Постанова № 7812722, 01.02.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.02.2010 р.                                                             справа №34/80пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддів за участю представників сторін: від позивача:Товкач В.М., довіреність №39 від 15.01.2010року

Ніколенко В.В., довіреність №42 від 15.01.2010року

Коротков Є.О., довіреність №123 від 29.01.2010року

від відповідача:Шевчук В.І., довіреність 31724 від 27.05.2009року

Морська О.В., довіреність №297 від 01.02.2010року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Димитроввантажтранс”, м. Димитров та Асоціації „Фінансових, промислових та торгівельних підприємств „Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр”, м. Донецьк

на рішення

господарського суду Донецької області

від09.12.2009року

у справі№34/80пд /головуючий Кододова О.В.,судді МартюхінаН.О., Іванченкова О.М./

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Димитроввантажтранс”, м. Димитров

до Асоціації „Фінансових, промислових та торгівельних підприємств „Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр”, м. Донецьк проспонукання відповідача пункти договору №1 від 30.04.2009року, які залишилися у розбіжностях, викласти у редакції, запропонованої позивачем В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Димитроввантажтранс”, м. Димитров звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Асоціації „Фінансових, промислових та торгівельних підприємств „Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр”, м. Донецьк про спонукання відповідача пункти договору №1 від 30.04.2009року, які залишилися у розбіжностях, викласти у редакції, запропонованої позивачем./арк. справи 2-16, том1/.

У відповідності з приписами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою від 01.12.2009року (вхід. №02-41/57396) уточнив номер спірного договору, який є предметом спору, а саме №1/09 від 30.04.2009року, оскільки у позовні заяві помилково зазначений договір №1./арк. справи 50, том2/.

Заявою від 08.12.2009року (вхід. №02-41/58466) позивач уточнив позовні вимоги та просить неврегульовані пункт договору №1/09 від 30.04.09р. на надання послуг з доставки та відправлення вантажів, маневрової роботи та здійснення розрахунків за надані ТОВ „Димитроввантажтранс” послуги, а саме: п.3.1 абзац 13, підпункти1,2 пункту 3.2., п.3.7, п.3.9, друге речення п.4.1, п.4.6,п.4.7,п.5.3.2,п.9.1, п.5.3.3. викласти в редакції позивача. /арк. справи 64, том2/.

Рішенням від 09.12.2009року господарський суд Донецької області /головуючий Кододова О.В.,судді МартюхінаН.О., Іванченкова О.М./ позовні вимоги задовольнив частково, а саме: абзац 13 п.3.1 договору №1/09 від 30.04.2009року викладений в редакції протоколу розбіжностей Асоціації „Фінансових, промислових та торгівельних підприємств „Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр”, м. Донецьк не підлягає включенню до договору №1/09 від 30.04.2009року; пп.1 та 2 п.3.2 договору, п.4.7 викласти в редакції Товариства з обмеженою відповідальністю „Димитроввантажтранс”, м.Димитров; п.3.7, п.3.9, п.4.6, п. 9.1 договору №1/09 від 30.04.2009року викласти в редакції протоколу розбіжностей Асоціації „Фінансових, промислових та торгівельних підприємств „Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр”, м. Донецьк; доповнити п.4.1 договору №1/09 від 30.04.2009року другим реченням в редакції протоколу розбіжностей Асоціації „Фінансових, промислових та торгівельних підприємств „Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр”, м.Донецьк; Пункт 5.3.2 та п.5.3.3 договору №1/09 від 30.04.2009року в редакції протоколу розбіжностей Асоціації „Фінансових, промислових та торгівельних підприємств „Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр”, м. Донецьк - виключити з договору.

