Рішення № 7812653, 27.01.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2010 р. Справа № 60/236-09

вх. № 8710/1-60

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Панаід І.В., довіреність №9/10 від 09.11.09, Мілехіна А.В., голова правління (протокол №1 від 18.06.2007р.);

3-ї особи - не зявився,

відповідача - ОСОБА_3, довіреність б/н від 15.12.2009р,

розглянувши справу за позовом Споживчого товариства «ЖБК «С-Инвест Сервіс», м. Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Харків, 3-тя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5,

про стягнення 33549,55 грн.

та за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 , м. Харків

до Споживчого товариства «ЖБК «С-Инвест Сервіс», м. Харків

про визнання договору недійсним.

ВСТАНОВИВ:

Споживче товариство «ЖБК «С-Инвест Сервіс» (позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 боргу у розмірі 33549,55 грн., в зв"язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг №46 від 01.11.2007р. Крім того, позивач у позовній заяві просить покласти на відповідача судові витрати у вигляді сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Заявою №54 від 24.11.2009 року представник позивача уточнив розмір позовних вимог на суму зменшення пені 319,30 грн., а також відповідного зменшення судових витрат, які мають бути стягнуті з відповідача. Ухвалою Господарського суду від 25 листопада 2009 року дані уточнення прийняті судом.

21.01.2010 р. Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 подано зустрічний позов до Споживчого товариства "ЖБК "С-Инвест сервіс", в якому він просить визнати недійсним договір про надання послуг №46 ві 01.11.2007 року про надання послуг. Крім того просить у задоволенні первісного позову Споживчого товариства "ЖБК "С-Инвест сервіс" відмовити.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 січня 2010 року зустрічний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 судом було прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

Позивач за первісним позовом в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав заперечення на зустрічну позовну заяву, в яких просить у задоволенні зустріного позову відмовити з підстав викладених у запереченнях, які долучені судом до матеріалів справи.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні проти позовних вимог Споживчого товариства «ЖБК «С-Инвест Сервіс» заперечує в повному обсязі та пояснив причини невиконання зобов'язань за договором про надання послуг. Стверджує, що сума заборгованості не підтверджена належним чином, умови договору не містять узгодженої сторонами ціни позову, позивачем не надано доказів, які б підтверджували порядок формування ціни по договору. На цій підставі просить в задоволенні первісного позову відмовити та задовольнити зустрічний позов у повному обсязі.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Згідно договору про надання послуг №46 від 01.11.07 (далі Договір) Споживче товариство «Житлово-будівельний кооператив «С-Инвест сервіс» (далі Управитель, позивач) організує надання ФОП ОСОБА_4 (далі Орендар, відповідач) послуг щодо утримання нежитлового комплексу офісного центру, який розташований за адресою: м.Харків, вул.Бакуліна, 4-а, а Орендар забезпечує своєчасну оплату цих послуг за встановленим тарифом у строки та на умовах, передбачених договором.

Згідно пункту 3.1.3. Договору Управитель має право встановлювати розміри платежів і внесків Орендаря, вимагати їх своєчасної оплати, та нараховувати у разі несвоєчасної оплати пеню, у розмірі, що встановлено договором. Визначені цією нормою Договору права Управителя кореспондуються з обовязком орендаря, встановленим п.4.2.4 Договору щодо сплати у встановлені терміни належних платежів та внесків, а також пені за невчасне виконання зобовязань.

Перелік належних до сплати платежів та порядок розрахунку їх вартості, відповідно до п.5.3. договору №46 від 01.11.07, було встановлено додатком №1 до Договору. У звязку з несвоєчасною оплатою відповідачем платежів, позивачем та відповідачем було узгоджено та оформлено акт №ОУ-0000568 здачі-приймання робіт (надання послуг) відповідно до якого заборгованість ФОП ОСОБА_4 станом на 01.01.2009 року становила 4495, 22 грн.

Відповідно до п.9.3. Договору, у разі відмови Орендаря сплачувати обовязкові платежі на утримання та ремонт неподільного та загального майна Офісного центру та надання послуг за цим договором, Управитель має право звернутись до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку.

Листом від 25 березня 2009 року СТ «ЖБК «С-Инвест Сервіс» звернувся до ФОП ОСОБА_4 з проханням підписати й повернути акти приймання-передачі виконаних робіт, акти звірки заборгованості та оплатити надані послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, даний лист було повернути позивачу підприємством поштового звязку внаслідок його неотримання відповідачем. Також внаслідок неотримання відповідачем підприємством поштового звязку позивачу було повернуто рахунок фактуру №СФ -0000446.

