушив п. п. 36.1, 36.2 ст. 36 та п. 37.1 ст. 37 Закону № 1961, у звязку з чим вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 9746 грн. 19 коп., а доводи відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки спростовуються доказами та наявними матеріалами справи.

Згідно п. 2 ст. 37 вищеназваного Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня. Суд перевіривши розрахунок позивача, визнав його вірним та стягнув з відповідача пеню в сумі 954 грн. 45 коп.

Судові витрати по справі покладені місцевим судом на відповідача з посиланням на ст. ст. 44, 49 ГПК України.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача. В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та доповнив їх тим, що Компанія не була повідомлена про розгляд справи місцевим судом 30.11.2009 року.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні представник позивача просив рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу Компанії - без задоволення.

ОСОБА_3 був своєчасно та належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи, але не скористався свої правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 11.11.2009 р. розгляд справи був відкладений на 25.11.2009 р. о 12:30 судовою ухвалою від 11.11.2009 р.

25.11.2009 р. представник відповідача в судове засідання не зявився, внаслідок чого ухвалою суду від 25.11.2009 р. розгляд справи був відкладений на 30.11.2009 р. о 12:45. Одночасно, зазначеною ухвалою до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено гр. ОСОБА_3, а гр. ОСОБА_4 виключено з числа третіх осіб.

30.11.2009 р. відповідач та 3-я особа в судове засідання не зявилися та справа була розглянута місцевим судом за їх відсутністю.

Відповідно до приписів п. 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 ухвала про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення.

Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи, а факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.

З повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що ухвала суду від 25.11.2009 р. про призначення розгляду справи на 30.11.2009 р. о 12:45 отримана відповідачем 03.12.2009 р., що свідчить про те, що відповідач не був своєчасно та належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи місцевим судом, внаслідок чого у останнього були відсутні правові підстави для розгляду справи за відсутністю представника Компанії.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду якщо справу розглянуто судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає безумовному скасуванню, у звязку з неповідомленням відповідача належним чином про місце засідання суду та розглядом справи за його відсутністю.

Як вбачається з матеріалів справи 18.11.2008 р. о 14:30 на вул. Терешковій в м. Одесі ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1, порушив п. 10.2 ПДД та виїжджаючи на дорогу з прилеглої території не надав перевагу автомобілю марки Шевроле, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, внаслідок чого відбулось зіткнення зазначених транспортних засобів. В результаті дорожньо-транспортної пригоди вказані автомобілі отримали механічні пошкодження.

Згідно висновку № 238 від 01.12.2008 р. фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, що має кваліфікацію судового експерта, згідно свідоцтва Міністерства юстиції України № 1217 від 29.02.2008 р. зі строком дії до 29.02.2011 р., за спеціальністю 12.2 „Визнання вартості дорожніх транспортних засобів, розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу” вартість відновлювального ремонту автомобілю марки Шевроле, державний номерний знак НОМЕР_2, складає 9746 грн. 19 коп.

Постановою судді Київського районного суду м. Одеси від 18.12.2008 р. у справі № 3-44114 ОСОБА_3 визнаний винним у скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України та притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 425 грн.

10.11.2008 р. між позивачем та ОСОБА_5 був укладений договір добровільного страхування № 5-1108-09/08 наземного транспорту автомобілю марки Шевроле, державний номерний знак НОМЕР_2, зі строком дії договору до 10.01.2009 року.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 була застрахована відповідачем за Полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/669217 від 12.01.2008 р. зі строком його дії до 11.01.2009 року.

Страховим актом № 5-606-09/08 від 29.12.2008 р. пошкодження автомобілю марки Шевроле, державний номерний знак НОМЕР_2, що відбулося 18.11.2008 р. внаслідок ДТП, визнано страховим випадком та розраховано суму страхового відшкодування у розмірі 9746 грн. 19 коп.

На підставі заяви ОСОБА_5 про виплату страхового відшкодування від 19.11.2008 р. та умов договору добровільного страхування № 5-1108-09/08 позивач виплатив останньому платіжним дорученням № 44 від 29.12.2008 р. суму страхового відшкодування у розмірі 9746 грн. 19 коп.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 18.11.2008 р. страхувальник ОСОБА_3 та потерпіла особа ОСОБА_5 звернулись до відповідача з заявою, що зареєстрована за № 8/3164 про виплату страхового відшкодування. 19.11.2008 р. відповідачем в присутності потерпілої особи проведено огляд пошкодженого транспортного засобу автомобілю марки Шевроле, державний номерний знак НОМЕР_2, про що складено протокол огляду цього автомобілю.

