Постанова № 78128047, 22.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 2040/5533/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Григорова А.М.

суддів: Подобайло З.Г. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2018, суддя Біленський О.О., повний текст складено 03.09.18 по справі № 2040/5533/18

за позовом ОСОБА_1

до Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області

про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, в якому просить суд:

- визнати незаконним рішення Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 08.06.2018 року;

- зобов'язати Харківське приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідок про заробіток для обчислення пенсії, з додатковим зарахуванням 11 років страхового стажу, відповідно до ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та відповідно до вимог чинного законодавства".

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2018р. в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вказане рішення є незаконним, не відповідає фактичним обставинам справи, винесене з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню. Вказує, що суд першої інстанції у рішенні приходить до висновку, що довідки, видані "Обособленим підрозділом "Управління ремонтно-будівельних та природоохоронних робіт" та "Обособленим підрозділом "Шахта "Шахтерська-глубока", з огляду на приписи ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є недійсними і не створюють правових наслідків, а тому дії Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії, на підставі наданих довідок є правомірним, та таким, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Позивач, зазначає, що цей висновок суду є хибним та не ґрунтується на нормах закону. Судом неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки зазначене в рішенні Посилається на те, що "Обособлений підрозділ "Шахти "Шахтерська-глубока" та "Обособлений підрозділ "Управління ремонтно- будівельних та природоохоронних робіт", якими надано довідки про розмір заробітку, є суб'єктами господарювання, а не бюджетними установами, що розташовані на не підконтрольній українській владі території, отже заборони щодо використання документів цих підприємств не встановлено. Посилається на рішення Європейського суду з прав людини. На підставі викладеного просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2018 року по адміністративній справі № 2040/5533/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Стягнути з відповідача витрати пов'язані з розглядом справи.

Від Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що управління заперечує проти апеляційної скарги позивача, вважає її та вказані в ній доводи не обґрунтованими та такими, які суперечать нормам діючого законодавства.

В відзиві на позовну заяву та в відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що відповідно до п.п. 2,3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Таким чином у відповідача відсутні підстави для зарахування та перерахунку пенсії позивачу на підставі наданих ним довідок.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідок "Обособленого підрозділу "Управління ремонтно-будівельних та природоохоронних робіт" № 13/8/2.3-199/1 від 15.03.2018 року та № 13/8/2.3-199 від 15.03.2018 року, "Обособленого підрозділу "Шахта "Шахтерська-глубока" №262 від 03.03.2018 року та № 97 від 01.03.2018 року відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є правомірним, та таким, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Суд апеляційної інстанції з даним висновком суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до пенсійного посвідчення НОМЕР_1 є пенсіонером та перебуває на обліку в Харківському приміському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Харківської області.

Позивач отримує пенсію за віком (список №1) з 25.09.2016 року, призначену на підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 року по справі №635/8130/16-а та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

31 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області з заявою про проведення перерахунку пенсії від стажу та заробітної плати. До заяви позивачем було подано довідки про заробітну плату:

- № 262 від 03.03.2018 року видана "Обособленим підрозділом "Шахта "Шахтерська-глубока":

- № 13/8/2.3-199/1 від 15.03.2018 року, видана "Обособленим підрозділом "Управління ремонтно-будівельних та природоохоронних робіт": та довідки уточнюючі пільговий характер роботи та копії наказів про атестації робочих місць:

- № 97 від 01.03.2018 року видана "Обособленим підрозділом "Шахта "Шахтерська-глубока" за період роботи з 07.04.1988 року по 21.04.1991року;

- № 13/8/2.3-199 від 15.03.2018 року видана "Обособленим підрозділом "Управління ремонтно- будівельних та природоохоронних робіт" період роботи з 18.12.1991 року по 26.05.1994 року.

Вищезазначені довідки видані "Обособленим підрозділом "Шахта "Шахтарська-глубока", "Обособленим підрозділом "Управління ремонтно-будівельних та природоохоронних робіт" та архівом, які знаходяться за адресою - м. Шахтарськ, Донецька область, підписані керівником підприємства та головним бухгалтером.