Наявна в матеріалах справи довідка з Єдиного державного реєстру щодо ФОП ОСОБА_4 свідчить, що до Єдиного державного реєстру 31 грудня 2008 року було внесено запис про зміну місцезнаходження відповідача. Внаслідок цього, будь-яка кореспонденція, що направлялась позивачем протягом 2009 року на адресу відповідача, вказану в договорі №46 від 01.11.07, не могла бути отримана відповідачем. Отже, станом на момент подачі позову позивач не отримав відповіді на свої звернення, відповідачем заборгованість не сплачена.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу. Відповідно до приписів статей 903, 632 Цивільного кодексу України, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Порядок розрахунків визначено розділом 5 Договору. Відповідно до п.п.5.2.1., 5.2.2. Орендар протягом 5 (пяти) банківських днів з дня отримання від Управителя рахунку має його оплатити, при цьому днем отримання рахунку вважається день, коли такий рахунок було передано Орендарю або день відправки такого рахунку поштою (пункт 5.2. Договору).

За загальним правилом, викладеним в ч.1 ст.175 Господарського кодексу України правове регулювання майнових зобовязань, які виникають між учасниками господарських відносин, здійснюється Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом. Окрім того, ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Згідно ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням встановлених зобовязанням умов (неналежне виконання). Правові наслідки порушення грошового зобовязання визначені статтею 625 ЦК України, згідно якої боржник за вимогою кредитора має сплатити заборгованість з урахуванням індексу інфляції, а також пеню в розмірі встановленому договором.

З урахуванням наявної заборгованості відповідача за первісним позовом позивачем згідно п.6.1. Договору було складено акт-претензію від 25 вересня 2009року. Виходячи з письмових пояснень, наданих позивачем за первісним позовом 20.01.2010 р., відповідача було запрошено для підписання даного акту-претензії. У звязку з неявкою останнього для підписання вказаного акту, його було підписано трьома власниками приміщень в офісному центрі по вул.Бакуліна, 4-а, як цього вимагає п.6.1. Договору. Представником відповідача за первісним позовом не надано суду будь-яких заперечень щодо складеного та підписаного акту-претензії, отже, відповідно до п.6.1. Договору, цей акт є дійсним і свідчить про надання позивачем послуг в повному обсязі та наявну заборгованість відповідача за первісним позовом станом на 01.09.09 у сумі 33348,05грн.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частинами 2 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Глава 63 Цивільного кодексу України, яка визначає загальні вимоги до порядку укладання та істотних умов договору послуги, не містить будь-яких застережень про порядок визначення і погодження ціни у такому договорі, зокрема не містить заборони визначення ціни організацією, що відповідну послугу надає, як це передбачено пунктами 3.1.3, 5.3, 5.5. Договору, а також Додатком 1 до Договору.

Статті 6, 627 ЦК України закріплюють принцип свободи договору і встановлюють припустимість укладення будь-яких договорів, не передбачених актами цивільного законодавства, але які не суперечать загальним засадам цивільного законодавства. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, якщо актами цивільного законодавства не встановлені прямі застереження щодо цього.

Частиною 2 статті 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Аналіз договору №46 від 01.11.07 дозволяє дійти висновку про включення до його змісту елементів різних договорів. Як визначено предметом договору, Управитель організує надання послуг з утримання нежитлового комплексу офісного центру, а Орендар забезпечує оплату цих послуг за встановленим тарифом, в порядку і на умовах, визначених договором.

Виходячи з положень статті 837 Цивільного кодексу України, до положень Договору можуть бути застосовані норми цивільного законодавства, що регламентують договір підряду, який може укладатись на виконання будь-якої роботи з переданням її результату замовнику. Результатом роботи, яка виконується Управителем і передається Орендарю, є належне утримання нежитлового комплексу офісного центру, складову частину якого становлять нежитлові приміщення, що знаходяться в користуванні Орендаря.