Ремонтна калькуляція № 8/3164 від 22.09.2009 р., згідно якої відновлювальний ремонт автомобілю марки Шевроле, державний номерний знак НОМЕР_2, складає 4564 грн. 31 коп. до уваги прийнята бути не може, оскільки складена одноособово та особисто відповідачем та повністю спростовується висновком № 238 від 01.12.2008 р. не заінтересованої в наслідках розгляду справи фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, що має кваліфікацію судового експерта, згідно свідоцтва Міністерства юстиції України № 1217 від 29.02.2008 р. зі строком дії до 29.02.2011 р., за спеціальністю 12.2 „Визнання вартості дорожніх транспортних засобів, розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу”, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобілю марки Шевроле, державний номерний знак НОМЕР_2, складає 9746 грн. 19 коп.

Згідно ст. 25 Закону України „Про страхування” здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до вимог ст. ст. 33, 35 Закону № 1961 обидва водія, учасника ДТП, що відбулася 18.11.2008 р., звернулися до своїх страховиків із заявами з повідомленнями про автоаварію та виплату страхового відшкодування.

На підставі ст. 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Крім того, аналогічні вимоги містить і в ст. 993 ЦК України.

Положеннями ч. 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. При цьому, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

В свою чергу, відповідно до ст. 22 Закону № 1961 при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Зі змісту вказаних норм права вбачається, що у разі, якщо страхувальник або водій, який спричинив ДТП, повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 вищезгаданого Закону, то до страховика, що виплатив страхове відшкодування потерпілій та застрахованій ним особі, переходить право регресного позову до страховика, який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

Оскільки, позивач виплатив страхове відшкодування в сумі 9746 грн. 19 коп. потерпілому ОСОБА_5, то до нього, відповідно до вищеназваних норм матеріального права, перейшло право регресного позову до страховика, який застрахував відповідальність ОСОБА_3 особи, що спричинила та винна у дорожньо-транспортній пригоді, тобто до відповідача у справі, внаслідок чого протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що відповідач повинний сплатити позивачеві виплачене останнім потерпілому страхове відшкодування в розмірі 9746 грн. 19 коп.

28.04.2009 р. позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування заподіяних збитків в сумі 9746 грн. 19 коп., яка отримана останнім 08.05.2009 року.

Зазначена претензія за своїм правовим змістом повністю відповідає вимогам заяви про виплату страхового відшкодування, визначеним в ст. 35 Закону № 1916 оскільки містить в собі: а) найменування страховика, до якого подається заява; б) назву (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; ґ) обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; д) розмір шкоди; е) підпис заявника і дату подання.

Всі інші документи, які мають відношення до дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 18.11.2008 р. між застрахованими позивачем та відповідачем автомобілями вже знаходилися у відповідача, що слідує з вищенаведених матеріалів справи.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що згідно ч. 1 ст. 37 Закону № 1961, відповідач повинний був здійснити виплату страхового відшкодування протягом одного місяця з дня отримання заяви (претензії) позивача про виплату страхового відшкодування, тобто в строк не пізніше ніж 08.06.2009 року, але не зробив цього до сьогоднішнього часу, у звязку з чим доводи скаржника про те, що, у даному випадку, відсутнє зволікання з його боку, щодо несвоєчасної виплати страхового відшкодування до уваги прийнятими бути не можуть.

На підставі ч. 2 ст. 37 названого Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня, внаслідок чого колегія суддів вважає, що відповідач повинний сплатити позивачеві 453 грн. 81 коп. пені за 80 днів починаючи з 08.06.2009 року у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який нараховується пеня виходячи з суми страхового відшкодування 9746 грн. 19 коп., у звязку з чим позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України при задоволенні позову судові витрати по справі покладаються на відповідача, внаслідок чого колегія судді вважає, що відповідач повинний відшкодувати позивачеві 102 грн. понесених витрат на сплату держмита та 236 грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Оскільки, всупереч вимогам ст. ст. 56, 57 ГПК України, позивачем не надано доказів надіслання копії його письмової заяви від 24.11.2009 р. про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені до 954 грн. 45 коп. та доданого до неї розрахунку розміру пені відповідачеві, то колегія суддів, відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України, цю заяву вважає за необхідне залишити без розгляду, так як, згідно зазначеної норми процесуального права, позовна заява і додані до неї документи повертаються без розгляду, якщо позивачем не надано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Керуючись п. 6 ч. 1 ст. 63, ст. ст. 99, 101105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” в особі Одеської обласної дирекції відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія „Оранта”, м. Одеса задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 30.11.2009 року у справі № 28/165-09-4340 скасувати.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” в особі Одеської обласної дирекції відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія „Оранта”, м. Одеса (65014, м. Одеса, Лідерсовський бульвар, буд. 9А, код ЄДРПОУ 02311342, р/р 26504660048470 у відділенні ФАКБ Соц. роз „Укрсоцбанк, МФО 328016”) на користь Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія”, м. Київ (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 22, код. ЄДРПОУ 33688465): 9746 грн. 19 коп. суму виплаченого страхового відшкодування, 453 грн. 81 коп. пені, 102 грн. понесених витрат на сплату держмита та 236 грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Заяву Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія”, м. Київ від 24.11.2009 р. про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені до 954 грн. 45 коп. залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: В. В. Шевченко

Судді: В. В. Бєляновський

М. А. Мирошниченко