Рішення мотивоване тим, що позивач листом №591 від 15.05.2009року направив відповідачу проект договору №1/09 від 30.04.2009року на надання послуг по доставці, відправки вантажів маневрової роботи та здійснення розрахунків за надані послуги; листом №1817 від 05.06.2009року відповідач направив позивачу один екземпляр договору із протоколом розбіжностей; сторонами не був спільно підписаний протокол узгодження за цих підстав позивач просить суд спонукати відповідача пункти договору, які залишилися у розбіжностях, викласти в редакції, запропонованої позивачем;під час розгляду справи відповідачем надано протокол узгодження розбіжностей, у спільному листі №944 від 28.08.2008року зазначено, що у розбіжностях залишилися пункти: абзац 13 п.3.1; підпункти 1 та 2 (з урахуванням уточнень від 07.12.2009року) пункту 3.2; пункт 3.7, пункт 3.9; друге речення п.4.1; п.4.6; п.4.7; п.5.3.2; п.5.3.3; п.9.1., що є предметом позовних вимог. Враховуючи платну основу надання послуг зазначених у розділі 3 договору з пунктів 3.1 по пункт 3.5, суд вважає, не може бути прийнята редакція відповідача у протоколі розбіжностей по підпунктах 1 та 2 пункту 3.2. договору,враховуючи, що згідно Технічних умов маневрова робота є окремою платною послугою, а умовою договору передбачено надання цієї послуги за письмовою заявкою відповідача, суд дійшов висновку, що підпункти 1 та 2 пункту 3.2. договору підлягають викладенню в редакції позивача. Враховуючи, що позивач є природний монополіст по відношенню до відповідача зміни до договору відносно ціни послуг повинні здійснюватися лише за згодою сторін, суд дійшов висновку, що п.3.7 підлягає виключення із договору, а п.4.1 доповненням другим реченням в редакції відповідача: „ Ціна може бути змінена за взаємною згодою на підставі додаткової угоди”, підлягає включенню до тексту договору; пункт 4.7 в редакції договору який передбачає: „Оплату за повідомлення про надходження вантажів, вагонів, згідно п.2.9 договору, а також за інші додаткові послуги не передбачені цим договором, підприємство здійснює за договірними цінами, передбаченими додатковими угодами до цього договору”, на виключенні якого наполягає відповідач у протоколі розбіжності, підлягає залишенню в редакції позивача тому, що визначає погодження між сторонами не передбачених договором послуг шляхом укладення додаткових угод, тобто за згодою сторін. Пункт 4.2 в редакції попереднього договору №1 від 18.12.2007року укладеного між сторонами передбачав, що Підприємство сплачує Перевізнику плату за користування вагонами в розмірі 85% суми, розрахованої пропорційно місячному вантажообороту „Підприємства” від суми нарахованої Донецької з.д. по ст. Красноармійськ, позивач не надав суду жодного доказу яким чином змінилися обставини, які перешкоджають викладенню спірного пункту в редакції відповідача, яка мала місце у попередньому договорі, крім того, позивач погодився із принциповою позицією відповідача виключити із тексту договору умови передплати, враховуючи, що попередній договір укладений між сторонами мав умову на якій наполягає відповідач, а позивач належними доказами не довів чому він заперечує проти викладення цього пункту в такій редакції, суд дійшов висновку, що пункт 3.9 підлягає викладенню в редакції відповідача. Враховуючи, тривалі господарські взаємовідносини між сторонами та те, що попередня редакція договору містила умови, що Підприємство сплачує Перевізнику плату за користування вагонами в розмірі 85% суми, розрахованої пропорційно місячному вантажообороту „Підприємства” від суми нарахованої Донецької з.д. по ст. Красноармійськ, та позивач не довів чому ця редакція не підлягає включенню до договору, суд дійшов висновку, що пункт 4.6 підлягає викладенню в редакції відповідача. Пункт 5.3.2 договору підлягає виключенню за тих підстав, що п.3.8, 3.12 цього договору не передбачають умов та строків оплати, що відповідно обумовлює відсутність відповідальності за їх порушення. Оскільки позивач займає природне монопольне становище відносно відповідача, призупинення позивачем надання послуг є односторонньою відмовою від виконання зобов'язання, відтак суд дійшов висновку, що пункт 5.3.3. договору підлягає прийняттю в пропозиції відповідача, а саме: виключенню із договору. Враховуючи, що між сторонами існують тривалі господарські взаємовідносини та суд дійшов висновку, що ціна може бути змінена за взаємною згодою на підставі додаткової угоди, пункт 9.1 підлягає викладенню в редакції протоколу розбіжностей відповідача: „Договір діє з 01.07.2009року до 31.12.2010року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов’язань”.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Димитроввантажтранс”, м. Димитров у апеляційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 09.12.2009року у справі №34/80пд частково, а саме, викласти п3.9, п.4.6, п.5.3.2, п.5.3.3, п.9.1 у редакції позивача, друге речення п.4.1 не включати в договір; щодо абз.13 п.3.1, пп..1та 2 п.3.2 , п.4.7 договору №1/09 від 30.04.2009року просить залишити рішення без змін посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права./арк. справи 60-64, том3/.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач ціни на послуги формує на рік, щодо ціни на 2009рік сторони дійшли згоди, але суд першої інстанції вважає за необхідне укласти довгостроковий договір на півтора року, що призведе до збитків позивача; суд надав право відповідачу не сплачувати за послуги позивача протягом 15 днів і фактично зобов’язав позивача здійснювати кредитування відповідача протягом цього терміну; одночасно суд виключив з умов договору право відповідача не надавати послуги та застосовувати санкції, якщо відповідач не виконує своїх зобов’язань щодо оплати; відносно порядку розрахунків плати за користування вагонами позивач наполягає на своїй редакції, оскільки позивач намагається привести всі договори з контрагентами до єдиних умов –100% відшкодування витрат по платі за користування вагонами; позивач не надає послуги з надання в користування вагонів, оскільки вагони належать Укрзалізниці; сам позивач не користується вагонами, вони прибувають для відповідача за його заявкою чи від постачальників вугіллі, позивач не має можливості впливати на час користування вагонами, щодо відповідача позивач є тільки перевізником вантажів.