Рішенням від 08 червня 2018 року Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області позивачу було відмовлено в проведенні перерахунку пенсії за його заявою від 31.05.2108 року у зв'язку з відсутністю правових підстав, а саме через те, що довідки, які були наданні позивачем, виданні підприємствами, які знаходяться на території непідконтрольній українській владі.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законами України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України №2148-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" з 1 жовтня 2017 року здійснено осучаснення пенсій, призначених за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Приписи ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначають, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення» середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що пенсіонер має право на врахування при призначенні пенсії заробітної плати (доходу) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 30 червня 2000 року незалежно від перерв. При цьому, виникнення такого права законодавець пов'язує із обов'язком особи надати довідку про заробітну плату.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про те, що видані "Обособленим підрозділом "Шахта "Шахтарська-глубока" довідки може бути врахована Управлінням при перерахунку пенсії позивача, оскільки видані організацією, створеною всупереч вимог законодавства України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 132 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

Згідно ст. 133 Основного Закону систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь.

Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України.

Зі змісту преамбули Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон) вбачаться, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1049 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Основою гуманітарної, соціальної та економічної політики держави Україна стосовно населення тимчасово окупованої території України є захист і повноцінна реалізація національно-культурних, соціальних та політичних прав громадян України, у тому числі корінних народів та національних меншин.

Тобто, одним з основних напрямків політики держави України стосовно населення тимчасово окупованої території України є захист та повноцінна реалізація, зокрема, соціальних прав громадян України.

Приписи ст. 1 Закону визначають, що тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Положеннями ч. ч. 1-3 ст. 9 Закону визначено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Разом з цим, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, на думку колегії суддів, визнання, у виняткових випадках, актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

В іншому рішенні від 08.07.2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» Європейський Суд з прав людини, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Як зазначено в п. 333 цього рішення, Суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратиський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Вона повинна усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією.

Враховуючи викладене колегія судів вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих установою, що знаходиться на окупованій території, як доказів, оскільки неприйняття цих документів призведе до порушень та обмежень прав позивачки на соціальний захист та гарантоване їй право на пенсійне забезпечення.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 02.10.2018 по справі № 569/14531/16-а.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, надані позивачем довідки видані "Обособленим підрозділом "Управління ремонтно-будівельних та природоохоронних робіт" № 13/8/2.3-199/1 від 15.03.2018 року та № 13/8/2.3-199 від 15.03.2018 року, "Обособленого підрозділу "Шахта "Шахтерська-глубока" №262 від 03.03.2018 року та № 97 від 01.03.2018 року, які знаходяться за адресою м. Шахтарськ, Донецька область. Тобто, вказану довідку видано органом, який створено всупереч законів України.

Водночас, Управлінням не було враховано, що інформація, що міститься у довідках "Обособленим підрозділом "Управління ремонтно-будівельних та природоохоронних робіт" № 13/8/2.3-199/1 від 15.03.2018 року та № 13/8/2.3-199 від 15.03.2018 року, "Обособленого підрозділу "Шахта "Шахтерська-глубока" №262 від 03.03.2018 року та № 97 від 01.03.2018 року, стосується періоду роботи Козака С.Д. з 1988 року по 1991 рік та складена на підставі особових рахунків у період з 1988 року по 1991 рік.

Крім того, у довідках зазначено, що з усіх сум за період до з 1988 року по 1991 рік проведені відрахування до Фонду соціального страхування у повному обсязі. Тобто, відомості, які зафіксовані у довідці, випливають зі змісту документів, які були складені до тимчасової окупації території України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що доказів щодо їх недостовірності відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти адміністративного позову, не надано.

Також, з наявних матеріалів справи судом встановлено, що періоди роботи, зазначенні у довідках, було зараховано до пільгового стажу роботи позивача відповідно до постанови Харківського апеляційного адміністративного суду у справі №635/8130/16-а від 07 червня 2017 року.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно із частинами першою - третьою статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», які розповсюджуються на спірні правовідносини відповідно до Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях", передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Проте в нашому випадку довідки позивачу видані Обособленим підрозділом "Шахта"Шахтарська-глубока", а не органами, чи їх посадовими та службовими особами на тимчасово окупованій території, що передбачено статті 9 Закону № 1207-VII.

З урахуванням вищенаведеного, доводи відповідача, Харківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, щодо правомірності не прийняття наданих позивачем довідок є необґрунтованими.