Відповідно до ст.843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна договору або способи її визначення. З пункту 3.1.3. Договору вбачається, що Управитель має право встановлювати розміри платежів і внесків Орендаря, вимагати їх своєчасної оплати, та нараховувати у разі несвоєчасної оплати пеню, у розмірі, що встановлено договором. Визначені цією нормою Договору права Управителя кореспондуються з обовязком орендаря, встановленим п.4.2.4 Договору щодо сплати у встановлені терміни належних платежів та внесків, а також пені за невчасне виконання зобовязань. Перелік належних до сплати платежів та порядок розрахунку їх вартості, відповідно до п.5.3. договору №46 від 01.11.07, було встановлено додатком №1 до Договору.

Окрім того, відповідно до пункту 5.5. Орендар має компенсувати Управителю витрати останнього на комунальні послуги, що надаються спеціалізованими підприємствами за рахунками, що виставляються Управителем. Таким чином, при укладанні Договору №46 від 01.11.07 сторони дійшли згоди щодо порядку визначення ціни Договору. Орендарем не наведено жодних доказів неналежного виконання Управителем своїх зобовязань щодо утримання нежитлового комплексу офісного центру, у тому числі й орендованих нежитлових приміщень. Отже, свої обовязки за Договором Управителем виконані в повному обсязі. Орендарем не наведено доказів застосування до нього, в порушення вимог ч.4 ст.632 ЦК України цін на роботи та послуги Управителя, які не відповідають звичайним цінам на аналогічні роботи й послуги, що надаються Управителям іншим власникам і користувачам нежитлових приміщень в офісному центрі по вул.Бакуліна, 4-а в м.Харкові.

Як передбачає ч.3 ст.205 ЦК України, у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням. Оскільки Орендар жодного разу не висловив своїх зауважень до результату роботи, що виконана Управителем, частково оплачував цю роботу протягом всього часу дії Договору, отже Орендар узгодив й прийняв порядок визначення ціни, встановлений Договором №46 від 01.11.07, порядок її зміни, визначений пунктом 5.3.1. Договору, а також прийняв результати роботи Управителя з організації надання послуг.

Окрім того, згідно з ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, а одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, є правочином, різновидом якого є договір.

Позивачем за первісним позовом фактично були виконані роботи (надані послуги), що підтверджується належними доказами та первинними документами, які додані до матеріалів справи:

-акт №ОУ-0000568 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.12.08, який підписаний обома сторонами і який, поряд з визначенням суми заборгованості відповідача, містить перелік наданих послуг, а також їх вартість;

-акт-претензія №1 від 25 вересня 2009 року, яка визначає, що послуги, відповідно до умов Договору, зі сторони СТ «ЖБК «С-Инвест Сервіс» надані в повному обсязі. Внаслідок неявки ФОП ОСОБА_4 для складання і підписання даного акту-претензії, підписання було здійснено позивачем та власниками приміщень офісу 24, 63, 64. Отже, згідно п.6.1. Договору №46 від 01.11.07, акт-претензія є дійсною;

- лист на імя ОСОБА_4 від 25.03.09 з актом звірки розрахунків та докази їх направлення рекомендованим листом з повідомленням за адресою відповідача, зазначеною в договорі АДРЕСА_1. Відповідно до п.4.2.7 Договору відповідач зобовязаний письмово сповістити позивача про зміну місцезнаходження. Як свідчить довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка додана до матеріалів справи, відповідач змінив місцезнаходження на АДРЕСА_2, про що свідчить запис в ЄДР від 31 грудня 2008 року.

Відповідачем за первісним позовом не надано доказів інформування позивача за первісним позовом про зміну місцезнаходження. Отже, про зміну місцезнаходження відповідача за первісним позовом, в порушення вимог п.4.2.7 Договору, позивача за первісним позовом не повідомляв, внаслідок чого будь-яке листування з відповідачем було неможливо документи, які направлялись відповідачу рекомендованим листом повертались підприємством поштового звязку на адресу позивача, про що свідчать додані до матеріалів справи докази.