Асоціація „Фінансових, промислових та торгівельних підприємств „Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр”, м. Донецьк також не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 09.12.2009року у справі №34/80пд, звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частині пп.1 та пп.2 п.3.2 договору №1/09 від 30.04.2009року та прийняти ці підпункти у редакції відповідача, у іншій частині рішення суду першої інстанції просить залишити без змін посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду фактичним обставинам справи.

У вказаній апеляційній скарзі скаржник вказує, що технічно позивач надає тільки один вид послуг - подає локомотивом вагони під відвантаження; вартість маневрових робіт, які у спірному договорі позивач запропонував сплачувати окремо, у попередніх договорах включались у вартість тоно-километру в якості однієї з транспортних операцій; будь-яких нормативних або фактичних змін у порядку транспортного обслуговування не відбулось, доказів, що витрат на проведення даної операції виключені з вартості тоно -километру позивач суду не надав.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Димитроввантажтранс”, м.Димитров заперечує проти задоволення апеляційної скарги Асоціації „Фінансових, промислових та торгівельних підприємств „Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр”, м. Донецьк.

Асоціація „Фінансових, промислових та торгівельних підприємств „Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр”, м. Донецьк відповідно заперечує проти задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Димитроввантажтранс”, м.Димитров.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону України „Про судоустрій” та ст. 101 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скаргах доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційні скарги, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, які з’явились у судове засідання, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно ст.3 Закону України “Про залізничний транспорт” законодавство про залізничний транспорт загального користування складається зокрема із Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Відповідно до положень статей 71, 73 Статуту залізниць України порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії, порядок обслуговування контрагентів - підприємств, що мають у межах залізничної під'їзної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці, безпосередньо між контрагентами і підприємством, якому належить залізнична під'їзна колія.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Димитроввантажтранс”, м.Димитров /позивач/ є юридичною особою, предметом діяльності якої згідно статуту є вантажні перевезення промисловим залізничним транспортом, надання залізничних транспортно –експедиційних послуг, додаткові транспортні послуги та допоміжні операції, організація перевезення вантажів, здійснення внутрішніх і міжнародних перевезень пасажирів і вантажів, організація транспортних послуг: транспортно –експедиційні послуги по перевезенн6ю і зберіганню вантажів, технічне обслуговування, реалізація транспортних засобів та інші види діяльності.