З урахуванням наведеного судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що вказані вище довідки є належними доказами при вирішенні питання про перерахунок пенсії ОСОБА_1

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, відмовляючи у здійсненні перерахунку пенсії позивачу на підставі довідок Обособленого підрозділу "Управління ремонтно-будівельних та природоохоронних робіт" № 13/8/2.3-199/1 від 15.03.2018 року та № 13/8/2.3-199 від 15.03.2018 року, "Обособленого підрозділу "Шахта "Шахтерська-глубока" №262 від 03.03.2018 року та № 97 від 01.03.2018 року, хоча й діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений статтею 9 Закону № 1207-VІІ, однак, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивачки і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з використанням повноважень не з тією метою, з якою вони надані, а тому такі дії відповідача у спірних відносинах не можуть бути визнані правомірними.

Вказаними діями відповідача не було забезпечено справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментального права позивача на соціальний захист, та не були необхідними в демократичному суспільстві.

Щодо вимог позовної заяви та апеляційної скарги в частині проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з додатковим зарахуванням 11 років страхового стажу, відповідно до ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та відповідно до вимог чинного законодавства", колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Колегія суддів зазначає, що рішенням Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Харківського районного суду Харківської області від 15.03.2017р. по справі № 635/8130/16-а скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано рішення Харківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 11.11.2016 р. №315 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком за списком №1 на пільгових умовах . Зобов'язано Харківське приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до вимог п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на підставі заяви від 13.10.2016 р.

В рішенні Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017р. зазначено, що відповідачем до пільгового стажу за списком №1 зараховано 05 років 5 місяців 15 днів, а саме: періоди роботи з 07.04.1988 р. по 11.07.1989 р., з 12.07.1989 р. по 21.04.1991 р. - на посаді машиніста холодильних установ, електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею, шахта "Шахтарська-Глубока", з 01.01.1999 р. по 31.06.2001 р. - горноробітником підземним з повним робочим днем під землею ГХК "Шахтарськантрацит".

Рішенням суду встановлено, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується період роботи позивача на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, а саме: з 18.12.1991 р. по 26.05.1994 р. - електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею в Шахтобудівельному управлінні № 2 треста "Макеєвшахтобуд"; з 03.08.1994 р. по 08.03.1995 р. - електрослюсарем підземним шахти "Вінницька"; з 23.03.1995 р. по 29.03.1997 р. - електрослюсарем підземним шахти "Шахтарська"; з 21.07.1997 р. по 31.12.1998 р. - гірноробітником підземним шахти "Шахтарська" та право позивача на призначення пільгової пенсії.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вищенаведене, висновки зроблені судом апеляційної інстанції в рішенні Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017р. по справ № 635/8130/16-а, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача, в частині зарахуванням 11 років страхового стажу, відповідно до ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та відповідно до вимог чинного законодавства".

Враховуючи встановлену судом апеляційної інстанції неправомірність дій та рішення відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідок про заробіток для обчислення пенсії, з додатковим зарахуванням 11 років страхового стажу, відповідно до ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та відповідно до вимог чинного законодавства".

З урахуванням вищенаведеного, доводи відповідача щодо правомірності відмови в прийнятті наданих позивачем довідок та відмови в перерахунку позивачу пенсії є помилковими.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами п.4 ч.1 ст.317 КАС України неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Згідно з п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2018 по справі № 2040/5533/18 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом, згідно квитанції № 3 від 09.07.2018р., яка міститься в матеріалах справи (а.с.4), сплатив судовий збір в сумі 704 грн. 00 коп. При подачі апеляційної скарги, згідно квитанції № 0.0.1145759888.1 від 28.09.2018р., яка міститься в матеріалах справи (а.с.91), судовий збір в сумі 1057,20 грн., що підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України. Всього за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати в сумі 1761,20 грн.

З урахуванням того, що відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, дана справа відноситься до справ незначної складності і відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2018 по справі № 2040/5533/18 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити .

Визнати незаконним рішення Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 08.06.2018 року.

Зобов'язати Харківське приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідок про заробіток для обчислення пенсії, з додатковим зарахуванням 11 років страхового стажу, відповідно до ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та відповідно до вимог чинного законодавства".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області на користь ОСОБА_1 1761 грн. 20 коп. витрати по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

.

Головуючий суддя (підпис)А.М. ГригоровСудді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 27.11.2018.