Позивач за первісним позовом не може нести відповідальності за невиконання відповідачем за первісним позовом своїх зобовязань щодо вчасного сповіщення про зміну місцезнаходження, оскільки, відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Тому, з урахуванням приписів ст.614 Цивільного кодексу України, позивач за первісним позовом не повинен нести негативних наслідків невиконання положень пункту 5.2.2. Договору через неможливість належного відправлення відповідачу рахунку на оплату наданих послуг, оскільки така неможливість сталася внаслідок ігнорування відповідачем за первісним позовом покладених на нього Договором зобовязань; окрім того, в матеріалах справи знаходяться докази отримання рахунків на оплату послуг ОСОБА_5 третя особа на стороні відповідача, яка, згідно пояснень представника позивача за первісним позовом, за предявленням довіреності на представництво інтересів відповідача, такі рахунки отримувала. Суду не надано доказів неприйняття і заперечення отриманих довіреною особою відповідача за первісним позовом рахунків на оплату послуг, що згідно п.5.3.1. Договору, ч.3 ст.205 ЦК України свідчить, що відповідні рахунки відповідачем було прийнято та узгоджено.

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) -ОУ-0000038 від 31.01.09; ОУ-0000088 від 28.02.09; ОУ-0000138 від 31.03.09; ОУ-0000189 від 30.04.09; ОУ-0000240 від 31.05.09; ОУ-0000291 від 30.06.09; ОУ-0000344 від 31.07.09; ОУ-0000400 від 31.08.09; ОУ-0000457 від 30.09.09; ОУ-0000514 від 31.10.09.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст. ЦК України). Недотримання відповідачем вищезазначених загальних засад цивільного законодавства, що проявилось у фактичному ігноруванні положень Договору №46 від 01.11.07 (несповіщення про зміну місцезнаходження, неявка для отримання акту наданих послуг та рахунку на оплату послуг, неявка для складання акту-претензії) має для позивача негативні наслідки у вигляді неотримання в повному обсязі коштів за надані, згідно умов договору, послуги. Враховуючи систематичне ігнорування відповідачем обовязків, визначених положеннями пунктів 4.2.7, 5.2 Договору, надані позивачем та залучені до справи судом документи безумовно свідчать про наявність заборгованості відповідача у сумі 31033,14 грн. основного боргу, а з урахуванням пені та інфляційних витрат - 33215,33 грн.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача 33215,33 грн. боргу, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд вважає, що твердження відповідача за первісним позовом стосовно того, що невиконання ним своїх зобов'язань перед позивачем сталося внаслідок того, що умови договору не містять узгодженої сторонами ціни договору, відсутності підписаних сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт не відповідає матеріалам справи. Суд зазначає, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що для чинності договору є необхідною вимога щодо змісту договору, який не може суперечити чинному законодавству. Презумпція правомірності правочину встановлена ст. 204 ЦК України, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що договір є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним. Суд виходить з того, що відповідачем не надано доказів направлення позивачу заперечень щодо змісту та обсягу наданих послуг, їх вартості та порядку її формування. Отже, відповідно до положень статей 638 Цивільного, 181 Господарського кодексів України, договір №46 від 01.11.07 є дійсним.

Суд враховує, що надані позивачем за первісним позовом, згідно умов договору №46 від 01.11.07 послуги, також частково оплачені відповідачем за первісним позовом. Тому є підстави вважати, що зобов'язання відповідача за первісним позовом щодо оплати випливають не лише з договору, а й з дій позивача та відповідача (проведення робіт позивачем та їх часткова оплата відповідачем), відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України. Як вбачається з положень Договору №46 від 01.11.07 його зміст не суперечить ані нормам Цивільного кодексу України, ані нормам Господарського кодексу України, оскільки при укладанні договору про надання послуг від 01.11.2007 №46 сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов, необхідних для договорів даного виду (змішаних договорів). Отже, правові підстави для визнання його недійсним відсутні, тому відсутні правові підстави для задоволення зустрічної позовної заяви.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 332,15 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача за первісним позовом.

Державне мито в сумі 102,00грн., сплачене Позивачем за зустрічним позовом згідно Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн., згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411 не підлягають стягненню з відповідача за зустрічним позовом та повністю покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 526, 530, 611, 629, 632, 901, 903 Цивільного кодексу України, статтями 174, 179-181 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43,-47, 49, 75, 82-85, 89 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Споживчого товариства «ЖБК «С-Инвест Сервіс» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (61058, АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_1) на користь Споживчого товариства «ЖБК «С- Инвест Сервіс» (61166, м.Харків, вул. Бакуліна, 4-а, код ЄДРПОУ 35244616, п/р №2600978724 в ХОД «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805) 33215,33грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції та пені за неналежне виконання зобовязання, а також 332,15грн. державного мита та 236,0 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - відмовити.

Повний текст рішення підписано 29 січня 2010 року.

Суддя

Справа №60/236-09