Позивач є власником під’їзної залізничної колії, яка згідно п.2 договору №1/125 від 07.04.2008року на експлуатацію, укладеного між позивачем та ДП Донецька залізниця складає 51060 погоних метрів та примикає до залізничної колії загального користування станції Красноармійськ Донецької залізниці. /арк. справи 61-62, том2/.

Позивач має ліцензію АБ №271875, яка видана на Технічних умовах ТУ У 60.1-00179192-001-2002 із змінами №4 зареєстрованими Всеукраїнським державним науково –виробничим центром стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів (Укрметртестстандарт) 07.11.2008року за №086/004863/04 „Послуги залізничного транспорту маневрові та буксирувальні”.

Відповідач є юридичною особою, яка згідно п.1.7 Статуту здійснює такий виді діяльності як агломерація кам’яного вугілля, оптову торгівлю паливом, іншими видами оптової торгівлі та іншими видами діяльності.

Між сторонами у справі існують тривалі господарські взаємовідносини з систематичного використання протягом тривалого терміну під’їзної колії, власником якої є позивач, оскільки у залізниці немає можливості подавати відповідачу вагони інакше ніж із використанням під’їзної колії позивача

Як вбачається з ч.1 ст.67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до пп..6 та 7 статті 179 ГК України суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг).

У відповідності з ч. 2 ст. 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін.

На виконання вимог ст.181 Господарського кодексу України, позивач листом №591 від 15.05.2009року направив відповідачу проект договору №1/09 від 30.04.2009року на надання послуг по доставці, відправки вантажів маневрової роботи та здійснення розрахунків за надані послуги /арк. справи 21-24,28, том1/.

Відповідно до ч.4 ст.181 ГК України, за наявності заперечень щодо окремих умов договору, сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірника протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Листом №1817 від 05.06.2009року відповідач направив позивачу договір, підписаний з протоколом розбіжностей /арк. справи 25-27,31, том1/.

13.06.2009року позивач направив відповідачу телеграму з проханням направити уповноважених представників для узгодження розбіжностей на 18.06.2009року на 10.00годин /арк. справи 31, том1/.

Відповідач 17.06.2009року направив позивачу телеграму в якій повідомляв позивача про прибуття його представників 22.06.2009року о 12.00год ./арк. справи 29, том1/.

Відповідно листа №944 від 28.08.2008року у розбіжностях залишилися абзац 13 п.3.1; пп..1 та 2 п.3.2; п.3.7;п.3.9; друге речення п.4.1; п.4.6;п.4.7; п.5.3.2; п.5.3.3; п.9.1.

Саме ці пункти договору були предметом розгляду суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладання яких є обов’язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Оскільки сторони не прийшли згоди щодо узгодження пунктів договору, це стало причиною звернення Товариство з обмеженою відповідальністю „Димитроввантажтранс”, м.Димитров до господарського суду Донецької області з позовом про спонукання відповідача пункти договору №1/09 від 30.04.2009року, які залишилися у розбіжностях, викласти у редакції, запропонованої позивачем./арк. справи 2-16, том1/.

Предмет апеляційного оскарження з боку відповідача - пп.1 та пп..2 п.3.2 договору №1/09 від 30.04.2009року.

Відповідач просить викласти підпункт 1 п.3.2 договору - подавання вагонів з рядовим вугіллям та концентратом на контрольні переваження більш ніж 10% добового прибуття вагонів; підпункт 2 п.3.2 договору - підбирання вагонів із рядовим вугіллям перед подавання на виваженою колію за письмовою заявкою Підприємства, що подається менше ніж за три партії.

Позивач відповідно - підпункт 1 п.3.2 договору - подавання вагонів з рядовим вугіллям та концентратом на контрольні переваження; підпункт 2 п.3.2 договору - підбирання вагонів із рядовим вугіллям перед подавання на виваженою колію №11;

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає доводи, викладені у апеляційній скарзі відповідача, безпідставними, погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні підпункти договору слід викласти у редакції позивача виходячи з наступного.

Згідно Технічних умов ТУ У 60.1-00179192-001-2002 із змінами №4 зареєстрованими Всеукраїнським державним науково –виробничим центром стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів (Укрметртестстандарт) 07.11.2008року за №086/004863/04 „Послуги залізничного транспорту маневрові та буксирувальні”, визначено, що доставка вантажів полягає в прийманні навантажених вагонів від Залізниці до станції примикання, подачі цих вагонів навантжні фронти за вказівкою вантажоодержувача, збирання вагонів з вантажних фронтів після виконання вантажоодержувачем вантажних операцій, подачі вагонів на колії, що зазначені у „Договору про експлуатацію...”. Відправлення вантажів полягає в прийманні порожніх вагонів від Залізниці по Станції примикання (чи від вантажоодержувача, при подвійних операціях) подачі цих вагонів на вантажні фронти за вказівкою вантажовідправника, збирання вагонів з вантажних фронтів, після виконання вантажовідправником вантажних операцій, подачі вагонів на МВПЗО та здачі вагонів Станціїї примикання.

На сторінці 26 Технічних умов зазначено, що збирання поданих та ненавантажених вагонів виконується як Послуга маневрова на підставі заявки на надання послуги маневрової. У підпункті 2.6.2.1 пункту 2.6.2 (сторінка 46 Технічних умов) визначений короткий опис послуги:

„Маневрова послуга –виконання маневрової роботи відповідно до заявки на надання послуги маневрової.

Маневрові роботи –будь –яке пересування маневрового локомотива з порожніми чи навантаженими вагонами та (чи) без вагонів. Якщо при виконанні робіт виникає необхідність технологічного простою маневрового локомотива, такий простій є невід’ємною частиною маневрової роботи.

Послуга надається на залізничних під’їзних коліях Виконавця та залізничних під’їзних коліях Замовників.

Вартість надання послуги розраховується, виходячи з часу, який витрачений Виконавцем на виконання маневрових робіт, і розрахункової вартості 1 години роботи 1 маневрового локомотива.”

Таким чином, згідно Технічних умов маневрова робота є окремою платною послугою, а умовою договору передбачено надання цієї послуги за письмовою заявкою Відповідача.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі на те, що подання вагонів на переваження в кількості не більше 10% добового прибуття вагонів, повинне здійснюватися позивачем безоплатно за заявкою відповідача, оскільки повинно бути тарифіковане як подача-прибирання вагонів, судом не приймається за тих підстав, що розділ 3 договору з пунктів 3.1 по пункт 3.5 передбачає виконання послуг перелічених у них та доповнених за згодою сторін саме на платній основі.

Крім того, відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона зобов’язується за завданням другої сторони надати послугу , а Замовник зобов’язується оплатити зазначену послугу , якщо інше не встановлено договором.

Заперечення відповідача щодо того, що у разі прийняття редакції позивача спірних підпунктів договору відповідач фактично буде сплачувати вартість отриманих послуг як сплачуючи вартість тоно–километру, у склад вартості якого входить вартість маневрування, так і за саме маневрування, не приймається судовою колегією Донецького апеляційного господарського суду, є недоведеним матеріалами справи, зокрема, відповідач не довів, що у вартість тоно-километру, який узгоджений сторонами у спірному договорі, вже входить вартість послуг по маневруванню, так як згідно Технічних умов маневрова робота є окремою платною послугою.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції відповідно прийшов до правомірного висновку, що підпункти 1 та 2 пункту 3.2. договору підлягають викладенню в редакції позивача.

Предмет апеляційного оскарження з боку позивача –п.3.9, п.4.6, п.5.3.2, п.5.3.3, п.9.1 договору №1 /09 від 30.04.2009року, друге речення п.4.1 не включати в договір.

Виходячи з того, що пункт 3.9 передбачає обов’язки відповідача по оплаті, а пункт 4.6 відшкодування відповідачем позивачу плату за користування вагонами, які між сторонами залишилися у розбіжностях, судова колегія вважає що вони пов’язані спільними підставами та підлягають розгляду спільно.

У редакції позивача /первісна редакція/ пункт 3.9 розділу 3 передбачає, що Підприємство приймає на себе зобов’язання:

“Здійснювати передплату на 3 (три) доби шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Перевізника:

-          за доставку, відправлення вантажів, маневрову роботу в розмірі, визначеному на основі планового обсягу прибуття та відправлення вантажів на три доби,

-          за користування вагонами Укрзалізниці та інших власників, подачу –прибирання вагонів в сумі, яка нарахована Донецькою залізницею за попередні три доби.”

При цьому, редакція даного пункту договору, запропонована позивачем у у протоколі узгодження розбіжностей, не приймається до уваги, так як дана редакція змінює умови договору №1/09 від 30.04.2009року, який є предметом даного спору і цей пункт розглядається у редакції договору.

Відповідач вважає, що даний пункт договору повинен бути викладений у наступній редакції:

„Здійснювати подекадну оплату послуг Перевізника, передбачених цим договором, а також відшкодовувати Перевізнику плату за користування вагонами (в розмірі 85% від вантажообороту Підприємства) яка сплачується Перевізником залізниці в порядку ст.73 Статуту Укрзалізниці, як власником під’їзної колії, та плату за подання та прибирання вагонів (пропорційно вантажообороту Підприємства), нараховану Перевізником станцією Красноармійськ рамках його договору на подання та прибирання вагонів на належні Перевізнику приймально –здавальні колії. Оплата здійснюється протягом 3 днів після надання рахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Перевізника.”

Пункт 4.6 в редакції договору передбачає:

„Підприємство відшкодовує Перевізнику нараховані станцією Красноармійськ Донецької залізниці:

-          плату за користування вагонами Укрзалізниці, інших власників в розмірі сум, нарахованих ст. Красноармійськ;

-          плату за подачу –прибирання вагонів пропорційно кількості вагонів, поданих та прибраних у звітних добах.

Відповідачем цей пункт викладений в редакції:

„Підприємство відшкодовує Перевізнику нараховані станцією Красноармійськ Донецької залізниці:

-          плату за користування вагонами в розмірі 85% суми, розрахованої пропорційно місячному вантажообороту „Підприємства” від суми нарахованої „Перевізнику” Донецької з.д. по станції Красноармійськ;

-          плату за подання –прибирання вагонів пропорційно вантажообороту „Підприємства” від суми нарахованої станцією Красноармійськ Донецької залізниці.

Тобто, розбіжністю в редакції обох пунктів є вимога відповідача: „... відшкодовувати Перевізнику плату за користування вагонами (в розмірі 85% від вантажообороту Підприємства) яка сплачується Перевізником залізниці в порядку ст.73 Статуту Укрзалізниці, як власником під’їзної колії...”.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником під’їзної залізничної колії, яка згідно п.2 договору №1/125 від 07.04.2008року на експлуатацію, укладеного між позивачем та ДП Донецька залізниця складає 51060 погоних метрів та примикає до залізничної колії загального користування станції Красноармійськ Донецької залізниці.

На підставі п.12 договору №1/125 від 07.04.2008року на експлуатацію під’їзної залізничної колії подаються вагони 16 підприємствам - контрагентам, серед яких є відповідач.

Згідно п.10 зазначеного договору позивачу встановлені строку знаходження вагонів на під’їзній колії як при одній вантажній операції так і при здвоєних операціях (вивантаження, навантажування).

Як вбачається з витягу із Єдиного технологічного процесу роботи під’їзної колії позивача та станції примикання Красноармійськ Донецької залізниці ЄТП є технологічною основою договірних відносин між залізницею та власником під’їзної колії , які виникають при їх експлуатації та транспортному обслуговуванні. У п.1.2 ЄТП перелічені контрагенти позивача, яких він обслуговує, в тому числі відповідача. Згідно Відомості вантажних фронтів та строків виконання вантажних операцій на станції Капітальна обслуговуються декілька контрагентів в тому числі і відповідач, яким вагони подаються під навантаження та вивантаження.

Статтею 73 Статуту залізниць установлено, що порядок обслуговування контрагентів-підприємств, що мають у межах залізничної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці.

Таким чином, згідно з вимогами ст. 73 Статуту залізниць сторони на договірних засадах без участі залізниці встановлюють порядок відшкодування плати за користування вагонами.

Судова колегія враховує наступне: згідно попереднього договору №1 від 18.12.2007року, укладеного між сторонами, було передбачено, що Підприємство сплачує Перевізнику плату за користування вагонами в розмірі 85% суми, розрахованої пропорційно місячному вантажообороту „Підприємства” від суми нарахованої Донецької з.д. по ст. Красноармійськ, а позивач не надав суду жодного доказу яким чином змінилися обставини, які перешкоджають викладенню спірного пункту в редакції відповідача, яка мала місце у попередньому договорі.

Як при укладенні між сторонами попереднього договору №1 від 18.12.2007року так і при укладення спірного договору №1/09 від 30.04.2009року, між позивачем та ДП Донецькою залізницю діяв договір №1 від 03.12.2007року, який передбачає, що розмір попередньої оплати за перевезення вантажів та надані транспортні послуги у поточному місяці (сума кредитового сальдо на особовому рахунку Вантажовласника) визначається із урахуванням середньодобових обсягів перевезень за минулу добу, сторони погоджують мінімальну суму кредитового сальдо із розрахунку оплати наданих транспортних послуг за одну добу.

Тобто, умови роботи позивача та ДП Донецька залізниця не змінились.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач погодився із редакцією відповідача розділу 3 (преамбула), яка в редакції позивача передбачала виконання ним обов’язків при умові передплати, а відповідач виключив умову „передплати” та виклав Розділ 3 договору (преамбула) у редакції „Перевізник приймає на себе обов’язки здійснювати своїми засобами, по своїм коліям, за плату, встановлену цим договором”.

Погодився позивач із пропозицією відповідача виключити з договору п.3.6 у редакції: Перевізник має право п.3.6 „При відсутності у Підприємства грошових коштів на передплату припинити надання послуг по доставці, відправленню вантажів та маневровій роботі.”

Тобто, у інших пунктах договору позивач погодився із позицією відповідача виключити із тексту договору умови передплати.

Виходячи з викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні пункти договору підлягають викладенню в редакції відповідача.

Пункт 5.3.2 в редакції договору /первісна редакція/ передбачає: „За порушення строків оплати, встановлених п.3.8, 3.12 цього договору Підприємство сплачує Перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення за кожний день прострочення, від суми простроченого платежу.

Відповідач у протоколі розбіжностей запропонував виключити цей пункт.

Суд першої інстанції підставно вважає, що даний пункт договору підлягає виключенню за тих підстав, що п.3.8, 3.12 цього договору не передбачають умов та строків оплати, що відповідно обумовлює відсутність відповідальності за їх порушення.

Посилання позивача, що суд виключив з умов договору право відповідача застосовувати санкції, якщо відповідач не виконує своїх зобов’язань щодо оплати, у застосуванні до п. 5.3.2 не є доцільним, оскільки виключення даного пункту з умов договору спричинено помилкою позивача, яка виникла у процесі складання тексту договору, суд першої інстанції розглядаючи даний пункт виходив з недоцільності включення до умов договору пункту, що не може бути застосований.

Оскільки відсутність встановлення п.3.8, 3.12 договору строків та умов оплати має наслідком неможливість фактичного застосування п.5.3.2 договору у діяльності підприємств, судова колегія не вбачає підстав для включення даного пункту до тексту договору.

Пункт 5.3.3. в редакції договору передбачає: „Невиконання підприємством умов договору по поточним платежам надає право Перевізнику призупинити надання послуг підприємству до внесення належних платежів. В цих випадках вся відповідальність за наслідки (зрив виробництва, реалізація та якість продукції, невиконання плану перевезення, плата за користування вагонами) покладається на Підприємство”.

Відповідач запропонував виключити цей пункт із договору.

Як встановлено вище, Позивач є власником під’їзної залізничної колії, яка згідно п.2 договору №1/125 від 07.04.2008року на експлуатацію, укладеного між позивачем та ДП Донецька залізниця складає 51060 погоних метрів та примикає до залізничної колії загального користування станції Красноармійськ Донецької залізниці.

Між сторонами у справі існують тривалі господарські взаємовідносини з систематичного використання протягом тривалого терміну під’їзної колії, власником якої є позивач, оскільки у залізниці немає можливості подавати відповідачу вагони інакше ніж із використанням під’їзної колії позивача.

Діяльність підприємства відповідача пов’язана з зокрема з агломерацією кам’яного вугілля.

Таким чином, надання позивачу можливості у разі невиконання підприємством відповідача умов договору по поточним платежам призупинити надання послуг відповідачу до внесення належних платежів спричинить неможливість фактичного здійснення відповідачем своєї підприємницької діяльності.

Посилання позивача, що виключення даного пункту договору з тесту договору, виключить можливість будь-яким чином впливати на відповідача у разі порушення з його боку зобов’язань по оплаті, суперечить фактичним обставинам справи, оскільки у такому випадку позивач не позбавлений права на звернення за судовим захистом у порядку, що передбачений ГПК України.

Відповідно, судова колегія вважає, що виключення даного пункту договору з його тексту є доцільним та не порушує рівність інтересів сторін договору.

Пункт 9.1 в редакції договору передбачає: „Договір діє з 01.07.2009року до 31.12.2009року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов’язань”.

Відповідач в протоколі розбіжностей виклав даний пункт у редакції: „Договір діє з 01.07.2009року до 31.12.2010року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов’язань”.

Спір з приводу викладення даного пункту договору виник у сторін внаслідок того, що позивач стверджує, що ціна на його послуги формується виключно на рік, що унеможливлює укладання договору на інший строк.

У даному випадку судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доцільності викладення п.9.1 договору у редакції відповідача, оскільки у разі зміни ціни послуг за договором сторони мають можливість у відповідності з ст. 188 Господарського кодексу України внести у договір відповідні зміни, а у разі відмови відповідача у внесенні таких змін, позивач має можливість звернутись до суду з відповідним позовом.

Відповідач доповнив пункт 4.1 договору другим реченням, а саме: “Ціна може бути змінена по взаємному узгодженню сторін на підставі додаткової угоди”.

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що доповнення другим реченням пункту 4.1 договору підлягає викладенню у редакції відповідача, оскільки сторони є вільними в укладанні договору та визначенні умов договору /ст. 627 ЦК України/; зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах встановлених законом або договором/ст. 632 ЦК України/, одностороння зміна умов договору не допускається/ ст. 525 ЦК України/, позивач у даному випадку виступає як монополіст по відношенню до відповідача і у нього відсутнє право у односторонньому порядку змінювати умови договору.

Доводи скаржників судовою колегією не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області по даній справі відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких подані апеляційні скарги не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги відносяться на скаржників.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 09.12.2009року у справі №34/80пд залишити без змін, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Димитроввантажтранс”, м.Димитров та Асоціації „Фінансових, промислових та торгівельних підприємств „Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр”, м. Донецьк –без задоволення.

Головуючий          

Судді:          

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС